Рішення № 133802415, 30.01.2026, Бородянський районний суд Київської області

Справа № 939/2463/25

РІШЕННЯ

Іменем України

30 січня 2026 рокуселище Бородянка

Бородянський районний суд Київської області в складі головуючого судді Стасенка Г.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Дебт Коллекшн" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 16 березня 2020 року між ТОВ "Гоуфінгоу" і ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3468208583/265836 про надання коштів, на умовах споживчого кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису, відтвореного шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису). За умовами договору товариство надає клієнту фінансовий кредит у гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором: сума виданого кредиту 1500 грн, дата надання кредиту 16 березня 2020 року, строк кредиту 30 днів, відсоткова ставка 1.85% на добу. Згідно з випискою з особового рахунку, станом на 26 травня 2025 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором відповідачки становить 5107 грн 50 коп., з яких 1500 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту, 3607 грн 50 коп. прострочена заборгованість за процентами.

31 травня 2021 року між ТОВ "Гоуфінгоу" та ТОВ "ФК "Сіті фінанс груп" укладено договір факторингу №1-31/05/21, відповідно до якого первісний кредитор відступив до ТОВ "ФК "Сіті фінанс груп" за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі за кредитним договором №3468208583/265836 від 16 березня 2020 року, укладеного з ОСОБА_1

03 червня 2021 року ТОВ "ФК "Сіті фінанс груп", як новий кредитор, відповідно до умов договору відступлення права вимоги № 1-03/06/2021 відступив право вимоги за кредитним договором №3468208583/265836 від 16 березня 2020 року до ТОВ "ФК Дебт Коллекшн", у зв`язку з чим останній набув права вимоги до відповідачки.

З урахуванням вказаних обставин просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором у розмірі 5107 грн 50 коп. та відшкодувати понесені судові витрати.

За ухвалою судді від 01 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Сторонам роз`яснено право подати до суду заяви по суті справи та встановлені строки для їх подання.

03 листопада 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідачка зазначила, що позивачем не надано належних доказів виникнення між сторонами зобов`язальних правовідносин кредитування; не доведено факту надання їй позики; положення кредитного договору №3468208583/265836 від 16 березня 2020 року суперечать положенням законодавства про споживче кредитування, є нечіткими, обтяжливими та мають трактуватись на користь позичальника; у кредитора відсутнє право нараховувати відсотки поза закінченням строку дії договору, відповідно до ст. 1048 та ст. 1050 ЦК України; витрати на правничу допомогу є захмарними, абсурдними, не відповідають критеріям розумності, доцільності та необхідності. Тому просила ухвалити рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором у розмірі 5107 грн 50 копійок. У разі, якщо суд дійде висновку про задоволення позову, просила зменшити суму нарахованих відсотків за період після 14 квітня 2020 року до 100 гривень та зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 500 гривень.

27 листопада 2025 року до суду надійшла відповідь на відзвив, в якій представник позивача зазначив, що відповідачкою вчинено ряд дій без здійснення яких договір не був би укладеним, обставини укладення кредитного договору відповідачка належними та допустимими доказами не спростувала. Укладений між сторонами договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідачки для укладення такого договору і на таких умовах, шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Таким чином доводи відповідачки щодо неукладеності кредитного договору є безпідставними.

Ні первісний кредитор, ні позивач не мали і не мають доступу до повного номера банківської картки відповідачки, оскільки ця інформація є банківською таємницею. Доступ до повного номера банківської картки, а також до виписки по картковому рахунку, на який були зараховані кредитні кошти, має виключно банк-емітент та безпосередньо власник зазначеної картки, тобто відповідачка. Відповідачка, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може самостійно отримати виписку по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування та отримання кредитних коштів. Однак відповідачкою не надано суду належних та допустимих документальних доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на її картковий рахунок, вказаний у договорі, або доказів того, що зазначений картковий рахунок їй не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів відповідачка не була позбавлена можливості надати відповідні банківські дані чи інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний і повний доступ до них. Позивач надав суду інформаційну довідку технічного оператора платіжних послуг, яка підтверджує зарахування кредитних коштів.

Укладаючи кредитний договір, відповідачка погодилась на його умови, зокрема щодо його пролонгації та нарахування відсотків у випадку прострочення повернення кредиту, а тому її твердження про незаконність нарахування процентів є необґрунтованими. Позивачем належними та допустимими доказами підтверджено розмір витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням кваліфікації, досвіду та завантаженості адвоката. Відтак заперечення відповідачки щодо недоведеності понесених судових витрат є безпідставними, не ґрунтуються на матеріалах справи та не підлягають задоволенню. З урахуванням вказаних обставин просив позов задовольнити у повному обсязі.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 16 березня 2020 року між ТОВ "Гоуфінгоу" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3468208583/265836 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 1500 грн, дата надання кредиту 16 березня 2020 року, строк кредиту 30 днів, відсоткова ставка 1.85% на добу ( а.с. 16-19).

Відповідно до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, 16 березня 2020 року на платіжну картку відповідачки перераховані грошові кошти у розмірі 1500 гривень (а.с. 29, 13).

31 травня 2021 року між ТОВ "Гоуфінгоу" та ТОВ "ФК "Сіті фінанс груп" укладено договір факторингу №1-31/05/21, відповідно до якого первісний кредитор відступив ТОВ "ФК "Сіті фінанс груп" за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі за кредитним договором №3468208583/265836 від 16 березня 2020 року, укладеним з ОСОБА_1 (а.с. 22-25).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 1-31/05/2021 від 31 травня 2021 року, ТОВ "ФК "Сіті фінанс груп" набуло права грошової вимоги до відповідачки у розмірі 5107 грн 50 коп., з яких 1500 грн залишок по тілу кредиту, 3607 грн 50 коп. залишок по відсотках (а.с. 12).

