Вирок № 133788022, 03.02.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 03.02.2026

Справа № 334/3151/25

Провадження № 1-кп/334/277/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в порядку спеціального судового провадження (in absentia), у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Запоріжжя кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.03.2025 за №22025080000000379, з обвинувальним актом стосовно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Водяне Запорізької області, громадянина України, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , має вищу освіту, раніше не судимого,

обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1, КК України,

за участі: прокурора ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5

У С Т А Н О В И В:

1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.

Згідно з Конституцією України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Незалежність України визнано значною кількістю держав світу, у тому числі 05.12.1991 російською федерацією.

За загальновідомим фактом, в порушення норм міжнародного права, приблизно о 5 годині 00 хвилин 24 лютого 2022 року підрозділи збройних сил та інших збройних формувань рф на виконання наказів вищого військового та політичного керівництва рф щодо розв`язання агресивної війни та воєнного конфлікту проти України, із застосуванням зброї, військової техніки та артилерії, з нанесенням ракетних та авіаційно-бомбових ударів по військовій та цивільній інфраструктурі, вторглись на територію суверенної України через державні кордони в Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Запорізькій, Київській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, після чого здійснити військову окупацію частин території суверенної України, у тому числі міста Енергодар Василівського району Запорізької області.

З метою відсічі військовій агресії РФ 24.02.2022 Указами Президента України у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено відповідними Указами Президента України, затверджених Верховною радою України до 09 травня 2025 року.

Починаючи з 04.03.2022 територія Енергодарської міської територіальної громади Василівського району Запорізької області тимчасово окупована представниками збройних формувань держави-агресора російської федерації (наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 «Про затвердження Переліку територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією»), що у відповідності до вимог Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 (в редакції від 07.05.2022) є незаконним і не створює для російської федерації жодних територіальних прав.

Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 (в редакції від 07.05.2022, далі за текстом - Закон №1207-VII), тимчасово окупована російською федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Тимчасова окупація російською федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для російської федерації жодних територіальних прав. За державою Україна, територіальними громадами сіл, селищ, міст, розташованих на тимчасово окупованій території, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб`єктами публічного права зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.

Тимчасово окупованою територією, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону

№1207-VII, є частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.

Так, після повної військової окупації території міста Енергодар, Енергодарської міської територіальної громади Василівського району Запорізької області, у період часу з 04.03.2022 по 27.03.2022, представниками зф держави-агресора рф всупереч порядку установленого Конституцією України, Законами України «Про місцеві державні адміністрації», «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншим діючим нормативно-правовим актам, за підтримки місцевих мешканців, які підтримали військове вторгнення на територію України та інших лояльних до держави-агресора рф верств населення, цілеспрямовано створено військову окупаційну адміністрацію у м. Енергодар Запорізької області - мовою оригіналу «общественный совет самоорганизации города Энергодар», назва якого 06.04.2022 змінено на мовою оригіналу - «администрация города Энергодар», а у подальшому змінено на мовою оригіналу - «Военно-гражданская администрация города Энергодар», з місцем фактичного розташування: Запорізька область, Василівський район, м. Енергодар, вул. Курчатова, буд. 11 (приміщення Енергодарської міської ради).

Положеннями п. 6 ч. 1 ст. 1-1 Закону №1207-VII визначено, що окупаційна адміністрація російської федерації, це сукупність державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.

Так, громадянин ОСОБА_3 починаючи з червня 2022 року, будучи проросійськи налаштованою особою, діючи умисно, із власних корисливих та ідеологічних мотивів, з метою підтримання окупаційної влади, встановленої зф держави-агресора рф, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків перебуваючи на території міста Енергодар, Енергодарської міської територіальної громади Василівського району Запорізької області, яка з 04.03.2022 є тимчасово окупованою територією, прийняв пропозицію від невстановлених під час досудового розслідування осіб із числа представників окупаційної влади держави-агресора рф та добровільно зайняв посаду «заступника голови Військово-цивільної адміністрації міста Енергодар» (мовою оригіналу - «заместитель главы Военно-гражданской администрации города Энергодар»), пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій у незаконному органі влади, окупаційній адміністрації держави-агресора рф мовою оригіналу - «Военно-гражданской администрации города Энергодар», створеному на тимчасово окупованій території міста Енергодар, з місцем фактичного розташування: Запорізька область, Василівський район, м. Енергодар, вул. Курчатова, буд. 11 (приміщення Енергодарської міської ради).

