Рішення № 133807180, 02.02.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/9719/25

Номер провадження2/711/264/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретарів судового засідання Овезової Ю.В., Дмитренка О.Ю.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Семенюк О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

15 жовтня 2025 року ТОВ «ФК Єврокредит» звернулося до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути зі ОСОБА_1 заборгованість за договором у розмірі 69 429,47 грн, витрати на правничу допомогу та витрати на сплату судового збору (вхідний №41505, а.с.1-8).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 29 грудня 2021 року між акціонерним товариством «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено заяву-договір №TDB.2021.0007.36591 про приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, який складається з публічної частини договору, яким є договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank з додатками, розміщений у місці інформування клієнта та на сайті АТ «Мегабанк»: www.megabank.ua, та в мережі інтернет: www.todobank.com, та індивідуальної частини, якою є вказана заява-договір.

АТ «Мегабанк» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало в повному обсязі, встановивши доступний ліміт кредитної лінії у межах максимального ліміту кредитної лінії на поточний рахунок відповідача у гривні і надавши йому можливість користуватись кредитними коштами у межах доступного ліміту кредитної лінії, визначеного кредитним договором.

Відповідач здійснював користування грошовими коштами доступного ліміту кредитної лінії, що відображено у виписках з його рахунку. Однак, свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитною лінією відповідач не виконав. Згідно виписок по рахунку, станом на 03.09.2024, у відповідача сформувалась заборгованість перед АТ «Мегабанк» у сумі 69 429,47 грн, що складається із: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена): 24 810 гривень 21 копійка, та заборгованості зі сплати відсотків (в тому числі прострочена): 44 619 гривень 26 копійок.

03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між АТ «Мегабанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» (Новий кредитор) був укладений договір №GL1N426240 про відступлення прав вимоги. Новий кредитор ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» набув право вимоги до боржників за основними договорами, серед яких і право вимоги до відповідача як боржника за кредитним договором №TDB.2021.0007.36591 від 29.12.2021.

Пунктом 2 договору №GL1N426240 передбачено, що після набуття Новим кредитором прав вимоги, Новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України. Користуючись даним правом, ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» (Первісний кредитор) 27.12.2024 уклало з товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» (Новий кредитор) договір №1/12 про відступлення прав вимоги.

Таким чином, відповідно до умов договору №1/12 ТОВ «ФК Єврокредит» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості боржників за основними договорами.

Відповідно до Додатку №1 «Друкований Реєстр Боржників» до вказаного договору про відступлення прав вимоги серед інших, до ТОВ «ФК «Єврокредит» перейшло і право вимоги до відповідача як боржника за кредитним договором №TDB.2021.0007.36591 від 29.12.2021.

Згідно з Розрахунком заборгованості відповідача як боржника за кредитним договором №TDB.2021.0007.36591 від 29.12.2021, сформованим АТ «Мегабанк», станом на 03.09.2024, (дата укладання договору №GL1N426240 про відступлення прав вимоги) заборгованість боржника/відповідача становить: 69 429,47 грн, що складається із: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена): 24 810 гривень 21 копійка, та заборгованості зі сплати відсотків (в тому числі прострочена): 44 619 гривень 26 копійок.

Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс», а надалі ТОВ «ФК Єврокредит», права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо АТ «Мегабанк», станом на день відступлення права вимоги, тобто на 03.09.2024. У свою чергу, ні ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс», ні ТОВ «ФК Єврокредит» не здійснювало жодних додаткових нарахувань та умов кредитного договору в односторонньому порядку не змінювало.

З огляду на викладене ТОВ «ФК Єврокредит» просить суд стягнути зі ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором №TDB.2021.0007.36591 від 29.12.2021 в розмірі 69 429,47 грн, що складається із: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена): 24 810 гривень 21 копійка, та заборгованості зі сплати відсотків (в тому числі прострочена): 44 619 гривень 26 копійок, а також витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 11200 грн та витрати на сплату судового збору в сумі 2422,40 грн.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 жовтня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 12 год 00 хв 21 листопада 2025 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.79-80).

17 листопада 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Семенюк О.Г. подала до суду відзив на позовну заяву, в прохальній частині якого просить суд повністю відмовити в задоволенні позовної заяви ТОВ «ФК Єврокредит» про стягнення заборгованості (вхідний №46363, а.с.95-99).

