Рішення № 133788178, 04.02.2026, Бродівський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

Справа №439/2086/25

Провадження № 2/439/168/26

04 лютого 2026 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області

у складі:

головуючого-судді: Петейчука Б.М.,

за участі: секретаря

судового засідання: Ковальчук Н.І.,

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю « ФК «Гелексі»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ухвалив таке рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю « ФК «Гелексі» звернувся до Бродівського районного суду Львівської області зі позовними вимогами до відповідача: ОСОБА_1 , в яких просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» заборгованість за договором позики за номером: 180159 від 28 серпня 2020 року в розмірі 25 249 (двадцять п`ять двісті сорок дев`ять) гривень 50 копійок.

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач зазначає, що 28 серпня 2020 року між ОСОБА_1 як позичальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі», як позикодавцем було укладено договір позики за № 180159, відповідно до якого позичальник погодився з усіма його істотними умовами, зокрема й умови про порядок повернення, строк повернення та оплату за користування грошовими коштами, про що поставив електронний цифровий підпис, із урахуванням вимог Закону України «Про електронну комерцію.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором позики кредитор виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатися грошовими коштами на умовах, передбачених Договором та в межах обумовленого предмета договору. Проте відповідач, який зобов`язався повернути кредитні кошти, не надав своєчасно кредитору грошові кошти для погашення заборгованості за борговим зобов`язанням.

Позивач мотивує, що взяті на себе зобов`язання за договором відповідач належним чином не виконував, унаслідок чого станом на 31 липня 2025 року утворилася заборгованість у розмірі 25 249 (двадцять п`ять двісті сорок дев`ять) гривень 50 копійок, з яких: 5 000(п`ять тисяч) гривень 00 копійок заборгованості за тілом кредиту, 20 249 (двадцять тисяч двісті сорок дев`ять) гривень 50 копійок заборгованість по процентах та комісіях за користування позикою.

Відтак, позивач із метою належного та повного виконання зобов`язання просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором за № 180159 від 28 серпня 2020 року, та судові витрати по справі.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

16 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі.

Відповідачу запропоновано протягом п`ятнадцяти днів, із моменту отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, подати відзив на позовну заяву.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Однак від нього надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, просить позовні вимоги задовільни. Не заперечує проти заочного розгляду справи

Відповідач повторно в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив. Хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, зі згоди позивача, ухвалив провести заочний розгляд справи, що відповідає вимогам статей 280-281 Цивільного процесуального кодексу України.

За правилами норми частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки сторони в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланнями на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Доказами у справі встановлено, що 28 серпня 2020 року між ОСОБА_1 , як позичальником та Товариством з обмеженою відповідальністю « ФК «Гелексі», як позикодавцем було укладено договір споживчого кредитування за № 180159, відповідно до якого позичальник погодився з усіма його істотними умовами, зокрема й умови про порядок повернення, строк повернення та оплату за користування грошовими коштами, про що власноруч поставив електронний цифровий підпис, із урахуванням вимог Закону України «Про електронну комерцію, що підтверджується наданою суду на дослідження копією договору від 28 серпня 2020 року.

Окрім цього, позивачем надано суду на дослідження розрахунок заборгованості за договором позики за номером: 180159 від 28 серпня 2020 року, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту складає 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок, заборгованість за процентами за користування кредитом складає 74 (сімдесят чотири) гривні 50 копійок та заборгованість по прострочених комісіях складає 20 175 (двадцять тисяч сто сімдесят п`ять) гривень 00 копійок.

Мотиви суду.

Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками.

