Постанова № 13381207, 22.12.2010, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2010 року Справа № 2а-4030/10/1170

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Хилько Л.І., при секретарі: Муляренко О.В.

за участю представників:

від позивача Романяк М.Я.

від відповідача - Срипник О.М., Суська О.О., Старинець М.В., Гриневич Д.О., Змеул Є.О.,

Січкар К.М., Стойко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді адміністративну справу за позовом Приватного підприємства “Престо-буд”до Кіровоградської об”єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

До Кіровоградського адміністративного суду звернулось приватне підприємств «Престо-Буд»(далі позивач, ПП «Престо-буд») з адміністративним позовом до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень рішень: № 0000172360/0 від 16 вересня 2010 року та № 0000172360/1 від 19 жовтня 2010 року про донарахування податку на прибуток та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4919977,30 гривень та скасування податкових повідомлень рішень № 0000162360/0 від 16 вересня 2010 року та № 0000162360/1 від 19 жовтня 2010 року про донарахування податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2989689,00 гривень.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на ту обставину, що при формуванні у відповідні податкові періоди суми валових витрат та суми податкового кредиту з податку на додану вартість по операціях з приватним підприємством «Дол-В», позивачем не були порушені вимоги закону, господарські операції носили реальний характер, послуги та товари придбавалися з метою їх використання в господарській діяльності позивача. Також, позивач посилається на те, що діяльність приватного підприємства «Дол-В»не мала фіктивного характеру, позивач не повинен нести відповідальності за недотримання вимог закону своїм контрагентом. Відповідно, позивач зазначає про те, що ним не порушувалися вимоги п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, обґрунтовуючи заперечення тим, що діяльність контрагента позивача приватного підприємства «Дол-В», носила фіктивний характер, статут даного підприємства є фіктивним правочином, укладені угоди є нікчемними, первинні бухгалтерські документи оформлені з порушенням вимог закону, зокрема, вони підписані не директором ПП «Дол-В»ОСОБА_9, отже, позивач не мав права відносити до складу валових витрат та податкового кредиту вартість підрядних послуг та товару, отриманих позивачем від приватного підприємства «Дол-В».

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві та доповненнях.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, наполягаючи при цьому на правомірності дій відповідача та відсутності підстав для задоволення вимог позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, складення постанови у повному обсязі відкладено до 27 грудня 2010 року із проголошенням вступної та резолютивної частини постанови в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи.

Заслухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши у судовому засіданні подані суду письмові докази, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Згідно п. 1 ч 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Враховуючи п. 1 ч.І ст. З КАС України спір, який виник між сторонами є публічно-правовим і тому підлягає розгляду у адміністративному суді.

Тобто, до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд і вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, у яких вони вважають, що суб'єкт владних повноважень своїм рішенням, діями чи бездіяльністю порушив їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення.

02 вересня 2010 року посадовими особами ДПА у Кіровоградській області складений Акт № 62/2310/33962678 про результати планової виїзної перевірки приватного підприємства «Престо-Буд»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2010 р., валютного та іншого законодавства (а.с. 9-40).

На підставі даного Акта перевірки Кіровоградською обєднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 16 вересня 2010 року № 0000162360/0 про донарахування ПП «Престо-Буд» податку на додану вартість в сумі 1993126,00 гривень, застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 996563,00 гривень; податкове повідомлення-рішення від 16 вересня 2010 року № 0000172360/0 про донарахування ПП «Престо-Буд»податку на прибуток підприємств в сумі 2668 139,00 гривень, застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 2251 838,30 гривень (а.с.63,64).

В процедурі адміністративного оскарження рішенням Кіровоградської ОДПІ № 12902/10/25-018 від 18.10.2010 р. вищевказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін. В порядку доведення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобовязання, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 жовтня 2010 року № 0000162360/1 про донарахування ПП «Престо-Буд»податку на додану вартість в сумі 1993126,00 гривень, застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 996563,00 гривень; податкове повідомлення-рішення від 19 жовтня 2010 року № 0000172360/1 про донарахування ПП «Престо-Буд»податку на прибуток підприємств в сумі 2668139,00 гривень, застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 2251 838,30 гривень (а.с.80,81).

