Рішення № 133807148, 30.01.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/6846/25

Номер провадження2/711/154/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретарів судового засідання Овезової Ю.В., Дмитренка О.Ю.,

представника відповідача Назаренка С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про зобов`язання вчинити певні дії та визнання недійсними договорів,

ВСТАНОВИВ:

25 липня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Придніпровського районного суду м.Черкаси з позовом до АТ «КБ «Приватбанк», у прохальній частині якого просить суд: 1) зобов`язати акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» здійснити перерахунок заборгованості за договором про надання банківських послуг №SAMDNWFC000129341397 від 28.06.2025 та №SAMDNWFC00020219949 від 16.09.2015, що виникла у зв`язку з проведенням несанкціонованих платіжних операцій 28.06.2025; 2) визнати недійсними кредитні договори від 28.06.2025, укладені з акціонерним товариство комерційний банк «Приватбанк»; 3) стягнути з акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» сплачений судовий збір (вхідний №29952, а.с.1-5).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідно до договору №SAMDNWFC00020219949 від 16.09.2015 вона є клієнтом АТ КБ «Приватбанк» та має відкритий картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Розмістивши оголошення з продажу вживаної техніки на сайті olx.ua, 28.06.2025 на мобільний номер телефону позивача: НОМЕР_2 , надійшло повідомлення від потенційного покупця з пропозицією оплати через сервіс olx-доставка.

На сайті olx.ua надано пояснення, що olx-доставка включає в себе сервіс "Безпечна угода". Цей сервіс забезпечує: покупцю - можливість не перераховувати кошти за товар напряму продавцю, аж доки угода не буде закрита, й гарантовано отримати їх назад в разі відмови від отримання чи скасування угоди; продавцю - бути впевненим, що кошти таки будуть зараховані після завершення угоди, а також не платити за перевезення в обидві сторони.

Надалі, під приводом оформлення безпечної угоди, покупець направив на мобільний номер телефону позивача: НОМЕР_2 , посилання fixedoplatadeff.mexem16994.workers.dev. Після переходу за вказаним посиланням покупець стверджував, що позивачу як продавцю потрібно зв`язатися з оператором у зв`язку з технічними неполадками сервісу.

Після цього, на номер телефону позивача зателефонував невідомий контакт, який ідентифікувався месенджером «Телеграм» як «olx», представившись менеджером підтримки, він попросив для коректного вирішення технічних неполадок здійснити під час дзвінка трансляцію екрана телефона, в той же час позивачу почали надходити повідомлення від АТ КБ «Приватбанк» про отримання готівкового кредиту.

Як стверджує позивач у мотивувальній частині позовної заяви, надалі їй стало відомо, що внаслідок переходу за вказаним фішинговим посиланням нею було надано доступ до свого карткового рахунку. У результаті шахрайських дій було укладено два кредитні договір від 28.06.2025, а саме: 25062800130645 та 25062800130651, згідно яких було оформлено на ім`я позивача кредитні зобов`язанні зі сплати грошових коштів сукупно в сумі 40 000,00 грн.

Також позивач у позові зазначає, що оператор підтримки переконав її, під приводом ніби то подвоєння банківської картки в результаті технічних збоїв, перерахувати кошти з рахунку НОМЕР_3 , що був відкритий 28.06.2025 на її поточний рахунок грошові кошти в сумі 38600,00 грн, які надалі були перераховані невідомій особі.

У цьому контексті позивач звертає увагу суду на те, що оспорювані договори було укладено 28.06.2025 о 16:26 та 16:50, а кошти переведено на її поточний рахунок, відкритий у 2015 році, о 16:49 год, а вже о 16:50 год та 16:53 год означені грошові кошти переведено невідомій позивачу особі.

Надалі, зрозумівши те, що відносно позивача було вчинено факт шахрайських дій, вона 28.06.2025 звернулася із заявками до АТ КБ «Приватбанк» про шахрайські дії №UU_df0e1fbd30d54b3b92b3d3cd72559cb0 о 20 годині 33 хвилини, та №UU_39ca527e81ee4fa38aa386f84dc72f3c, на які отримала формальні рекомендації звернутися до правоохоронних органів.

Після звернення до правоохоронних органів, внесений запис до Єдиного реєстру досудових розслідувань про реєстрацію кримінального провадження №12025250310002312 від 01.07.2025 за фактом вчинення кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України.

Таким чином, позивач констатує, що означені дії відбулися без її волі, під впливом обману, про що вона невідкладно повідомила банк та правоохоронні органи.

Також позивач у позові робить висновок, що оскільки кредитні договори укладено без її волі, за допомогою фішингових послань, в результаті шахрайських дій, тому наявні підстави для визнання даних договорів недійсними.

І на сам кінець, позивач у позові звертає увагу суду, що протягом 10 років обслуговування в АТ КБ «Приватбанк», позивач жодного разу не вчиняла таких правочинів, а за короткий період часу - протягом доби 28.06.2025, від імені позивача було укладено 2 електронних кредитних договори та переведено отримані кошти на користь третіх осіб, що свідчить про наявність факту шахрайських дій з використанням особистих даних позивача, за допомогою електронного підпису позичальника, відтвореного шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

Підсумовуючи викладене, просить суд позовні вимоги, викладені у прохальній частині позовної заяви, задовольнити.

