Ухвала суду № 133806937, 29.01.2026, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа № 705/7202/24

Провадження № 1-кп/702/76/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2026 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області у складі колегії:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участю

секретаря судового засідання ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

представника АТ «Черкасиобленерго» ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Монастирище Черкаської області обвинувальний акт по кримінальному провадженню за № 12024250320000763 від 13.05.2024 по обвинуваченню ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113, ч. 2 ст. 194-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Монастирищенського районного суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, одруженого, із середньою освітою, офіційно не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживає за адресою: АДРЕСА_1 : у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113, ч. 2 ст. 194-1 КК України, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024250320000763 від 13.05.2024.

В підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113, ч. 2 ст. 194-1 КК України.

Сторони кримінального провадження не заперечували проти призначення зазначеного кримінального провадження до розгляду.

Вислухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши матеріали обвинувального акту з додатками, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України і не підлягає поверненню прокурору.

Кримінальне провадження підсудне Монастирищенському районному суду Черкаської області, згідно правил підсудності, передбачених ст. 34КПК України.

Відсутні підстави для закриття провадження, згідно п.п. 4-8 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України.

Порушень вимог кримінального процесуального закону України, які б унеможливлювали призначення судового розгляду не встановлено.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про можливість призначення судового розгляду, на підставі обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113, ч. 2 ст. 194-1 КК України на 06.02.2026 о 13 год. 30 хв. у приміщенні Монастирищенського районного суду Черкаської області.

Судовий розгляд, з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження, необхідно проводити у відкритому судовому засіданні, оскільки підстав для проведення судового розгляду в закритому провадженні, відповідно до ч.2 ст. 27 КПК України, не встановлено.

Судом вирішено питання про склад осіб, які будуть брати участь у судовому розгляді кримінального провадження.

Клопотань від учасників судового провадження про витребування певних речей чи документів не надійшло.

Під час вирішення питань, пов`язаних із підготовкою до судового розгляду, прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб без визначення розміру застави.

Подане клопотання прокурор обґрунтував тим, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, та у разі визнання обвинуваченого винуватим йому загрожує максимальне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. На теперішній час продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, які обумовлені тим, що ОСОБА_8 розуміючи ступінь тяжкості інкримінованих злочинів та суворість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватості, може переховуватись від суду. Також, згідно позиції прокурора, обвинувачений перебуваючи на' волі, з метою перешкоджання встановленню обставин по кримінальній справі може налагодити зв`язки зі спільниками для вжиття відповідних заходів та продовжити диверсійну діяльність, яка була для обвинуваченого єдиним джерелом доходів. Жоден із більш м`яких запобіжних заходів, крім як тримання під вартою, на переконання прокурора, не зможуть запобігти заявленим ризикам та не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_8 та захисник просили у задоволенні клопотання відмовити, посилаючись на відсутність зазначених прокурором ризиків, наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків, просили відмовити у клопотанні, а в разі його задоволення застосувати домашній арешт, який на думку сторони захисту забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Згідно ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Вирішуючи заявлене прокурором клопотання про продовження строку тримання під вартою суд виходить із вимог ст.29 Конституції України, якими передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Наведені Конституційні гарантії права на свободу та особисту недоторканість поєднується з такими ж вимогами ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), яка відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України ратифікована 17 липня 1997 року Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположним свобод людини (1950 року), Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції".

У пункті 1 ст.1 цього Закону зазначено, що Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції, а статтями 13, 17 Закону України "Про визнання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права" та змінюють практику застосування національного закону відповідно до Рішення цього Суду.

Європейський суд з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії" закріпив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим моментом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. У справі "Летельє проти Франції" від 26.06.1991 року вказано, що особлива якість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Під час з`ясування обставин, які виправдовують тримання особи під вартою судом встановлено, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113, ч. 2 ст. 194-1 КК України.

Обвинувачений є особою молодого віку, одружений, має постійне місце проживання, що підтверджує наявність соціальних зв`язків.

Між тим, у разі визнання ОСОБА_8 винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів, обвинуваченому загрожує максимальне покарання у виді довічного позбавлення волі, а тому будучи обізнаним про можливе покарання, існує реальний ризик того, що він може переховуватись від суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України).

Також суд вважає обґрунтованим твердження прокурора про існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України), а саме обвинувачений може налагодити зв`язки зі спільниками для вжиття відповідних заходів.

Слушними суд вважає і доводи про існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, що обвинувачений може продовжити злочинну діяльність, оскільки йому інкримінується систематичне вчинення злочину, спрямованого на зруйнування та пошкодження об`єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення.

З огляду на вищенаведене суд приходить до висновку про те, що обвинуваченому слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки заявлені ризики, передбачені п.п.1,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України на теперішній час не зменшилися, а підстави для зміни та застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою - відсутні.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

З урахуванням характеру та обставин інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, даних про його особу, суд вважає за недоцільне визначати розмір застави, оскільки на даній стадії судового провадження такий запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Таким чином, запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 слід продовжити строком на 60 діб, тобто до 29.03.2026 включно, без визначення застави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 315, 372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні з обвинувальним актом по обвинуваченню ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113, ч. 2 ст. 194-1 КК України, який відбудеться у приміщенні Монастирищенського районного суду Черкаської області 06.02.2026 о 13 год 30 хв.

Судовий розгляд здійснювати у відкритому судовому засіданні, колегіально судом у складі трьох суддів.

Викликати в судове засідання сторони кримінального провадження, представників потерпілих.

Задовольнити клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Продовжити застосування обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, починаючи з 29 січня 2026 року до 29 березня 2026 року включно, без визначення застави.

Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_8 , захиснику обвинуваченого адвокату ОСОБА_7 , прокурору та направити уповноваженій службовій особі Державної установи "Черкаський слідчий ізолятор".

Ухвала про продовження строку тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена, в частини продовження запобіжного заходу, безпосередньо до Черкаського апеляційного суду на протязі 5 днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали виготовлено 30.01.2026

Головуючий суддя ОСОБА_9

судді: ОСОБА_10

ОСОБА_11