Рішення № 13381520, 20.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.12.10 р. Справа № 2/282

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Державного підприємства „Селидіввугілля”, м. Селидове

до відповідача: Державного підприємства „Шахта ім.. Д.С. Коротченко”, м. Селидове

про: стягнення 426110,49грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: Панченко І.М. – за довір.

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Державне підприємство „Селидіввугілля”, м. Селидове, звернувся до господарського суду з позовом до Державного підприємства „Шахта ім. Д.С. Коротченко”, м. Селидове про стягнення 426110,49грн., з яких 354376,29грн. – сума основного боргу, 17995,48грн. 3% річних, 53738,72грн. – індекс інфляції.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору на поставку вугільної продукції № 638-08УС від 07.11.2008р., акти приймання-передачі вугільної продукції, рахунки. Як на правові підстави заявлених позовних вимог посилається на ст.. 16, 256, 257, 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.. 193, 198, 223, 230, 231 Господарського кодексу України.

Відповідач, явку свого представника до жодного судового засідання не забезпечив, відзиву по заявленим вимогам не надав, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення на його адресу рекомендованих листів з повідомленням про вручення поштового відправлення.

З урахуванням цих даних, суд вважає належним виконання обов’язку щодо повідомлення відповідача про вчинені судом процесуальні дії та можливим розглянути спір, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами. До того ж, згідно ст. 59 ГПК України, надання відзиву на позов є правом відповідача.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, з огляду на достатність представлених матеріалів, справа розглянута згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

07.11.2008р. між Державним підприємством „Шахта ім. Д.С. Коротченко” (Споживач) та Державним підприємством „Селидіввугілля” (Постачальник) був укладений договір на поставку вугільної продукції № 638-08УС.

За цим договором Постачальник зобов’язується поставити вугільну продукцію, а Споживач – прийняти та оплатити в відповідності з умовами договору вугільну продукцію. Найменування, ціна, кількість, якість, строки та умови поставки, строк оплати продукції вказується у Специфікаціях, що є невід’ємними частинами договору.

Відповідно до п. 2.3. договору сторони встановили, що право власності на продукцію переходить до Споживача після підписання акту приймання-передачі вугільної продукції, після чого продукція вважається поставленою Постачальником та прийнятою Споживачем.

Пунктом 3.3. договору встановлено, що розрахунки за продукцію здійснюються грошовими коштами на поточний рахунок Постачальника з відстрочкою платежу 90 днів з моменту відвантаження.

Згідно до п. 9.2. договору останній вступає в силу з моменту його підписання та діє по 31 грудня 2008р. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Специфікацією на вугільну продукцію від 07.11.2008р. до договору № 638-08УС сторони погодили відвантаження вугілля марки ГР 0-200в кількості 718 тон на загальну суму 344157,50грн. Умови поставки – само вивіз. Строк поставки: листопад – грудень 2008р. мови оплати: відстрочка платежу 90 днів з моменту відпуску вугільної продукції.

Відповідно до актів приймання-передачі вугільної продукції від 30.11.2008р. та від 26.12.2008р. позивач відвантажив відповідачу вугілля на загальну суму 354376,29грн.

За фактом поставки вугільної продукції позивачем було виставлено рахунок № 220 від 30.11.2008р. на суму 206302,00грн. та рахунок № 229 від 26.12.2008р. на суму 148074,29грн.

Проте, як видно з матеріалів справи відповідач за отриману вугільну продукцію не розрахувався в повному обсязі, у зв’язку з чим за останнім облікується заборгованості в розмірі 354376,29грн., що підтверджується матеріалами справи та двостороннім актом звірки взаємних розрахунків станом на 30.11.2010р., який підписаний та скріплений печатками з обох сторін без зауважень.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач доказів погашення заборгованості в розмірі 354376,29грн. до матеріалів справи не надав, заявлені вимоги не спростував, у зв’язку з чим вимоги позивача в частині стягнення заборгованості в розмірі 354376,29грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 17995,48грн. за період з березня 2009р. по вересень 2010р. та індексу інфляції в розмірі 53738,72грн. за період з березня 2009р. по жовтень 2010р. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, то суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитору зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних за період з березня 2009р. по вересень 2010р. в розмірі 17995,48грн. та індексу інфляції за період з березня 2009р. по жовтень 2010р. в розмірі 53738,72грн. суд знаходить його арифметично вірним, а вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 17995,48грн. та індексу інфляції в розмірі 53738,72грн. такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно зі ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки відповідачем до теперішнього часу, виконані позивачем зобов’язання не оплачені, то суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України ст. ст. 22, 33, 43, 49, 59, 75, 82-85 Господарським процесуальним кодексом України суд,

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства „Селидіввугілля”, м. Селидове до Державного підприємства „Шахта ім. Д.С. Коротченко”, м. Селидове про стягнення 426110,49грн. – задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства „Шахта ім. Д.С. Коротченко” (85400, м. Селидове, вул. Мира, 1, п/р 2600230149806 у філії ПІБ м. Селидове, МФО 334312, ЄДРПОУ 35527931) на користь Державного підприємства „Селидіввугілля” (85400, м. Селидове, вул.. Карла Маркса, 41, п/р 26003300135231 у філії „Селидівського відділення № 5484” ВАТ „Державний ощадний банк”, МФО 394307, ЄДРПОУ 33426253) заборгованість в розмірі 354376,29грн., 3% річних в розмірі 17995,48грн., індекс інфляції в розмірі 53738,72грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 4261,10грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання рішення.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Мартюхіна Н.О.