Ухвала суду № 133801556, 03.02.2026, Олевський районний суд Житомирської області

провадження 2/287/1155/26

Справа № 287/54/26

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 року м. Олевськ

Суддя Олевського районного суду Житомирської області Нижник Г.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Кільніцька Н.М. звернулася до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу, у якому просить розірвати шлюб між позивачем та відповідачем, зареєстрований 09.07.2024 Козятинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), актовий запис №120.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Нижнику Г.П.

На запит Олевського районного суду Житомирської області надійшла інформація із Білокоровицької сільської ради Коростенського району Житомирської області про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_3 .

Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно з п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», до позовної заяви про розірвання шлюбу додаються: оригінал свідоцтва про реєстрацію шлюбу, копії свідоцтв про народження дітей, довідки щодо розміру заробітку та інших доходів, а також усі необхідні документи відповідно до заявлених вимог.

В порушення зазначених норм права позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про розірвання шлюбу не долучивши до матеріалів справи оригінал свідоцтва про шлюб. Суд зазначає, що у випадку відсутності оригіналу свідоцтва про реєстрацію шлюбу позивач не позбавлена можливості звернутися до відповідного територіального органу реєстрації актів цивільного стану з заявою про отримання дублікату свідоцтва про реєстрацію шлюб.

Порядок повторної видачі свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану регулюється Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 18.10.2000 за № 719/4940 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 24.12.2010 № 3307/5).

Вказаний недолік, а саме: відсутність оригіналу свідоцтва про шлюб перешкоджає належному розгляду позовної заяви, що є підставою для залишення її без руху.

Судом також враховано те, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, сформульованою у постанові від 19 жовтня 2022 року (справа № 526/442/22), для відкриття провадження достатньо посвідченої копії свідоцтва про шлюб.

Проте, суд звертає увагу позивача, що для розгляду справи по суті та ухвалення рішення про розірвання шлюбу оригінал свідоцтва про шлюб є доказом, що підтверджує наявність реєстрації шлюбу на час розгляду справи в суді. Наявність у сторони одночасно двох взаємосуперечливих документів (оригіналу свідоцтва про шлюб та рішення суду про його розірвання) є неприпустимим.

За вищевказаних обставин подальший рух позовної заяви неможливий.

Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви копії додатків, що додаються позивачем до позовної заяви не завірені належним чином, тому їх слід завірити та надати до суду.

Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Судом встановлено, що позивачем до позовної заяви додано квитанцію № 0305189363423473 від 08.07.2025 з якого вбачається, що сплачено судовий збір у розмірі 1233,00 грн на розрахунковий рахунок, який не призначений для сплати судового збору за розгляд цивільної справи Олевським районним судом Житомирської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» позивач у разі необхідності розгляду спору має сплатити судовий збір, що становить 1211,20 грн за позовну вимогу про розірвання шлюбу на р/р UA158999980313111206000006741, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37976485, отримувач: ГУК у Жит.обл/ТГ м.Олевськ/22030101, код класифікації доходів бюджету - 22030101, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача (стандарт IBAN), «Судовий збір» (Державна судова адміністрація України, 050), або надати докази того, що він відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Частиною першою ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Оскільки, перевіркою щодо зарахування судового збору встановлено, що судовий збір до спеціального фонду Державного бюджету України не зараховано, позивачу необхідно подати документ установи банку чи відділення зв`язку, яка прийняла платіж про сплату судового збору з відміткою про його зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 9 ст. 185 ЦПК України, заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

З огляду на викладене позовна заява підлягає залишенню без руху.

Суддя зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя.

Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, сформульованою, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31), в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у пункті 55 справи «Креуз проти Польщі», про те, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти («Kreuz v. Poland» № 28249/95).

Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов`язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 177, 185, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу залишити без руху.

Надати позивачу (її представнику) строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху, для усунення недоліків.

У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, заява буде вважатись не поданою та повертається заявникам зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя: Г. П. Нижник