Рішення № 133793132, 04.02.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/17717/25

РІШЕННЯ

іменем України

04 лютого 2026 рокум. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОБУТ ПОСТАЧ» до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом від 14.10.2025, в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000137/2 від 17.06.2025; 2) визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2025/000343 від 17.06.2025.

У позові позивач пояснив, що прийняті відповідачем Рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Зазначає, що відповідач безпідставно визначив митну вартість імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.

Відповідно до ухвали від 20.10.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та витребував докази.

У Відзиві на позов від 04.11.2025 відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Пояснив, що оскаржувані рішення та картка винесені на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначені нормами МК України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень митним органом. Зазначає, що під час митного оформлення у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення митної вартості товару. Декларанту було запропоновано надати додаткові документи, які б усунули виявлені сумніви та розбіжності, однак такі надані не були. З огляду на це, прийняте рішення щодо коригування митної вартості товарів та картку відмови відповідач вважає обґрунтованими. Також просить розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Приписами пункту 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - це адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Відповідно до частини 2 статті 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з частиною 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Положеннями частини 1 статті 260 КАС України визначено, що питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Пунктом 2 частини 6 статті 262 КАС України визначено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

З урахуванням наведеного, характеру спірних правовідносин та предмету доказування суд дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, а тому, в задоволенні клопотання відповідача слід відмовити.

Встановивши обставини (факти), якими сторони пояснюють вимоги та заперечення, оцінивши надані учасниками справи докази, враховуючи норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд робить такі висновки, беручи до уваги наступне.

23 серпня 2023 року між Приватним підприємством «СВІТ-ХІМ» (покупець) та компанією «NINGBO AMA INDUSTRY TRADE CO., LTD» (продавець) укладено контракт купівлі-продажу №N1-23 (далі Контракт).

На виконання умов укладеного Контракту №N1-23 від 23.08.2023 NINGBO AMA INDUSTRY TRADE CO., LTD (продавець) виставлено на адресу ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМТВА "СВІТ-ХІМ» (покупець) інвойс №2514 від 01.04.2025 на загальну суму 25518,92 доларів США.

У відповідності до п. 1.1. Контракту «Продавець продає, а Покупець купує Товар на умовах (ІНКОТЕРМС-2010) відповідно до кількості, асортиментом і цінами, вказаними в Інвойсах, який є невід`ємною частиною цього Контракту».

Загальна сума Контракту зазначається в Інвойсах, які є невід`ємною частиною цього Контракту. Валюта контракту USD (п. 2.1. Контракту). Умови оплати: 100% передоплата.

03.12.2024 укладена Додаткова угода №1 до Контракту №N1-23, якою внесено зміни до п. 2.4. Контракту та викладено його у наступній редакції, зокрема: «2.4. Умови оплати уточнюються у кожному інвойсі».

13 травня 2025 року укладено договір про заміну сторони контракту №N1-23 від 23.08.2023.

Вказаним договором сторони погодили заміну Первісного покупця - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМТВО "СВІТ-ХІМ» на Нового покупця - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПОБУТ ПОСТАЧ» в межах зобов`язань щодо поставки товару, передбаченої інвойсом №2514 від 01.04.2025 на суму 25 518,92 доларів США (п.1 Договору про заміну сторони контракту).

Тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОБУТ ПОСТАЧ» набуло статусу сторони Контракту №N1-23 у частині, що стосується поставки товару відповідно до інвойсу №2514 від 01.04.2025, та стало повним правонаступником Приватного підприємства «СВІТ-ХІМ» щодо всіх прав і обов`язків Покупця за Контрактом (п.3 Договору про заміну сторони контракту).

На виконання Контракту купівлі-продажу №N1-23 від 23.08.2023 здійснено поставку Товару згідно інвойсу №2514 від 01.04.2025, загальна сума інвойсу складає 25 518,92 доларів США.

Відповідно до умов інвойсу №2514 від 01.04.2025 оплата за товар здійснюється протягом 180 днів з дати виставлення рахунку, поставка здійснювалась на умовах «Інкотермс» 2010 FOB Ningbo (Китай).

Доставка товару здійснено за рахунок Покупця, згідно договору про транспортно-експедиторське обслуговування №05/05 від 05.05.2025 укладеним з ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ».