03 червня 2021 року ТОВ "ФК "Сіті фінанс груп", як новий кредитор, відповідно до умов договору відступлення права вимоги № 1-03/06/2021, відступив право вимоги за кредитним договором №3468208583/265836 від 16 березня 2020 року до ТОВ "ФК Дебт Коллекшн", у зв`язку з чим останній набув права вимоги до відповідачки (а.с. 14-15).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 1-03/06/21 від 03 червня 2021 року, ТОВ "ФК Дебт Коллекшн" набуло права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №3468208583/265836 від 16 березня 2020 року в розмірі 5107 грн 50 коп., з яких 1500 грн залишок по тілу кредиту, 3607 грн 50 коп. залишок по відсотках (а.с. 11).

Відповідно до виписки з особового рахунку, заборгованість відповідачки за кредитним договором за період з 16 березня 2020 року по 26 травня 2025 року становить 5107 грн 50 коп., з яких 1500 грн прострочене тіло кредиту, 3607 грн 50 коп. прострочені відсотки (а.с. 10).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок , зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до вимог абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Частиною першою статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" встановлено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з вимогами ч. 1 та 2 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

За приписами статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями статті 12 цього Закону визначено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п. 12 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовується положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 10561 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного між сторонами кредитного договору, ТОВ "Гоуфінгоу" надало відповідачці кредит у розмірі 1500 грн, який відповідачка зобов`язувалась повернути у визначений договором строк кредитування 30 днів, до 14 квітня 2020 року.

Таким чином позикодавець відповідно до ст. 1048 ЦК України мав право стягнути заборгованість по нарахованих і несплачених процентах за користування кредитними коштами в межах погодженого строку кредитування 30 днів, тобто до 14 квітня 2020 року, після закінчення строку дії договору у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Досліджений судом розрахунок заборгованості свідчать про те, що визначена позивачем до стягнення заборгованість по нарахованих і несплачених процентах за користування кредитом включає період, який виходить за межі строку кредитування, а тому є безпідставним і задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 1.3, п. 1.4 кредитного договору, за користування кредитом клієнт сплачує товариству 675.25% річних від суми кредиту в розрахунку 1.85% на добу. Тип процентної ставки фіксована.

Для клієнта, якому товариство вперше надає кредит, протягом днів з моменту надання кредиту діє акційний період і нарахування процентів в цей час здійснюється за ставкою 0.01% на добу. З четвертого дня користування кредитом процентна ставка для такого клієнта нараховується відповідно до п. 1.3 договору (а.с.16).

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідачка повинна була сплатити кредитору відсотки за вказаним договором у передбаченому договором розмірі 832 грн 50 копійок (а.с. 19).

Таким чином, оскільки відповідачка умови кредитного договору належним чином не виконувала, право вимоги за цим договором перейшло до позивача, то суд вважає за необхідне, частково задовольняючи позовні вимоги, стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 3468208583/265836 від 16 березня 2020 року у розмірі 2332 грн 50 коп., з яких 1500 грн заборгованість за тілом кредиту, 832 грн 50 коп. заборгованість за процентами.

Твердження представника позивача про те, що відбулась пролонгація договору, у зв`язку з чим відповідачка повинна сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі, визначеному позивачем, судом до уваги не приймаються, оскільки зазначений у п. 1.2 договору строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором, на який посилається позивач, не є порядком здійснення пролонгації.

Щодо вимог про стягнення з відповідачки понесених позивачем судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копію договору про надання правової допомоги № 11/07/2025 від 11 липня 2025 року, копію акту про отримання правової допомоги від 20 жовтня 2025 року та копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 9621 від 20 жовтня 2025 року, згідно з якими витрати, понесені позивачем на правничу допомогу, складають 10500 гривень (а.с. 20-21, 51, 52).

Однак, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову і розмір задоволених вимог, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідачки на користь ТОВ "ФК Дебт Коллекшн" сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10500 грн не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про необхідність стягнення таких витрат у розмірі 3000 гривень.

Оскільки позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Дебт Коллекшн" підлягає частковому задоволенню, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 1106 грн 26 коп., виходячи з розрахунку: 2332 грн 50 коп. (розмір задоволених позовних вимог) х 2422 грн 40 коп. (сума сплаченого судового збору) / 5107 грн 50 коп. (розмір заявлених позовних вимог).

Керуючись ст. 207, 512, 514, 526, 549, 551, 610, 611, 626-628, 638, 1048, 1049, 1054, 1055, 10561 ЦК України, ст. 10-13, 76, 79-81, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Дебт Коллекшн" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Дебт Коллекшн" (код ЄДРПОУ 44243120, місцезнаходження юридичної особи: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, 12, інше, нежитлове приміщення 1008) заборгованість за кредитним договором №3468208583/265836 від 16 березня 2020 року в розмірі 2332 (дві тисячі триста тридцять дві) гривні 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Дебт Коллекшн" на відшкодування витрат по сплаті судового збору 1106 (одна тисяча сто шість) гривень 26 копійок та витрат на правничу допомогу 3000 (три тисячі) гривень.

В іншій частині в позові відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 30 січня 2026 року.

Головуючий - суддяГеннадій СТАСЕНКО