Рішення № 13381341, 20.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.12.10 р. Справа № 37/238

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Рассуждай С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Елеватор-Зерноторгівельна компанія”, м. Кіровоград, ідентифікаційний код 32967979

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Артемівський комбінат хлібопродуктів”, м. Артемівськ, ідентифікаційний код 33063696

про: стягнення заборгованості за договором оренди транспортного засобу №73 від 13.07.2009р. в розмірі 4200,00грн. та неустойки в розмірі 453,33грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача не зявився;

від Відповідача Деменков Д.В. (за довіреністю №378 від 16.12.2010р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

Згідно ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався з 07.12.2010р. на 20.12.2010р.

У судовому засіданні 20.12.2010р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Елеватор-Зерноторгівельна компанія”, м. Кіровоград (Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Артемівський комбінат хлібопродуктів”, м. Артемівськ (далі Відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди транспортного засобу №73 від 13.07.2009р. в розмірі 4200,00грн. та неустойки в розмірі 453,33грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань за договором оренди транспортного засобу №73 від 13.07.2009р за період з січня по липень 2010р.., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування неустойки.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди №73 від 13.07.2009р., акт приймання-передачі, акт звірки взаєморозрахунків.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 530, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України.

На виконання вимог суду та на підтвердження своєї позиції Позивачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.20-53).

Відповідач надав відзив №382 від 20.12.2010р. з додатками (а.с.а.с.58-60), яким проти позову заперечив, посилаючись на ненастання права вимоги стягуваної заборгованості з огляду на відсутність актів виконаних робіт, підписаного сторонами.

У судовому засіданні 20.12.2010р. представник Відповідача підтримав свою позицію, викладену письмово, та зазначив про відсутність будь-яких додаткових доказів на обґрунтування такої позиції.

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними документами, оскільки їх цілком достатньо для правильної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин належним чином повідомленого Позивача у світлі ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу не впливає на таку кваліфікацію і не може вважатися перешкодою для вирішення справи, оскільки участь у судовому засіданні є правом, від реалізації якого не може перебувати виконання обовязку суду щодо встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог.

Вислухавши у судовому засіданні представника Відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

13.07.2009р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладений договір оренди транспортного засобу (а.с.а.с.8-11), згідно п.п. 1.1., 2.1., 4.1 якого Позивач передає Відповідачу в строкове платне користування легковий автомобіль ваз 21043, тип: легковий універсал, шасі НОМЕР_1, рук випуску:2003, обєм двигуна 1452см.3, колір червоний, реєстраційний номер: НОМЕР_2, (далі-транспортний засіб), балансовою вартістю 8942,84грн. без ПДВ., для використання під службові поїздки персоналу, а також для перевезення дрібних речей, строком до 12.07.2010р.

Обєкт оренди належить Позивачеві згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АНС НОМЕР_3 (а.с.21).

Згідно умов п.п. 5.1., 5.2. договору на Відповідача покладені грошові зобовязання із перерахування орендної плати в розмірі 600,00грн., в тому числі ПДВ в розмірі 100,00грн.,за місяць, яка сплачується у безготівкову порядку на поточний рахунок Орендодавця не пізніше 5 числа кожного місяця, наступного за розрахунковим. У пункті 5.3. сторонами визначено, що оплата проводиться на підставі рахунку та акту виконаних робіт, який підтверджує факт оренди транспортного засобу за місяць.

Умовами п. 9.1.1. договору за прострочення сплати орендної плати встановлена відповідальність у вигляді неустойки у розмірі 2-х облікових ставок Національного банку України за кожен день прострочення.

Відповідно до умов п. 3.2. договору 13.07.2009р. обєкт оренди був переданий Відповідачу, про що сторонами складений відповідний акт приймання-передавання (а.с.12).

Згідно акту звірення розрахунків станом на 30.06.2010р.(а.с.7) заборгованість Відповідача за період з 01.12.2009р. по 30.06.2010р. складає 4200,00грн. Означений акт хоча і містить інші відомості Відповідача відносно обсягу зобовязань, проте в частині звіреного кінцевого сальдо підписаний без жодних зауважень.

30.11.2010р. Орендодавець надіслав (а.с.22) Орендареві рахунки на оплату послуг з оренди автомобіля та акти приймання-передачі робіт (наданих послуг) за період з січня по червень 2010р. (а.с.а.с.23-28), які з боку Відповідача підписані не були.

Згідно довідки №78 від 31.11.2010р. Позивача грошові зобовязання Відповідача за договором оренди транспортного засобу №73 не припинялися жодним передбаченим діючим законодавством способом.

