Рішення № 133789344, 04.02.2026, Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 682/3303/25

Провадження № 2/682/239/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 року Славутський міськрайонний суд Хмельницької області у складі головуючого судді Шевчука В.В., за участю секретаря судових засідань Придачук Г.Л., розглянувши у м. Славута цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Хмельницької області Терлеєв Іван Миколайович,

в с т а н о в и в :

12.12.2025 року до Славутського міськрайонного суду Хмельницької області на розгляд надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Хмельницької області Терлеєв Іван Миколайович.

В обґрунтування поданого позову позивач та його представник вказують, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем вчинено виконавчий напис № 11843 від 16.06.2021, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість в розмірі 45 350,00 грн.

Позивач вважає, що виконавчий напис № 11843 від 16.06.2021 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди В.О. є протиправним, тобто такий, що винесений з порушенням вимог чинного законодавства України та не підлягає виконанню.

Також зазначає, що позивач не підписував в будь-який спосіб вищевказаний кредитний договір з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та сторона позивача костатує той факт, що наданий відповідачем нотаріусу примірник кредитного договору не був посвідчений нотаріально.

Позивач ніколи в будь-який спосіб не отримував одноразовий ідентифікатор, яким ніби то, був підписаний Кредитний договір, об?єктивних доказів того, що позивач отримав, а тим більше використав одноразовий ідентифікатор для підписання Кредитного договору, позивачем не надано. При цьому, інших, зокрема письмових або електронних доказів, які б відповідали вимогам процесуального законодавства щодо належності, допустимості або достатності доказів відповідачем не надано.

За таких обставин, позивач та його представник звернулись до суду і просили визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди В.О. №11843 від 16.06.2021, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість в розмірі 45350,00 грн.

Ухвалою суду від 19.12.2025 у даній справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання на 19.01.2026.

19.01.2026 підготовче судове засідання у справі закрито та призначено справу до судового розгляду на 04.02.2026.

04.02.2026 в призначений час учасники справи до суду не з`явились.

Представником позивача, адвокатом Калініним С.К., заявлено клопотання про розгляд справи за їх із позивачем відсутності. Позовні вимоги підтримують.

Відповідач ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про день та час слухання справи повідомлений належним чином, подали клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Від приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Терлєєва І.М. заяв та клопотань до суду не надходило.

На підставі ст. 247 ЦПК України фіксування судового розгляду не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. вчинено виконавчий напис № 11843 від 16.06.2021, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість в розмірі 45 350,00 грн. Станом на 20.11.2025 р. кошти з боржника не стягувались (а.с. 18, 23).

На підставі вказаного виконавчого напису 30.09.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Хмельницької області Терлєєвим І.М. було відкрито виконавче провадження №66992148 (а.с. 20).

Із відповіді Міністерства юстиції України слідує, що відповідно до наказу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 13.02.2023 № 231/6 «Про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 », на підставі наказу Міністерства юстиції України від 09.02.2023 N? 560/5 «Про анулювання свідоцтва про право па заняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім?я ОСОБА_2 » діяльність приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди Володимира Олександровича припинена з 14.02.2023 (а.с. 16).

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд враховує наступне.

Відповідно ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів визначена у главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року.

Порядком встановлено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача. Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Згідно пункту 3, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Окрім того суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» № 2 від 31.01.1992, при вирішенні справ, пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.

Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі № 754/9711/14-ц, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 №6-887цс17.

Згідно ст. 89 Закону України «Про нотаріат», у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Як видно із матеріалів справи, нотаріус Бригіда В.О. видав оспорюваний виконавчий напис, керуючись пунктом 2 Переліку щодо стягнення заборгованості на підставі кредитного договору, за яким боржником допущено прострочення платежів за зобов`язанням.

Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано нечинною.

З огляду на наведене, вбачається, що нотаріус в день вчинення спірного виконавчого напису 16.06.2021 року, керувався пунктом 2 Переліку, який був визнаний незаконним та нечинним, та на підставі нечинного нормативного акту дійшов помилкового висновку про існування безспірності заборгованості позивача перед кредитором на підставі лише документів, передбачених пунктом 2 Переліку.

Крім того, згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 05.06.2017 року у справі №6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

Наявність на час вчинення виконавчого напису спору щодо розміру заборгованості за кредитним договором не свідчить про безспірність такої заборгованості (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 квітня 2020 року у справі № 755/1960/18 (провадження № 61-46254св18).

Доказів того, що приватний нотаріус Бригіда В.О. вчинив виконавчий напис від 16.06.2021 року № 11843 на підставі достовірних даних на підтвердження безспірності заборгованості, відповідачем на спростування вимог позивача суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню, оскільки нотаріусом не було перевірено безспірність розміру заборгованості, нотаріус не впевнився в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх.

Щодо клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, слід зазначити наступне (а.с. 83-85).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до правової позиції, викладеної, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19), витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Стороною позивача до матеріалів справи додано: свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю виданого Калініну С.К.; ордер на надання правничої допомоги; Договір про надання професійної правничої допомоги №б/н/25 від 21.11.2025, укладений між Адвокатським бюро «Калінін і Партнери» та ОСОБА_1 ; додаток №1 до договору про надання професійної правничої допомоги №б/н/25 від 21.11.2025, відповідно до якого за надання допомоги, передбаченої в п.п. 1.1 Договору, клієнт сплачує бюро гонорар в розмірі 6000 грн, у строк до набрання судового рішення законної сили; акт виконаних робіт; рекомендовані ставки адвокатського гонорару (а.с. 7,8,24-25,26,27).

Зважаючи на принципи співмірності та справедливості, а також клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 3500 грн.

При поданні позовної заяви та заяви про забезпечення позову позивачем сплачено судовий збір відповідно в розмірі 968,96 грн. та 484,48 грн., що підтверджується квитанціями ТАС Таскомбанк від 14.12.2025 року №4894-0432-1893-3755 та №7844-5953-8604-7762 (а.с. 73,74).

Отже, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 1453 грн. 44 коп (968,96 грн.+484,48 грн.)

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 81, 84, 141, 158, 247, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди Володимира Олександровича №11843 від 16.06.2021, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" заборгованість в розмірі 45350,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1453 грн. 44 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Повна інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Представник позивача: адвокат Калінін Сергій Костянтинович ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" (м.Київ, вул.Лесі Українки, буд.26, оф.407, ЄДРПОУ: 38548598);

Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Хмельницької області Терлєєв Іван Миколайович (м.Хмельницький, вул.Грушевського, буд.87, каб.405, РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Суддя Шевчук В. В.