Ухвалою Придніпровського районного суду від 30 липня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 з вимогами до АТ КБ «Приватбанк» було залишено без руху (а.с.71-72).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 серпня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про зобов`язання вчинити певні дії та визнання недійсними договорів; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження і на підставі уточнюючої позовної заяви у виді заяви про усунення недоліків від 13.08.2025 (вхідний №32224/25); призначено підготовче засідання в справі о 09 год 10 хв 16 жовтня 2025 року в приміщенні Придніпровського районного суду м.Черкаси (а.с.82-83).

Ухвалою Придніпровського районного суду від 16 жовтня 2025 року відкладено підготовче засідання у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» з підстав визнання поважною причини не прибуття представника відповідача в підготовче засідання (а.с.96-1 - 96-2). Підготовче засідання відкладено до 11 год 00 хв 13 листопада 2025 року.

12 листопада 2025 року від представника відповідача АТ КБ «Приватбанк» Назаренка С.М. до суду надійшов відзив на позовну заяву (вхідний №45777, а.с.99-108), в прохальній частині якого цей учасник справи просить суд позовні вимоги залишити без задоволення.

Обгрунтовуючи не визнання позовних вимог, представник відповідача АТ КБ «Приватбанк» у відзиві на позовну заяву зазначає, що між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» діють правовідносини щодо відкриття, ведення, обслуговування карткових рахунків, їх функціонування та кредитування на підставі підписаних сторонами анкет-заяв про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, який в цілому є договором про надання банківських послуг.

Договір про надання банківських послуг за своєю правовою природою є змішаним договором та включає в себе в тому числі умови договору банківського рахунка з використанням електронного платіжного засобу та договору кредитування карткового рахунку, який є підставою для відкриття карткових/поточних рахунків клієнтам банку та видачі до них платіжних/кредитних карток, а також видачу кредитних коштів.

Отже, позивач як клієнт банку і банк перебувають у цивільних (приватноправових) відносинах щодо відкриття, ведення та обслуговування банківського рахунку та його кредитування, користування електронним платіжним засобом, які регулюються договором, укладеним між ними, та чинним законодавством України (загальним і спеціальним).

Також представник відповідача у відзиві на позов зазначає про те, що твердження позивача, що саме банк не забезпечив надійне зберігання її персональних даних як споживача фінансових послуг та не скасував оспорювані операції, незважаючи на її звернення до банку, не узгоджуються з фактичними обставинами справи та з доказами, які надаються банком на підтвердження своїх доводів та заперечень проти заявлених вимог.

У цьому контексті представник відповідача у відзиві зазначає про те, що дані на клієнта по даним ЄКБ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_4 , ідентифікатор: НОМЕР_5 , телефон для комунікацій/фінансовий телефон: НОМЕР_6 , по даним сервісу FINNUM «Зміна фінансового номеру заявка ID 250708RQ149201»: змін не зафіксовано.

Також з аналізу виписок по картам клієнта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_4 , відповідачем встановлено, зокрема щодо банківської картки № НОМЕР_7 : 1) о 16:26:25 год 28.06.2025 оформлено кредит готівкою №25062800130645 на суму 20000 грн; 2) о 16:49:47 год 28.06.2025 було здійснено переказ 20000 грн на власну картку, маска картки № НОМЕР_8 ; щодо банківської картки № НОМЕР_9 : 1) о 16:49:49 год 28.06.2025 здійснено переказ власних грошових коштів у сумі 19950 грн (50 грн - комісія) зі своєї картки, маска-картки №*9982; 2) о 16:50:32 год 28.06.2025 було здійснено перерахунок 19800 грн (99 грн - комісія), опис транзакції: MONO*BERKOVSKA KARYNA, KYIV; 3) о 16:52:53 год 28.06.2025 оформлено кредит готівкою №25062800130651 на суму 20000 грн; 4) о 16:53:44 год 28.06.2025 було здійснено перерахунок 19800 грн (99 грн - комісія), опис транзакції: MONO*ОСОБА_2, KYIV.

Крім того у відзиві на позов відповідач зазначає про те, що згідно даних сервісу (adminka.privat24.ua - зелена адмінка Приват24-Зміни акаунту Приват24) по клієнту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_4 , ідентифікатор: НОМЕР_5 , змін не зафіксовано.

У відзиві на позов відповідач здійснив аналіз сервісних смс-повідомлень відносно клієнта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_4 , ідентифікатор: НОМЕР_5 , зокрема шляхом багаторівневих IVR-опитувань.

