Вирок № 133803820, 03.02.2026, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/9/26

Провадження № 1-кп/529/52/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря с/з ОСОБА_2 ,

за участі прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025170440000869 по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Улан Батор, Монголія, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , з середньою технічною освітою, не одруженого, не працюючого, військовозобов`язаного, раніше судимого:

- 30.01.1992 Новомосковським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 71, ч. 3 ст. 81, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 222, ст. 42 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією майна. В силу ст. 25 КК України засуджений умовно з обов`язковим залученням до праці. На підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровськ від 18.06.1992 вирок переглянуто. На підставі ст. 25-1 КК УРСР направлений на 2 роки 5 місяців 9 днів до виправної трудової колонії загального режиму. Згідно рішення Краснолуцького міського суду Луганської області від 06.10.1993 звільнений умовно-достроково на не відбутий строк 1 рік 1 місяць 21 день;

- 16.12.1994 Новомосковським районним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 142, ч. 3 ст. 193, ст. ст. 42, 43 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років. На підставі ст. 43 КК України приєднано не відбутий 1 рік по вироку від 30.01.1992. Кінцево засуджений до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна;

- 12.07.2002 Слов`янським районним судом Донецької області за ч. 1 ст. 296 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки;

- 29.10.2002 Слов`янським районним судом Донецької області за ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 152, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією майна. Згідно ухвали Селидівського міського суду Донецької області від 25.07.2011 звільнений умовно-достроково на не відбутий строк 2 роки 11 місяців 13 днів;

- 04.12.2012 Артемівським міськрайонним судом Донецької області за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано не відбуте покарання за вироком Слов`янського районного суду від 29.10.2002 та кінцево до відбуття призначено 6 років позбавлення волі. Згідно ухвали П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 13.04.2016 звільнений умовно-достроково на не відбутий строк 1 рік 4 місяці 11 днів;

- 02.10.2018 Артемівським міськрайонним судом Донецької області за ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. Згідно ухвали П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 18.07.2022 звільнений умовно-достроково на не відбутий строк 6 місяців 13 днів;

- 03.04.2025 Диканським районним судом Полтавської області за ст. 126-1 КК України до покарання у виді 2 років пробаційного нагляду та на підставі ст. 59-1 КК України зобов`язано в період пробаційного нагляду періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, -

встановив:

29.01.2025 близько 19 год ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем спільного проживання, що розташоване по АДРЕСА_2 , під час словесної сварки із співмешканкою ОСОБА_4 , кинув у неї скляну банку, яка попала в голову та розбилася, спричинивши за лівим вухом поріз. Після чого, схвативши дерев`яний стілець, кинув ним в ОСОБА_4 , попавши по лівій руці, чим вчинив відносно неї фізичне насильство. Продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на заподіяння фізичного насильства, 29.01.2025 близько 21-30 год ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем спільного проживання, що розташоване по АДРЕСА_2 , під час словесної сварки із співмешканкою ОСОБА_4 схопив залізний черпак та наніс ним один удар їй по голові. В результаті нанесених ОСОБА_5 ударів, його співмешканка ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді: саден шкіри вушної та завушної ділянок з ліва та синця шкіри лобно-тім`яної ділянки справа, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що викликало у потерпілої фізичні страждання та завдало ОСОБА_4 фізичної шкоди. Крім того, продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на заподіяння фізичного насильства, 12.03.2025 близько 08 год ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем спільного проживання, що розташоване по АДРЕСА_2 , під час словесної сварки із співмешканкою ОСОБА_4 , наніс їй більше п`яти ударів кулаком в область голови з ліва. В результаті нанесених ОСОБА_5 ударів, його співмешканка ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді: гематоми та рани м`яких тканин ділянки лівого ока, гематоми м`яких тканин щічної ділянки, підборіддя та щелепної ділянки зліва, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, та саден шкіри голови ліворуч і ділянки правого надбрів`я, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що викликало у потерпілої фізичні страждання та завдало ОСОБА_4 фізичної шкоди.

За вчинення вищевказаних фактів домашнього насильства ОСОБА_5 притягнутий до кримінальної відповідальності згідно вироку Диканського районного суду Полтавської області від 03.04.2025 за ст. 126-1 КК України (справа № 529/270/25) до покарання у виді двох років пробаційного нагляду.