Заперечення проти позовних вимог обгрунтовані тим, що позивач не долучив до позовної заяви публічну частину договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб АТ «Мегабанк», яка містить основні умови кредитування, визначає права та обов`язки сторін та є невід`ємною складовою правочину. На переконання представника відповідача, відсутність означеного документа позбавляє суд можливості перевірити зміст погоджених сторонами умов та підтвердити, що відповідач був належним чином поінформований про умови кредитування. Також представник відповідача звертає увагу суду на те, що у Заяві-договорі міститься лише звернення відповідача з проханням встановити ліміт у розмірі 200 000 грн як максимально можливий за продуктом. Однак, на переконання представника відповідача, це не є підтвердженням фактично встановленого ліміту. Жоден із документів, поданих позивачем до суду, не містить відомостей про встановлення конкретного ліміту відповідачу, а тому, представник відповідача констатує, що відсутня одна з істотних умов договору сума кредиту.

Також представник відповідача акцентує увагу суду на тому, що позивач не надав жодних банківських документів, які б підтверджували фактичний рух коштів за рахунком відповідача, а також належне відображення виконання ним кредитних зобов`язань. У цьому контексті сторона відповідача зазначає про те, що відповідач регулярно здійснював платежі для зменшення заборгованості, однак позивач не підтвердив зарахування таких коштів.

У зв`язку з цим, представник відповідача робить висновок, що позивач не довів ані факту встановлення кредитного ліміту у розмірі 200 000 грн, ані правильності розрахунку заборгованості з урахуванням фактично внесених відповідачем платежів. Відповідач наполягає, що на момент укладення договору фактичний кредитний ліміт становив 20 000 грн.

З огляду на викладене, представник відповідача констатує, що подані позивачем матеріали не підтверджують ані фактичного обсягу наданого кредиту, ані правомірності нарахованих процентів та визначеного розміру заборгованості, а отже, на переконання представника відповідача, не можуть бути покладені в основу задоволення позовних вимог.

Щодо нарахування відсотків за користування кредитом, то представник відповідача у відзиві зазначає про те, що згідно умов Заяви-договору №TDB.2021.0007.36591 від 29.12.2021 строк кредитування складає 12 місяців (тобто до 29.12.2022). Проте з долучених до матеріалів позовної заяви доказів не можливо встановити чи здійснювалось нарахування процентів після спливу строку кредитування та в який саме спосіб воно було проведене.

Також представник відповідача звертає увагу суду, що у конкретному випадку до спірних правовідносин мають бути застосовані положення пункту 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», оскільки відповідач з 29.04.2022 до 13.09.2024 був мобілізований до лав Збройних Сил України та проходив військову службу.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу, то представник відповідача у відзиві зазначає про те, що дана справа є типовою та нескладною, договором про надання правової допомоги визначено ряд послуг, надання яких фактично не було підтверджено. У зв`язку з цим, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їх розміру, враховуючи обставини справи, представник відповідача вважає, що розмір витрат позивача є завищеним і неспівмірним, а тому просить суд зменшити означені витрати до 2000 грн. Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.11.2025 розгляд справи був відкладений до 11 год 00 хв 25 грудня 2025 року (а.с.107).

Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25.12.2025 розгляд справи був відкладений до 15 год 00 хв 27 січня 2026 року (а.с.116-117).

Представник позивача адвокат Журавльов С.Г. у судове засідання, що призначене о 15 год 00 хв 27.01.2026, не з`явився, причин не прибуття у судове засідання суду не повідомив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронних кабінетів як безпосередньо позивача, так і адвоката Журавльова С.Г. як його представника, що були отримані цими учасниками справи 27.12.2025 о 05 год 44 хв 35 сек (а.с.118 зворот, 119 зворот).

Водночас представник позивача адвокат Журавльов С.Г., 23.01.2026 через підсистему «Електронний суд», подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, а також не заперечував проти ухвалення заочного рішення (а.с.120).

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Семенюк О.Г. заперечили проти задоволення позовних вимог з підстав, що викладені в мотивувальній частині відзиву на позовну заяву. Просили суд відмовити в задоволенні позову, оскільки матеріали справи не містять доказів, що підтверджували б суму заборгованості зі сплати тіла кредиту, а також позивач не надав деталізованого і зрозумілого розрахунку заборгованості, з аналізу якого можна було б встановити чи здійснювалось нарахування процентів після спливу строку кредитування та в який саме спосіб воно було проведене. Щодо витрат на професійну правничу допомогу сторона відповідача просила суд зменшити означені витрати до 2000 грн. Крім того в судовому засіданні, що відбулося 27.01.2026, відповідач ОСОБА_1 просив суд залишити без розгляду клопотання свого представника адвоката Семенюк О.Г., що було заявлене в судовому засіданні 25.12.2025, про визнання обов`язковою явки представника позивача для надання пояснень по суті спору, яке протокольною ухвалою суду від 27.01.2026 було задоволене, а клопотання залишене без розгляду.