У зв`язку з цим, відповідач у відзиві зазначає, що: 1) результат контакта от Confirm Service 2025-06-28 16:15:59: контакт проведено (OK) НОМЕР_6 P24WEB authorization (авторизація); 2) результат контакта от Confirm Service 2025-06-28 16:16:21: контакт проведено (OK) НОМЕР_6 P24WEB authorization; 3) сценарії в Channels (Privat24), результат контакта от Confirm Service 2025-06-28 16:17:15: контакт проведено (OK) НОМЕР_6 P24WEB authorization; 4) сценарії в Channels (Privat24), Головний push (повідомлення про вхід в Приват24: 126995) 2025-06-28 16:18:17: у роботі (IN) НОМЕР_6, надіслали форму підтвердження сесії до Приват24. 2025-06-28 16:18:23 допомога онлайн (підтверджує) (O1) НОМЕР_6, підтвердили вхід у Приват24; 5) текстові повідомлення в SMS, результат контакта від Confirm Service 2025-06-28 16:24:32: контакт проведено (OK) НОМЕР_6 P24WEB installment (розстрочка); 6) текстові повідомлення в SMS, результат контакта від Confirm Service 2025-06-28 16:51:52: контакт проведено (OK) НОМЕР_6 P24WEB installment; 7) текстові повідомлення в SMS, результат контакта від Confirm Service 2025-06-28 16:51:54: контакт проведено (OK) НОМЕР_6 P24WEB installment.

У зв`язку з цим, відповідач у відзиві зазначає, що несанкціонованих переглядів по даним клієнта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_4 , ідентифікатор: НОМЕР_5 , не зафіксовано, а тому клієнту рекомендовано звернутись з відповідною заявою до правоохоронних органів.

Отже, на переконання відповідача, у конкретній ситуації відповідальною є клієнт ОСОБА_1 , оскільки останньою здійснено перехід за фішинговим посиланням, яке було надіслане покупцем в месенджер та ввела реквізити картки.

У цьому контексті відповідач зазначає про те, що після переходу за фішинговим посиланням, було заповнено форму, де вказано персональні платіжні дані по картковому рахунку (номер картки, термін дії, CVV), позивачем самостійно введений логін та пароль для входу в Приват24. Це вказує на те, що перехід був здійснений на фішинговий сайт з подальшою компрометацією входу під акаунтом Приват24 клієнта. Зокрема, відкриття карти, встановлення кредитного ліміту та подальше списання грошових коштів з даного карткового рахунку стало можливим в результаті розголошення клієнтом конфіденційної інформації щодо свого карткового рахунку, що призвело до подальшої компрометації даних платіжної карти та зняттю коштів. Водночас представник відповідача акцентує увагу суду на тому, щоб зайти до Приват24 недостатньо мати лише номер мобільного телефону, потрібно або знати пароль входу, або ж для зміни паролю знати ПІН-код картки клієнта, щоб можна було змінити пароль входу до Приват24.

Отже, на переконання відповідача, позивач власними діями, а саме введенням даних картки: номер, термін дії картки та CVV-код, введенням або повідомлення третім особам логіну та паролю до системи Приват24, призвела до здійснення платежу на рахунок невстановленої особи. Відтак, дана справа повинна бути предметом розгляду у кримінальній справі.

Ураховуючи те, що дії позивача призвели до передачі інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції третім особам, то позовні вимоги є безпідставними.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.11.2025 закрито підготовче провадження у справі № 711/6846/25 за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про зобов`язання вчинити певні дії та визнання недійсними договорів і призначено справу до судового розгляду по суті о 14 год 10 хв 18.12.2025. Також цим судовим рішенням встановлено позивачу строк на подання відповіді на відзив (а.с.126).

17 листопада 2025 року позивачем ОСОБА_1 до суду подана відповідь на відзив, у прохальній частині якої цей учасник справи просить суд позовні вимоги задовольнити повністю (вхідний №46383, а.с.129-132).

Обгрунтовуючи заперечення проти обставин, що викладені відповідачем у відзиві, позивач зазначає про те, що обгрунтування відповідача підтверджують позицію позивача, що під приводом оформлення безпечної угоди покупець направив на її мобільний номер НОМЕР_2 посилання fixed-oplatadeff.mexem16994.workers.dev. Після переходу за вказаним посиланням покупець стверджував, що їй потрібно зв`язатися з оператором у зв`язку з технічними неполадками сервісу. Надалі на її номер телефону зателефонував невідомий контакт, який ідентифікувався месенджером «Телеграм» як «ОLX», представившись менеджером підтримки, він попросив для коректного вирішення технічних неполадок здійснити під час дзвінка трансляцію екрана телефона, в той же час їй почали надходити повідомлення від АТ КБ «Приватбанк» про отримання готівкового кредиту.

У зв`язку з цим, позивач у відповіді на відзив констатує, що в означений спосіб було отримано доступ до даних мобільного пристрою та екрана телефона, оскільки вона нікому ніяких даних не передавала, а особи, що телефонували їй стверджували, що через збій в системі відбувається задвоєння її карткового рахунку.

Також позивач у відповіді на відзив зазначає, що здійснювала вхід до свого персонального кабінету, проте жодних даних не повідомляла, під час входу до кабінету велась розмова в месенджері «Телеграм» та, після переходу за надісланим посиланням, надходили смс-повідомлення від АТ КБ «Приватбанк», на які зазначена особа просила не реагувати, проте жодних даних позивач не передавала і не приховує від суду жодної інформації.