Однак, незважаючи на притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинення домашнього насильства фізичного характеру відносно своєї співмешканки ОСОБА_4 , на шлях виправлення не став та 10.11.2025 близько 17 год ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем спільного проживання зі співмешканкою - потерпілою ОСОБА_4 , що розташоване по АДРЕСА_2 , під час словесної сварки із останньою, схопив металеву сковорідку та наніс нею один удар по голові ОСОБА_4 , чим вчинив відносно неї фізичне насильство. В результаті нанесеного ОСОБА_5 удару, його співмешканка ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді: забійної рани та припухання м`яких тканин завушної ділянки зліва, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, що викликало у потерпілої фізичні страждання та завдало фізичної шкоди.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав та пояснив, що він проживає з потерпілою однією сім`єю. В той день до них прийшли знайомі, і на їх прохання він дав їм у користування скутера. ОСОБА_4 в цей час була у стані алкогольного сп`яніння. Коли знайомі пішли, ОСОБА_4 , яка була незадоволена його рішенням дати знайомим у користування скутера, вчинила сварку, кидалася на нього, а він розвернувся та пішов спати. Сварка між ними була, але потерпілу він не бив.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 показала, що вона з ОСОБА_5 проживає однією сім`єю. Приблизно півтора року тому обвинувачений почав її кривдити. У листопаді в них відбулася сварка, вона сиділа в кріслі, а обвинувачений вдарив її сковорідкою, яка стояла в залі на столі. Після цього вона вийшла на вулицю поки не приїхали працівники поліції, коли вона зайшла до будинку ОСОБА_5 вже спав.

Також в судовому засіданні були дослідженні, зокрема наступні докази:

-рапорт на ім`я начальника ВП № 2 ГУНП в Полтавській області, з якого вбачається, що зі служби 102 надійшло повідомлення про те, що 10.11.2025 співмешканець в стані алкогольного сп`яніння вдарив сковорідкою по голові ОСОБА_4 ;

-протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 10.11.2025;

-протокол огляду місця події від 17.11.2025 та фототаблиця до нього;

-висновок експерта № 1412 від 19.11.2025 за результатами судово-медичної експертизи відповідно до якого у ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження у вигляді забійної рани та припухання м`яких тканин завушної ділянки зліва, які могли утворитись не менш ніж від однократної дії тупого(их) обмеженого(их) предмету(ів), яким могла бути і металева сковорідка, кваліфікуються лише в своїй сукупності, як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Вищевказані тілесні ушкодження не характерні для їх утворення при падінні;

-протокол проведення слідчого експерименту від 19.11.2025 за участю потерпілої ОСОБА_4 та додана до нього фототаблиця;

-додатковий висновок експерта № 1569 від 23.12.2025 за результатами судово-медичної експертизи, відповідно до якого у ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження у вигляді забійної рани та припухання м`яких тканин завушної ділянки зліва, які могли утворитись не менш ніж від однократної дії тупого(их) обмеженого(их) предмету(ів), яким могла бути і металева сковорідка, можливо в строк та при обставинах, вказаних вище, кваліфікується лише у своїй сукупності, як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Покази, дані потерпілою ОСОБА_4 під час проведення слідчого експерименту, загалом не протирічать давності, механізму утворення, локалізації виявлених тілесних ушкоджень у останньої;

-вирок Диканського районного суду Полтавської області від 03.04.2025 відповідно до якого ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України.

Зазначені письмові докази винуватості обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, є такими, що доповнюють одне одного, є належними, допустимими та достатніми, оскільки, у відповідності до ст.ст.84-86 КПК України прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженню, та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також є такими, що отримані у порядку, встановленому Конституцією та КПК України.

Показання потерпілої є переконливими, послідовними, такими, що узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для встановлення судом обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні згідно зі ст. 91 КПК України.

