Рішення № 13380165, 04.01.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.01.11 Справа № 17/362

За позовом Акціонерного товариства закритого типу «КВАЗАР КОМПЛЕКТ», м. Київ

до Товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод», м. Попасна Луганської області

про стягнення 178 336 грн. 69 коп.

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача: Глодов О.В., довіреність № б/н від 29.12.2010;

від відповідача: Тюрін О.В., довіреність № 69 від 29.12.2010.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 147500,00 грн., пені у сумі 5310,00 грн., інфляційних нарахувань у сумі 18967,99 грн. та 3% річних у сумі 6558,70 грн.

Відповідач 04.01.2011 здав до суду відзив про визнання позову частково, а саме: основного боргу у сумі 147500,00 грн., інфляційних нарахувань у сумі 18967,99 грн. та 3% річних у сумі 6558,70 грн.

Крім того, відповідач клопотанням від 30.12.2010 просив суд, застосувати строк позовної давності до вимоги про стягнення пені у сумі 5310,00 грн.

Представником позивача в судовому засіданні подано заяву про відмову від позову в частині стягнення пені в сумі 5310,00 грн.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

Між Акціонерним товариством закритого типу «КВАЗАР КОМПЛЕКТ»(позивач у справі), як Постачальником, та Державним підприємство «Попаснянський вагоноремонтний завод», як Покупцем, було укладено договір № ТК1-1-2 на закупівлю напівавтоматів зварювальних у комплекті з випрямлячами від 08.08.2007 (далі –Договір).

Додатковою угодою від 12.12.2007 до Договору сторони змінили преамбулу договору та реквізити Покупця, та зазначили, що Покупцем є Товариство з обмеженою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод»(відповідач у справі).

Згідно пункту 1.1 Договору, Постачальник зобов‘язується поставити і передати у зумовлені строки у власність Покупцю певну продукцію, (далі – Товар), відповідно до специфікації, зазначеної у додатку, яка є невід‘ємною частиною договору, а Покупець зобов‘язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору.

Пунктом 7.2 Договору встановлено, що Покупець оплачує Постачальнику кожну прийняту партію товару не пізніше 20 (двадцяти) банківських днів з дати поставки товару покупцю, при умові своєчасного надання постачальником документів: копію письмового повідомлення покупця постачальнику на відвантаження товару в кількості та вартості постачання; товаро-транспортну накладну; податкову накладну на кожну партію товару; рахунок-фактуру; сертифікат (паспорт) якості; для товару іноземного походження –копію свідоцтва про визнання сертифікату відповідності іноземного походження, видана органом сертифікації на території України, що акредитований в системі УкрСЕПРО.

Відповідно до пункту 11.2 у разі порушення строків оплати товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми неоплаченої вартості товару, при умові, що постачальник не порушив умови даного договору зазначені у п.8.2 та 2.2.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання умов договору поставив відповідачеві продукцію на загальну суму 214500,00 грн.

Відповідачем в порушення умов Договору поставлена продукція у повному обсязі оплачена не була, сплачено частково 67000,00 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 147500,00 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування у сумі 18967,99 грн. за період з червня 2009 року по жовтень 2010 року, 3% річних у сумі 6558,70 грн. за період з 01.06.2009 по 23.11.2010., пеню у сумі 5310,00 грн. за період з 28.05.2010 по 23.11.2010.

Відповідач позов визнав частково, доказів оплати боргу суду не надав.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази на їх підтвердження, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 214500,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №1421 від 28.12.2007 та довіреністю на отримання матеріальних цінностей серії НБГ № 499692 від 26.12.2007 (а.с.21-22).

Відповідачем частково було оплачено 67000,00 грн. Отже, факт наявності боргу в сумі 147500,00 грн. підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 18967,99 грн. за період з червня 2009 року по жовтень 2010 року, 3% річних у сумі 6558,70 грн. за період з 01.06.2009 по 23.11.2010.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань у відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими та вірно нарахованими.

Відповідно до статті 22, 78 Господарського процесуального кодексу України позивач має право відмовитись від позову повністю або частково. У зв’язку з чим господарський суд роз’яснює сторонам наслідки відповідної процесуальної дії, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цієї дії у представників сторін.

Стосовно стягнення пені у сумі 5310,00 грн. представником позивача подано заяву про відмову від позову в цій частині.

Позивачу було роз’яснено наслідки зазначеної процесуальної дії, перевірено наявність повноважень на відмову від позову. Суд приймає часткову відмову позивача від позову оскільки така відмова не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до п. 4 статті 80 ГПК України провадження у справі підлягає припиненню у разі відмови позивача від позову та прийняття такої відмови судом.

За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення пені у сумі 5310,00 грн. слід припинити.

З огляду на вищевикладене, позов задовольняється частково в сумі основного боргу 147500,00 грн., інфляційних нарахувань у сумі 18967,99 грн. та 3% річних у сумі 6558,70 грн., в частині стягнення пені провадження у справі припиняється.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 75, п. 4 ч.1 ст. 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод», м. Попасна Луганської області, вул. Залізнична, буд. 1, ідентифікаційний код 34502350 на користь Акціонерного товариства закритого типу «КВАЗАР КОМПЛЕКТ», м. Київ, вул. Артема, 66, ідентифікаційний код 23704844, основний борг у сумі у сумі 147500,00 грн., інфляційні нарахування у сумі 18967,99 грн. та 3% річних у сумі 6558,70 грн.; витрати по сплаті державного мита у сумі 1730,27 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 228,97 грн., видати наказ.

3. В решті вимог провадження у справі припинити.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 06.01.2011.

Суддя О.С. Фонова