Постанова № 13379003, 15.07.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 липня 2010 року Справа № 2а-2985/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: судді Матвєєвої В.В.

при секретарі Сіряцькому А.С.,

за участю сторін:

представника позивача: Долженко О.М.,

представників відповідача:ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглетранссервіс» до Стаханівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними дій та часткове скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

20 квітня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглетранссервіс» до Стаханівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними дій та часткове скасування податкового повідомлення рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Стаханівською ОДПІ було проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглетранссервіс» за період з 28.01.2008 по 31.12.2009.

За результатами перевірки складено акт перевірки № 238/23-35663924 від 26.03.2010, яким встановлені порушення п.п 7.2.1, 7.2.4 п. 7.2, п.п 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 432858, 00 грн. у наступних звітних періодах: за травень 2009 року в сумі 110000 грн.; за червень 2009 року в сумі 106 818 грн.; за листопад 2009 року в сумі 116080 грн., за грудень 2009 року в сумі 99960 грн.

06.04.2010 на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № 0000152301/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 662654, 00 грн., у тому числі основний платіж 441769, 00 грн. та штрафні санкції 220885, 00 грн.

Заниження податку на додану вартість позивачу здійснено внаслідок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, не підтверджених первинними документами, сплачених у складі вартості придбаного вугілля за договорами у ТОВ «Мега-Лідер-СВ», ТОВ «Інтеко-Флотс», ТОВ «Донбасконтракт ЛТД».

Позивач не згодний з висновками у акті перевірки № 238/23-35663924 від 26.03.2010, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення з наступних підстав.

Щодо аргументів відповідача стовно контрагента ТОВ «Мега-Лідер-СВ» позивач зазначив, що договір від 06.01.2009, укладений між ТОВ «Вуглетранссервіс» та ТОВ «Мега-Лідер-СВ», згідно якого здійснювалися поставки вугілля був підписаний контрагентом в особі директора Желудкова Ю.М. 14.05.2009 між Желудковим Ю.М. та ОСОБА_5 був укладений нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу 100% частки у статутному капіталі ТОВ «Мега-Лідер-СВ» із внесенням змін до установчих документів юридичної особи до ЄДРПОУ. Таким чином, ОСОБА_5 була уповноваженою особою на право підпису у податкових накладних. Висновок спеціаліста про те, що підписи у податкових накладних виконані не ОСОБА_5, а іншою особою не може бути підставою для зменшення відшкодування ПДВ, оскільки висновок стосовно ідентичності підпису особи є компетенцією експерта.

Посилання відповідача на анулювання реєстрації платника податку ТОВ «Мега-Лідер-СВ» 04.08.2009 є необґрунтованим, оскільки поставка вугілля по податкових накладних № 0501, 0504, 0505, 0616, 0617 здійснювались у травні червні 2009 року, тобто до анулювання реєстрації платника ПДВ.

Щодо аргументів відповідача стосовно ТОВ «Інтеко-Флотс» про незнаходження підприємства за юридичною адресою та визначення податкових зобовязань у декларації за червень 2009 року у сумі 2 грн. позивач вказав, що господарські операції з контрагентом здійснювалися в кінці жовтня 2009 року. Реєстрація платника ПДВ ТОВ «Інтеко-Флотс» анулювано 16.10.2009 на підставі п.п. «в» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість». Нове свідоцтво про реєстрацію платника податку було видано 02.11.2009. Так як за два тижні не можливо перейти з однієї системи оподаткування на іншу, висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту по податковим накладним № 2310, 2710 на суму 116080, 00 грн. є безпідставним.

Стосовно завищення податкового кредиту позивачем по господарським операціям з ТОВ «Донбасконтракт ЛТД» на суму 99960, 00 грн. у звязку з видачею контрагентом податкових накладних у період анулювання реєстрації платника податку ПДВ, позивач також зазначив, що оскільки не можливо перейти з однієї системи оподаткування на іншу, висновок відповідача про завищення податкового кредиту по податковим накладним № 1511, 2611 на суму 99 960 грн. є необґрунтованими.

