Ухвала суду № 133812805, 24.01.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/1343/25

Провадження №: 1-кп/755/727/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" січня 2026 р.Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Орловець, Черкаської області, громадянки України, одруженої, яка має на утриманні малолітню дитину 2018 року народження, офіційно не працевлаштованої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100040003925 від 23.11.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

в с т а н о в и в:

24 січня 2025 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12024100040003925 від 23.11.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.

У підготовчі судові засідання призначені на 07.02.2025; 24.02.2025; 12.03.2025; 08.04.2025; 06.05.2025; 27.05.2025; 10.06.2025 обвинувачена ОСОБА_4 не з`являлась, причини неявки та їх поважність не повідомляла.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08 квітня 2025 року доручено здійснити примусовий привід обвинуваченої ОСОБА_4 у підготовче судове засідання, призначене на 06 травня 2025 року, однак ухвала не була виконана.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 06 травня 2025 року надано доручення на слідчо-оперативні заходи для встановлення місцезнаходження обвинуваченої ОСОБА_4 .

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10.06.2025 обвинувачену ОСОБА_4 оголошено у розшук та зупинено судове провадження, 10.12.2025 судове провадження відновлено.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18.12.2025 обвинувачену ОСОБА_4 оголошено у розшук та зупинено судове провадження, 24.01.2026 судове провадження відновлено.

23 січня 2026 року обвинувачена ОСОБА_4 затримана на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва в м. Миколаєві та 24 січня 2026 року доставлена до Дніпровського районного суду м. Києва для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про обрання обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що вона обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, не з`являлась до суду, уникала розгляду. Раніше до неї вже обирався більш м`який запобіжний захід, однак нею ігнорувались її процесуальні обов`язки, відтак на даний час існують ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, тому просив задовольнити клопотання.

Захисник ОСОБА_6 заперечував щодо задоволення клопотання, зазначив, що обвинувачена була не обізнана що щодо неї в суді перебуває обвинувальний акт, тому до неї можливо застосувати більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Крім того просив зауважити, що його залучили як захисника по БПД, тому враховуючи, що виключається участь двох захисників, вважає, що він в цьому провадженні не має права приймати участь. Також вказав, що клопотання не може розглядатись у суботу, яка є не робочим днем для суду.

Обвинувачена ОСОБА_4 у судовому засіданні повідомила, що їй відомо що щодо неї заведено кримінальну справу, у іншому захисника підтримала. Пояснила, що нікуди не переховувалась, а знаходилась в м. Миколаїв. Попередній захисник їй не телефонував, про судові засідання не знала. Має на утриманні двох дітей. Одного рідного сина, а також виховує дитину співмешканця.

Свідок ОСОБА_7 , яка є матір`ю обвинуваченої, повідомила, що не знала, що щодо її доньки відкрите кримінальне провадження, повідомила, що ОСОБА_4 може проживати поряд з нею. Просила врахувати, що в неї на утриманні є син, та хвора дитина її цивільного чоловіка, за яким ОСОБА_4 здійснює догляд.

Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, дійшов таких висновків.

Щодо посилань захисника ОСОБА_6 про розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченої у вихідний день, суд звертає увагу на ч. 1 ст. 191 КПК України, відповідно до якої затримана на підставі ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше тридцяти шести годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до слідчого судді, суду, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу.

Тому клопотання про застосування запобіжного заходу повинно бути розглянуте до спливу цього строку, незалежно від того, припадає він на вихідний, святковий чи неробочий день, з метою дотримання принципу верховенства права, забезпечення ефективного судового контролю та недопущення порушення права особи на свободу та особисту недоторканність.

Під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу. (ч. 3 ст. 315 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Підставою застосування запобіжного заходу, відповідно до ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ч. 5 ст. 9 КПК), а відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom» від 30 серпня 1990 року (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)).

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

В цьому випадку, обвинувальний акт щодо вказаного обвинуваченого перебуває на розгляді в суді.

Наведеного вище достатньо для висновку, не вирішуючи питання про доведеність вини під час розгляду клопотань, що підозра відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра», зокрема з урахуванням положень п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання наявним ризикам, у той час як підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що він може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачена може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності здійснення зазначених дій.

Достовірність ризиків може бути встановлена шляхом перевірки відомостей про: 1) наявність документів, які дають змогу виїхати за межі країни; 2) майновий стан особи, який дає змогу існувати в умовах переховування, у тому числі за межами країни; 3) наявність громадянства іншої держави або документів, які дають право тимчасово чи постійно проживати на території іншої країни; 4) наявність членів родини, які проживають на території іншої країни та можуть надати тимчасовий чи постійний притулок; 5) наявність можливості (службове становище, безпосереднє знайомство, родинні зв`язки, матеріальний вплив тощо) впливу на свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні; 6) інші обставини, які вказують на достовірність ризиків, - та повинна оцінюватися з урахуванням конкретних обставин кожного кримінального провадження.