У звязку із невиконанням Відповідачем зобовязань зі сплати орендної плати Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, заявивши до стягнення окрім вказаної заборгованості нараховану неустойку в розмірі 453,33грн.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві №382 від 20.12.2010р. (а.с.58), та на запитання суду у засіданні 20.12.2010р. пояснив, що іншого договору оренди автомобілю, окрім вказаного у позові, з Позивачем не укладалося, обєкт оренди протягом всього періоду формування стягуваної заборгованості перебував у Орендаря і зі оренди не вибував, а не здійснення платежів зумовлено відсутністю передбачених п. 5.3. договору оренди документів.

Суд розглядає справу в контексті позовних вимог, викладених у позовні заяві, оскільки їх сумісне висування не суперечить приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги повязані наданими доказами та підставами виникнення (порушення грошових зобовязань за договором оренди) , а їх сумісний розгляд не перешкоджає зясуванню прав і взаємовідносин сторін та не утруднює вирішення спору, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

Суд наголошу, що оскільки Позивачем разом із новим розрахунок вимог щодо неустойки від 30.11.2010р. №77 (а.с.20) не було надано заяви про зменшення суми позову в цій частині, правомірність стягнення штрафних санкцій розцінюється відносно первісно визначеної суми.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобовязань за договорами оренди та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення неустойки.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди №73 від 13.07.2009р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених їх умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності. При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обовязковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обовязку із здійснення перерахування орендної плати, визначеної в розмірі 600,00грн. в тому числі ПДВ в розмірі 100,00грн. на місяць, не пізніше 5 числа кожного місяця відповідно до умов п.п. 5.1., 5.2. укладеного договору оренди №73 від 13.07.2009р., що визначає 6 число кожного місяця першим днем прострочення відповідного орендного платежу.

Заперечення Відповідача відносно ненастання права вимоги стягуваної заборгованості через відсутність передбачених п. 5.3. договору оренди документів судом відхиляються, оскільки і момент вчинення платежів, і їх щомісячний розмір чітко визначені умовами п.п. 5.1. і 5.2. цього договору, тоді як ані обовязок здійснення таких платежів, ані можливість їх здійснення не покладені у залежність від складання і надання рахунків і акту виконаних робіт. Дійсно, за відсутністю доказів вибуття обєкту оренди з володіння та користування Відповідача, а також доказів існування обставин для звільнення від здійснення орендних платежів у розумінні ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, рахунок та акти виконаних робіт в орендних правовідносинах за договором №73 від 13.07.2009р. виконують лише облікову функцію і їх відсутність жодною мірою не спростовує підтверджений належним чином у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України факт передання майна в оренду Відповідачу за актом приймання-передачі від 13.07.2009р. (ас.12).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, Відповідачем не виконані грошові зобовязання із сплати орендної плати за період з січня по липень 2010р. (за сім місяців), факт чого представником Відповідача наразі не заперечується та підтверджується за змістом акт звірення розрахунків (а.с.7). У звязку із цим утворилась стягувана заборгованість у загальному розмірі 4200грн. (600 х 7). Таке невиконання грошових зобовязань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач таким, що прострочив їх виконання у розмінні ч. 1 ст. 612 вказаного Кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та у разі прострочення на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Приймаючи до уваги, що викладений Позивачем розрахунок боргу відносно періоду стягнення є арифметично вірним та відповідає умовам договору, вимоги щодо стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 4200,00грн. підлягають задоволенню у повному обсягу.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати орендних платежів сформульована безпосередньо у п. 9.1.1 договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобовязання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Відтак, здійснивши перевірку правильності арифметичного розрахунку пені з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” за допомогою відповідної програми інформаційної бази „Законодавство”, суд задовольняє вимоги Позивача щодо неустойки лише частково - у сумі 362,67грн., що зумовлено нарахуванням пені із порушенням встановленого 6-ти місячного обмежувального строку.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Елеватор-Зерноторгівельна компанія”, м. Кіровоград (ідентифікаційний код 32967979) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Артемівський комбінат хлібопродуктів”, м. Артемівськ (ідентифікаційний код 33063696) про стягнення заборгованості за договором оренди транспортного засобу №73 від 13.07.2009р. в розмірі 4200,00грн. та неустойки в розмірі 453,33грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Артемівський комбінат хлібопродуктів”, м. Артемівськ (ідентифікаційний код 33063696) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Елеватор-Зерноторгівельна компанія”, м. Кіровоград (ідентифікаційний код 32967979) заборгованість з орендної плати в розмірі 4200,00грн. та неустойки в розмірі 362,67грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволені решти вимог щодо неустойки відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Артемівський комбінат хлібопродуктів”, м. Артемівськ (ідентифікаційний код 33063696) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Елеватор-Зерноторгівельна компанія”, м. Кіровоград (ідентифікаційний код 32967979) державне мито в розмірі 101грн.01 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 231грн.40 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 20.12.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.12.2010р.

Суддя Попков Д.О.