Ухвала суду № 133792121, 03.02.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/23537/25

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

03 лютого 2026 року

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Клименко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження питання про залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження у справі № 380/23537/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача, Львівської обласної державної адміністрації, Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправними дій відповідача щодо державної реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер 4625384000:02:000:0100, проведеної 08 червня 2018 року.

У позовній заяві позивач також просив поновити строк звернення з позовом до суду про визнання протиправними дій відповідача щодо державної реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер 4625384000:02:000:0100, проведеної 08 червня 2018 року.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.

В цій ухвалі суд дійшов висновку, що про порушення своїх прав позивач дізнався 27 червня 2025 року, отримавши висновок від 31 березня 2025 року № 942/943/944, а до суду за захистом порушеного права позивач звернувся 01 грудня 2025 року, тобто у межах шестимісячного строку, передбаченого частиною другою статті 122 КАС України. Тож строк звернення до суду позивачем не пропущений.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача, Львівську обласну державну адміністрацію та Адміністрацію Державної прикордонної служби України.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року прийнято матеріали адміністративної справи № 380/23537/25 до провадження та постановлено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

24 грудня 2025 року представник відповідача подав через систему «Електронний суд» заяву від 23 грудня 2025 року про залишення позову без розгляду.

Указана заява мотивована тим, що позивачу було відомо про нібито порушення своїх прав ще на момент звернення із відповідною заявою від 20 липня 2024 року до Київського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України. Ба більше, позивачу було відомо про порушення його прав ще у 2018 році, оскільки Господарським судом Львівської області розглядалася справа № 914/2381/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» до Львівської обласної державної адміністрації, за участю третьої особи - санаторію «Моршин Прикордонник» ДПС України про визнання незаконним та скасування розпорядження Львівської обласної державної адміністрації від 27 червня 2018 року № 639/0/5-18, яким було затверджено Адміністрації Державної прикордонної служби України технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 5,1030 га (кадастровий номер 4625384000:02:000:0100, КВЦПЗ 06.01), що розташована за межами населеного пункту на території Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області, для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів. Цим же розпорядженням вказану земельну ділянку надано Адміністрації Державної прикордонної служби України в постійне користування. Тобто позивачу було відомо про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4625384000:02:000:0100 у Державному земельному кадастрі, а отже, і про нібито порушення його прав ще у 2018 році. Однак позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з цим позовом лише 01 грудня 2025 року, тобто із пропуском шестимісячного строку звернення до суду. Позивачем у позовній заяві не наведено об`єктивних підстав, підтверджених відповідними та належними доказами, які б унеможливили його звернення до суду в межах встановленого КАС України строку.

З огляду на вказане просить суд залишити адміністративний позов позивача без розгляду.

Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки (частина друга статті 44 КАС України).

За змістом частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, за загальним правилом, установленим статтею 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи передбачено шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд відзначає, що під час вирішення питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Зокрема, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини ухвалення рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення ухвалене, або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 340/1019/19).

У цій справі позивач оскаржує дії відповідача щодо державної реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер 4625384000:02:000:0100, проведеної 08 червня 2018 року.

У позовній заяві позивач вказує, що висновок експертизи на його замовлення виготовлено 31 березня 2025 року та отримано уповноваженою особою позивача 27 червня 2025 року; саме з висновку експертизи позивачу й стало відомо та зрозуміло предмет і спосіб порушення прав та про особу, яка їх порушила.

Суд в ухвалі від 04 грудня 2025 року взяв до уваги такий довід позивача та дійшов висновку (з огляду на дату отримання позивачем висновку та дату звернення з позовом до суду), що строк звернення до суду позивач не пропустив.