Оскільки нормами діючого законодавства обовязок щодо заповнення податкових накладних покладено на продавця, допущені помилки контрагентами не можуть бути підставою порушення податкового законодавства позивачем.

Крім того, приписами п. 7.5 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що при наявності податкової накладної платник податку має право на включення до податкового кредиту відповідної суми ПДВ.

Таким чином, висновок відповідача про те, що ТОВ «Вуглетранссервіс» не підтвердив своє право на податковий кредит в господарських відносинах з ТОВ «Мега-Лідер-СВ», ТОВ «Інтеко-Флотс», ТОВ «Донбасконтракт ЛТД» з підстав не сплати податків до бюджету, не знаходження за місцем реєстрації та анулювання реєстрації платника ПДВ позивач вважає незаконним.

Визнання податкових накладних, виданих зазначеними контрагентами позивача, такими, що не дають право для збільшення податкового кредиту не відповідає приписам Порядку заповнення податкової накладної від 30.05.1997 № 165.

За таких підстав, позивач вважає, що не було допущено порушень п.п 7.2.1, 7.2.4 п. 7.2, п.п 7.3.1 п. 7.3, п.п 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки податкові накладні видавалися контрагентами, дії яких відповідають приписам п.п 7.2.1 Закону України «Про податок на додану вартість». Крім того, позивач є зареєстрованим платником податку ПДВ, всі суми податкового кредиту підтверджені податковими накладними продавця.

Просить суд визнати протиправними дії Стаханівської ОДПІ та частково скасувати податкове повідомлення рішення № 0000152301/1 від 06.04.2009, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в частині основного боргу - 432858, 00 грн. та штрафної санкції 216430, 00 грн.

03.06.2010 позивач уточнив свої позовні вимоги, просив визнати протиправними дії Стаханівської ОДПІ та частково скасувати податкове повідомлення рішення № 0000152301/0 від 06.04.2009, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в частині основного боргу - 432858, 00 грн. та штрафної санкції 216430, 00 грн.

У судовому засіданні представник позивача з урахуванням уточнення позову, вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні позовній заяві, пояснивши, що підприємством на законних підставах було включено до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у звязку з придбанням вугілля у контрагентів ТОВ «Мега-Лідер-СВ», ТОВ «Інтеко-Флотс», ТОВ «Донбасконтракт ЛТД». Дані операції по покупці товару підтверджені податковими накладними та платіжними дорученнями, що свідчать про проведення господарських операцій по покупці вугілля. Посилання відповідача на те, що податкові накладні є неналежно складеними та такими, що не дають право для збільшення податкового кредиту є безпідставним, оскільки обовязок оформлення податкової накладної, передбачений Порядком заповнення податкової накладної покладений на продавця, а тому допущені контрагентом помилки при її заповнені не можуть розглядатися як порушення податкового законодавства позивачем.

Щодо анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивач зазначив, що підприємству на момент здійснення господарських операцій, по яким контрагентами видавалися податкові накладні, не було відомо про анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ «Мега-Лідер-СВ», ТОВ «Інтеко-Флотс», ТОВ «Донбасконтракт ЛТД». Позивач при укладенні договору із зазначеними підприємствами перевіряв їх уставні документи та свідоцтва реєстрації платника ПДВ, отримав їх ксерокопії, а тому при кожній поставці вугілля, по яким контрагентами видавалися податкові накладні, не вважав за обовязок перевіряти наявність свідоцтв платника ПДВ. Крім того, анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ «Мега-Лідер-СВ» було здійснено після поставки вугілля по накладним № 0501, 0504, 0505, 0616, 0617, тобто після здійснення господарської операції.

Просила суд визнати протиправними дії Стаханівської ОДПІ та частково скасувати податкове повідомлення рішення № 0000152301/1 від 06.04.2009, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в частині основного боргу - 432858, 00 грн. та штрафної санкції 216430, 00 грн. В частині визначення суми податного боргу оскаржуваного податкового повідомлення - рішення в розмірі 8911 грн. позивач згодний, на час розгляду справи вказана сума підприємством сплачена.