Перебуваючи на незаконно займаній посаді в незаконному органі влади

ОСОБА_3 , бажаючи проявити себе та довести окупаційній владі свою лояльність та відданість, вчиняє протиправні дії щодо загального керівництва та організації роботи, в межах покладених повноважень, працівників незаконного органу влади - окупаційній адміністрації держави-агресора рф, організовує взаємодію між працівниками та координує роботу окупаційної адміністрації, а також вчиняє інші незаконні дії направлені на допомогу представникам окупаційної влади держави-агресора рф у встановленні та підтриманні їх незаконної влади на тимчасово окупованій території м. Енергодар.

2. Кваліфікація дій обвинуваченого за законом України про кримінальну відповідальність

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.5 ст.111-1 КК України, а саме добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.

3.Підстави для здійснення судового розгляду у кримінальному провадженні за відсутності обвинуваченого (in absentia)

Судовий розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_3 здійснювався у порядку спеціального судового провадження на підставі ухвали суду від 15 вересня 2025 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч.3 ст. 323 КПК України) суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надав особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, сприяв забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Саме ці особливості вимагали від суду прискіпливої оцінки кожного доказу, поданого стороною обвинувачення, оскільки поріг вимогливості до доказування у даному випадку є підвищеним.

Водночас, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника - адвоката ОСОБА_5 , що був забезпечений державою з Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги.

У той же час обвинувачений ОСОБА_3 неодноразово викликався до суду за місцем свого проживання, яке розташоване на тимчасово окупованій території України (Запорізька область, село Водяне, вулиця Гвардійська, будинок 55) через засоби масової інформації шляхом опублікування повісток про виклик у газеті «Голос України», а також шляхом розміщення оголошення про його виклик на офіційному веб-сайті Дніпровського районного суду м. Запоріжжя. Крім того, повістки про виклик обвинуваченого вручалась особисто його захиснику ОСОБА_5 .

Жодного разу обвинувачений ОСОБА_3 до суду не прибув, заяв про неможливість взяти участь у судовому розгляді суду не подавав, письмових пояснень із повідомленням поважності причин своєї неявки до суду не надіслав, що свідчить про небажання скористатися передбаченим діючим КПК України правами обвинуваченого. За цих обставин допит обвинуваченого у судовому засіданні не здійснювався.

При цьому, на своє глибоке переконання, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_3 , який в свою чергу, маючи відповідний життєвий досвід, повинен був знати про розпочате кримінальне провадження та здійснення свого права предстати перед українським судом та захищати себе безпосередньо в такому суді, та так само свідчить про наявність у нього наміру ухилитись від кримінальної відповідальності. В той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_3 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п.«g» п.3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), та як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначив, що не мав можливості зв`язатися з обвинуваченим та з`ясувати його позицію щодо пред`явленого обвинувачення. Водночас, захисник належним чином приймав участь у реалізації права на захист обвинуваченого під час судового розгляд, висловив свою позицію з приводу недоведеності вини останнього у даному кримінальному провадженні, посилаючись на те, що факт зайняття посаду в незаконно утвореному окупаційною владою органі та добровільність дій його підзахисного, який перебував на окупованій території є сумнівною, у повному обсязі дослідженими у судовому засіданні доказами не підтверджена, тому просив кримінальне провадження закрити за недоведеністю вини обвинуваченого, оскільки сукупними доказами не підтверджено достеменно винність дій ОСОБА_3 ..

4. Докази на підтвердження встановлених судом обставин скоєння кримінальних правопорушень.

