Ухвала суду № 133788773, 22.01.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/11323/25

Провадження № 2/466/1039/26

У Х В А Л А

22 січня 2026 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова у складі:

головуючої судді Торської І.В.

секретаря судового засідання Степанюк Н.В.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Львова перебуває вищезазначена цивільна справа.

22.12.2025 (вх. №39577) від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Підодвірного Т.І. надійшов відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості.

Представник позивача ТзОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» - адвокат Усенко М.І. подав через підсистему "Електронний суд" 19 січня 2026 року (вх. 1477 та 1479) аналогічні клопотання про розгляд справи без його участі.

Також, 22.01.2026 (вх. №1917) через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій просить прийняти відповідь на відзив, позовну заяву задовольнити в повному обсязі, витребувати у ТОВ ФК "КОНТРАКТОВИЙ ДІМ" інформацію щодо перерахування 13.02.2023 року первинним кредитором ТОВ "Мілоан" на рахунок ОСОБА_1 в сумі 15 000 грн. згідно платіжного доручення №93541523, розгляд справи здійснювати без його участі.

26 січня 2026 року представник відповідача Підодвірний Т.І. через підсистему "Електронний суд" (вх. №2241) надіслав клопотання, в якому просить прийняти дану заяву до розгляду, залишити без розгляду відповідь на відзив та відмовити у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.

Зважаючи на те, що всі учасники справи в судове засідання не з`явилися, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Частинами 4, 5 ст.268 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Щодо клопотання представника позивача про поновлення процесуального строку на подання відповіді на відзив суд зазначає таке.

Ухвалою судді від 09.12.2025 провадження у справі відкрито в порядку загального позовного провадження, у справі призначено судове засідання. Встановити позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив. Згідно відомості щодо отримання копії відзиву позивачем, датою доставки зазначено 22.12.2025.

19.01.2026 (вх. 1477 та 1479) представник позивача звернувся до суду з аналогічними клопотання про розгляд справи без його участі. Також, 22.01.2026 (вх. №1917) через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зокрема просить прийняти відповідь на відзив.

Ознайомившись з матеріалами справи, поданими клопотанням, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною першою статті 49 ЦПК України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 120 ЦПК України).

Частиною четвертою статті 179 ЦПК України передбачено, що відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Згідно статті 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

У даному випадку у системному зв`язку з наведеними вище приписами застосуванню підлягають також норми статті 126 ЦПК України, за якими право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, право на подання відповіді на відзив може бути реалізовано позивачем виключно у строк, встановлений судом для його подання, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.

За приписами статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Реалізація процесуальних прав та обов`язків учасників справі перебуває у тісному зв`язку зі стадіями судового провадження і пов`язана з перебігом процесуальних строків.

Процесуальний строк, виступає одним з ключових елементів цивільно-процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження цивільного процесу у визначених ЦПК України часових рамках.

Зокрема, під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз ЦПК України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.

Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків.

Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.

Питання щодо поновлення/продовження процесуального строку безпосередньо пов`язане з відповідним конкретним учасником справи, його процесуальним правом і обов`язком та спрямоване на реалізацією саме його суб`єктивних процесуальних прав (обов`язків).

Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення/продовження строку на вчинення процесуальних дій перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими.

Можливість поновлення/продовження процесуальних строків виникає у тому разі, коли у передбачені строки виконати певному учаснику справи певні процесуальні дії є неможливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації та суд має право поновити/продовжити строк, установлений відповідно законом або судом, за клопотанням конкретного відповідного учасника справи в разі його пропущення з поважних причин. У зв`язку з цим для суду має значення й строк, який минув з моменту закінчення строку, встановленого законом або судом до вчинення учасником справи процесуальної дії, стосовно якої заявлено клопотання.

При цьому, як зазначив Верховний Суду своїй постанові від29вересня 2022року по справі № 500/1912/22, застосовуючи процесуальні норми, потрібно уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, установлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства є неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Слід зазначити, що вищевказана справа розглядається в період дії воєнного стану.

Верховний суд у вказаній постанові, окрім іншого зазначив, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування судами процесуальних строків щодо звернення до суду з позовними заявами, апеляційними й касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого ст. ст. 55, 124, 129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 6 рекомендацій Ради суддів України «Щодо роботи в умовах воєнного стану», зазначено про виважений підхід до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків, та по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану. Верховний Суд у своєму повідомленні щодо особливості здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан зазначив також, що «запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків». 04.03.2022 видано наказ Голови Верховного Суду, згідно з яким встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Згідно з даним наказом Верховний суд акцентував судам, що варто ураховувати, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків. Окрім того Судам рекомендовано виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення процесуальних строків та, по можливості, продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану. Із даних рекомендацій слідує, що введення воєнного стану фактично визнається поважною причиною пропуску строку.

Ураховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, ЄСПЛ у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Тому пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке включає не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом.

При цьому суд зважає на важливість подання кожною стороною процесу письмових заяв та доказів по суті справи, оскільки саме на підставі таких заяв та поданих доказів буде розглядатися справа по суті.

Виходячи з наведеного, враховуючи пояснення представника позивача в обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку для подання відповіді на відзив, який відповідає вимогам ЦПКУ, зважаючи на строк, який минув з моменту закінчення строку, встановленого судом для подання позивачем відповіді на відзив, та який не є надмірним, а також враховуючи ту обставину, що відповідь на відзив поданий представником позивача до початку проведення судового засідання, суд вважає поважними причини пропуску представником позивача процесуального строку для подання відповіді на відзив та з метою дотримання завдань та основних завдань цивільного судочинства, зокрема змагальності та диспозитивної, а отже вважає можливим продовжити представнику позивача процесуальний строк для подання відповіді на відзив.

03 грудня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» через підсистему "Електронний суд" звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором №7923104 від 13.02.2023 в розмірі 48 173,25 грн., а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Окрім того, позивач просить витребувати в порядку ст. 84 ЦПК України докази, а саме: витребувати в Монобанк, емітент АТ "Універсал Банк" інформацію щодо надходження на банківську картку зазначену в Платіжному дорученні, кредитних коштів в розмірі 15000 грн. відповідно до Кредитного договору.

Однак, в прохальній частині позову установу, з якої позивач просить витребуати інформацію зазначено Монобанк, емітент АТ "Універсал Банк".

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст.43ЦПК України учасники справи зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою.

Згідно із ч.1 ст.128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутністю, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

За таких підстав, для з`ясування усіх обставин справи, повного та об`єктивного її розгляду, суд дійшов висновку про визнання обов`язкової явки в судове засідання представника позивача для дачі особистих пояснень по суті спору, а також для уточнення інформації, що стосується витребування документів/інформації.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 128, 178, 179, 223, 247, 258, 259, 260 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Визнати обов`язковою явку в судове засідання представника позивача.

Розгляд справи відкласти на 26 лютого 2026 року о 11:00 год., про що повідомити учасників справи.

Копію ухвали направити позивачу для відома та виконання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: І. В. Торська