Рішення № 133803816, 02.02.2026, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 545/4544/25

Провадження № 2/529/196/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

02 лютого 2026 року Диканський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого - судді Петренко Л.Є.

за участю секретаря - Звягольської В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Представник позивача ТОВ "Українські фінансові операції" 19.10.2025 звернувся до Полтавського районного суду Полтавської області з позовною заявою, яка сформована в системі «Електронний суд» про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором та понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору та витрат на правничу допомогу.

Позовну заяву представник позивача обґрунтовує тим, що 28.06.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено електронний договір № 4773042 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 14 000 грн. строком кредитування 360 днів по 23.06.2025 зі сплатою відсотків 1,5% в день.

Позивач, як кредитодавець виконав взяті на себе кредитні зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачеві кредитні кошти відповідно до умов укладеного договору, шляхом перерахування таких на платіжну картку, вказану відповідачем.

Відповідач свої зобов`язання за договором не виконав.

За період з 28.06.2024 по 27.02.2025 первісним кредитором нараховано відсотки за користування коштами в розмірі 51 450 грн.

27.02.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу № 27/02/2025, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило належні йому права вимоги, а ТОВ «Українські фінансові операції» прийняло належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників відповідно до реєстру, зокрема, до ОСОБА_1 .

Враховуючи, що на момент укладення договору факторингу строк дії договору № 4773042 не закінчився, позивач донарахував відсотки по дату закінчення строку договору в розмірі 24 150 грн.

Таким чином просить стягнути з відповідача заборгованість загальною сумою 89 600 грн, яка складається з заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) у розмірі 14 000 грн, заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором 51 450 грн, суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» 24 150 грн, понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422 грн 40 коп та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

03.11.2025 ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області справу передано за підсудністю до Диканського районного суду Полтавської області.

03.12.2025 ухвалою судді відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з?явився, в тексті позовної заяви вказав про розгляд справи у його відсутність, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився. Судові повістки направлялись на адресу останнього як за адресою його місця реєстрації, так і за адресою, вказаною у кредитному договорі, однак такі повернуті без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Також відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення СМС в додаток Вайбер, які доставлені адресату.

Відповідно до ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

З оглду на норми ч.8 ст.128 ЦПК України відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи.

За таких обставин судом відповідно до положень норм статтей 280, 281 ЦПК України постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши документи справи та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 28.06.2024 між ТОВ ТОВ «Лінеура УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір № 4773042 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, згідно умов якого сума кредиту складає 14 000 грн, строк кредиту 360 днів, денна процентна ставка 1,5% (а.с.22-32)

Кінцева дата повернення кредиту 22.06.2025.

Договір підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 22127.

Згідно умов кредитного договору, зокрема п. 2.1, кредитні кошти перераховуються кредитодавцем на картковий рахунок позичальника НОМЕР_1 .

ТОВ «Лінеура Україна» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного договору, шо підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та листом АТ «Полтава Банк» від 13.01.2026, згідно яких 01.07.2024 на платіжну картку НОМЕР_1 , яка відкрита на ОСОБА_1 зараховано кошти в розмірі 14 000 грн (а.с.42).

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, який складений первісним кредитором, ТОВ «Лінеура Україна» здійснило нарахуванні відсотків з 28.06.2024 по 27.02.2025 (дата відступлення права вимоги) в розмірі 51 450 грн, з розрахунку 210 грн в день (а.с.59-62)

Відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконував своїх договірних обов`язків в частині погашення кредитної заборгованості, на погашення заборгованості жодного платежу не внесено.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права уразі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

27.02.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу № 27/02/2025, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило належні йому права вимоги, а ТОВ «Українські фінансові операції» прийняло належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників відповідно до реєстру, зокрема, до ОСОБА_1 (а.с.66-74)

Згідно витягу з реєстру боржників до Договору факторингу від 27.02.2025, ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 на загальну суму 72 450 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 14 000 грн, заборгованість за процентами 51 450 грн, заборгованість за пенею 7000 грн (а.с.55)

Таким чином, ТОВ «Українські фінансові операції» наділено правом грошової вимоги до відповідача, а ТОВ «Лінеура Україна» втратило такі права.

Враховуючи, що станом на дату укладання договору факторингу від 27.02.2025 № 27/02/2025, строк дії договору № 4773042 від 28.06.2024 не закінчився, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «Українські фінансові операції» у період з 28.02.2024 по 22.06.2025 (115 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою 1,5 % в день в сумі 24 150 грн (а.с.57-58).

Що стосується розміру заборгованості, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 28.06.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено електронний договір № 4773042 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який є споживчим, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 14 000 грн, строком кредитування 360 днів по 23.06.2025, зі сплатою відсотків 1,5% в день.