Відповідно зазначених податкових повідомлень-рішень, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В акті перевірки зазначено, що позивач в період з 01.01.2009 р. по 30.06.2010 р. мав господарські відносини з приватним підприємством «Дол-В», а саме, позивач придбавав у вказаного підприємства підрядні роботи та будівельні матеріали, обладнання. Вартість придбаних підрядних робіт та товарів позивачем віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ у відповідні податкові періоди. З пояснень колишнього засновника ПП «Дол-В»ОСОБА_9 від 21.07.2010 р. вбачається, що вона ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не мала; жодних бухгалтерських, податкових документів не підписувала тощо. Виходячи з цього, відповідач робить висновок, що статут контрагента позивача приватного підприємства «Дол-В», є фіктивним правочином, укладені позивачем з ПП «Дол-В»правочини щодо придбання підрядних робіт та товарів є нікчемними, всі видані ПП «Дол-В»документи не відповідають вимогам закону, тобто не підтверджують факт здійснення господарських операцій та виписані не уповноваженими особами. Отже, позивач не мав права по операціям з ПП «Дол-В»відносити до складу валових витрат суму в розмірі 9990604 грн. та відносити до складу податкового кредиту з ПДВ суму в розмірі 2084974 грн.

Суд не погоджується з висновками відповідача з наступних підстав.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно вимог п. 5.1 ст. 5 названого Закону України, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Частиною 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону України визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Пунктом 5.11 статті 5 вказаного Закону визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Зміст вищенаведених норм Закону України «Про податок на додану вартість»свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Суд також враховує, що наявність вищевазаних законодавчо визначених обставин для формування валових витрат та податкового кредиту є обовязковою, але, не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Слід зазначити, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття "добросовісний платник податків". Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас суд вважає за необхідне визнати обґрунтованим застосування цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку в галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві. Статті Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», так само як і інші закони, не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, виникнення у платника податку на прибуток права на віднесення понесених витрат до складу валових витрат, від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість та сум витрат до складу валових витрат, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Юридичний статус ПП «ДОЛ-В»та право вказаного підприємства на проведення будівельних робіт підтверджується копіями документів, які надані в матеріали справи, а саме: свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи ПП «Дол-В»серії А00 № 749671 (т.1 а. с. 135), довідкою Кіровоградського обласного управління статистики від 02.03.2010 р. про включення ПП «Дол-В»до ЄДРПОУ ( т.1а. с. 136), довідкою Кіровоградського обласного управління статистики від 10.09.2010 р. ( т.1 а. с.137), свідоцтвом про реєстрацію ПП «Дол-В»платником ПДВ від 22.03.2007 р. (т.1 а. с.138), ліцензією на будівельні роботи від 04.09.2007 р. зі строком дії 04.09.2007 року 04.09.2012 р ( т.1 а.с.138), довідкою з ЄДРПОУ по ПП «Дол-В»від 27.09.2010 р. ( т.1а. с.140), витягом з ЄДРПОУ від 22.11.2010 р. по ПП «ДОЛ-В» ( т.1а. с.141-147).

Як вбється із аналізу вказаних документів контрагент позивача- приватне підприємство «Дол-В»не ліквідовано, діяльність його не припинена, з ЄДРПОУ підприємство не виключено, щодо підприємства не порушено справу про банкрутство, підприємство є платником ПДВ, статус відомостей про юридичну особу підтверджений, одним із видів діяльності підприємства є будівництво будівель та споруд.

Відповідачем не надано доказів анулювання свідоцтва платника ПДВ ПП «ДОЛ-В»від 22.03.2007 р. Представники відповідача в судовому засіданні пояснили суду, що ПП «Дол-В»подає до Кіровоградської ОДПІ податкову звітність передбачену чинним законодавством та підтвердили відповідну інформацію Довідкою від 16.12.2010 року № 21166/10/1520 (а.с.21,т.3)

Судом приймається до уваги, що в листопаді 2010 року за ініціативою керівних працівників відповідача скасовано ліцензію від 04.09.2007 року на право проведення будівельних робіт ПП «ДОЛ-В», але на момент проведення ПП «Дол-В»господарських операцій з позивачем, вказана ліцензія була чинною. Крім того, сама собою відсутність ліцензії чи іншого дозвільного документа не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції. Згідно довідки від 18.11.2010 року Приватне підприємство «ДОЛ-В» ідент. Код 34724268 зареєстроване 08.11.2006 року станом на 18.11.2010 року є діючим, здійснює фінансово- господарську діяльність у встановленому законодавством порядку. (т.2 а.с.95).