Представник відповідача ОСОБА_6 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надала заперечення, у своїх поясненнях зазначила, що проведеною перевіркою по взаємовідносинах ТОВ «Вуглетранссервіс» з ТОВ «Мега-Лідер-СВ», ТОВ «Інтеко-Флотс», ТОВ «Донбасконтракт ЛТД» встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 342858 грн. Податковим повідомленням рішенням було визначено податкове зобовязання на суму 441769 грн., з яких сума 8911грн. позивачем визнана та сплачена. Впродовж травня червня 2009 року позивач мав взаємовідносини по покупці вугілля з ТОВ «Мега-Лідер-СВ» на підставі договору купівлі-продажу від 06.01.2009, який був підписаний директором ТОВ «Мега-Лідер-СВ» Желудковим Ю.М. Відповідно до договору купівлі-продажу від 14.05.2009 Желудков Ю.М. передав у власність ОСОБА_5 частку у статутному капіталі підприємства у розмірі 100%. Згідно пояснень ОСОБА_5, вбачається, що вона не мала наміру займатися фінансово - господарською діяльністю ТОВ «Мега-Лідер-СВ» та за грошову винагороду зареєструвала вказане підприємство. Згідно висновкам експерта, підписи на податкових накладних, виконані не ОСОБА_5, а іншою особою. Крім того, специфікації до договору від 06.01.2009 були підписані ОСОБА_5, яка на той момент не була уповноваженою особою ТОВ «Мега-Лідер-СВ».

Також, продовж жовтня 2009 року позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Інтеко-Флотс» та продовж листопада 2009 року з ТОВ «Донбасконтракт ЛТД». На момент здійснення господарських операцій по покупці позивачем вугілля, зазначеними підприємствами були видані податкові накладні, які були включені позивачем до податкового кредиту. Згідно актів Ленінської МДПІ у м. Луганську від 16.10.2009 свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Інтеко-Флотс» та ТОВ «Донбасконтракт ЛТД» були анульовані. Нові свідоцтва ТОВ «Інтеко-Флотс» отримало 02.11.2009, а ТОВ «Донбасконтракт ЛТД» - 10.12.2009. Таким чином, на момент купівлі-продажу вугілля контрагенти ТОВ «Вуглетранссервіс» не мали статусу платника податку ПДВ, а тому у позивача не було законних підстав включати, отримані накладні від зазначених підприємства до складу податкового кредиту.

Таким чином, рішення Стаханівської ОДПІ від 06.04.2010 № 0000152301/0 було прийнято відповідно до вимог діючого законодавства, а тому підстав для задоволення позиву немає.

Представник відповідача ОСОБА_7 позовні вимоги не визнав, підтримав пояснення ОСОБА_6, просив відмовити у задоволені позову.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Вуглетранссервіс» зареєстровано виконавчим комітетом Стаханівської міської ради Луганської області 28.01.2008 за № 1392 102 0000 001001 (а.с. 14).

Згідно свідоцтва № 100106761 від 25.03.2008 позивач знаходиться на податковому обліку у Стаханівській обєднаній державній податковій інспекції Луганської області та зареєстрований як платник ПДВ, що не оспорюється сторонами.

На підставі направлень від 03.03.2010 року № 000180, від 18.03.2010 № 000211, виданих Стаханівською ОДПІ, згідно частини 1 статті 11№ Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до плану графіка проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглетранссервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 28.01.2008 по 31.12.2009, валютного та іншого законодавства за період з 28.01.2008 по 31.12.2009 відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки був складений акт № 238/23 від 26 березня 2010 року, яким встановлено порушення підпунктів 7.2.1, 7.2.4 пункту 7.2, підпунктів 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 441769 грн., в тому числі за наступні періоди:

-лютий 2009 на суму 2443 грн.,

-березень 2009 року на суму 6469 грн.,

-травень 2009 на суму 110000 грн.,

-червень 2009 року на суму 106818 грн.,

-листопад 2009 року на суму 116080 грн.,

-грудень 2009 року на суму 99960 грн.