16.06.2025 з метою митного оформлення поставленого товару, позивачем складено та подано до Хмельницької митниці електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ №25UA400040014197U0.

Митна вартість товару визначена за ціною Контракту (основним методом) в розмірі 1 322 002,46 грн. До складових митної вартості включено ціну товару 1 057 672,47 грн. (25 518,92 доларів США (графа 22 МД №25UA400040014197U0 * 41,4466 грн./1 долар США), також, відповідно до вимог МК України до митної вартості товару включено вартість послуг з транспортування товару, які здійснюються до митної території України в розмірі 264 330,00 грн.

На підтвердження заявлених відомостей про митну вартість до митної декларації №25UA400040014197U0 додано (графа 44 Декларації): - Контракт купівлі-продажу №N1-23 від 23.08.2023; - Договір про заміну сторони Контракту від 13.05.2025; - Інвойс (Invoice) №2514 від 01.04.2025; - Декларація про походження товару №2514 від 01.04.2025; - Заявка №17 від 13.06.2025; - Договір про транспортно-експедиторське обслуговування №05/05 від 05.05.2025; - Договір перевезення вантажів автотранспортом №9/2023 від 09.11.2023; - Довідка про транспортні витрати №464890 від 13.06.2025; - Рахунок № LS-4652439 від 13.06.2025; - Автотранспортна накладна (CMR) №464890 від 12.06.2025; - Довіреність б/н від 01.05.2025;

17.06.2025 відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2025/000343 та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000137/2 в сторону збільшення за резервним методом.

В рішенні про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000137/2 від 17.06.2025 неможливість визнання заявленої декларантом митної вартості відповідач обґрунтовує наявністю розбіжностей, що впливають на правильність визначення митної вартості товарів в частині включення складових митної вартості, зокрема:

- заявлений рівень митної вартості окремих товарів (1,3,4,5,9,10,13) не відповідає мінімальному рівню, за яким здійснювалось митне оформлення подібних товарів на інших митницях Держмитслужби;

- до митного оформлення не надано платіжні документи на оплату вартості фрахту, хоча заявкою на перевезення передбачено 100% передоплату на момент прибуття на склад вивантаження;

- вартість міжнародного морського перевезення в заявці на перевезення вища, ніж заявлено до митного оформлення;

- по окремих товарах наявні розбіжності в частині виробника товару та торговельної марки, зазначених на етикетці та заявленого до митного оформлення;

- особа, яка надає інформацію про вартість перевезення не відповідає особі, яка здійснює перевезення, при цьому в поданих до митного оформлення документах відсутня інформація про числові значення експедиційної винагороди;

- до митного оформлення не подано документів, які підтверджують витрати на транспортування (рахунок-фактуру (акт виконаних робіт (наданих послуг)), банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг), договір про надання транспортно-експедиційних послуг;

- до митного оформлення не надано документи передбачені контрактом, а також доповненням до контракту - копія МД країни відправлення, коносамент, замовлення;

- наявні розбіжності в частині умов оплати за товар, а саме, відповідно до додаткової угоди до контракту, умови оплати визначаються в інвойсі. Поданим інвойсом передбачена оплата протягом 180 днів від дати інвойсу, однак це не відповідає п. 3.1 контракту, де передбачено, що поставка товару повинна бути здійснена не пізніше 180 днів з моменту перерахування суми зазначеної в інвойсі, тобто з даних пунктів випливає, що поставка товару має здійснюватися після його оплати, натомість банківських платіжних документів, які б підтверджували оплату за товар до митного оформлення не подано;

- витрати на транспортування до митного кордону України нижчі, ніж витрати на транспортування після ввезення, що ставить під сумнів достовірність включення складових митної вартості товарів таких як транспортування, оскільки відповідно до довідки про транспортно-експедиційні витрати, вартість перевезення вантажу за 1 км до кордону України нижча ніж вартість після кордону (тариф на перевезення до кордону складає 82,39 грн/км, після кордону України - 189,52 грн/км);

- подані до митного оформлення документи не містять усіх, визначних частиною 10 статті 58 МКУ, числових значень складових митної вартості, а саме належним чином підтвердженої вартості перевезення та експедиційних послуг, комісійної та брокерської винагороди.