За нормативними правилами статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Виходячи зі змісту статтей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Разом із цим, нормою статті 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Нормою частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України акцентовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

При цьому, відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Імперативними приписами частини 2 статті 1048 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Нормативними положеннями статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно із частиною 2 статті 1054 та частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Доказами встановлено, що між ОСОБА_1 , як позичальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі», як позикодавцем було укладено договір позики за номером: 180159 від 28 серпня 2020 року. Предметом договору визначено кредитування ОСОБА_1 у розмірі 5 000(п`ять тисяч) гривень, на строк до 30 днів з відсотковою ставкою за користування кредитом в розмірі 0,01 % за день та зазначено кінцевий термін платежу до 26 вересня 2020 року на умовах, визначених договором, зокрема строковості, зворотності та оплатності.

Разом із цим, кредитор надав позичальнику кредитні кошти у розмірі та на умовах, визначених кредитним договором, у повному обсязі.

Проте позичальник: ОСОБА_1 належним чином свої зобов`язання протягом строку кредитування не виконав та допустив заборгованість за договором позики за номером: 180159 від 28 серпня 2020 року.

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю « ФК «Гелексі», щодо стягнення заборгованості за кредитним договором за тілом кредиту та процентами, підлягають до задоволення, а саме в розмірі: 5014 (п`ять тисяч чотирнадцять) гривень 50 копійок, з яких: 5 000 ( п`ять тисяч) гривень тіла кредиту, 14 (чотирнадцять) гривень 50 копійок проценти за користування кредитом, оскільки дана заборгованість підтверджується належними доказами.

Щодо стягнення заборгованості по комісією за користування позикою.

Згідно з позовними вимогами позивач просить стягнути з ОСОБА_1 20 175 (двадцять тисяч сто сімдесят п`ять) гривень, оскільки відповідно до п. 1.1.2.2. договору передбачено комісійну винагороду на період прострочення плати за користування позикою становить - 3% на день від початкового розміру позики та 0.01% на день від поточного залишку позики.

Як видно з наданого розрахунку позикодавець станом на 26 вересня 2020 року нараховано 2 175 гривень комісії, а починаючи з 27 вересня 2020 року позикодавець почав нараховувати комісію в розмірі 150 гривень щоденно до 21 січня 2021 року, тобто 120 днів, що в загальному склало - 18 000 (вісімнадцять тисяч гривень) гривень.

Відповідно до Договору позики строк повернення позик: до 26 вересня 2020р. Тобто на дату закінчення строку дії договору позичальник ОСОБА_1 повинен був сплатити лише 2 175 гривень комісійної винагороди за користування кредитними коштами.

Однак позичальник продовжував нараховувати комісію після закінчення строку дії договору всупереч його умовам, оскільки доказів щодо пролонгації дії кредитного договору та нарахування комісії поза межами строку договору, суду позивачем не надано.

Тому, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача, щодо стягнення комісії за користування кредитними коштами, підлягають задоволенню частково - у межах 30 денного строку кредитування, наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Великої палати Верховного суду, які в силу вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України є обов`язковими для застосування судами у подібних правовідносинах..

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню лише комісія в розмірі 2 175 гривень, тобто та комісія, яка нарахована протягом строку дії договору, та підтверджена належними доказами.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю « ФК «Гелексі», щодо стягнення заборгованості за кредитним договором за тілом кредиту та процентами, підлягають до задоволення, а саме в розмірі: 7 189 (сім тисяч сто вісімдесят дев`ять) гривень 50 копійок, з яких: 5 000 ( п`ять тисяч) гривень тіла кредиту, 14 (чотирнадцять) гривень 50 копійок проценти за користування кредитом та 2 175 (від тисячі сто сімдесят п`ять) гривень -комісії, оскільки дана заборгованість підтверджується належними доказами.

Щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Судом встановлено, що позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю « ФК «Гелексі» сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві)гривні 40 копійок (а.с. 1).

Нормою частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову становила 25 249 (двадцять п`ять двісті сорок дев`ять) гривень 50 копійок. Судом задоволено позовні вимоги частково у розмірі 7 189 (сім тисяч сто вісімдесят дев`ять) гривень 50 копійок. Отже, позовні вимоги задоволено частково саме у 28,47 відсотковому еквіваленті.

