Рішення № 13381504, 16.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.12.10 р. Справа № 40/267

Господарський суд Донецької області у складі судді Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Данилкіной П.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом товариство з обмеженою відповідальінстю „ Кредит Європа Лізинг , м. Київ

до відповідача малого приватного підприємства „Азія”, м. Маріуполь

про стягнення 200 536 грн. 51 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Локшин А.В. - юрисконсульт

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю „Кредит Європа Лізинг” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до малого приватного підприємства „Азія” про стягнення з останнього:

· основного боргу з лізингових платежів в сумі 186 120 грн. 99 коп. за період з 14.04.10р. по 14.09.10р.;

· пені за несвоєчасне внесення лізингових платежів в сумі в сумі 8 371 грн. 41 коп., окремо за платежам згідно графіку;

· трьох процентів річних в сумі 3 810 грн. 66 коп. за прострочення виконання грошового зобов’язання за період з 15.04.10р. по 04.10.10р.;

· інфляційних в сумі 2 233 грн. 45 коп. за прострочення грошового зобов’язання за період з 01.08.10р. по 14.09.10р., у зв’язку з чим загальна ціна позову складає - 200 536 грн. 51 коп.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 27.12.07р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Кредит Європа лізинг”, далі Лізингодавець, та малим приватним підприємством „Азія”, далі Лізингоодержувач, було укладено договір фінансового лізингу № 33, далі договір, та додаткові угоди до нього.

Відповідно до договору купівлі-продажу №33 (6072 -07324) від 09.01.07р. Продавець в особі товариства з обмеженою відповідальністю „ Аутомотів „ТСГ” передав у власність Лізингоодержавуча за актом прийому-передачі від 14.01.08р. сідельний тягач MAN та обладнання, далі предмети лізингу, а Лізингоодрежувач на підставі договору фінансового лізингу №33 від 27.12.07р. прийняв предмети лізингу.

Додатковою угодою до договору №1 від 14.01.08р. сторонами встановлено порядок внесення лізингових платежів, з урахуванням збільшення вартості предмету лізингу у доларах США, що еквівалентно гривні за офіційним курсом Національного банку України на дату підписання додатку, що кореспондується з вимогами ст. 553 ЦК України у частині права сторін визначити зобов’язання у грошовій одиниці України – гривні.

Відповідно до пункту 3.5 договору, Лізингоодрежувач повинен сплачувати Лізингодавцю лізингові платежі за графіком, визначеному у додатку 2 до договору, який є його невід’ємною частиною.

Проте, всупереч прийнятих обов’язків, Лізингоотримувач несвоєчасно сплачував лізингові платежі, у зв’язку з чим за період з 14.04.10р. по 14.09.10р. у нього виник основний борг з лізингових платежів в сумі 186 120 грн. 99 коп.

Згідно пункту 3.12 договору за порушення обов’язку з своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, Лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі 0,10 % від суми заборгованості.

Оскільки Лізингоотримувач не виконав свої обов’язку щодо внесення лізингових платежів, Лізингодавець намагається стягнути з нього додатково пеню за несвоєчасне внесення лізингових платежів у сумі 8 371 грн. 41 коп., яка нарахована окремо за платежам згідно графіку та рахунками – фактурами, доданих до матеріалів справи.

Також, Лізингодавець з посиланням на приписи пункту 2 статті 625 ЦК України намагається стягнути з Лізингоодержувача додатково три процента річних в сумі 3 810 грн. 66 коп. за прострочення виконання грошового зобов’язання за період з 15.04.10р. по 04.10.10р., окремо за рахунками доданих до матеріалів справи.

Несвоєчасне виконання грошового щодо зобов’язання мале місце, а тому позивач наполягає на стягненні з відповідача додатково інфляційних в сумі 2 233 грн. 45 коп. за період з 01.08.10р. по 14.09.10р.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін, та досліджено правову норму, яку потрібно застосовувати у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір фінансового лізингу.