Проведеною перевіркою на підставі наданих документів по взаємовідносинах ТОВ «Вуглетранссервіс» з ТОВ «Мега-Лідер-СВ», ТОВ «Інтеко-Флотс», ТОВ «Донбасконтракт ЛТД» встановлено завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 432858 грн.

За висновками планової виїзної перевірки 06 квітня 2010 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000152301/0, яким визначено суму податкового зобовязання у розмірі 662654,00 грн., а саме за основним платежем 441769,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 220885,00 грн. (а.с. 36).

Статтею 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» встановлено, що завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Згідно з п. 17 ст. 11 Закону України від 04 грудня 1990 року N 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації субєкта підприємницької діяльності.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету (бюджетне відшкодування) та строки проведення розрахунків визначено у п. 7.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 від 03.04.1997 (далі Закону № 168). Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування залежить лише від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.7.4 ст. 7 Закону № 168 платник податку який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п.4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України 02.07.97р. № 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001р. № 200/86) і зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 08.06.2001р. за № 489/5680, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Згідно п.п.п 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні податкові періоди (у т.ч. розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а)бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у опередньому податковому періоді постачальникам таких товарів;

б)залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування підприємств» господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як вбачається із матеріалів справи, 30.01.2009 між ТОВ «Вуглетранссервіс» (Замовник) та ТОВ «Донбассконтракт ЛТД» (Постачальник) укладено договір поставки вугілля № 30/01-09, відповідно до якого відбулася поставка вугілля у кількості 2040 т. на суму 599760 грн. у тому числі ПДВ 99960,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-11/15 від 15.11.2009 та № РН-1126 від 26.11.2009 (а.с. 113,116). Згідно витягів із особового рахунку та платіжних доручень (а.с. 118-140) позивачем перераховано до ТОВ «Донбасконтракт ЛТД» за поставлений товар (вугілля) суму в розмірі 1757000,00 грн.

01.06.2009 між ТОВ «Вуглетранссервіс» (Замовник) та ТОВ «Інтеко-Флотс» (Постачальник) укладено договір поставки вугілля № 01/06-09, за яким відбулася поставка вугілля у кількості 2390 т. на суму 696480,00 грн., у тому числі ПДВ 116080,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-2310 від 23.10.2009 та № РН-2710 від 27.10.2009 (а.с. 159,162). Згідно витягів із особового рахунку та платіжних доручень (а.с. 164-184) позивачем перераховано до ТОВ «Інтеко-Флотс» за поставлений товар (вугілля) суму в розмірі 3589000,00 грн.

06.01.2009 між ТОВ «Вуглетранссервіс» (Покупець) та ТОВ «Мега-Лідер-СВ» укладено договір поставки № 06/01-09, за яким відбулася поставка вугілля у кількості 18618,300 т. на суму 1321396,80 грн., у тому числі ПДВ 220232,80 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН -0501 від 01.05.2009, № РН-0504 від 04.05.2010, № РН-0505 від 05.05.2009, № РН-0616 від 16.06.2009, № РН-0617 від 17.06.2009 (а.с. 157, 200, 203, 206, 209). Згідно витягів із особового рахунку та платіжних доручень (а.с. 211-240) позивачем перераховано до ТОВ «Мега-Лідер-СВ» за поставлений товар (вугілля) суму в розмірі 2253500 грн.

Факт поставки вугілля контрагентами позивача представником відповідача не заперечувався.

Виходячи із змісту пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту суми податків, сплачених підприємством, оскільки між ТОВ «Вуглетранссервіс» та ТОВ «Інтеко-Флотс», ТОВ «Мега-Лідер-СВ», ТОВ «Донбасконтракт ЛТД» фактично відбувалися договірні відносини, реально були вчинені господарські операції з придбанням товару (вугілля), що відповідає змісту укладених договорів, з оформленням відповідних документів та здійснювалась оплата ТОВ «Вуглетранссервіс» на поточні рахунки контрагентів.