Доказами, які підтверджують реальність господарських операцій позивача з ПП «Дол-В», а також факт використання придбаних позивачем підрядних робіт, товарів у межах власної господарської діяльності є: договір № 6 генерального підряду на будівництво котеджного містечка в с. Покровське Кіровоградського району Кіровоградської області, укладений 28 листопада 2007 року між позивачем та ЖБК «Покровська Долина»(т.1 а. с. 99-104); дозвіл на виконання будівельних робіт № 63/2008-Кр від 24.04.2008 р. ( т.1 а. с.105); державні акти на право власності на земельні ділянки в кількості 9 штук ( т.1 а. с.106-114); договір № 2 генерального підряду на будівництво торгівельно-адміністративно-готельного комплексу за адресою м. Кіровоград, вул. Декабристів, 26, укладений 19 січня 2008 року між позивачем та ПП «Альбіон-Істейт»(т.1 а. с. 115-117); інвестиційний договір № 08/07 від 21.09.2007 р., укладений між ПП «Альбіон-Істейт»та Кіровоградським професійним ліцеєм сфери послуг (т.1 а.с.118-123); державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 07.03.2008 р., виданий Кіровоградському професійному ліцею сфери послуг (т.1 а. с.124); рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради № 434 від 31.03.2008 р. «Про надання дозволу на будівництво»(т.1а. с.125); дозвіл на виконання будівельних робіт № 130/2008-Кр від 28.07.2008 р. (т.1 а. с.126); дозвіл на виконання будівельних робіт № 244/2008-Кр від 06.11.2008 р. ( т.1а. с.127); договір підряду на будівництво від 01.12.2007 р. (котеджне містечко в с. Покровське), укладений між позивачем та ПП «ДОЛ-В»(т.1 а. с.128-131); договір підряду на будівництво від 30.01.2009 р. (м. Кіровоград, вул. Декабристів, 26), укладений між позивачем та ПП «Дол-В»(т.1а. с.132-134); платіжні доручення позивача про сплату коштів ПП «ДОЛ-В»за період з 05.05.2009 р. по 18.10.2010 р. ( т.1а. с. 148-160); накладні, довіреності про отримання та податкові накладні на поставку товарів від ПП «ДОЛ-В»позивачеві за період з 16.02.2009 р. по 10.06.2010 р. ( т.1а. с. 161-193); довідки про вартість будівництва форми № КБ-3 ( т.1а. с.194,201,207,221,228,241,248, т.2 .с.19); акти приймання виконаних підрядних робіт форми № КБ-2в (т.1 а.с. 195-199,202-205,208-217,222-227, 229-237, т.2 а.с. 1-15, т.2 а.с.16-17,21-26,30-84); акти приймання-передачі будівельних матеріалів (т.1а.с.218-219, 238-239,243-246,; податкові накладні за період з жовтня 2008 року по листопад 2009 року на проведені будівельні роботи (т.1а.с.200,206,220,240,247, т.2 а.с.85), сертифікати відповідності КД 000018-000023 від 27.01.2010 р. по ЖБК «Покровська Долина»( т.2 а.с. 86-91); фотокартки котеджного містечка ЖБК «Покровська долина»(т.2 а. с.125).

Вказані документи мають усі обовязкові реквізити, передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-XIV. Як під час проведення перевірки так і при розгляді справи судом відповідач не спростував висновку позивача про відповідність вказаних документів вимогам по їх оформленню.

Проаналізувавши доводи відповідача в частині того, що господарські операції позивач здійснював з фіктивним підприємством, суд не погоджується з таким висновком враховуючи наступне.

Як вбачається із акта перевірки № 62/2310/33962678 від 02.09.2010 року (сторінка 10), відповідач ототожнюючи статут ПП «ДОЛ-В»з правочином, вважає статут ПП «Дол-В»фіктивним в силу вимог статті 234 Цивільного кодексу України.

Натомість, суд вважає, що у відповідності з вимогами частин 2, 3 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно вимог статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Таким чином, фіктивний правочин не є нікчемним правочином, а є оспорюваним правочином, тобто таким, визнання якого недійсним здійснюється тільки в судовому порядку.

Відповідачем не надано в матеріали справи рішення суду, яке набрало чинності, про визнання недійсним статуту ПП «ДОЛ-В», а отже, такий висновок відповідача є передчасним.