Так, винуватість ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, наданих стороною обвинувачення.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду показав, що з ОСОБА_3 він знайомий приблизно з 2017-2018 року, так як до реорганізації Кам`янсько-Дніпровської районної ради ОСОБА_3 був її головою, тоді як свідок займав посаду секретаря Енергодарської міської ради, тож вони спілкувались по роботі. На момент початку повномасштабного вторгнення ОСОБА_3 займався підприємницькою діяльністю - вирощуванням та продажом овочів. В червні 2022 року, коли свідок заходив до приміщення Енергодарської міської ради, де розміщувались незаконно створені органи окупаційної влади, він бачив ОСОБА_3 , який на той момент займав посаду - заступника голови військово-цивільної адміністрації м. Енергодар. При особистому спілкуванні зі свідком ОСОБА_3 радів, що його помітили, дозволили зайняти посаду, на яку він заслуговує, проте не міг зайняти при Україні, пропонував збирати команду, створювати нову країну - «новоросію». Ці події відбувались в приміщенні Енергодарської міської ради, на другому поверсі, ОСОБА_3 запрошував свідка о себе в кабінет, проте свідок відмовився. ОСОБА_3 мав дуже близьке спілкування з ОСОБА_7 , який спочатку займав посаду голови військово-цивільної адміністрації міста Енергодар. Свідок зазначив, що можливість виїхати з тимчасово окупованої території була, про що свідчить і виїзд свідка з окупації. При цьому в органах влади нікого не змушували працювати, всі йшли добровільно. Безпосередньо свідком діяльності ОСОБА_3 на займаній посаді свідок не був, проте про його посаду зазначено і на сайті Енергодарської міської ради (створений окупаційною владою).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду показав, що йому відомо, що в червні 2022 року ОСОБА_3 займав посаду заступника голови військово-цивільної адміністрації міста Енергодар, займався більше питаннями економіки. Про ці обставини свідкові відомо через неодноразове спілкування з обвинуваченим, так як знайомий з ним давно, ще з часу, коли ОСОБА_3 був головою Кам`янсько-Дніпровської районної ради Запорізької області. На момент повномасштабного вторгнення свідок працював директором КП «Чисте місто» м. Енергодар, спілкувався з ОСОБА_3 , якось той просив влаштувати на роботу свого знайомого. Після повномасштабного вторгнення ОСОБА_3 спілкувався зі свідком, розповідав, що йому запропонували зайняти посаду голови ВЦА, він погодився. При цьому мав гарний настрій, його поведінка не свідчила про будь-який тиск з боку окупантів. ОСОБА_3 працював в кабінеті, при свідкові до кабінету ОСОБА_3 приходили громадяни на прийом, він з ними спілкувався. На нарадах ОСОБА_3 представляли як заступника голови ВЦА (на той момент ОСОБА_9 ). За підписом ОСОБА_3 свідок документів не бачив, виїхав у вересні 2022 року і з того часу з ОСОБА_3 не спілкувався.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , суду пояснив, що на момент повномасштабного вторгнення жив в м. Енергодар, працював в ДСНС. З ОСОБА_3 знайомий давно, ще зі шкільного віку. Коли почалась окупація, він спочатку чув від людей, що ОСОБА_3 висловлює проросійські погляди, а потім стало зрозуміло, що ОСОБА_3 співпрацює з росіянами, оскільки коли по місту всі боялись їздити на автомобілях, ОСОБА_3 спокійно себе почував. Потім свідок бачив ОСОБА_3 в приміщенні Енергодарської міської ради (на той час - військово-цивільної адміністрації міста Енергодар), куди приїхав отримувати дозвіл на вивіз своєї сім`ї з окупації. ОСОБА_3 був в коридорі, спілкувався з окупантами. По його діям, як він з ними контактував, давав розпорядження, було зрозуміло, що ОСОБА_3 всі дії вчиняв добровільно без примусу.