Разом з тим, підпунктом 6 пункту 5 Закону №3498-IX від 22 листопада 2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (далі Закон №3498-IX) стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п`ятою, згідно з якою максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Закон України № 3498-XI набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5% (24.12.2023- 21.04.2024); протягом наступних 120 днів 1,5% (22.04.2024-19.08.2024), а з 20 серпня 2024 року - 1% в день.

Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту укладений 28.06.2024, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування» Законом № 3498-IX від 22.11.2023, тому до даних правовідносин слід застосовувати пункт 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

З урахуванням пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» кредитор за період з 28.06.2024 до 19.08.2024 мав право нараховувати відповідачу відсотки у розмірі 1,5% в день, а з 20.08.2024 - 1% в день.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідачу з 28.06.2024 до 19.08.2024 нараховувались відсотки за відсотковою ставкою 1,5 % в день, що становить 210 грн. Розмір таких нарахованих відсотків складає 11 130 грн (210х53дні) та відповідає нормам Закону України «Про споживче кредитування».

Разом з тим, з 20.08.2024 по 22.06.2025 нарахування таких за відсотковою ставкою 1,5 % суперечить нормам вищезгаданого Закону.

Враховуючи, що кредитний договір укладений після внесення змін до Закону України "Про споживче кредитування", тому умова договору щодо встановлення стандартної процентної ставки за користування кредитом на рівні 1,5 % з 20.08.2024 є нікчемною в силу положень ч. 5 ст. 8 та ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Тому, судом проведено власний розрахунок нарахування відсотків за кредитним договором з 20.08.2024 по 22.06.2025 за ставкою 1 % в день.

Відтак сума заборгованості по відсотках за процентною ставкою 1 % за період з 20.08.2024 по 22.06.2025 становить: 14000 грн. (сума боргу за тілом кредиту) х 1 % : 100 % = 140 грн х 307 днів = 42 980 грн.

Таким чином, реальний загальний розмір відсотків за користування кредитними коштами, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача складає 54 110 грн (11 130 грн. + 42 980 грн.).

Отже, враховуючи ту обставину, що в порушення умов договору № 4773042 від 28.06.2024 взяті на себе зобов`язання відповідач ОСОБА_1 не виконав, не погасив тіло кредита та відсотки, реальна заборгованість по такому становить: 14 000 грн заборгованість за тілом кредита та 54 110 грн заборгованість по відсоткам, а всього 68 110 грн, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги про застосування положень ч. 10, та ч. 11 ст. 265 ЦПК України та зобов`язання органу, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

В свою чергу, згідно ч. 11 ст. 265 ЦПК України остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Тобто, при ухваленні рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може вирішити питання нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.

Однак, це є правом суду, а не обов`язком, та має вирішуватись з урахуванням обставин конкретної справи.

Суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитні правовідносини між сторонами у даній справі виникли 28.06.2024, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час.

Отже, суд вважає, що вимоги позивача про здійснення нарахування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку ч. ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та стягнення отриманих сум інфляційних втрат і 3% річних, а також роз`яснення даному органу чи особі, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні трати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування, є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1, 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач просить стягнути на його користь з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 грн. та сплачений судовий збір 2 422 грн. 40 коп..

Відповідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати підлягають стягнення з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог.

Так, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню на 76 %.

Відтак, виходячи з загального розміру вартості правничої допомоги заявленої стороною позивача, сума що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 7 600 грн.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

До того ж у додатковій постанові КГС ВС від 30.08.2023 № 911/3586/21 Верховний Суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Дослідивши матеріали справи, взявши до уваги рівень складності справи, юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, участі представник позивача в судових засіданнях не приймав, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію співрозмірності витрат на правничу допомогу з розміром задоволених позовних вимог, а також враховуючи те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені витрати на професійну правничу допомогу, дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення витрат на правничу професійну допомогу, яка заявлена до відшкодування представником позивача до 3000 грн., які є співмірними з розміром задоволених позовних вимог.

Крім того, відповідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог, а саме 76 %, в сумі 1 841 грн.

Керуючись статтями 141, 263-265, 280-282 ЦПК України суд,

ухвалив:

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», код ЄДРПОУ 40966896, заборгованість за договором № 4773042 від 28.06.2024, яка складається з 14 000 грн заборгованості за тілом кредита та 54 110 грн заборгованості по відсоткам, а всього 68 110 (шістдесят вісім тисяч сто десять) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», код ЄДРПОУ 40966896 витрати по сплаті судового збору, в розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог, в сумі 1 841 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн, а всього 4 841 (чотири тисячі вісімсот сорок одна) грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, а саме безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуюча Л.Є. Петренко