Ухвала суду № 133809524, 14.01.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/31638/25

Провадження № 1-кс/752/174/26

У Х В А Л А

Іменем України

14 січня 2026 року м. Київ

Слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , представників власника майна ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Київської міської прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12025100000001467, відомості щодо якого 08.07.2022 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 КК України, про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Київської міської прокуратури ОСОБА_3 звернувся із клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12025100000001467 від 19.11.2025 на об`єкти нерухомого майна, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ; квартиру за адресою: АДРЕСА_3 ; квартиру за адресою: АДРЕСА_4 ; житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_5 ; земельну ділянку 3210800000:01:132:0435; земельну ділянку 3210800000:01:132:0370; земельну ділянку 2310100000:04:042:0494 за адресою: АДРЕСА_5 .

Клопотання обгрунтовується тим, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025100000001467 від 19.11.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що упродовж 2025 року група осіб, діючи за попередньою змовою між собою, шахрайським шляхом заволоділи грошовими коштами потерпілого ОСОБА_7 в особливо великих розмірах під приводом надання юридичних послуг для захисту прав особи.

Так, допитаний потерпілий ОСОБА_7 повідомив, що приблизно наприкінці травня 2025 року у місті Відень (Австрія) він познайомився із ОСОБА_4 . Через деякий час після знайомства під час спілкування із нею ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_4 , що в одного із його знайомих виникли проблеми у зв`язку із притягнення його до кримінальної відповідальності. У свою чергу, ОСОБА_4 повідомила, що в неї є людина, яка комплексно «вирішує» такі питання. У червні 2025 року ОСОБА_4 організувала йому телефону розмову із ОСОБА_8 . Під час вказаної телефонної розмови ОСОБА_8 пообіцяв організувати повний комплекс «юридичних послуг» його знайомому, який вже перебував у статусі підозрюваної особи, за грошові кошти у сумі 1 100 000 доларів США, на що він погодився та взяв позику. У період із 27.06.2025 по 28.07.2025 ОСОБА_8 в якості оплати за вказані ним послуги отримав від ОСОБА_7 зазначену суму коштів. Оскільки ОСОБА_8 проживає в місті Відень, Республіка Австрія, грошові кошти він отримував через посередників. Згодом ОСОБА_7 зрозумів, що жодних дій, направлених на надання будь-якої правової допомоги та вирішення юридичних питань ОСОБА_9 та інші особи щодо захисту прав його знайомого не вчиняли, та фактично заволоділи належними йому грошовими коштами в сумі 1 100 000 доларів США. Зі слів потерпілого йому відомо про те, що ОСОБА_8 , діючи спільно із ОСОБА_10 та із іншими невстановленими особами, організували також інші шахрайські схеми із заволодіння грошовими коштами. Так, ОСОБА_8 під приводом поставки дизельного палива, будівельних матеріалів та супутніх товарно-матеріальних цінностей у період з 01.07.2025 по 28.07.2025, укладав відповідні договори з різними юридичними особами, не маючи наміру фактичного виконання умов договірних відносин. Грошові кошти на виконання зазначених договорів замовники здійснювали на рахунки підконтрольних ОСОБА_8 юридичних осіб ТОВ «Транс-Сервіс-1» (код ЄДРПОУ 32602104), ТОВ «Еко ТОП» (код ЄДРПОУ 37283164), ТОВ «Укрконсалтінг+» (код ЄДРПОУ 42795239), Фермерське Господарство Агросузір`я (код ЄДРПОУ 44634490). Вказані шахрайські дії призвели до заволодіння грошовими коштами ОСОБА_8 та ОСОБА_4 у розмірі 35 445 267 грн.

На виконання доручення слідчого, наданого оперативному підрозділу ДСР НП України в порядку ст. 40 КПК України, встановлено, що до організації вчинення шахрайських дій причетна громадянка України ОСОБА_4 , яка разом із ОСОБА_8 є можливим співорганізатором злочинного механізму із заволодіння коштами шахрайським шляхом. Згідно отриманої інформації саме ОСОБА_4 здійснює пошук потенційних постраждалих, яких у подальшому знайомить із ОСОБА_8 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційної картки на транспортний засіб, об`єкти нерухомого майна а саме: квартира за адресою: АДРЕСА_1 ; квартира за адресою: АДРЕСА_2 ; квартира за адресою: АДРЕСА_3 ; квартира за адресою: АДРЕСА_4 ; житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_5 ; земельна ділянка 3210800000:01:132:0435; земельна ділянка 3210800000:01:132:0370; земельна ділянка 2310100000:04:042:0494 за адресою: АДРЕСА_5 , перебувають у власності ОСОБА_4 .