Згідно ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (Лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (Лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить Лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із Лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених п. 2 ст. 806 ЦК України та законом. До відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Стаття 292 ГК України дає наступне визначення лізингу, що це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однієї стороною (Лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (Лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить Лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням Лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати Лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно п. 2 ст. 292 ГК України, залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів – фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

За ч. 1 ст. 292 ГК України, лізинг – це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (Лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (Лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить Лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням Лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати Лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Частина перша статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ст. 599 ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Зобов’язання за договором фінансового лізингу щодо внесення відповідачем лізингових платежів не припинилося виконання проведеним належним чином.

Докази у справі свідчать про те, що відповідач 6 жовтня 2010 року згідно виписки із банківської установи, частково перерахував на адресу позивача основний борг в сумі 31 078 грн. 59 коп., однак до звернення кредитора з позовом. Тому у задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 31 078 грн. 59 коп., слід відмовити.

Стаття 33 ГПК України зобов’язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Позивачем доведено факт несплати відповідачем решти частини лізингових платежів за договором фінансового лізингу в сумі 155 042 грн. 40 коп. Відповідач доказів виконання зобов’язань за договором щодо внесення лізингових платежів у повному обсязі суду не надав.

За таких обставин позов щодо стягнення з відповідача основного боргу з лізингових платежів в сумі 155 042 грн. 40 коп., обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Пункт 6 статті 232 ГК України передбачає нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором. Наданий позивачем розрахунок пені, з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України відповідає вимогам вказаної статті та приписам ст. ст. 1, 3 Закону України „ Про несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Тому позов щодо стягнення з відповідача пені в сумі 8 371 грн. 41 коп., окремо за платежам згідно графіку, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлено сторонами у договорі, не передбачений він і законом, а тому позов щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в трьох процентів річних в сумі 3 810 грн. 66 коп. за прострочення виконання грошового зобов’язання за період з 15.04.10р. по 04.10.10р., також вважаються обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Наявність інфляційних процесів на час прострочення грошового зобов’язання підтверджено доказами у справі, а тому позов щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 2 233 грн. 45 коп. за прострочення грошового зобов’язання за період з 01.08.10р. по 14.09.10р., обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно ст. 44, частини 5 статті 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 16.12.10р. згідно частин 3 статті 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивні частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 6, 7, 11 Закону України „ Про фінансовий лізинг”, ст. ст. 629, п. 1 ст. 638, 806 ЦК України, п. 1, 2 ст. 180, п. 1 ст. 181, п. 6 ст. 232, 292 ГК України, ст.ст. 42, 43,22, 33, 34, 36 , 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Кредит Європа Лізинг” до малого приватного підприємства „Азія” задовольнити частково.

2. Стягнути з малого приватного підприємства „Азія”, 87535, Донецька область, м. Маріуполь, Іллічівський район, проспект Металургів, буд. 198, п/р 26003301513039/980 у філії „ Іллічевського Головного відділення Промінвестбанку”, МФО 334442, ід. код 13500454, на користь:

- товариства з обмеженою відповідальністю „Кредит Європа Лізинг” ”, 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 77-А, п/р 26501100000056 в ЗАТ „ Кредит Європа Банк”, МФО 380366, ід. код 35059482, основний борг з лізингових платежів в сумі 155 042 грн. 40 коп., пеню в сумі 8 371 грн. 41 коп., три процента річних в сумі 3 810 грн. 66 коп., інфляційні в сумі 2 233 грн. 45 коп., витрати по державному миту в сумі 1 694 грн. 58 коп. та забезпеченню судового процесу в сумі 199 грн. 43 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Кредит Євро Лізинг” щодо стягнення з малого приватного підприємства „Азія” основного боргу з лізингових платежів в сумі 31 078 грн. 59 коп. – відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Підченко Ю.О.

Повний текст складено –20.12.10р.