Відповідно до п.п 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 7.5 статті 7 Закону № 168 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, оформлену із повним дотриманням правил щодо її складання згідно вимог п.п 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону № 168.

Згідно п.п 7.2.3 п. 7.2 статті 3 Закону № 168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п 7.2.4 п. 7.2 статті 3 Закону № 168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як вбачається із матеріалів справи, під час здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Інтеко-Флотс», ТОВ «Мега-Лідер-СВ», ТОВ «Донбасконтракт ЛТД» з придбання вугілля були складені податкові накладні, оформлені у відповідності до вимог п.п 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому правомірно включені позивачем до податкового кредиту у період травень, червень, листопад, грудень 2009 року (а.с. 114, 117, 160, 163, 198, 201, 204, 207, 210).

Щодо посилання відповідача на висновок спеціаліста № 99/2 від 18.02.2010, яким визначено, що підписи у податкових накладних ТОВ «Мега-Лідер-СВ», видаткових накладних та специфікаціях до договору від 06.01.2009 виконані не ОСОБА_5, а іншою особою, суд до уваги не бере, оскільки, як зазначено у висновку спеціаліста, встановити ким, ОСОБА_5 або іншою особою виконані підписи немає можливості, так як для дослідження були надані не оригінали документів, а їх ксерокопії (а.с. 65-66). Крім того, відповідачем не надано відомостей сто воно того, що договір від 06.01.2009, укладений між ТОВ «Вуглетранссервіс» та ТОВ «Мега-Лідер-СВ» визнано недійсним.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому продавцями товару податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплатою продавцям вартості товару (вугілля) з ПДВ є достатніми підставами доля визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

Щодо посилання відповідача у своїх доводах на відсутність ТОВ «Мега-Лідер-СВ» за місцем знаходження, суд зазначає, що внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою, не означає автоматичної втрати такою особою статусу платника податку на додану вартість та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Щодо твердження відповідача про завищення позивачем податкового кредиту у травні, червні, листопаді, грудні 2009 року у звязку з анулюванням реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Інтеко-Флотс», ТОВ «Мега-Лідер-СВ», ТОВ «Донбасконтракт» виходить з наступного.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону № 168.

Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначені пунктом 6.1 статті 6 цього Закону, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід. Це правило поширюється також на підприємства, звільнені від сплати податку до бюджету за рішенням суду.

Як вбачається із пояснень представника позивача, при укладанні договорів поставки вугілля з ТОВ «Інтеко-Флотс», ТОВ «Мега-Лідер-СВ», ТОВ «Донбасконтракт ЛТД», уповноваженою особою підприємства були перевірені уставні документи підприємств, свідоцтво реєстрації платника податку на додану вартість та отримані відповідні копії. Перевіряти свідоцтва платника податку контрагента при кожній поставці товару по договірним відносинам законодавством не передбачено. Оскільки анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Інтеко-Флотс» та ТОВ «Донбасконтракт ЛТД» відбулося 16.10.2009, тобто під час здійснення господарських операцій з контрагентами, позивач не знав і не міг знати про винесені акти Ленінською МДПІ у м. Луганськ про анулювання реєстрації платника ПДВ зазначених підприємств.

Як вбачається із пояснень представника відповідача ОСОБА_7 між позивачем та ТОВ «Інтеко-Флотс», ТОВ «Мега-Лідер-СВ», ТОВ «Донбасконтракт ЛТД» фактично відбувалися договірні відносини, здійснювалася поставка вугілля та оплата за поставлений товар. Таким чином, підтвердив, що зазначені операції не можливо вважати безтоварними.

Як вбачається із матеріалів справи, на момент укладання договорів позивачем з контрагентами - ТОВ «Інтеко-Флотс», ТОВ «Мега-Лідер-СВ», ТОВ «Донбасконтракт ЛТД», зазначені підприємства перебували на обліку як платники податків та були зареєстровані платниками податку на додану вартість (а.с. 103,104,144,145,189,190).