Проаналізувавши пояснення обвинуваченого у сукупності з іншими доказами у справі, суд вважає, що обрана обвинуваченим позиція щодо невизнання своєї вини за пред`явленим обвинуваченням є тактикою обвинуваченого з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене правопорушення. Покази обвинуваченого, надані в судовому засіданні, повністю спростовуються іншими дослідженими по справі доказами у їхній сукупності.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази як кожен окремо так і в сукупності, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним згідно з критерієм «поза розумним сумнівом».

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфікуються судом за ст. 126-1 КК України, як домашнє насильство, а саме умисне систематичне вчинення фізичного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до фізичних страждань потерпілої.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить із встановлених положеннями ст.50 КК України його мети, за якими покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, особу обвинуваченого та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, висновки викладені у досудовій доповіді.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 66 КК України, не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 67 КК України є рецидив злочинів.

Відповідно до досудової доповіді, складеної Полтавським районним сектором №1 філії ДУ «Центр пробації» в Полтавській області, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення обвинуваченим оцінюється як високий, ризик небезпеки для суспільства обвинуваченого ОСОБА_5 дуже високий. Орган пробації вважає, що виправлення останнього без позбавлення волі або обмеження може становити високу небезпеку для суспільства. Застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання щодо необхідності призначення ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі у межах санкції, передбаченої ст. 126-1 КК України, та про відсутність підстав для застосування положень ст.ст. 69, 75 КК України.

Разом із цим ураховуючи, що ОСОБА_5 був засуджений вироком Диканського районного суду Полтавської області від 03.04.2025 за ст. 126-1 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки, а кримінальне правопорушення, що є предметом даного судового розгляду, скоїв після ухвалення зазначеного вироку та до повного відбуття відповідного покарання, суд призначає остаточне покарання ОСОБА_5 керуючись ст. 71 КК України, а саме до призначеного за цим вироком покарання частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком, з урахуванням положень п.п. а-1 п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України, відповідно до яких одному дню позбавлення волі відповідає два дні пробаційного нагляду.

Саме таке покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для подальшого виправлення ОСОБА_5 та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

Під час досудового розслідування запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Розглянувши клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.

Виходячи з наявних і обґрунтованих ризиків, що обвинувачений, усвідомлюючи необхідність відбування ним покарання в умовах ізоляції від суспільства, маючи непогашену та незняту судимість, будучи неодноразово притягнутим до кримінальної відповідальності, в тому числі і за вчинення домашнього насильства, маючи схильність до вчинення кримінальних правопорушень, може зникнути та вчинити нові кримінальні правопорушення, а також знову вчинити протиправні дії щодо життя та здоров`я своєї співмешканки ОСОБА_4 , враховуючи те, що обвинувачений повинен відбувати покарання у місцях ізоляції його від суспільства, те, що на теперішній час до останнього не застосовано будь-якого запобіжного заходу, а також беручи до уваги, що обвинувачений проживає в одному будинку з потерпілою стосовно якої вчинив домашнє насильство, з метою забезпечення захисту життя та здоров`я потерпілої, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та обрати обвинуваченому ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили запобіжний захід у виді тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду негайно.

Цивільний позов не заявлено.

Питання речових доказів слід вирішити керуючись правилами, викладеними в ст. 100 КПК України.

Виходячи з того, що по справі були понесені витрати на проведення судової експертизи у розмірі 17828,00 грн, то відповідно до положень ч. 2 ст. 124 КПК України ці витрати слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 124, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, з урахуванням положень п.п. а-1 п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України, до призначеного покарання за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Диканського районного суду Полтавської області від 03.04.2025 та остаточно визначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 2 (два) місяці.

Обрати ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили, але не довше 60 (шістдесяти) днів з дня проголошення цього вироку, запобіжний захід у виді тримання під вартою, взявши його під варту із зали суду.

Строк відбування ОСОБА_5 покарання за цим вироком слід обчислювати з 03 лютого 2026 року, тобто з дня його взяття під варту із зали суду.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави вартість проведеної експертизи в розмірі 17828,00 (сімнадцять тисяч вісімсот двадцять вісім) грн.

Речові докази:

- металеву сковорідку чорного кольору, діаметром 25,5 см, яка знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів відділу поліції №2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області повернути потерпілій.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Диканський районний суд Полтавської області.

Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати його копію після подачі до суду відповідної заяви.

Головуючий: ОСОБА_1