27 січня 2026 року суд, після оголошення про перехід до стадії ухвалення судового рішення, керуючись положеннями ч.1 ст.244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 08 год 20 хв 02 лютого 2026 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію представника позивача, висловлену письмово, а також процесуальні позиції відповідача та його представника, що викладені письмово та проголошені у вступних словах, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 29 грудня 2021 року між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank №TDB.2021.0007.36591 шляхом підписання заяви-договору (індивідуальна частина) про приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank (далі Заява-договір) (а.с.58-60).

Підписанням Заяви-договору ОСОБА_1 як клієнт беззастережно підтвердив прийняття в повному обсязі публічної пропозиції АТ «Мегабанк» на приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, згоду з умовами договору, а також погодження усіх додатків до нього (пункт 1 Заяви-договору).

АТ «Мегабанк» відкриває ОСОБА_1 як клієнту поточний рахунок, а також видає платіжну картку міжнародної платіжної системи Visa International Gold Rewards (пункт 2 Заяви-договору).

Пунктом 4 Заяви-договору сторонами обумовлено: сума максимального ліміту кредитної лінії: 200000 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту: 273 293 грн; строк кредиту: 12 місяців; базова процентна ставка річних: 56%; пільговий період: 62 дні; у пільговий період процентна ставка: 0,0001%; тип кредиту: кредитна лінія; орієнтовна реальна річна процентна ставка: 87,30%; обов`язковий мінімальний платіж від використаного доступного ліміту: 5,0%.

Із розділу «Видача платіжної картки та пін коду» Заяви-договору суд встановив, що АТ «Мегабанк» 29.12.2021 видало ОСОБА_1 банківську картку № НОМЕР_1 , що підтверджується підписом клієнта ОСОБА_1 , який поставлений о 12 год 45 хв 29.12.2021.

Також із безпосередньо дослідженого у судовому засіданні Паспорту споживчого кредиту як додаток №9 до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank суд встановив, що 29.12.2021 АТ «Мегабанк» надало відповідачу інформацію, що зберігає чинність та є актуальною до дати внесення змін, відповідно до якої: сума/ліміт кредиту відновлювальна кредитна лінія з пільговим періодом для використання; строк кредитування 12 місяців, процентна ставка за користування кредитними коштами: базова - 56% річних, у пільговий період 0,0001% річних; загальні витрати за кредитом 73 293 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом 273 293 грн, реальна річна процентна ставка 87,30 % річних (а.с.50-51).

Із виписки по особовим рахункам клієнта ОСОБА_1 з 03.12.2022 до 03.09.2024, що сформована АТ «Мегабанк», станом на 05.10.2024, суд встановив, що заборгованість за основною сумою боргу згідно договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank №TDB.2021.0007.36591 складає 24 810,21 грн, а за нарахованими, але несплаченими відсотками, - 44 619,26 грн (а.с.31-37). Водночас із означеного засобу доказування суд встановив, що розмір відсотків (44 619,26 грн) відповідачу був нарахований за період з 20.12.2022 до 02.09.2024 (а.с.35, 35 зворот).

Означений розмір заборгованості відповідача перед АТ «Мегабанк» щодо виконання умов договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank №TDB.2021.0007.36591 від 29.12.2021, який міститься у виписці по особовим рахункам з 03.12.2022 до 03.09.2024 (а.с.31-37), узгоджується з даними довідки-розрахунку заборгованості станом на 03.09.2024, що складена АТ «Мегабанк» (а.с.61).

Крім того з виписки/особового рахунку з 29.12.2021 до 02.12.2022, що сформована АТ «Мегабанк», суд встановив, що: за період з 29.07.2022 до 02.12.2022 АТ «Мегабанк» нарахувало позичальнику ОСОБА_1 відсотки за користування кредитними коштами (згідно договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank №TDB.2021.0007.36591 від 29.12.2021) в сумі 9355,16 грн, з яких позичальником сплачено 0,00 грн (а.с.39-41) Водночас з означеного засобу доказування суд також встановив, що до 29.07.2022 заборгованість позичальника ОСОБА_1 перед кредитодавцем АТ «Мегабанк», зокрема зі сплати відсотків за користування кредитним коштами, - відсутня (а.с.41-43).

У зв`язку з цим, у виписці по особовим рахункам з 03.12.2022 до 03.09.2024 (а.с.31-37), зокрема у зведеній виписці по сплаті позичальником відсотків за користування кредитними коштами (а.с.35), АТ «Мегабанк» зазначило, що станом на 20.12.2022 заборгованість зі сплати відсотків складає 9355,16 грн.

09.07.2024, відповідно до протоколу електронного аукціону № GFD001-UA-20240618-01260, переможцем електронного аукціону з придбання прав вимоги за кредитними договорами, що укладені між АТ «Мегабанк» та боржниками, стало ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» (а.с.18).