Також суд вважає, що на момент анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Інтеко-Флотс», ТОВ «Мега-Лідер-СВ», ТОВ «Донбасконтракт ЛТД», підприємства фактично існували, здійснювали господарську діяльність, виконували свої договірні відносини по поставці товару (вугілля) та отримували грошові кошти за поставку вугілля, а тому податкові накладні не позбавлені правового значення за такими господарськими операціями.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про часткове скасування податкового повідомлення рішення № 0000152301/1 від 06.04.2009, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в частині основного боргу - 432858, 00 грн. та штрафної санкції 216430, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними дій Стаханівської ОДПІ з проведення у період з 28.01.2008 по 31.12.2009 року планової виїзної перевірки ТОВ «Вуглетранссервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 28.01.2008 по 31.12.2009, валютного та іншого законодавства за період з 28.01.2008 по 31.12.2009 відповідно до затвердженого плану перевірки та складання акту за результатами вказаної перевірки, суд вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до п. 1. частини 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Згідно части 1 статті 11-1 вказаного Закону, плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.

Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Проведення планових виїзних перевірок здійснюється органами державної податкової служби одночасно з іншими органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів). Порядок координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), визначається Кабінетом Міністрів України

Як зазначено у статті 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та тривалість.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Проведення перевірок органами державної податкової служби не повинно порушувати нормального режиму роботи платників податків.

Як було встановлено у судовому засіданні та не заперечується сторонами, перевірка була проведена із дотриманням вимог діючого законодавства, а тому підстав для не допуску до планової перевірки працівників Стаханівської ОДПІ у позивача не було.

Також суд зазначає, що Наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за номером №925/11205 затверджений Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Згідно пункту 1.3. Порядку №327 за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства довідка.

Акт службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Виходячи із аналізу вищезазначеного, суд вважає, що акт - це форма службового документу, в якому викладаються факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, які повинні бути викладені об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Акт перевірки сам по собі не містить рішення субєкта владних повноважень - податкового органу щодо відшкодування суми ПДВ. Такий припис міститься саме у податковому повідомленні-рішенні, оскільки є засобом реалізації податковим органом наявних у нього владних повноважень на підставі чинного законодавства України з питань оподаткування.

За таких підстав, суд вважає, що відповідач діяв у межах своєї компетенції та відповідно до норм діючого законодавства, а тому підстав для визнання дій Стаханівської ОДПІ протиправними у суду немає.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно частини 3 статті 2 КАС України, суд при вирішенні адміністративної справи перевіряє, чи прийняті рішення (вчинені дії) субєкта владних повноважень: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідачем не було надано суду доказів про встановлення факту протиправних дій позивачем щодо визначення сум податкового кредиту або бюджетного відшкодування, визнання недійсними угоди, укладених між позивачем та ТОВ «Інтеко-Флотс», ТОВ «Мега-Лідер-СВ», ТОВ «Донбасконтракт ЛТД» та утворення зазначених підприємств з ознаками фіктивності.

Аналізуючи викладені обставини, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірность прийняття податкового повідомлення рішення № 0000152301/0 від 06 квітня 2009 року, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в частині основного боргу 432858,00 грн. та штрафної санкції 216430 грн., а тому суд вважає за необхідне частково скасувати податкове повідормлення рішення на зазначену суму.

В решті частині позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про державну податкову службу в Україні», Законом України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглетранссервіс» до Стаханівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними дій та часткове скасування податкового повідомлення рішення задовольнити частково.

Визнати частково недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000152301/0 від 06.04.2010, яким визначено ТОВ «Вуглетранссервіс» суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в частині: 432858грн. за основним платежем та 216429грн. 50коп. за штрафними (фінансовими) санкціями, всього на суму 649287грн. 50 коп.

В задоволенні решти частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 20 липня 2010 року.

СуддяВ.В. Матвєєва