У зв`язку з викладеним, позивач вважає, що відзив відповідача необгрунтований, не спростовує обставин позовної заяви, а обставини щодо перебування коштів на її рахунку протягом 40 секунд, при чому що користування додатком нею здійснювалось виключно з мобільного пристрою, та звернення до відповідача із заявою щодо шахрайських дій того ж дня, не здійснення повернення коштів переведених в той день в порушення, наведених відповідачем нормативних актів, підтверджує процесуальну позицію позивача.

Ухвалою Придніпровського районного суду від 18 грудня 2025 року відкладено розгляд справи по суті в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» з підстав визнання поважною причини не прибуття представника відповідача в перше судове засідання по суті (а.с.157). Розгляд справи відкладений до 11 год 00 хв 16 січня 2026 року.

Судове засідання, що було призначене о 11 год 00 хв 16.01.2026 було відкладено у зв`язку з тим, що на стадії дослідження письмових доказів став відсутнім доступ до підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС, що унеможливило фіксування судового засідання технічними засобами, про що секретарем судового засідання складена відповідна довідка (а.с.164). Розгляд справи відкладений до 11 год 30 хв 20 січня 2026 року.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, однак про день час та місце проведення засідання була повідомлена належним чином, що підтверджується матеріалами справи (а.с.166 зворот). Водночас, 18.12.2025 позивачем до суду скероване клопотання про відмову в задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, в мотивувальній частині якого ОСОБА_1 виявила волю на розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала в повному обсязі (вхідний №51371/25, а.с.141-142).

Представник відповідача АТ КБ «Приватбанк» Назаренко С.М. у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву. Додатково звернув увагу суду на той факт, що дії позивача, а саме введення даних картки: номер, термін дії картки та CVV-код, введення або повідомлення третім особам логіну та паролю до системи Приват24, призвели до здійснення платежу на рахунок невстановленої особи. З огляду на викладене просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

20 січня 2026 року суд, після оголошення про перехід до стадії ухвалення судового рішення, у зв`язку зі складністю справи, керуючись положеннями ч.1 ст.244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 14 год 30 хв 30 січня 2026 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію позивача, висловлену письмово, а також процесуальну позицію представника відповідача, що викладена письмово та проголошена у вступному слові, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 28 червня 2025 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого сторони обумовили істотні умови кредитування, терміни та поняття, зокрема: тип кредиту - строковий кредит, сума кредиту - 20000 грн, строк кредитування - 60 місяців, процентна ставка - 31% річних, тип процентної ставки - фіксована, денна процентна ставка - 0,05460%, загальні витрати за кредитом - 19941,53 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за весь строк користування кредитом - 39941,53 грн, орієнтовна реальні річна процентна ставка - 36,38 %; загальні положення, зокрема згідно п.2.2 передбачено, що кредит надається безготівковим шляхом (перерахування коштів на поточний рахунок позичальника: НОМЕР_1 ); права та обов`язки сторін; порядок розрахунків ; відповідальність сторін; строк дії договору; форс-мажор; інші умов. Також із розділу 9 «Реквізити, контактні дані та підписи сторін» кредитного договору від 28.06.2025 суд встановив, що означений правочин підписаний ОСОБА_1 з використанням простого електронного підпису (а.с.14-19).

Із графіку платежів (обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит «Кредит готівкою») як додатку №1 до кредитного договору від 28.06.2025 суд встановив, що між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 узгоджена сума кредиту за договором - 20000 грн, строк кредитування - з 28.06.2025 до 28.06.2030, щомісячний платіж - 664,61 грн, крім останнього платежу, що становить 729,54 грн, загальна вартість кредиту - 39941,53 грн, та реальна річна процентна ставка - 36,38 %. Також із розділу «Позичальник» додатку №1 до кредитного договору від 28.06.2025 суд встановив, що він підписаний ОСОБА_1 з використанням простого електронного підпису (а.с.19 зворот-23).

Також судом встановлено, що 28 червня 2025 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено ще один кредитний договір, відповідно до умов якого сторони обумовили істотні умови кредитування, терміни та поняття, зокрема: тип кредиту - строковий кредит, сума кредиту - 20000 грн, строк кредитування - 60 місяців, процентна ставка - 31% річних, тип процентної ставки - фіксована, денна процентна ставка - 0,05460%, загальні витрати за кредитом - 19941,53 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за весь строк користування кредитом - 39941,53 грн, орієнтовна реальні річна процентна ставка - 36,38 %; загальні положення, зокрема згідно п.2.2 передбачено, що кредит надається безготівковим шляхом (перерахування коштів на поточний рахунок позичальника: НОМЕР_10 ); права та обов`язки сторін; порядок розрахунків ; відповідальність сторін; строк дії договору; форс-мажор; інші умов. Також із розділу 9 «Реквізити, контактні дані та підписи сторін» кредитного договору від 28.06.2025 суд встановив, що означений правочин підписаний ОСОБА_1 з використанням простого електронного підпису (а.с.24-29).