В обґрунтування фіктивної діяльності ПП «Дол-В», відповідач посилається на пояснення колишнього директора та засновника ПП «Дол-В»ОСОБА_9, які вона давала до проведення перевірки 21.07.2010 р. Крім того, суд вважає, що пояснення колишнього засновника підприємства не можуть бути єдиним та достатнім доказом обґрунтованості висновків викладених в Акті перевірки, та ці пояснення не можуть бути визнані належними доказами у розумінні статті 70 КАС України, оскільки суду надано інші пояснення ОСОБА_9 від 23.09.2010 року , в яких вона спростовує зазначені вище пояснення від 21.07.2010 р.( т.2 а. с.92-95).

Суд не може прийняти до уваги в якості належних та допустимих доказів письмові пояснення гр.. ОСОБА_9, на які посилається податковий орган, відносно того, що у цієї громадянки при створенні товариства була відсутня дійсна мета на створення субєкта підприємницької діяльності, а також те, що вищевказані письмові пояснення підтверджують фіктивність підприємства. Належним доказом, у даному випадку , були б не письмові пояснення гр.. ОСОБА_9, а вирок суду щодо кримінальної відповідальності за ст.. 205 КК України гр.. ОСОБА_9 за навмисне створення субєкта підприємницької діяльності. Між тим, такого вироку суду, відповідачем не надано. Отже, суд вважає, що відповідачем не доведено фіктивності підприємства, що на його думку було підставою для прийняття оскаржуваних рішень. Саме таку правову позицію викладено в ухвалі Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2010 року у справі №2а-36/10/1170.

Поряд з цим, суд не приймає в якості доказ по цій адміністративній справі висновок спеціаліста №82 від 20.08.2010 року , який проводився на підставі завдання, винесеного 10.08.2010 року про проведення почеркознавчого дослідження за матеріалами перевірки фінансово- господарської діяльності ПП «ДОЛ-В», оскільки вказаний висновок в розумінні процесуальних норм Кодексу адміністративного судочинства України, не має будь- якого відношення до предмету спору в адміністративній справі. За приписами ст.. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог чи заперечень. Для зясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу. Згідно до ст..67 КАС України спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних засобів і може надавати консультації під час вчинення процесуальних дій з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.

Суд відзначає, що згідно вимог статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину. Згідно частини 3 статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Отже, чинним законодавством передбачено, що укладення правочину від імені юридичної особи неповноважною особою не є наслідком визнання такого правочину недійсним. Відповідачем не надано доказів того, що позивач був обізнаний про обмеження повноважень осіб, які укладали правочини від імені ПП «Дол-В», і що такі обмеження дійсно мали місце.

Крім того, відповідачем не доведено суду, що ПП „Дол-В" було створено з відома або за участю позивача,з метою ухилення від оподаткування, порушення економічних інтересів держави щодо несплати встановлених законом податків. Відповідачем була проведена планова виїзна перевірка ПП «Дол-В»за результатами якої складено акт від 06.04.2009 р. № 46/2300/34724268 ( т.2 а. с.103-124), з якого вбачається, що в діяльності ПП «Дол-В»виявлено порушення податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності за період з 08.11.2006 року о 31.12.2008 року. Як вбачається із вказаного акта перевірки представники відповідача визнали директором підприємства на той період саме ОСОБА_9 (т.2 а.с.103), однак при проведенні перевірки не було встановлено порушень законодавства при проведенні господарських операцій саме з Приватним підприємством «Престо- Буд», а тому будь- які заходи для усунення порушень віждповідачем не вживались.

Крім того, в період з 13.09.2010 року по 15.09.2010 року працівниками відповідача проведено документальну невиїзну перевірку Приватного підприємства «Дол-В»з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 08.11.2006 року по 30.06.2010 року. Згідно до акта перевірки №27/2330/34724268 від 15.09.2010 року згідно до автоматизованої бази АІС «РПП»відповідальними за фінансово- господарську діяльність були: директор ОСОБА_9 код НОМЕР_1 та ОСОБА_10 код НОМЕР_2. Серед контраагентів- покупців, які підтримували господарські правовідносини з ПП «ДОл-В»значиться ПП «Престо- Буд»код 33962678 з загальною сумою ПДВ-17108814 грн. 06 коп. та сумою ПДВ - 2851469 грн. 01 коп. (т.2.а.с.183). Визначальним в акті від 15.09.2010 року перевіряючі вважають фіктивність Приватного підприємства «ДОЛ-В», тому викладені в акті висновки суд не може взяти за основу для прийняття судового рішення з підстав, на які суд посилається раніше щодо наявності доказів фіктивності вказаного підприємства.