Крім того, судом досліджені письмові докази, а саме:

-протокол огляду від 07.02.2025, згідно якого досліджені публікації, які розміщені в Telegram-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » 11.04.2022, в яких містяться відомості про роботу адміністрації міста Енергодар, призначення посадових осіб комунальних підприємств міста. До протоколу долучений диск з фіксацією дослідженої інформацією;

-протокол огляду від 07.02.2025, згідно якого досліджені публікації, які розміщені в Telegram-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » 06.04.2022, в яких розміщені фото-копії документів про затвердження структури Адміністрації міста Енергодар, звільнення керівників та працівників виконавчих органів Енергодарської міської ради, призначення на посаду голови адміністрації міста Енергодар - ОСОБА_11 та оголошення конкурсу на зайняття посад в новоствореному органі. До протоколу долучений диск з фіксацією дослідженої інформацією;

-протокол огляду від 07.02.2025, згідно якого досліджена інформація, розміщена на сайті федеральної податкової служби (рф) про реєстрацію 22.12.2022 юридичної особи - «военно гражданская администация Энергодара» з місцезнаходженням юридичної особи місто Енергодар Запорізької області;

-протокол огляду від 06.02.2025, згідно якого досліджені публікації, які розміщені в Telegram-каналі «Энергодар Сегодня» 28.06.2022 та 25.11.2023, в яких містяться відомості про оцінку роботи ОСОБА_3 на посаді заступника голови ВЦА. До протоколу долучений диск з фіксацією дослідженої інформацією;

-протокол за результатами проведення негласної слідчої дії - зняття інформації з електронних інформаційних систем від 01.01.2023 та протокол огляду від 01.04.2025, згідно якого досліджено листування ОСОБА_12 з іншими абонентами, в якому ОСОБА_12 в повідомленнях направляє документацію бухгалтерського обліку та звітності при нарахуванні заробітної плати, зокрема і файли, які містять інформацію про нарахування заробітної плати посадовим особам Енергодарської військово-цивільної адміністрації, зокрема і ОСОБА_3 , як заступнику голови адміністрації. До протоколу долучений диск з фіксацією дослідженої інформацією;

-протокол огляду від 15.04.2025 відомостей, що отримані в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій - зняття інформації з електронних інформаційних систем - листування в менеджері Telegram між абонентом, який використовує номер телефону НОМЕР_1 , та ідентифікований органом досудового розслідування як ОСОБА_12 , та з абонентом, підписаним як ОСОБА_13 , яке фіксує спілкування абонентів з приводу забезпечення роботи житлово-комунального господарства міста, зокрема подачі води, необхідності забезпечення комунікації з населенням тощо. До протоколу долучений диск з фіксацією дослідженої інформацією.

За результатами судового розгляду, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом, оцінивши досліджені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов до наступного.

Оцінюючи письмові докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів, з точки зору достатності та взаємозв`язку із показаннями свідків, суд вважає, що досліджені докази відповідають вимогам передбаченим ст. 85-87 КПК України, і в повному обсязі доводять вину обвинуваченого у вчиненні злочину, за наведених обставин.

Порушень процесуального закону щодо відкриття матеріалів кримінального провадження, його руху, повноважень сторони обвинувачення на всіх стадіях процесу судом не виявлено.

Окрема увага судом приділена руху провадження в контексті перевірки належності доказів, які подала сторона обвинувачення. Процесуальні докази, наведені у вироку, прямо підтверджують той факт, що досліджені в судовому засіданні докази, які суд визнав належними та допустимими, зібрані у встановленому законом порядку та жодного сумніву у своїй законності та правдивості не викликають. Відтак, подані стороною докази збиралися стороною обвинувачення в належний спосіб.

Отже, судом не встановлено даних, які б свідчили, що зібрані докази по даному кримінальному провадженню отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод обвинуваченої через допущені порушення кримінального процесуального закону у ході досудового розслідування, і оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_14 у вчиненні злочину, за наведених у вироку обставин, доведена у повному обсязі.

5. Мотиви суду

5.1. Чи належить обвинувачений до суб`єкту кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України

Наявність у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянства України підтверджується копією особової картки особи, долученої до матеріалів кримінального провадження, з якої вбачається, що ОСОБА_3 документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим Кам`янсько-Дніпровським РВ УМВС України в Запорізькій області.

Отже, ОСОБА_3 є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України.

5.2. Щодо статусу незаконного органу влади, створеному на тимчасово окупованій території України

За частиною 5 ст.111-1 КК України, серед іншого, передбачена відповідальність за добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.

Так, окупаційна адміністрація російської федерації - це сукупність державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг (п .6 ст.1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод та правовий режим на тимчасово окупованій території України»). У складі цього правопорушення важливим для кваліфікації є місце його вчинення - тимчасово окупована територія України. У даному випадку кримінальні правопорушення були вчинені на території міста Енергодар Запорізької області, яке є окупованим та внесене до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженому Наказом № 376 від 28.02.2025.