Із графіку платежів (обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит «Кредит готівкою») як додатку №1 до кредитного договору від 28.06.2025 суд встановив, що між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 узгоджена сума кредиту за договором - 20000 грн, строк кредитування - з 28.06.2025 до 28.06.2030, щомісячний платіж - 664,61 грн, крім останнього платежу, що становить 729,54 грн, загальна вартість кредиту - 39941,53 грн, та реальна річна процентна ставка - 36,38 %. Також із розділу «Позичальник» додатку №1 до кредитного договору від 28.06.2025 суд встановив, що він підписаний ОСОБА_1 з використанням простого електронного підпису (а.с.29 зворот-33).

Також у судовому засіданні була досліджена виписка по картці/рахунку НОМЕР_11 , що підготовлена АТ КБ «Приватбанк» 30.06.2025 за період з 28.06.2025 до 28.06.2025, зі змісту якої суд встановив, що о 16:26 год 28.06.2025 був оформлений кредит готівкою № НОМЕР_12 (угода №SAMDNWFC000129341397) унаслідок чого на картковий рахунок позивача № НОМЕР_11 було перераховано кредитні кошти в сумі 20000 грн, які о 16:49 год 28.06.2025 були перераховані на власну картку позивача, маска-картки № НОМЕР_8 ; залишок грошових коштів після операції - 0,00 грн (а.с.6).

Крім того в судовому засіданні була досліджена виписка по картці/рахунку НОМЕР_13 , що підготовлена АТ КБ «Приватбанк» 30.06.2025 за період з 28.06.2025 до 28.06.2025, зі змісту якої суд встановив, що о 16:49 год 28.06.2025 із власної картки позивача, маска-картки № НОМЕР_14 , було перераховано 19950 грн (50 грн - комісія); о 16:50 год було перераховано 19800 грн (99 грн - комісія), деталі операції: MONO*ОСОБА_2, KYIV; о 16:52 год був оформлений кредит готівкою № НОМЕР_15 (угода №SAMDNWFC00020219949) унаслідок чого на картковий рахунок позивача № НОМЕР_13 було перераховано кредитні кошти в сумі 20000 грн, 19800 грн з яких о 16:53 год 28.06.2025 були перераховані, деталі операції: MONO*ОСОБА_2, KYIV; залишок грошових коштів після операції - 152,00 грн (а.с.7).

Із листування в месенджері «Viber» між позивачем та невстановленою особою суд встановив, що позивач ОСОБА_1 здійснювала продаж холодильника і не заперечувала проти оформлення продажі через безпечну покупку на веб-сайті olx.ua. Також із означеного листування суд встановив, що позивач надіслала співрозмовнику банківські реквізити власної банківської картки, а також листування містить інформацію, надану позивачем співрозмовнику, про те, що посилання: fixedoplatadeff.mexem16994.workers.dev. є недійсне (а.с.11-13).

Із відповідей АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_16 та №UU_39ca527e81ee4fa38aa386f84dc72f3c, що надіслані позивачу за результатами розгляду заявок про шахрайські дії зі сторони третіх осіб, суд встановив, що позивачу рекомендовано звернутися в поліцію (а.с.8,10).

Також у судовому засіданні був досліджений витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025250310002312 від 01.07.2025, зі змісту якого суд встановив, що заявником повідомлено правоохоронним органам про те що 28.06.2025 близько 14.20 год невстановлена особа, під приводом купівлі товару на сайті «olx», з використанням фішингового посилання ввела в оману ОСОБА_1 , шахрайським шляхом отримала дані та доступ до банківських рахунків в АТ КБ «Приватбанк», здійснивши операції по перерахунку коштів, заволоділа грошима в сумі 39600 грн (а.с.34).

Із витягу зі службового розслідування АТ КБ «Приватбанк», що було проведене за результатами звернення ОСОБА_1 , яке мало місце 28.06.2025 о 17 год 41 хв, суд встановив, що проведено оформлення кредитів готівкою: договір №250628001130645 від 28.06.2025 на суму 20000 грн строком на 60 місяців, кошти зараховані на картку НОМЕР_7 , та договір №25062800130651 віл 28.06.2025 на суму 20000 грн строком на 60 місяців, кошти зараховані на картку № НОМЕР_9 , які підписані з використанням простого електронного підпису. Несанкціонованих переглядів по даним клієнта ОСОБА_1 не зафіксовано. Клієнту рекомендовано звернутись з відповідною заявою до правоохоронних органів. Збиток банку не завдано, оскільки в конкретній ситуації є відповідальною клієнт ОСОБА_1 (а.с.115-118).

Також у судовому засіданні були безпосередньо досліджені платіжні інструкції за період з 27.07.2025 до 27.11.2025, зі змісту яких суд встановив, що позивач ОСОБА_1 здійснювала погашення заборгованості як за кредитним договором №25062800130645 від 28.06.2025, так і за кредитним договором №25062800130651 від 28.06.2025 щоразу в сумі 664,61 грн у загальному розмірі 6 646,10 грн (а.с.144-153).

Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами як на підтвердження своїх позовних вимог, так і заперечень проти них, дійшов наступних висновків.

Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст.526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Також статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 статті 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частиною 1 ст. 1071 ЦК України встановлено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Положеннями статті 1073 ЦК України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 1.27 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2001 року № 2346-III (далі - Закон №2346) в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин (28.06.2025), платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Пунктом 1.4 ст.1 Закону №2346 в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин (28.06.2025), держатель електронного платіжного засобу - фізична особа, яка на законних підставах використовує електронний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного електронного платіжного засобу.

Пунктом 1.24 ст.1 Закону №2346 в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин (28.06.2025), переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі.

Частиною 20 ст.38 Закону України «Про платіжні послуги» від 30 червня 2021 року

№ 1591-IX в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин (28.06.2025), користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний:

1) надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором;

2) зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом;

3) не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права;

4) не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції;

5) негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.

Згідно п.3 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, що затверджене постановою Правління Національного банку України № 164 від 29.07.2022 (далі - Положення №164) в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин (28.06.2025), втрата індивідуальної облікової інформації - неможливість використання користувачем індивідуальної облікової інформації, неправомірне заволодіння та/або використання чи загроза заволодіння та/або використання іншими особами індивідуальної облікової інформації або її компонентів; емітент платіжних інструментів (далі - емітент) - надавач платіжних послуг, який надає послугу емісії платіжних інструментів та має право на надання такої послуги відповідно до законодавства України; користувач - фізична або юридична особа, яка має намір отримати чи отримує платіжну послугу від емітента.

Пунктами 136, 140 Положення №164 в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин (28.06.2025), передбачено, що користувач зобов`язаний, зокрема зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень.

Користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.

До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

З аналізу означених положень законодавства України слід зробити висновок, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним у втраті, розголошенні індивідуальної облікової інформації та/або іншої інформації, що дає змогу ініціювати платіжні операції.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі №6-71цс15 та підтверджується сталою судовою практикою, викладеною в постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі №202/10128/14, від 13 вересня 2019 року у справі №501/4443/14, від 20 листопада 2019 року у справі №577/4224/16, від 17 червня 2021 року у справі №759/4025/19, від 16 серпня 2023 року у справі №176/1445/22, від 06 вересня 2023 року у справі №686/30030/21.

Із матеріалів справи встановлено і не заперечується учасниками справи, що укладення оспорюваних кредитних договорів, а також перерахунок грошових коштів з одного банківського рахунку на інший, що відкриті на ім`я позивача АТ КБ «Приватбанк», а також перерахунок грошових коштів із банківського рахунку № НОМЕР_17 у загальному розмірі 39600 грн згідно банківських операцій, деталі яких є наступними: MONO*ОСОБА_2, KYIV, що мало місце 28.06.2025 о 16.50 год та о 16:53 год, були здійснені після переходу позивача за фішинговим посиланням: fixedoplatadeff.mexem16994.workers.dev, що було направлене позивачу сторонніми особами під час досягнення домовленості про купівлю-продаж побутової техніки на сайті olx.ua, на якому позивач розмістила відповідне оголошення, а також після трансляції, під час дзвінка сторонньої особи, на прохання останньої екрану телефона позивача, з якого остання здійснювала вхід до додатку «Приват24».

Отже, суд дійшов висновку, що позивач, свідомо вчинивши означені вище дії, передавши в означений спосіб стороннім особам індивідуальну облікову інформацію, такими діями сприяла втраті, незаконному використанню пін-коду (логіну, паролю) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати як укладення кредитних договорів у електронній формі, так і проведення платіжних операцій щодо перерахування грошових коштів з власного карткового рахунку на будь-який інший.

У цьому контексті, суд звертає увагу на те, що сервіс «ОLХ-доставка» не є платіжним онлайн сервісом АТ КБ «Приватбанк», відповідно означена банківська установа не може нести відповідальність за неправомірне заволодіння коштами клієнта, який скористався послугами вказаного стороннього сервісу.

У своїй сукупності, дії позивача та надані сторонами докази, не свідчать про те, що відповідачем неправомірно списано кошти з рахунку позивача. Водночас ризики по передачі позивачем індивідуальних даних платіжного засобу (платіжної картки), та ризики користування фішинговим сайтом, не можуть бути покладені на сторону відповідача.

Також суд звертає увагу сторін, що наявність кримінального провадження не може свідчити, у силу презумпції невинуватості, про вчинення злочину щодо позивача ОСОБА_1 до винесення вироку, яким такі обставини будуть встановлені, що узгоджується з правовим висновком, що викладений у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №144/287/17-ц (провадження № 61-31835св18).

Що стосується посилань позивача в мотивувальній частині позовної заяви на необхідність застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду, що викладені у постановах від 03.07.2019 в справі №537/331/16-ц та від 16.08.2023 у справі №176/1445/22, а також у відповіді на відзив на постанову Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №490/7829/23, то суд зазначає про таке.