При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачена обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченого.

З його урахуванням, суд приходить до висновку про наявність наступних ризиків:

щодо ризику переховування від суду, то слід зауважити, що у рішенні ЄСПЛ «Loizidou проти Туреччини» від 18 грудня 1996 року (заява № 15318/89, п. 43, 53), у тому числі йшлося про події, що мали місце на території Республіки Кіпр під час окупації частини її території Туреччиною та судом було прямо зазначено, що норми Конвенції не можуть застосовуватись у відриві від реального стану справ та загального контексту проблеми.

Суд враховує фактичну ситуацію в Україні, а саме те, що з 24 лютого 2022 року, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», на території України введений воєнний стан, який триває по цей час.

Введення в країні воєнного стану було обумовлено збройною агресією Російської Федерації проти України, розпочатої 20 лютого 2014 року, внаслідок чого частина території України (Автономна Республіка Крим і місто Севастополь) є анексованою, деякі райони Донецької та Луганської областей є тимчасово окупованими, а сама збройна агресія починаючи з 24 лютого 2022 року набула повномасштабного характеру (див. п. 5.1 Рішення КС України від 06.04.2022 № 1-р(ІІ)/2022 у справі № 3-192/2020 (465/20), відповідно, на думку суду, положення КПК України не можуть застосовуватись у відриві від реального стану справ в України та загального контексту проблеми, викликаної збройною агресією РФ.

Підсумовуючи наведене, суд зауважує, що до обставин ризику втечі безумовно належить військова агресія проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях (див. в т.ч. з цього питання пункт 8 рекомендацій Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, котрі відповідають критеріям офіційних згідно Рішення РС України № 23 від 05 серпня 2022 року).

Також, при вирішенні питання щодо запобіжного заходу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі наявні обставини, зокрема, серед таких обставин підлягає оцінюванню «тяжкість покарання», що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України).

Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ilijkov v Bulgaria» від 26 червня 2001 року (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні по справі «Punzelt v. Czech Republic» від 25 квітня 2000 року (§ 76, заява № 31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.

Разом з тим зазначена обставина має враховуватися крізь призму суб`єктивного сприйняття особою можливої загрози настання покарання за вчинення правопорушення, тобто фактично йдеться про ту потенційну загрозу, настання якої може спробувати уникнути обвинувачений. Саме тому, на думку суду, комплексний аналіз суворості можливого покарання має включати не тільки вид і міру санкції, передбаченої КК України, але й інші обставини негативного характеру для особи, яких вона може зазнати не тільки в результаті постановлення обвинувального вироку, але й під час самого розслідування.

Небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від тяжкості можливого покарання з точки зору самої санкції статті КК України, адже її треба визначати з урахуванням низки інших релевантних чинників, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її незначною, зокрема, треба враховувати характер особи, моральні якості, наявні кошти, зв`язки з державою, у якій його переслідували за законом, а також його контакти. В цьому ключі тяжкість є тільки релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Відповідно, забезпечуючи таку оцінку, суд враховує, що обвинуваченій ОСОБА_4 висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином, та за яке може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років, що в поєднанні з даними про особу обвинуваченої з`ясованими судом, зокрема, характер, моральні якості, наявні кошти, вказують на те, що в сукупності ці обставини дають підстави вважати, що серйозність покарання, в даному випадку, є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що вона може втекти.

Також суд бере до уваги, той факт, що обвинувачена неодноразово, будучи повідомленою судом належним чином про дату, місце та час судових засідань, не з`являлась, не повідомляючи суд про причини своєї неявки, що відображено в матеріалах судової справи. Що вказує на те, що ОСОБА_4 навмисно перешкоджає розгляду кримінального провадження в розумні строки та бажає уникнути кримінальної відповідальності.

Щодо ризику впливу, то оцінюючи його наявність у кримінальному провадженні, суд виходить з встановленого КПК України порядку отримання показань від потерпілого та свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик впливу зберігається до отримання показань наведених осіб безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.

Тим самим, не виключена ймовірність того, що обвинувачена, не будучи обмеженою у спілкуванні потерпілим, із свідками, яким відомі обставини вчинення злочину, у якому остання обвинувачується, може здійснювати на них вплив, зокрема, шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Відповідно наявність ризику впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.

Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином

Суд вважає, що обвинувачена ОСОБА_4 може спотворити або вжити заходів до знищення будь яких доказів щодо своєї причетності до злочину, оскільки вона підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання до 12 років позбавлення волі.

Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, то суд вважає його доведеним та ймовірним, зважаючи на те, що обвинувачена ОСОБА_4 не має стабільного джерела доходу.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, відповідно до ст. 178 КПК України, суд враховує вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченої злочину, тяжкість покарання, що загрожує їй у разі доведеності її вини в інкримінованому злочині, майновий стан обвинуваченої, її вік, соціальні зв`язки, той факт, що вона проживає з цивільним чоловіком, має на утриманні малолітню дитину 2018 року народження, офіційно не працює, а також доведеність прокурором, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним ризикам, а тому клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченої ОСОБА_4 необхідно задовольнити.

Підстав для обрання інших запобіжних заходів, не пов`язаних з позбавленням волі, суд не вбачає, оскільки у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, суд не матиме можливості запобігти переховуванню обвинуваченої від суду, її впливу на потерпілого та свідків по справі з метою уникнення кримінальної відповідальності, та, що не менш важливо, вчиненню іншого кримінального правопорушення.

Відомостей, які би свідчили про неможливість тримання обвинуваченої ОСОБА_4 під вартою, зокрема за станом здоров`я, суду не надано.

Крім того, суд враховує вимоги ст. 183 КПК України та вважає за необхідне визначити обвинуваченій заставу у розмірі, який буде достатнім для забезпечення виконання нею процесуальних обов`язків, з урахуванням вимог ст. 182 КПК України, а саме 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 665 600 (шістсот шістдесят п`ять тисяч шістсот) грн 00 коп. та у разі внесення застави, покласти обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Разом з тим, у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 повідомила, що на її утриманні перебуває малолітня дитина, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який, в разі застосування до неї запобіжного заходу у виді тримання під вартою, залишиться без батьківського піклування.

Відповідно до ч. 9 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, суд встановить, що у зв`язку із застосуванням зазначеного запобіжного заходу дитина, яка перебуває на утриманні підозрюваного, обвинуваченого, залишиться без батьківського піклування, слідчий суддя, суд зобов`язує прокурора повідомити уповноважений підрозділ органів Національної поліції та орган опіки та піклування за місцем перебування такої дитини про факт залишення дитини без батьківського піклування для вжиття невідкладних заходів щодо тимчасового влаштування дитини, відомості про що зазначаються в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Орган опіки та піклування невідкладно після тимчасового влаштування дитини, залишеної без батьківського піклування, інформує слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про місце проживання (перебування) дитини. Після отримання такої інформації слідчий, прокурор невідкладно повідомляє підозрюваного, обвинуваченого про місце проживання (перебування) дитини.

Враховуючи викладене, на підставі ч. 9 ст. 194 КПК України, суд вважає за необхідне зобов`язати прокурора повідомити уповноважений підрозділ органів Національної поліції та орган опіки та піклування за місцем перебування малолітньої дитини обвинуваченої ОСОБА_4 про факт залишення такої дитини без батьківського піклування для вжиття невідкладних заходів щодо тимчасового влаштування дитини.

Керуючись ст. 22, 42, 176-179, 183, 184, 194, 196, 202, 291, 314-318, 369-372, 376, 395 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченої ОСОБА_4 - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Доставити затриману на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 18.12.2025 обвинувачену ОСОБА_4 до ДУ «Київський слідчий ізолятор» зарахувавши її за Дніпровським районним судом м. Києва.

Ухвала діє 60 (шістдесят) днів та підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Строк тримання під вартою ОСОБА_4 обчислюється з моменту її фактичного затримання - з 09 год 00 хв 23 січня 2026 року по 24 березня 2026 року включно.

Визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 665 600 (шістсот шістдесят п`ять тисяч шістсот) грн 00 коп. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самою обвинуваченою, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва (Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р №UA128201720355259002001012089).

Обвинувачена або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі суду, протягом строку її дії.

У разі внесення застави зобов`язати ОСОБА_4 прибувати до суду за кожною вимогою у межах цього кримінального провадження та, у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов`язки:

не відлучатись за межі місця проживання без дозволу суду;

повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

утриматись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Визначити 2 місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави, обвинувачена вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Зобов`язати прокурора ОСОБА_3 повідомити уповноважений підрозділ органів Національної поліції та орган опіки та піклування за місцем перебування дитини обвинуваченої ОСОБА_4 , АДРЕСА_1 , а саме: сина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 про факт його залишення без батьківського піклування та вжиття невідкладних заходів щодо тимчасового влаштування дитини.

Зобов`язати орган опіки та піклування невідкладно після тимчасового влаштування дитини обвинуваченої ОСОБА_4 , а саме: сина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишеного без батьківського піклування, письмово повідомити прокурора та суд про місце проживання (перебування) дитини.

Зобов`язати прокурора повідомити обвинувачену ОСОБА_4 про місце проживання (перебування) дитини.

Копію ухвали вручити прокурору, захиснику та обвинуваченій.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка тримається під вартою, - в той же строк з моменту отримання копії ухвали.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 17 год 45 хв 28 січня 2026 року.

Суддя: ОСОБА_9