За таких обставин, суд вважає, що з відповідача: ОСОБА_1 необхідно стягнути понесені судові витрати за сплачений судовий збір за подання позовної заяви на рахунок позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» саме у 28,47 відсотковому еквіваленті, а саме 689 (шістсот вісімдесят дев`ять) гривень 65 копійок, що буде відповідати вимогам чинного цивільного процесуального законодавства України.

Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Доказами у справі встановлено, що 09 липня 2025 року між ТзОВ « ФК «Гелексі» та адвокатом Рудзей Ю.В укладено договір про надання правничої (правової) допомоги Предметом договору визначено, що адвокат приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правничу (правову) допомогу, а клієнт зобов`язується оплатити надані послуги з надання професійної правничої допомоги. Розмір гонорару адвокатського бюро за надання клієнту професійної правничої допомоги визначається сторонами у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання сторонами, що підтверджується наданою суду копією такого договору.

Винагорода адвоката за надання послуг згідно цього договору визначена сторонами згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» із урахуванням складності справи, зайнятості адвоката, економічної вигоди для Клієнта та його господарської діяльності у розмірі 5 000(п`ять тисяч) гривень 00 копійок згідно акту наданих послуг № 803 від 01 вересня 2025 року.

Адвокатом: Рудзей Ю.В. надано належним чином та у повному обсязі Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» професійну правничу допомогу в цивільній справі запозовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі: Закон за № 5076-VI) договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону за № 5076-VI встановлено, що представництвом є вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону за № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які варто застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, зокрема гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 3 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналогічну правову позицію виклала Велика Палата Верховного Суду у судовому рішенні від 19 лютого 2020 року (єдиний унікальний номер справи: 755/9215/15-ц).

Суд, дослідивши надані суду докази витрат на професійну правничу допомогу, приходить до переконання, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Із доказів у справі, зокрема договору про надання правничої (правової) допомоги від 09 липня 2025 року та акту наданих послуг № 803 від 01 вересня 2025 року вбачається, що сторони узгодили між собою регулювання ціни договору за надання послуг у розмірі 5 000 гривень відповідно до обсягу наданих послуг.

Повно, всебічно встановивши обставини справи, здійснивши оцінку доказів з точки зору дійсності, допустимості, достатності та належності, виходячи із внутрішнього переконання, суд приходить до думки, що надані послуги професійної правничої допомоги представником позивача: адвокатом Рудзей Ю.В. та витрати, які були понесені позивачем: Товариства з обмеженою відповідальністю « ФК «Гелексі» за надання таких послуг, належать до судових витрат, які у своїй сукупності відповідають критеріям дійсності, необхідності, розумності їх розміру, з урахуванням складності справи.

Суд вважає, що фактично понесені судові витрати відповідачем за надану професійну правничу допомогу у досліджуваній цивільній справі становлять: 5 000 гривень.

За таких обставин, врахувавши розмір пропорційно задоволених позовних вимог, а саме: у розмірі 28,47 %, суд вважає, що доцільно відшкодувати позивачу: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом досліджуваного цивільного провадження за рахунок відповідача: ОСОБА_1 у розмірі 1 423 (одна тисяча чотириста двадцять три) гривні 50 копійок.

На підставі статей 16, 526, 527, 530, 625, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 10, 12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 282-284 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

у х в а л и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі», задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» заборгованість за договором позики за №180159 від 28 серпня 2020 року в розмірі 7 189 (сім тисяч сто вісімдесят дев`ять) гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 689 (шістсот вісімдесят дев`ять) гривень 65 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « ФК «Гелексі» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 423 (одна тисяча чотириста двадцять три) гривні 50 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі», місцезнаходження: місто Київ, вулиця В`ячеслава Липинського, 10/1, ЄДРПОУ: 41229318.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 який, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 РНОКПП : НОМЕР_1 .

Суддя Б.М. Петейчук