При винесенні рішення про коригування митної вартості товару №UA400000/2025/000137/2 від 17.06.2025 джерелом числового значення митної вартості товару є: Товару №1 - МД від 11.06.2025 №25UA100330109734U9 (1,62 дол. США/кг) («Пластилін, виготовляється для дитячих розваг, розфасований у наборах», походженням з Китаю); Товару №3 - МД від 13.06.2025 №25UA408020022383U8 (1,9355 дол.США/кг). («Стрічки плоскої форми з пластмаси самоклейні, у рулонах завширшки не більш як 20 см, з покриттям з полівініл-хлориду», походженням з Китаю); Товару №4 - МД від 13.06.2025 №25UA500580004346U8 (2,34 дол. США/кг). («Приладдя канцелярське, в тому числі коректор стрічковий», походженням з Китаю); Товару №5 - МД від 24.03.2025 №25UA100230005634U0 (2,95 дол.США/кг). («Гумки канцелярські», походженням з Китаю); Товару №9 - МД від 05.06.2025 №25UA500580004032U5 (5,5201 дол.США/кг). («Набори конструкторські та іграшки для конструювання», походженням з Китаю); Товару №10 - МД від 13.06.2025 №25UA100190562865U1 (5,5216 дол. США/кг) («Іграшки в наборах та комплектах: Набір для творчості», походженням з Китаю,); Товару №13 - МД від 23.04.2025 №25UA400040009542U7 (2,36 дол.США/кг) («Олівці механічні», походженням з Китаю).

Пред`явлений до розмитнення товар випущено в обіг за ЕМД №25UA400040014260U0 від 17.06.2025.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч. 1 ст. 68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами 1-2 статті 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог частини 5 статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

В свою чергу, відповідно до частини 1 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 1 статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, частини 1 статті 57 Митного кодексу України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

В силу вимог частин 2-3 статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією.

Таким чином, до виключних повноважень митного органу належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.

Разом з тим, з урахуванням положень частини 3 статті 318 Митного кодексу України, яка встановлює, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, реалізація зазначених повноважень повинна відбуватись із обмеженим втручанням у процедуру самостійного визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, котрому повинна передувати наявність в митного органу обґрунтованих сумнiвiв у правильності визначення заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до частини 4 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з частиною 5 цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 10 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною 11 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Частиною 9 статті 58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

В силу вимог частини 2 статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

А відповідно до частини 3 цієї статті, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на імпортерові. Але, при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених статей, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли:

- надані декларантом документи містять розбіжності,

- або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари,

- або наявні ознаки підробки.

Відповідно, наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи мають підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Частиною 4 статті 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

В силу вимог ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду:

- …органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів (постанова від 18.12.2018 року у справі №821/110/18);

- … витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України […]. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації (постанова від 17.07.2019 року у справі №809/872/17);

- … у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч.2 ст.55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом (постанова від 05.02.2019 року у справі №816/1199/15);

- …щодо доводів відповідача стосовно того, що митна вартість товарів, вказана декларантом, є нижчою від ціни, інформація про яку наявна у митного органу, слід відзначити, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості (постанова від 15.02.2023 року у справі №815/2552/16);

- … у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів (постанова від 05.03.2019 року у справі №815/143/174);

- … в силу ч.2 ст.55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства (постанова від 21.12.2018 року у справі №815/1670/17). У цій постанові Верховний Суд зазначив, що відсутність в рішеннях обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач визначив митну вартість товарів за ціною Контракту, до складових митної вартості включено ціну товару 1057672,47 грн (25 518,92 доларів США * 41,4466 грн./1 долар США) та вартість послуг з транспортування товару, які здійснюються до митної території України в розмірі 264330,00 грн.

На підтвердження заявленої митної вартості товару позивач надав митному органу разом з митною декларацією документи, визначені частиною 2 статті 53 Митного Кодексу України, а саме: Контракт купівлі-продажу №N1-23 від 23.08.2023; Договір про заміну сторони Контракту від 13.05.2025; Інвойс (Invoice) №2514 від 01.04.2025; Декларація про походження товару №2514 від 01.04.2025; Заявка №17 від 13.06.2025; Договір про транспортно-експедиторське обслуговування №05/05 від 05.05.2025; Договір перевезення вантажів автотранспортом №9/2023 від 09.11.2023; Довідка про транспортні витрати №464890 від 13.06.2025; Рахунок № LS-4652439 від 13.06.2025; Автотранспортна накладна (CMR) №464890 від 12.06.2025; Довіреність б/н від 01.05.2025.