У ході досудового розслідування виникла необхідність накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ; квартиру за адресою: АДРЕСА_3 ; квартиру за адресою: АДРЕСА_4 ; житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_5 ; земельну ділянку 3210800000:01:132:0435; земельну ділянку 3210800000:01:132:0370; земельну ділянку 2310100000:04:042:0494 за адресою: АДРЕСА_5 , які перебувають у власності ОСОБА_4 , з позбавленням права розпоряджатись та відчужувати вказане майно, з позбавленням права розпоряджатись та відчужувати вказане майно.

Метою арешту вищевказаного майна, як вказує прокурор, є забезпечення, за наявності підстав, застосування спеціальної конфіскації майна.

Враховуючи, що існують обставини, які підтверджують, що не застосування арешту на вищезазначений об`єкт рухомого майна може призвести до приховування, пошкодження, зникнення, втрати, знищення майна по кримінальному провадженню, а також його незаконного відчуження, а також те, що зазначене майно може підлягати спеціальній конфіскації, прокурор просить задовольнити клопотання.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити з підстав викладених у ньому.

Представник власника майна адвокат ОСОБА_5 , адвокат ОСОБА_11 та власник майна заперечили проти задоволення клопотання.

Вивчивши клопотання та дослідивши долучені до нього матеріали кримінального провадження, вислухавши думку учасників процесу, слідчий суддя доходить до наступного висновку.

Пунктом 7 частини 1 статті 131 КПК України визначено арешт майна як захід забезпечення кримінального провадження.

Статтею 132 КПК України визначені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження та передбачені обставини, за яких не допускається застосування заходів кримінального провадження. Серед таких обставин у ч. 3 ст.132 КПК України передбачено, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно ч. 5 ст. 132 КПК України для оцінки потреб досудового розслідування, слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Клопотання пркоурора обґрунтовується, зокрема, тим, що арешт майна необхідний з метою забезпечення спеціальної конфіскації.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1)підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

Відповідно статті 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи.

Таким чином, ОСОБА_4 є третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт.

Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 96-2 КК України передбачає, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Із матеріалів справи встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025100000001467 від 19.11.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 КК України.

Так, матеріалами обґрунтовано, що у власності ОСОБА_4 є наступні об`єкти нерухомого майна: квартира за адресою: АДРЕСА_1 ; квартира за адресою: АДРЕСА_2 ; квартира за адресою: АДРЕСА_3 ; квартира за адресою: АДРЕСА_4 ; житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_5 ; земельна ділянка 3210800000:01:132:0435; земельна ділянка 3210800000:01:132:0370; земельна ділянка 2310100000:04:042:0494 за адресою: АДРЕСА_5 .

Таким чином, слідчий суддя вважає, що накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ; квартиру за адресою: АДРЕСА_3 ; квартиру за адресою: АДРЕСА_4 ; житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_5 ; земельну ділянку 3210800000:01:132:0435; земельну ділянку 3210800000:01:132:0370; земельну ділянку 2310100000:04:042:0494 за адресою: АДРЕСА_5 , є можливим на підставі п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України, оскільки є підстави вважати, що вказане майно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, а саме ч. 2 ст. 96-2 КК України.

Дослідивши матеріали поданого клопотання, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання, оскільки прокурором доведено як необхідність арешту, так і наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

Враховуючи всі обставини в їх сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що в даному конкретному випадку, накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, забезпечить справедливу рівновагу між суспільним інтересом та правомірною метою, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують - арешт, та метою, яку прагнуть досягти, зокрема можливе застосування спеціальної конфіскації, оскільки існують обставини, які підтверджують, що їхнє незастосування може призвести до незворотних наслідків.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна матеріали справи не містять.

Крім того, арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку.

У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Разом з тим, слідчий суддя не знайшов правових підстав для задоволення клопотання в частині обмеження права розпоряджатися вищевказаним майном.

Слідчий суддя, враховуючи вище викладені обставини, доходить до висновку про задоволення клопотання частково, оскільки застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна є співрозмірним завданням кримінального провадження, спрямоване на досягнення цілей розслідуваного кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 170, 172, 373, 376 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання задовольнити частково.

2. Накласти арешт на наступне майно: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ; квартиру за адресою: АДРЕСА_3 ; квартиру за адресою: АДРЕСА_4 ; житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_5 ; земельну ділянку 3210800000:01:132:0435; земельну ділянку 3210800000:01:132:0370; земельну ділянку 2310100000:04:042:0494 за адресою: АДРЕСА_5 , яке перебуває у власності ОСОБА_4 із забороною відчужувати вказане майно.

3. В іншій частині клопотання відмовити.

4. Ухвала виконується негайно слідчим, прокурором у кримінальному провадженні.

5. На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1