З пояснень представників відповідача, кримінальна справа щодо винних осіб або по факту створення фіктивного підприємства в даному випадку не порушувалась. Отже, доказу створення підприємства з метою прикриття незаконної діяльності, яким може бути тільки вирок суду, що набрав законної сили, відповідачем не надано. За приписами ст.. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок чи постанову суду, лише в питаннях чимало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Натомість, судом приймається до уваги, що на час розгляду справи постановою судді Ленінського районного суду м.Кіровограда від 02.12.2010 року скасовано постанову старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА України в Кіровоградській області від 20.10.2010 року про порушення кримінальної справи за фактом умисного ухилення від сплати податків директором ПП «Престо- Буд»ОСОБА_11 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України. До судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Кіровоградської області прокурором відділу прокуратури області внесено апеляцію.

Виходячи з принципів, закріплених у ст. 62 Конституції України та ч. 4 ст. 72 КАС України, відповідно до яких особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, суд не визнає у якості належного доказу пояснення прокурора про наявність апеляції на постановою судді Ленінського районного суду м.Кіровограда від 02.12.2010 року, якою скасовано постанову старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА України в Кіровоградській області від 20.10.2010 року про порушення кримінальної справи за фактом умисного ухилення від сплати податків директором ПП «Престо- Буд»ОСОБА_11 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України. Зазначене підтверджується судовою практикою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у справі № 22а-30/08 ухвала від 22.05.2008 року.

Викладені в відзиві на позов та в акті перевірки від 02.09.2010 року припущення що особи, які підписували договір підряду на будівництво від 01.12.2007 року та договір підряду на будівництво торгівельно- адміністративно- готельного комплексу №11 мали на меті ухилятися від сплати податків з коштів отриманих в оплату виконаних робіт і вказані господарські угоди спрямовані на приховування позивачем від оподаткування доходів, не підтверджуються жодним доказом, крім пояснень ОСОБА_9 і власних міркувань відповідача з цього приводу.

При цьому судом враховується, що обов'язок доказування наявності в діях відповідачів мети, яка протирічить інтересам держави та суспільства покладена на відповідача.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 названого Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з установлених судом обставин справи, включені позивачем суми податку на додану вартість до податкового кредиту підтверджені податковими накладними, які відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону.

Відповідачем, в свою чергу, не надано будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, свідчили про їх фіктивний характер. Відтак факт наявності ознак фіктивного підприємництва у діяльності приватного підприємства «ДОЛ-В»за даних обставин не впливає на правильність формування позивачем спірного податкового кредиту.

Доводи ДПІ про те, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит з огляду на наявність сумнівних пояснень ОСОБА_9, анулювання ліцензії на будівельну діяльність ПП «ДОЛ-В», обґрунтовано не беруться судом до уваги, оскільки на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) приватне підприємство «ДОЛ-В»було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

З огляду ж на принцип персональної відповідальності платника позивач не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

Саме таку правову позицію викладено в Ухвалах Вищого адміністративного суду України від 11.11.2010 року у справі К-23404/07 (т.2а.с.204-210) та від 28.10.2010 року у справі К-19470/07 (т.2 а.с.197-199) та від 08.07.2010 року у справі № КА-23280/07.

Отже, наявні в матеріалах справи докази підтверджують факт придбання позивачем підрядних робіт та товару у приватного підприємства «Дол-В». Натомість, відповідачем не приведено будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій позивачем, добросовісність позивача, як платника податків, а також доказів, які б свідчили про фіктивність господарських операцій зі сторони позивача.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, ч.1ст.9 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ ” від 06.03.2008 року № 2. З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Встановлення невідповідності діяльності субєкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності може бути підставою для задоволення позову за умови встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Відповідач не надав суду безспірних доказів про наявність в діях позивача порушень Закону України «Про податок на додану вартість».Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем при формуванні валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по господарських операціях з приватним підприємством «Дол-В», не порушувалися вимоги п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п. п. 5.3.9 п. 5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 94, 159 163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення- рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції: від 16 вересня 2010 року № 0000172360/0; від 16 вересня 2010 року № 0000162360/0; від 19 жовтня 2010 рок № 0000172360/1; від 19 жовтня 2010 року № 0000162360/1 про донарахування сум податкового зобовязання приватному підприємству «Престо- Буд».

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного судуЛ.І Хилько