Також у судовому засідання встановлено, що 03.09.2024 між АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» укладено договір про відступлення прав вимоги № GL1N426240, відповідно до умов якого АТ «Мегабанк» відступає ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» (Новий кредитор) належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених в додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, яким перейшли обов`язки боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами, в тому числі договорами про надання кредиту (овердрафту), з урахуванням усіх видів, змін, доповнень і додатків до них , згідно реєстру у Додатку №1 до цього договору. Новий кредитор сплачує Банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором (пункт 1 договору про відступлення прав вимоги від 03.09.2024) (а.с.14-16).

Факт сплати ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» грошових коштів АТ «Мегабанк» у рахунок виконання умов договору про відступлення прав вимоги № GL1N426240 від 03.09.2024 судом встановлено на підставі платіжної інструкції кредитового переказу коштів №66895 від 31.07.2024 (а.с.17).

Із витягу з Додатку №1 до договору про відступлення прав вимоги № GL1N426240 від 03.09.2024 суд встановив, що ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , згідно кредитного договору №TDB.2021.0007.36591 від 29.12.2021 в сумі 69 429,37 грн, з яких 24 810,21 грн - розмір заборгованості за основною сумою боргу, та 44 619,26 грн сума заборгованості по процентам (а.с.63).

Із договору про відступлення прав вимоги №1/12 від 27.12.2024, що укладений між ТОВ «ФК Єврокредит» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс», суд встановив ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» відступає ТОВ «ФК Єврокредит» (Новий кредитор) належні ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс», а Новий кредитор набуває права вимоги ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених в додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, яким перейшли обов`язки боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами, в тому числі договорами про надання кредиту (овердрафту), з урахуванням усіх видів, змін, доповнень і додатків до них , згідно реєстру у Додатку №1 до цього договору. Новий кредитор сплачує ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором (пункт 1 договору про відступлення прав вимоги від 27.12.2024) (а.с.12-13).

Факт сплати ТОВ «ФК Єврокредит» грошових коштів ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» у рахунок виконання умов договору про відступлення прав вимоги №1/12 від 27.12.2024 судом встановлено на підставі платіжних інструкцій кредитового переказу коштів №1074 від 27.12.2024, №1091 від 31.12.2024 та №1822 від 22.09.2025 (а.с.29).

Із витягу з Додатку №1 до договору про відступлення прав вимоги № 1/12 від 27.12.2024 суд встановив, що ТОВ «ФК Єврокредит» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , згідно кредитного договору №TDB.2021.0007.36591 від 29.12.2021 в сумі 69 429,37 грн, з яких 24 810,21 грн - розмір заборгованості за основною сумою боргу, та 44 619,26 грн сума заборгованості по процентам (а.с.30).

Також у судовому засіданні, що відбулося 25.12.2025, суд безпосередньо дослідив копію військового квитка серії НОМЕР_3 , який виданий 30.10.1982 і яким документований відповідач ОСОБА_1 , зі змісту якого встановив, що 29 квітня 2022 року відповідач був призваний до лав Збройних Сил України по мобілізації на підставі Указу Президента України №69/2022 та проходив військову службу до 13 вересня 2024 року, коли був звільнений у відставку за віком (а.с.101-103).

Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами, дійшов таких висновків.

За приписами п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Відповідно до положень ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Таким чином, суд встановив, що позивач як новий кредитор набув право вимоги до відповідача за кредитним договором №TDB.2021.0007.36591 від 29.12.2021 на підставі договору про відступлення прав вимоги № 1/12 від 27.12.2024.

Частина 1,2 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, із дослідженого безпосередньо в судовому засіданні кредитного договору №TDB.2021.0007.36591 від 29.12.2021 у формі Заяви-договору, суд встановив, що його сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано такий кредит, строк та умови його надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на відповідних умовах шляхом підписання означеного договору власноручним підписом.

Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду жодних доказів як неотримання ним у кредит в АТ «Мегабанк» грошових коштів згідно договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank №TDB.2021.0007.36591 від 29.12.2021, так і доказів своєчасного та у повному обсязі виконання його умов у строки, передбачені цим правочином.

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав грошове зобов`язання щодо повернення суми кредиту за договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank №TDB.2021.0007.36591 від 29.12.2021 як первинному кредитодавцю АТ «Мегабанк», так і правонаступникам означеного кредитодавця у спірних правовідносинах: ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК Єврокредит», тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 24 810,21 грн в рахунок погашення основної суми боргу підлягає задоволенню.