Пунктом 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19 (провадження №12-18гс20) зроблено правовий висновок, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Проаналізувавши судові рішення Верховного Суду, на які посилається позивач як у позовній заяві, так і у відповіді та відзив, суд робить висновок, що підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини є неаналогічними тим, які містяться у конкретній справі.

Так, з аналізу постанови Верховного Суду від 03.07.2019 в справі №537/331/16-ц суд констатує, що суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції встановив, що ПАТ КБ «Приватбанк» не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що ОСОБА_1 , як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до відомостей по кредитній картці, його особового рахунку, акаунту чи мобільного додатку «Приват-24», незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції 27 липня 2015 року та 30 липня 2015 року щодо перерахування з його карткового рахунку грошових коштів на загальну суму 9 792,00 грн. Аналогічні підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції і залишення без змін рішення суду першої інстанції містяться у постанові Верховного Суду від 16.08.2023 у справі №176/1445/22.

Проте, під час розгляду цивільної справи №711/6846/25 судом встановлено, що відповідач АТ КБ «Приватбанк» провів службове розслідування за результатами звернення клієнта ОСОБА_1 про шахрайські дії зі сторони третіх осіб і встановив, що змін фінансового номеру не зафіксовано; кредитні договори №25062800130651 та 25062800130645 від 28.06.2025 були підписані позичальником ОСОБА_1 простим електронним підписом; операції у період часу з 16:26:29 год до 16:52:57 год 28.06.2025 щодо входження в «Приват24» відбувалися з типового пристрою: Phone Iphone 14.8 IOS,18.5, Mobile з локацією домогосподарства: АДРЕСА_1 (тобто у період перерахунку 19950 грн із банківської картки № НОМЕР_11 на банківську картку № НОМЕР_13 , перерахування НОМЕР_18 грн із банківської картки № НОМЕР_13 , деталі операції: MONO*ОСОБА_2, KYIV, а також укладення кредитного договору №25062800130651); підтвердження входу до «Приват24» за допомогою смс-повідомлення, що направлялися на номер мобільного телефону НОМЕР_6 , тобто номер телефону, що зазначений позивачем у вступній частині позовної заяви як такий, що перебуває у її користуванні. Означені обставини стали підставою для висновку про те, що у конкретному випадку наявна відповідальність лише клієнта ОСОБА_1 у зв`язку з чим рекомендовано останній звернутися до правоохоронних органів (а.с.115-118).

Такі висновки службового розслідування АТ КБ «Приватбанк» узгоджуються з обставинами, що повідомлені позивачем у мотивувальній частині позовної заяви, зокрема, що внаслідок переходу позивача за фішинговим посиланням було надано доступ до свого карткового рахунку (абз.4 стр.3 заяви про усунення недоліків, а.с.77). У цьому контексті суд звертає увагу учасників справи, що позивачем долучено до матеріалів позовної заяви скриншот листування у месенджері «Viber» зі сторонньою особою, який містить інформацію про те, що зловмисники можуть намагатися викрасти інформацію із сайту fixedoplatadeff.mexem16994.workers.dev (наприклад: паролі, повідомлення чи дані кредитних карток); про те, незважаючи на означене попередження, позивач здійснила перехід за означеним посиланням, що у наслідку сприяло втраті, розголошенню індивідуальної облікової інформації та/або іншої інформації, що дає змогу ініціювати платіжні операції та укладення кредитних договорів за допомогою інформаційно-комунікаційних систем.

Отже, відповідач АТ КБ «ПриватБанк» підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які безспірно доводять, що позивач ОСОБА_1 , як користувач кредитної картки та додатку «Приват24», своїми діями сприяла в доступі сторонніх осіб до відомостей по кредитній картці, її особового рахунку та мобільного додатку «Приват-24», що дали змогу ініціювати відповідні платіжні операції.

Водночас, з аналізу постанови Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №490/7829/23 суд встановив, що суд касаційної інстанції, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції і залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, установив недобросовісність процесуальної поведінки позивача та те, що апеляційний суд безпідставно взяв до уваги, досліджував, оцінював подані банком нові докази і поклав їх в основу оскаржуваного судового рішення. Тобто, банк як позивач та особа, яка подала апеляційну скаргу, у суді апеляційної інстанції посилався на обставини та докази, існування яких заперечував у суді першої інстанції, що не відповідає засадам справедливості та добросовісності.

При цьому, в конкретній справі процесуальна позиція сторони відповідача, якою є банківська установа, є незмінною протягом усього часу розгляду справи і обгрунтована засобами доказування, що судом не визнані ані неналежними, ані недопустимими.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов`язання АТ КБ «Приватбанк» здійснити перерахунок заборгованості за договором про надання банківських послуг №SAMDNWFC000129341397 від 28.06.2025 та №SAMDNWFC00020219949 від 16.09.2015, що виникла у зв`язку з проведенням несанкціонованих платіжних операцій 28.06.2025, є необгрунтованою, а тому такою, що задоволенню не підлягає.