Аналізуючи наведені вище норми законодавства та перелічені вище документи суд дійшов висновку, що позивач до митного оформлення надав усі обов`язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що передбачені частиною 2 статті 53 Митного Кодексу України, які дають змогу визначити вартість товару за ціною договору.

Однак, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 та 3 статті 53 Митного Кодексу України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а також що митним органом встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Стосовно посилань відповідача на те, що заявлений рівень митної вартості окремих товарів (1,3,4,5,9,10,13) не відповідає мінімальному рівню, за яким здійснювалось митне оформлення подібних товарів на інших митницях Держмитслужби , то такі, на думку суду, є безпідставними та необґрунтованими.

В рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як резервний метод, та відсутні пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Згідно із п. 2.1. Наказу Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 598 Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Проте, у рішенні про коригування митної вартості жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, комерційних умов тощо, а також докладної інформації та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні не зазначено.

Отже, в рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як резервний метод. Не дано пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов. Не вказані причини, з яких не був застосований основний метод визначення митної вартості, та чотири другорядні методи і чому обраний саме резервний метод визначення митної вартості.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 26.02.2019 у справі №808/454/18 та від 19.06.2018 у справі №826/6346/16.

Верховний Суд наголошував у своїх правових висновках, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Верховний Суд зауважував, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено.

Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанова від 25 лютого 2020 року справа №260/718/19; 27 квітня 2020 року справа №140/804/19).

Щодо посилань відповідача на те, що до митного оформлення не надано платіжні документи на оплату вартості фрахту, хоча заявкою на перевезення передбачено 100% передоплату на момент прибуття на склад вивантаження, суд зазначає наступне.

Частина 2 статті 53 Митного Кодексу України містить перелік документів, які підтверджують митну вартість товару.

Частиною 3 статті 53 Митного Кодексу України, визначено перелік додаткових документів, які надаються у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З системного аналізу частини 3 статті 53 Митного кодексу України судом встановлено, що пакувальний лист, заявка-замовлення, проформа інвойс, копія експортної декларації не є основними документами, що підтверджують митну вартість товарів.

Згідно з частиною 5 статті 53 Митного Кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Наявність підстав для витребування митним органом додаткових документів для підтвердження митної вартості товару не може обумовлюватись лише формальними обставинами, які цей орган підводить під сумнівність митної вартості та лише за наявності підстав, визначених чинним законодавством, митний орган повинен витребовувати, а позивач - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати сумніви митниці.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові по справі № 540/1918/20 від 22 липня 2021 року, постанові по справі №809/1884/16 від 20.02.2018.

Судом встановлено, що позивачем до митного оформлення надані всі документи визначені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, які кореспондуються між собою та містять чітку і зрозумілу інформацію про митну вартість товарів, й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Щодо висновку відповідача про те, що вартість міжнародного морського перевезення в заявці на перевезення вища, ніж заявлено до митного оформлення, суд зазначає, що до митного оформлення з метою підтвердження вартості складової доставки товару, зокрема вартості морського перевезення (фрахту) позивачем, надано рахунок-фактуру №LS-4652439 від 13.06.2025 та довідку про транспортні витрати №464890 від 13.06.2025.

Надані документи містять аналогічні числові значення вартості транспортування до митного кордону, не містять розбіжностей та дають можливість митному органу чітко та однозначно встановити митну вартість товару.

Також, митним органом не обґрунтовано, яким чином зазначені на етикетці позначення щодо виробника чи торговельної марки можуть впливати на визначення митної вартості, з огляду на відсутність будь-яких посередників у межах поставки.

Щодо твердження відповідача про те, що особа, яка надає інформацію про вартість перевезення не відповідає особі, яка здійснює перевезення, при цьому в поданих до митного оформлення документах відсутня інформація про числові значення експедиційної винагороди, суд враховує наступне.

З метою доставки товару позивачем залучено Експедитора ТОВ «Ламан Шипінг» за договором №05/05 від 05.05.2025.