Втім, такий висновок суду є передчасним з огляду на аргументи, наведені відповідачем у заяві від 23 грудня 2025 року про залишення позову без розгляду, та зважаючи на таке.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4607163372018 від 08 червня 2018 року земельна ділянка площею 5,1030 (кадастровий номер 4625384000:02:000:0100, КВЦПЗ 06.01 для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів), розташована на території Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області, зареєстрована відділом у Стрийському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області за заявою Адміністрації Державної прикордонної служби України (від 31 травня 2018 року № ЗВ-4607990692018) 08 червня 2018 року.

З даних Єдиного державного реєстру судових рішень суд встановив, що 21 грудня 2018 року позивач звернувся до Господарського суду Львівської області із позовом до Львівської обласної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження Львівської обласної державної адміністрації від 27 червня 2018 року № 639/0/5-18 «Про надання в постійне користування земельних ділянок» (справа № 914/2381/18).

Зазначеним розпорядженням, як видно зі змісту текстів судових рішень у справі № 639/0/5-18, оприлюднених в Єдиному державному реєстрі судових рішень:

1. Затверджено Адміністрації Державної прикордонної служби України технічні документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), зокрема площею 5,1030 (кадастровий номер 4625384000:02:000:0100, КВЦПЗ 06.01), що розташована за межами населеного пункту на території Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області, для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів (підпункт 1.2).

2. Припинено Товариству з обмеженою відповідальністю «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» право користування земельною ділянкою, зазначеною у підпункті 1.2 цього розпорядження.

3. Надано Адміністрації Державної прикордонної служби України в постійне користування земельну ділянку, зазначену у підпункті 1.2 цього розпорядження.

Отже, звертаючись 21 грудня 2018 року до господарського суду із позовом до Львівської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження, яким: 1) затверджено Адміністрації Державної прикордонної служби України технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 5,1030 (кадастровий номер 4625384000:02:000:0100, КВЦПЗ 06.01 для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів), розташованої на території Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області; 2) припинено Товариству з обмеженою відповідальністю «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» право користування вказаною земельною ділянкою; 3) надано Адміністрації Державної прикордонної служби України в постійне користування зазначену земельну ділянку, позивач не міг не знати про те, що 08 червня 2018 року територіальний орган Держгеокадастру за заявою Адміністрації Державної прикордонної служби України здійснив державну реєстрацію тієї земельної ділянки, дії відповідача щодо державної реєстрації якої він оскаржує у цій справі.

Так, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» брав участь у справі № 914/2381/18 через свого керівника - головного лікаря Бабкевича П.П. та представника за договором про надання правової допомоги від 10 вересня 2018 року № 959 Богомазової І.О.

Адміністрація Державної прикордонної служби України була залучена до участі в цій справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

У рішенні суду від 23 липня 2019 року у вказаній справі зазначено, зокрема, що: «(...) Для забезпечення діяльності санаторію « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України керівництво санаторію звернулося на адресу Голови Львівської обласної державної адміністрації щодо розгляду питання про надання дозволу Адміністрації Державної прикордонної служби України на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у відповідності до вимог чинного законодавства.

За результатами такого звернення, розпорядженням Львівської ОДА від 14.05.2018 року за № 435/0/5-18 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості)» Адміністрації Державної прикордонної служби України надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 7,7653 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 і орієнтовною площею 5,2 га, що розташована за межами населеного пункту на території Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області.

В подальшому, було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) площею 7,7653 га і 5,1030 га та отримано витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, відповідно до яких, земельній ділянці площею 7,7653 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, присвоєний кадастровий номер 4610700000:01:006:0051, а земельній ділянці площею 5,1030 га, що розташована за межами населеного пункту на території Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області, присвоєний кадастровий номер 4625384000:02:000:0100 (...)».

Тобто під час розгляду справи № 914/2381/18 позивач, який брав у ній участь як через свого керівника так і через представника, не міг не знати про державну реєстрацію земельної ділянки площею 5,1030 га, що розташована за межами населеного пункту на території Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області, та присвоєння їй кадастрового номера 4625384000:02:000:0100.