Суд відхиляє твердження представника відповідача адвоката Семенюк О.Г., викладене у відзиві на позовну заяву, про те, що позивач не довів факту встановлення кредитного ліміту у розмірі 200 000 грн, з підстав того, що означене твердження спростовується безпосередньо дослідженою Заявою-договором від 29.12.2021, у п.4 якої сторони визначили, що сума максимального ліміту кредитної лінії складає 200 000 грн. Заява-договір скріплена підписами сторін, а тому відповідає критеріям належності і допустимості засобів доказування. Водночас відповідач не надав суду належних і допустимих доказів тій обставині, що означений правочин у встановленому законом порядку визнаний недійсним повністю або у відповідній частині.

У зв`язку з викладеним, суд також відхиляє твердження представника відповідача про те, що фактичний кредитний ліміт становив 20 000 грн.

Також суд дійшов висновку про відхилення заперечень представника відповідача про те, що позивач не надав жодних банківських документів, які б підтверджували обсяг наданого кредиту, оскільки позивачем до позовної заяви долучено виписки по особовим рахункам позичальника ОСОБА_1 , сформовані АТ «Мегабанк» за період часу з 29.12.2021 до 02.12.2022 та з 03.12.2022 до 03.09.2024, з яких вбачається, що відповідач активно користувався кредитним рахунком, здійснював списання та поповнення кредитної картки.

Виписка з карткового рахунку є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту тому може бути належним та допустимим доказом, який підтверджує наявну заборгованість позичальника.

Такий висновок суду узгоджується із правовим висновком Верховного Суду в аналогічних справах, що викладений у постановах від 11 листопада 2020 року у справі №205/4176/18 (провадження № 61-6279св19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 190/1419/19 (провадження № 61-10096св20), від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19).

Також суд відхиляє твердження представника відповідача про те, що не долучення позивачем до матеріалів позовної заяви публічної частини договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб АТ «Мегабанк» позбавляє суд можливості перевірити зміст погоджених сторонами умов та підтвердити, що відповідач був належним чином поінформований про умови кредитування, оскільки Заява-договір містить розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано такий кредит, строк та умови його надання, що надає процесуальну можливість суду встановити обставини справи, що підлягають з`ясуванню з метою ухвалення законного та обгрунтованого рішення.

Щодо розміру заборгованості за відсотками в сумі 44 619,26 грн, то суд зазначає про таке.

Частинами 1,2 ст.1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Пунктом 4 Заяви-договору сторонами обумовлено: сума максимального ліміту кредитної лінії: 200 000 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту: 273 293 грн; строк кредиту: 12 місяців; базова процентна ставка річних: 56%; пільговий період: 62 дні; у пільговий період процентна ставка: 0,0001%; тип кредиту: кредитна лінія; орієнтовна реальна річна процентна ставка: 87,30%; обов`язковий мінімальний платіж від використаного доступного ліміту: 5,0%.

За умовами п. 8 Заяви-договору, договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank №TDB.2021.0007.36591 від 29.12.2021 набирає чинності з моменту підписання Заяви - договору та діє протягом 3 (трьох) років. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявить про його розірвання, цей договір вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах. Кількість таких пролонгацій договору є необмежною.

Отже, з аналізу Заяви-договору (індивідуальна частина) №TDB.2021.0007.36591 від 29.12.2021 суд встановив, що сторони означеного правочину обумовили як строк кредитування, так строк дії договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank. Разом з тим, суд бере до уваги, що сторонами погоджено, що саме строк кредитування становить 12 місяців, а строк дії договору визначено 3 роки з можливістю пролонгації, в той час, як про можливість пролонгації саме строку кредитування в Заяві-договорі не назначено та доказів погодження пролонгації означеного строку сторонами матеріали справи не містять.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що строк кредитування між сторонами договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank №TDB.2021.0007.36591 від 29.12.2021 обумовлений тривалістю 12 місяців з дня підписання Заяви-договору, тобто строк кредитування розпочався 29.12.2021 та закінчився 29.12.2022.

Із матеріалів цивільної справи №711/9719/25 суд встановив, що до 29.07.2022 відсутня заборгованість зі сплати відсотків позичальником первинному кредитодавцю, що підтверджується випискою/особовим рахунком з 29.12.2021 до 02.12.2022, що містяться на а.с.41-43. Водночас, у період часу з 29.07.2022 до 02.12.2022 первинним кредитодавцем АТ «Мегабанк» нараховано позичальнику ОСОБА_1 відсотки за простроченим овердрафтом по договору овердрафту №TDB.2021.0007.36591 від 29.12.2021 у загальній сумі 9 355,16 грн, які позичальником лишилися не сплаченими (а.с.39-41). Такий висновок суду узгоджується з даними зведеної виписки зі сплати відсотків за користування позичальником кредитним коштами, що міститься у виписці по особовим рахункам з 03.12.2022 до 03.09.2024, в якій зазначено, що станом на 20.12.2022 розмір заборгованості зі сплати відсотків складає 9355,16 грн (а.с.35).