Для виконання зобов`язань за договором транспортного експедирування №05/05 від 05.05.2025 експедитор ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» залучив перевізника ФОП ОСОБА_1 на підставі договору №9/2023 від 09.11.2023, який надано до митного оформлення.

В наданій до митного оформлення автотранспортній накладній (CMR) №464890 від 12.06.2025 у графі №23 зазначено ФОП ОСОБА_2 .

Частиною першою статті 932 Цивільного кодексу України передбачено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб.

Тобто, для виконання взятих на себе експедиторських зобов`язань за договором №05/05 від 05.05.2025 укладений з ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» має право укладати від свого імені договори з іншими особами для забезпечення організації перевезення товару позивача.

Залучення до перевезення третіх осіб, з якими позивачем не укладено прямого договору перевезення, не суперечить умовам законодавства України. А здійснення перевезення товару особою, відмінною від тієї, з якою укладено договір, не впливає на митну вартість товару.

Щодо документів, які підтверджують витрати на транспортування, суд враховує, що з метою підтвердження транспортних витрат до митного оформлення позивачем надано: - договір про транспортно-експедиторське обслуговування №05/05 від 05.05.2025; довідку про транспортні витрати №464890 від 13.06.2025; рахунок фактуру №LS-4652439 від 13.06.2025,

Відповідно до зазначених документів вартість транспортування за маршрутом: Ningbo (Китай) п/п Рава-Руська (Україна) становить: 264 330,00 грн.

Надані документи містять аналогічні числові значення вартості транспортування до митного кордону, не містять розбіжностей та дають можливість митному органу чітко та однозначно встановити митну вартість товару.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах розгляду справи №804/16553/14 у постанові від 31.05.2019 дійшов висновку, що у разі, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.

Отже надані позивачем під час митного оформлення документи, а саме довідка про транспортні витрати №464890 від 13.06.2025 та рахунок №LS-4652439 від 13.06.2025 є належним доказом числових значень складової митної вартості - транспортних витрат.

Щодо необхідності надання до митного оформлення додаткових документів (копія МД країни відправлення, коносамент, замовлення), суд зазначає, що частина 2 ст. 53 МК України містить перелік документів, які підтверджують митну вартість товару.

Частиною 3 ст. 53 МК України, визначено перелік додаткових документів, які надаються у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

На підтвердження митної вартості позивачем надано до митного оформлення усі зазначені ч. 2 ст. 53 МКУ документи.

Щодо твердження відповідача про наявні розбіжності в частині умов оплати за товар, суд враховує, що Сторони у відповідності до принципу свободи договору погодили внесення змін до умов контракту та уклали Додаткову угоду №1 від 03.12.2024.

Вказаною Додатковою угодою Сторони внесли зміни до п.2.4. Контракту та виклали його у наступній редакції: «2.4. Умови оплати уточнюються у кожному інвойсі».

Відповідно до інвойсу №2514 від 01.04.2025, умови оплати передбачають розрахунок протягом 180 днів з дати його виставлення.

На момент митного оформлення товар за зазначеним інвойсом не був оплачений позивачем, а строк, визначений сторонами, ще не сплинув.

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що Сторони Договору самостійно визначають умови оплати в межах договірних зобов`язань, наявність таких положень не може свідчити про розбіжності, які впливають на виконання контракту.

Верховний суд у постанові від 29 липня 2020 року у справі № 420/1709/19 висловив наступну позицію: «У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості. Зокрема, це може мати місце у випадку, коли декларант надав документи, які підтверджують всі складові митної вартості, сплату визначеної згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту ціни за товар та послуг із страхування тощо, вартість яких відповідно до чинного законодавства включена до митної вартості.»

Щодо висновку відповідача про те, що витрати на транспортування до митного кордону України нижчі, ніж витрати на транспортування після ввезення, що ставить під сумнів достовірність включення складових митної вартості товарів таких як транспортування, суд зазначає наступне.

Для підтвердження вартості транспортування до митного оформлення позивачем надано: - довідку про транспортні витрати №464890 від 13.06.2025; рахунок-фактуру №LS-4652439 від 13.06.2025;

Відповідно до довідки про вартість транспортних послуг вартість міжнародного автоперевезення за межами державного кордону до п/п Рава-Руська становить 55 530,00 грн;

Відповідно до рахунку-фактури міжнародне автоперевезення по території України, тобто від п/п Рава Руська до м. Хмельницького складає: 37 020,00 грн. У вартість входять вантажно-розвантажувальні роботи. Страхування вантажу не проводилось.