Факт отримання позивачем 27 червня 2025 року висновку експертів № 942/943/944 за результатами проведення комплексної земельно-технічної експертизи, складеного 31 березня 2025 року, не змінює момент, з якого позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав у розглядуваній ситуації, а лише свідчить про час, коли позивач отримав відповіді на поставлені перед експертами питання, що стосуються земельної ділянки площею 5,1030 (кадастровий номер 4625384000:02:000:0100, КВЦПЗ 06.01 для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів), розташованої на території Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області.

До того ж, слушними є зауваження відповідача про те, із заявою та пакетом документів про проведення комплексної земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою позивач звернувся до Київського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України 20 липня 2024 року, натомість звернення з цим позовом до суду відбулося лише 01 грудня 2025 року, тобто більше ніж через один рік та чотири місяці після звернення до експертної установи.

Жодних поважних причин, які б перешкоджали позивачу звернутися з цим позовом до суду починаючи принаймні з 20 липня 2024 року матеріали справи не містять.

Твердження позивача про те, що саме з висновку експертизи йому стало відомо та зрозуміло предмет і спосіб порушення прав та про особу, яка їх порушила, суд відхиляє оскільки:

по-перше, визначальним для обчислення строку звернення з позовом до суду є саме момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права (тобто факт порушення права), а не предмет і спосіб його порушення, які можуть бути встановлені судом під час розгляду справи по суті з метою обрання належного способу захисту порушеного права, адекватного вчиненому порушенню;

по-друге, предметом оскарження у цій справі є дії щодо державної реєстрації земельної ділянки, яка на момент спірної реєстрації проводилася територіальними органами Держгеокадастру, тобто позивачу не могло не бути відомо про особу, яку йому належить визначити як відповідача за поданим позовом; до того ж, стаття 48 КАС України надає право позивачу та забезпечує можливість суду за згодою позивача замінити відповідача на належного до ухвалення рішення у справі, якщо позов пред`явлено до тієї особи, яка не повинна відповідати за позовом.

Тож указані вище твердження позивача на строк звернення з цим позовом до суду ніяк не впливають.

Отже, суд доходить висновку про те, що про порушення своїх прав оскаржуваними діями відповідача позивач дізнався щонайпізніше 21 грудня 2018 року, тобто дати звернення до Господарського суду Львівської області із позовом до Львівської обласної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження Львівської обласної державної адміністрації від 27 червня 2018 року № 639/0/5-18 «Про надання в постійне користування земельних ділянок» (справа № 914/2381/18).

З цим позовом до суду позивач звернувся 01 грудня 2025 року, тобто із пропуском установленого КАС України шестимісячного строку звернення до суду більш ніж на п`ять років.

Жодних поважних причин пропуску строку звернення з цим позовом до суду протягом такого тривалого часу матеріали справи не містять.

Згідно з частинами першою, третьою та четвертою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до частини тринадцятої статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

За наведених обставин позивачу необхідно подати до суду заяву про поновлення строку звернення з цим позовом до суду із зазначенням інших (окрім наведених у позовній заяві) підстав для поновлення такого строку та наданням доказів на їх обґрунтування, у зв`язку з чим відповідно до частини тринадцятої статті 171 КАС України позовну заяву належить залишити без руху після відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 171, 248, 256, 294 КАС України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача, Львівської обласної державної адміністрації, Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій залишити без руху після відкриття провадження у справі.

Особі, що звернулася із позовною заявою, встановити в п`ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки, у спосіб подання до суду:

- заяви про поновлення строку звернення з цим позовом до суду із зазначенням інших (окрім наведених у позовній заяві) підстав для поновлення строку та наданням доказів на їх обґрунтування.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини п`ятнадцятої статті 171 КАС України якщо він не усуне недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, позовну заяву буде залишено без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала в апеляційному порядку окремо не оскаржується.

Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складено 03 лютого 2026 року.

Суддя Клименко О.М.