Представник відповідача, заперечуючи у відзиві на позов проти задоволення позовної вимоги про стягнення заборгованості за договором №TDB.2021.0007.36591 від 29.12.2021 у частині розміру відсотків, вказувала на те, що відповідач як військовослужбовець, призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, має право на пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме: не підлягають нараховуванню проценти за користування кредитом на весь час його призову (а.с.97-98).

Надаючи правову оцінку запереченням представника відповідача, суд зазначає про таке.

Загальновідомим фактом є те, що 24 лютого 2022 року російська федерація розпочала чинити злочин агресії проти України у формі широкомасштабного військового нападу.

У зв`язку із цим Президент України Указом від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (далі - Указ), ввів в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався. Станом на момент прийняття цієї постанови воєнний стан не скасований.

У пункті 2 Указу Президент України постановив: військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати визначені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Крім того, Президент України у пункті 1 Указу від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» постановив: оголосити та провести загальну мобілізацію.

Отже, враховуючи зазначені вище акти Президента України, з 24 лютого 2022 року та станом на момент розгляду справи в Україні (на всій її території) діє воєнний стан та проводиться загальна мобілізація. А отже, з настанням особливого періоду вся структура Збройних Сил України та інші військові формування як цілісний організм почали функціонувати в умовах особливого періоду та були переведені на організацію і штати воєнного часу.

Пунктом 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей» у редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин (станом на день укладення договору №TDB.2021.0007.36591, тобто на 29.12.2021), передбачено було, що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Аналіз змісту цієї норми права свідчить, що вона поширюється на дві категорії військовослужбовців: 1) військовослужбовці, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (вказана пільга надається означеним військовослужбовцям на весь час їх призову); 2) інші військовослужбовці, до яких належать військовослужбовці, які брали або беруть участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України (вказана пільга надається цим військовослужбовцям під час дії особливого періоду).

Як встановлено судом, починаючи з 29 квітня 2022 року відповідач ОСОБА_1 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, що підтверджується записами у військовому квитку серії НОМЕР_3 від 30.10.1982, яким документований відповідач (а.с.101-103). Також судом встановлено, що відсотки за користування кредитними коштами, первинним кредитодавцем, які перейшли правом вимоги до позивача, нараховані за період з 29.07.2022 до 02.09.2024 (а.с.39-41, 31-37), тобто у період, коли відповідач проходив військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що на відповідача як військовослужбовця, який призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто йому не нараховуються проценти за користування кредитом.

За наявності позову про стягнення боргу за кредитним договором суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом). Даний висновок щодо застосування відповідних норм права висловлено у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року в справі №642/548/21 (провадження № 61-9565св22), що застосовується судом на виконання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що оскільки АТ «Мегабанк» як первісним кредитодавцем здійснено нарахування відповідачу відсотків за користування кредитним коштами за період з 29.07.2022 до 02.09.2024, що правом вимоги перейшли до позивача у зв`язку з укладенням договору про відступлення прав вимоги №1/12 від 27.12.2024, беручи до уваги, що відповідач ОСОБА_1 , починаючи з 29.04.2022 і до 13.09.2024, був військовослужбовцем призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, тому, керуючись пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», позовна вимога про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитним коштами в період з 29.07.2022 до 03.09.2024 є необгрунтованою, оскільки такі нараховані у період часу, коли відповідач був військовослужбовцем, який призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що заперечення представника відповідача адвоката Семенюк О.Г. щодо необгрунтованості пред`явлення позивачем позовної вимоги про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами знайшли підтвердження під час розгляду справи по суті, а тому визнаються судом обгрунтованими і вмотивованими.

Також суд дійшов висновку, що нарахування відсотків за договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank №TDB.2021.0007.36591 від 29.12.2021 (починаючи з 30.12.2022 до 03.09.2024, а.с.39-41, 31-37), є необгрунтованим також з огляду на таке.

Частинами 1,2 ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч.3 ст.1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 та ч.1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку позики (кредиту) чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України право позикодавця (кредитодавця) нараховувати передбачені договором проценти за договором позики (кредиту) припиняється. Права та інтереси позикодавця (кредитодавця) в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція викладене в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 в справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22), зазначила наступне: очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. І незважаючи на те, що сторони в кредитних договорах визначили, що проценти нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку.

