Ухвала суду № 13380221, 28.12.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

"28" грудня 2010 р. Справа № 15/435/09

м. Миколаїв

Боржник (скаржник): Закритого акціонерного товариства БФ «Житлобуд-Ніко», 54007, м. Миколаїв, вул. Казарського, 2В, код ЄДРПОУ 19289428;

Стягувач: Відкрите акціонерне товариство «Миколаївзалізобетон-1», 54040, м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 1, код ЄДРПОУ 05514962;

До: Ленінського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, 54031, м. Миколаїв, вул. Кірова, 238, код ЄДРПОУ 34993225;

Суддя Ржепецький В.О.

Представники:

Від скаржника: Краснобаєв В.С. довіреність від 15.12.2009р.

Від стягувача: представник не з’явився.

Від органу ДВС: Кравченко А.Ю. довіреність № 51955 від 10.12.2010р.

ПРО: оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця Ленінського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції в порядку ст. 1212 ГПК України.

06 грудня 2010 року на адресу господарського суду Миколаївської області надійшла скарга на дії державного виконавця Ленінського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, щодо виконавчих дій на виконання наказу господарського суду Миколаївської області № 15/435/10 від 13.05.2010 року.

Ухвалою господарського суду від 09.12.2010 р. скаргу прийнято до розгляду.

Представник стягувача в судове засідання не з’явився.

Представником органу ДВС надано клопотання про завершення провадження у справі за скаргою у зв’язку з відсутністю предмету спору, що обґрунтовується фактом закінчення виконавчого провадження.

В судове засідання з’явився представник скаржника та надав суду заяву в якій просить не розглядати пункти 3,4,5 скарги від 06.12.2010 р., оскільки він відмовляється від цієї частини скарги.

Враховуючи наведене, скарга розглядається в частині визнання дій державного виконавця Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції при винесенні п. 4 та п. 5 постанови про відкриття виконавчого провадження №22727265 від 22.11.2010р. неправомірними та визнання недійсними п.4 та п.5 зазначеної постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 121-2 ГПК України, неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу ДВС в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»(далі –Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Обов’язки державного виконавця в процесі здійснення виконавчого провадження передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 5 Закону, відповідно до яких державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їх права і обов'язки; проводить оцінку (переоцінку) майна в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Як витікає з матеріалів скарги, та не спростовано органом ДВС:

13.05.2010 року Господарським судом Миколаївської області по справі № 15/435/09 Відкритому акціонерному товариству «Миколаївзалізобетон-1»був виданий наказ на стягнення з ЗАТ БФ «Житлобуд-Ніко»грошових коштів у розмірі 588 568,09 грн. та також наказ по справі № 15\435\09 на стягнення з ЗАТ БФ «Житлобуд-Ніко»на користь ВАТ «Миколаївзалізобетон-1»5883,62 грн. - державного мита та 66,52 грн. - витрат ІТЗ судового процесу.

17.11.2010р. ВАТ «Миколаївзалізобетон-1»направив вказані вище виконавчі документи до виконання в Ленінський відділ Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції.

22 листопада 2010 року старшим державним виконавцем - Кравченко А.Ю. Ленінського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження № 22727265 на суму стягнення 588 568,09 грн. та Постанову про відкриття виконавчого провадження №22728881 на стягнення 5883,62 грн. - державного мита та 66,52 грн. - витрат на ІТЗ судового процесу. Зазначені Постанови про відкриття виконавчого провадження надійшли до ЗАТ БФ «Житлобуд-Ніко»25 листопада 2010 року, про що свідчить дата прийняття поштової кореспонденції.

Одночасно з відкриттям виконавчого провадження № 22727265, боржнику - ЗАТ БФ «Житлобуд-Ніко»було заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику та накладено арешт на все нерухоме майно з моменту надходження Постанови.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про виконавче провадження»- Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим Закону, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання.

Відповідно до ч.6 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження»- за заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження.

Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції «Про проведення виконавчих дій»п.3.6.3. - за заявою стягувана, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження.

Таким чином, прийнявши при відкритті виконавчого провадження рішення про накладення арешту на майно та заборонивши його відчуження за відсутності заяви стягувача державний виконавець порушив зазначені вище норми Закону.

Що стосується п. 2 резолютивної частини скарги, де скаржник просить суд визнати недійсними п.4 та п.5 Постанови про відкриття виконавчого провадження № 22727265 винесену Ленінським відділом Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції 22 листопада 2010 року, дана частина скарги задоволенню не підлягає, оскільки представником органу ДВС суду надана постанова про закінчення виконавчого провадження, що свідчить про те, що оскаржувана постанова не є діючою станом на момент вирішення скарги.

Зазначене підтверджується і положеннями ч. 1 ст. 38 Закону, відповідно до якої, у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, законних підстав визнання недійсними оскаржуваних заявником пунктів постанови про відкриття виконавчого провадження станом на момент вирішення спору в господарському суді немає.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Визнати дії Державного виконавця Ленінського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції при винесенні п.4 та п.5 Постанови про відкриття виконавчого провадження № 22727265 від 22 листопада 2010 року –неправомірними.

В задоволенні іншої частини скарги відмовити.

Суддя В.О.Ржепецький