Що стосується позовної вимоги про визнання недійсними двох кредитних договорів, що укладені 28.06.2025 між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк», то суд зазначає про таке.

Позивач як у позовній заяві (абз.2 стр.4, а.с.2 зворот), так і в заяві про усунення недоліків (абз.1 стр.5, а.с.78) визнання недійсними означених договорів обгрунтовує тим, що такі правочини укладені без її волі, за допомогою фішингових посилань в результаті шахрайських дій. Також у відповіді на відзив позивач зазначає про те, що вона не мала наміру укладати жодні договори під час розмови з особою, що в месенджері «Телеграм» ідентифікована була як « OLX » і яка запевняла, що смс-повідомлення на адресу позивача приходять помилково і просив не звертати на них увагу (стр.5 відповіді на відзив, а.с.131).

У п.6.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) зроблено правовий висновок, що у разі якщо договір виконувався обома сторонами, то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

Як встановлено судом, у період часу з 27.07.2025 до 27.11.2025 позивачем сплачено у рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами №25062800130645 від 28.06.2025 та №25062800130651 від 28.06.2025, що є предметом позовної заяви, 6646,10 грн, тобто по 3323,05 грн у рахунок погашення боргу за кожним з кредитних договорів (а.с.144-153).

У зв`язку з тим, що оспорювані кредитні договори виконувалися обома сторонами (кредитодавцем та позичальником) тому означені правочини не можуть бути кваліфіковані як неукладені, а відповідно можуть бути оспорюваними.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч.1 ст. 15, ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання недійсними правочинів, які обґрунтовано тим, що воля позивача не була спрямована на укладення з відповідачем в електронній формі відповідних кредитних договорів.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За правилом ч.1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч.2 ст. 639 ЦК України передбачає, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних», персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, персональні дані якої обробляються; згода суб`єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб`єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки.

Частиною 5 ст.6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч.6 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У ч.1 ст. 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до положень ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що оспорювані позивачем кредитні договори укладені сторонами в інформаційно-комунікаційній системі за допомогою простого електронного підпису, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», та за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, а грошові кошти перераховані на банківську картку, яка позивачу не належить, тому відсутні правові підстави для визнання недійсними оспорюваних договорів.

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22) від 04 грудня 2023 року у справі №212/10457/21 (провадження № 61-6066св23), від 01 липня 2024 року у справі № 638/161/22 (провадження № 61-4022св24) та від 04 серпня 2025 року у справі № 182/317/23 (провадження № 61-3852св25).

Також твердження позивача щодо не вияву нею волі на укладення оспорюваних правочинів спростовується конклюдентними діями позивача після їх укладення, а саме: позивач у період часу з липня до листопада 2025 року щомісячно сплачувала кредитодавцю АТ КБ «Приватбанк» грошові кошти у рахунок погашення заборгованості за оспорюваними договорами в сумі щомісячного платежу, що відповідає розміру такого платежу, обумовленому між сторонами у кредитних договорах від 28.06.2025, тобто по 664,61 грн/місяць, і в дати платежу, що визначені графіками платежів як додатками №1 до означених правочинів (а.с.144-153).

Крім того суд відхиляє твердження позивача, викладене в заяві про усунення недоліків, що оспорювані правочини вчинені позивачем шляхом помилки і така помилка дійсно була і має істотне значення, а також мав місце обман і умисні дії були направлені на протиправне заволодіння майном, проти його волі та проти домовленостей зі сторонами договору (стр.4 заяви про усунення недоліків, а.с.130 зворот), з огляду на таке.

За змістом ч.1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ЦК України, якщо одна зі сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення (абзац 2 ч.1 ст. 229 ЦК України).

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Суб`єктом введення в оману є сторона правочину як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Згідно з ч.3 ст. 12 та ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд повно і всебічного дослідивши матеріали цивільної справи встановив, що позивач не надала належні та достатні докази на підтвердження того, що на момент укладення оспорюваних кредитних договорів вона помилялася щодо правовідносин сторін, а також ту обставину, що відповідач навмисно ввів її в оману щодо обставин, які мають істотне значення для укладення оспорюваних договорів, а тому дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсними оспорюваних кредитних договорів.

Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із досліджених квитанцій про сплату №U6L5-93ZF-ZUEE від 25.07.2025 (а.с.64) та AB2R-Q862-UYEE від 06.08.2025 судом встановлено, що позивачем понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 1 937,92 грн.

Оскільки суд позовні вимоги визнав необгрунтованими тому, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, понесені позивачем ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору мають бути покладені на сторону позивача.

Керуючись ст. 6, 11, 15, 16, 203, 204, 205, 207, 215, 229, 230, 526, 530, 626, 629, 638, 1054, 1066, 1071, 1073 ЦК України, ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 82, 83, 89, 133, 141, 244, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про зобов`язання вчинити певні дії та визнання недійсними договорів.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 30 січня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_19 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПУО: 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д.

Головуючий: О. В. Петренко