Згідно умов індивідуальної частини договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank №TDB.2021.0007.36591 від 29.12.2021, що сторонами обумовлена в Заяві-договорі, строк кредиту становить 12 місяців.

Проте позивач, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав суду доказів щодо пролонгації договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank №TDB.2021.0007.36591 від 29.12.2021 в частині строку кредитування, який сторонами означеного правочину обумовлений тривалістю 12 місяців і закінчився 29 грудня 2022 року.

Таким чином, позивач ТОВ «ФК Єврокредит» як правонаступник АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК Мустанг Фінанс» у спірних правовідносинах, відповідно до ст. 1048 ЦК України, має право на стягнення заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками за користування сумою кредиту в межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто у період з 29.12.2021 до 29.12.2022 (а з урахуванням мобілізації відповідача до лав Збройних Сил України, то з 29.12.2021 до 29.04.2022). Після закінчення строку його дії як у первісного кредитодавця, так і в позивача як його правонаступника в спірних правовідносинах, відсутні правові підстави нараховувати проценти за понадстрокове користування сумою кредиту без укладення додаткової угоди або у інший спосіб пролонгації строку кредитування.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків за межами строку кредитування, що визначений в індивідуальній частини договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank №TDB.2021.0007.36591 від 29.12.2021, тобто після 29.12.2022, є необґрунтованими.

У цьому контексті суд звертає увагу учасників справи, що розмір відсотків, що заявлений позивачем до стягнення з відповідача в сумі 44 619,26 грн, виник за період з 29.07.2022 до 02.09.2024, підтвердженням чому є долучена позивачем до позовної заяви виписка по особовим рахункам з 03.12.2022 до 03.09.2024 (а.с.31-37) у взаємозв`язку з випискою по особовому рахунку з 29.12.2021 до 02.12.2022 (а.с.39-43), в яких містяться зведені виписки щодо нарахованих та сплачених позичальником відсотків за користування кредитними коштами, зі змісту яких суд встановив, що розмір відсотків, який пред`явлений позивачем до стягнення з відповідача і становить 44 619,26 грн (а.с.35, 35 зворот), виник у період: 1) 9355,16 грн за період з 29.07.2022 до 02.12.2022; 2) 35 264,10 грн - за період з 03.12.2022 до 03.09.2024. Водночас заборгованості зі сплати відсотків позичальником за період часу з 29.12.2021 до 29.04.2022 (тобто, до часу мобілізації відповідача до лав Збройних Сил України) матеріали справи не містять; більше того з виписки по особовому рахунку з 29.12.2021 до 02.12.2022 суд встановив, що АТ «Мегабанк» здійснило нарахування позичальнику ОСОБА_1 відсотків, починаючи з 29.07.2022 (а.с.39-41); до 29.07.2022 заборгованість зі сплати відсотків у позичальника перед АТ «Мегабанк» відсутня (а.с.41-43).

Отже, позовна вимога про стягнення відсотків за користування кредитними коштами підлягає залишенню без задоволення, оскільки первинним кредитодавцем АТ «Мегабанк» розмір заборгованості зі сплати відсотків за користування позивальником ОСОБА_1 кредитними коштами на підставі договору №TDB.2021.0007.36591 від 29.12.2021, що правом вимоги перейшов до позивача, розпочався з 29.07.2022, тобто з часу, коли відповідач вже набув статус військовослужбовця, будучи мобілізованим на особливий період, у зв`язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також після спливу строку кредитування, який закінчився 29.12.2022.

Що стосується прохання позивача, що викладене у п.4 прохальної частини позовної заяви, про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 11200 грн, то суд зазначає про таке.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги ч.1,2,3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу означених положень процесуального права суд робить висновок, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу необхідно суду надати такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зробила правовий висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Наведена правова позиція є чинною і станом на день ухвалення судом рішення у справі №711/9719/25, доказом чому є постанова Верховного Суду від 15.01.2025 у справі №386/136/21 (провадження № 61-10886св24).

Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: 1) договору про надання правничої допомоги №1/07 від 01 липня 2025 року (далі Договір №1/07), укладеного між ТОВ «ФК Єврокредит» та адвокатським об`єднанням «Альянс ДЛС» (а.с.23-26); 2) акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги №121352566 від 14.08.2025, в якому міститься перелік наданих правових послуг, зокрема: проведення юридичного та фінансового аналізу боржника - 1200 грн, та складання позовної заяви 10000 грн (а.с.62); 3) свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №5817 від 04.07.2024, яким документований адвокат Журавльов С.Г. (а.с.23-1); 4) ордеру серії АЕ №1414107 від 11.08.2025 (а.с.20).