Тобто, перевізник вправі сам формувати ціноутворення того чи іншого перевезення з врахуванням відстані та інших необхідних характеристик. Позивач жодним чином не може впливати на запропоновані перевізником умови.

Натомість відповідачем не надано доказів на підтвердження існування сумнівів чи невідповідностей у документах, які підтверджують вартість перевезення.

Верховний Суд у постанові від 25.06.2020 у справі №826/3096/16 зазначає, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснене, не є достатньою підставою для висновку про недостовірність або не підтвердження відомостей щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Щодо складових митної вартості товару, суд враховує наступне.

При визначенні митної вартості товару у розмірі 1 322 002,46 позивачем включено наступні складові: Вартість товару 1057672,47 грн (графа №22 ЕМД №25UA400040014197U0), що стверджено інвойсом №2514 від 01.04.2025. Транспортування до митного кордону України у розмірі 264 330,00 грн, що стверджено довідкою про транспортні витрати №464890 від 13.06.2025 наданою експедитором ТОВ «Ламан Шипінг» та включає в себе: - міжнародне морське перевезення за маршрутом Ningbo, China Gdansk, Poland вартість якого становить: 153930,00 грн; транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону України до п/п Рава-Руська вартістю 54 870,00 грн; міжнародне автоперевезення за межами державного кордону України до п/п Рава-Руська вартістю 55530,00 грн. У вартість транспортування входять вантажно-розвантажувальні роботи. Страхування вантажу не проводилось. Інших витрат, що включаються до складових митної вартості товару позивач не поніс.

Таким чином, з метою підтвердження вартості доставки товару до митної території України позивачем надано до митного оформлення документи, які чітко та однозначно підтверджував вартість доставки товару.

Отже, зазначені митницею у повідомленнях та рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність відомостей, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

Відповідачем не було повідомлено позивача про конкретні складові митної вартості товарів, які мають бути підтверджені додатково наданими ним документами. До того ж, митний орган, витребовуючи додаткові документи, обмежився фактично формальним переписом документів з положень ч. 3 ст. 53 МК України, не вказавши котрих саме документів недостатньо для підтвердження числових значень митної вартості.

Позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подано всі необхідні документи для митного оформлення товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України, у відповідача, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Коригування митної вартості товару на підставі інформації наявної в базі даних про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж встановлено позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.11.2018 року по справі №826/16046/16.

Окрім цього, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувались митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 по справі №825/648/17 (№К/9901/16592/18).

Беручи до уваги те, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000137/2 від 17.06.2025 є правовим актом індивідуальної дії, суд констатує невідповідність такого рішення критеріям чіткості та зрозумілості, що породжує його неоднозначне трактування, а тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати. Разом з тим, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2025/000343 від 17.06.2025 є похідною від рішення про коригування митної вартості, а тому також підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведені вище мотиви, суд робить висновок, що оскаржувана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2025/000343 від 17.06.2025 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000137/2 від 17.06.2025, є протиправними, внаслідок чого підлягають скасуванню.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 4844,80 грн, тому ці витрати необхідно стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Згідно з ч. 1- 3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Згідно з ч. 5, 7 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації виключно стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

З матеріалів справи встановлено, що позивач не надав до позову підтверджуючі докази надання правової допомоги, зокрема не надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 12000,00 грн.

При цьому, суд враховує, що відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, позивач має право подати підтверджуючі докази надання правової допомоги протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОБУТ ПОСТАЧ» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000137/2 від 17.06.2025.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Хмельницької митниці №UA400040/2025/000343 від 17.06.2025.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОБУТ ПОСТАЧ» 4844,80 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні вісімдесят копійок) судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 04 лютого 2026 року

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОБУТ ПОСТАЧ» (вул. Костя Степанкова, 3/1,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29025 , код ЄДРПОУ - 45790610) Відповідач:Хмельницька митниця (вул. Пілотська, 2,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29010 , код ЄДРПОУ - 43997560) Головуючий суддя А.І. Петричкович