У зв`язку з дослідженими письмовими доказами на підтвердження надання позивачу правничої допомоги АО «Альянс ДЛС» в особі адвоката Журавльова С.Г. у справі щодо стягнення боргу з відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №TDB.2021.0007.36591 від 29.12.2021, суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо наданої правничої допомоги та її вартості.

Водночас, ч. 1, п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що позивачем були пред`явлені позовні вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 69 429,47 грн, які судом задоволені частково в розмірі 24 810,21 грн, що складає 35,73% від ціни позову (24 810,21 грн / 69 429,47 грн), тому суд дійшов висновку про необхідність застосування до спірних відносин принципу пропорційності визначення судових витрат, визначивши розмір витрат на правничу допомогу, що надана позивачу, в розмірі 35,73%, що відповідає розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з цим, керуючись п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що у грошовому виразі складає 4 001,76 грн (11200 грн (розмір витрат на правничу допомогу, що визнаний судом співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та узгоджується з орієнтовним розрахунком судових витрат) х 0,3573 (розмір задоволених позовних вимог)).

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що саме 4 001,76 грн підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача як витрати на правничу допомогу, що останньому надавались професійним адвокатом.

Щодо заперечень представника відповідача адвоката Семенюк О.Г. щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу з призми того, що такі витрати є завищеними, виходячи з принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій, то суд зазначає про таке.

Частиною 6 ст.137 ЦПК України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз диспозиції ч.6 ст.137 ЦПК України дає підгрунтя для висновку, що підставою для зменшення судом витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, є не сам факт подачі клопотання (заяви, заперечення) про зменшення означених витрат, а саме доведення неспівмірності таких витрат. Ба більше, доведення неспівмірності є обов`язком саме того учасника справи, який подав відповідне клопотання/заяву.

Із безпосередньо досліджених заперечень представника відповідача адвоката Семенюк О.Г. щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу суд встановив, що їх зміст фактично зводиться до цитування висновків Верховного Суду. Водночас жодного аналізу таких висновків Верховного Суду з призми обсягу правничої допомоги та її вартості щодо конкретної цивільної справи, зміст заперечень не містить.

У цьому контексті суд звертає увагу учасників справи, що сам по собі факт віднесення судом даної справи до малозначних справ і її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін безумовно не свідчить про неспівмірність наданих адвокатом послуг і виконаних робіт. Водночас, суд відзначає той факт, що надані АО «Альянс ДЛС» в особі адвоката Журавльова С.Г. послуги та виконані роботи стосувалися виключно надання правничої допомоги позивачу ТОВ «ФК Єврокредит» саме у межах цивільної справи №711/9719/25. Матеріали справи не містять доказів тому, що означені витрати на правничу допомогу надавалися позивачу в іншій справі, аніж у цивільній справі №711/9719/25.

Що стосується прохання позивача, викладеного у п.4 прохальної частини позовної заяви про стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат, то суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із досліджених судом матеріалів позовної заяви вбачається, що витрати позивача по сплаті судового збору складають 2422,40 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8), що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №2750 від 13.10.2025 (а.с.9).

Оскільки суд визнав позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором №TDB.2021.0007.36591 від 29.12.2021 обгрунтованими і задовольнив їх на суму 24 810,21 грн, що складає 35,73% від ціни позову (24 810,21 грн / 69 429,47 грн), тому з відповідача на користь позивача, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір в сумі 865,52 грн, тобто 35,73% від розміру сплаченого позивачем судового збору (2422,40 х 0,3573).

Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК Єврокредит» до відповідача ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково в розмірі 24 810,21 грн, з яких: 24 810,21 грн заборгованості за тілом кредиту. Крім того з відповідача на користь позивача слід стягнути 865,52 грн - судового збору, та 4001,76 грн витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких визначений пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам. У іншій частині позовні вимоги слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 512, 513, 516, 527, 530, 610, 626-628, 638, 1048-1049, 1054, 1056-1 ЦК України, пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 13, 76, 77, 80, 81, 89, 133, 141, 244, 247, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» заборгованість за кредитним договором №TDB.2021.0007.36591 від 29 грудня 2021 року в розмірі 24 810 (двадцять чотири тисячі вісімсот десять) гривень 21 (двадцять одна копійка) заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту).

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 865 (вісімсот шістдесят п`ять) гривень 52 (п`ятдесят дві) копійки та 4001 (чотири тисячі одна) гривня 76 (сімдесят шість) копійок витрат на професійну правничу допомогу, а всього 4 867 (чотири тисячі вісімсот шістдесят сім) гривень 28 (двадцять вісім) копійок.

У іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 02 лютого 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», ЄДРПУО: 40932411, місцезнаходження: 49001, м. Дніпро, пров. Ушинського, 1, офіс 105.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: О. В. Петренко