Наразі такий факт, як окупація певної території України та створення на них окупаційних адміністрацій є загальновідомим.

Факт створення незаконного органу «военно гражданская администрация Энергодара» (мовою оригіналу) з місцем дислокації на тимчасово окупованій території, навіть за відсутності офіційних документів про створення, підтверджується зібраними у ході досудового розслідування та безпосередньо дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами та показами свідків, наданими у судовому засіданні.

Водночас законодавчим органом влади, вживаються всі заходи щодо визнання, у тому числі і на міжнародному рівні РФ - державою-агресором. Так, зокрема Резолюцією Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй «Агресія проти України» A/RES/ES-11/1 від 2 березня 2022 року, визнано, що Росія вчинила агресію проти України, порушивши базові норми ООН, і якою від Російської Федерації вимагається припинити збройну агресію проти України, включаючи також деокупацію Криму та Донбасу, негайно, повністю та безумовно вивести всі свої збройні сили з території України в межах її міжнародно визнаних кордонів.

Також у проміжному рішенні Міжнародного суду Організації Об`єднаних Націй від 16 березня 2022 року, відповідно до якого на найвищому юридичному рівні констатовано факт вторгнення Росії на територію України, відзначаючи, що збройна агресія Російської Федерації розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності, а 24 лютого 2022 року переросла в повномасштабне збройне вторгнення на суверенну територію України. Крім того, відповідними наказами Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України «Про затвердження Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)» місто Енергодар є окупованою територією.

Отже, суд вважає вірною кваліфікацію дій ОСОБА_3 як добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.

5.3. Щодо наявності ознак добровільності вчинення діяння обвинуваченим

Аналізуючи, чи наявна у діях обвинуваченої ОСОБА_3 ознака добровільності, суд спирається на постанову Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 638/5446/22 (провадження №51-4092км23), у якій зазначено, що у кримінальному праві добровільним вважається діяння, яке вчинено при можливості вибрати декілька варіантів поведінки, з урахуванням сукупності обставин, які можуть виключати кримінальну протиправність за приписами статей 39,40КК України . Організаційно-розпорядчі обов`язки - це обов`язки зі здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Адміністративно-господарські обов`язки - це обов`язки з управління чи розпорядження державним, колективним або приватним майном.

Свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 кожен окремо, повідомили відомі їм обставини вчинення ОСОБА_3 злочину, а саме розповіли про те, що їм не відомо про примус обвинуваченого до зайняття посади «заместителя председателя военно гражданской администрация Энергодара», повідомили, за яких обставин вони його зустрічали та про виконання ОСОБА_3 відповідних обов`язків. Допитані свідки пояснили, що несприятливих відносин з обвинуваченим не мають, підстави його обговорювати відсутні. У суду немає підстав сумніватися в достовірності показів свідків, ці покази підтверджують обставини, які підлягають доказуванню по даному кримінальному провадженню.

З матеріалів кримінального провадження не вбачається підстав вважати, що свідки, показання яких узгоджуються з іншими доказами по даному кримінальному провадженню, оговорюють обвинуваченого по даному кримінальному провадженню, або є зацікавленими в результатах розгляду. Всі свідчення надавалися під присягою.

Крім того, зазначені покази свідків відповідають письмовим доказам, наданим стороною обвинувачення на підтвердження провини обвинуваченої, що досліджені судом у судовому засіданні, не містять суттєвих суперечок, які б виправдовували обвинувачену.

Дослідивши наведені вище докази, суд не знайшов підтвердження того, що ОСОБА_3 був вимушений зайняти зазначену вище посаду та діяла під фізичним чи психічним примусом з боку осіб, які представляли іноземну державу - Росію.

Так, письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи, показами свідків підтверджується саме добровільне зайняття ОСОБА_3 зазначеної посади за відсутності фізичного чи психічного примусу, оскільки не надано доказів того, що ОСОБА_3 не мав можливості відмовитися від цієї посади та не встановлено факту психічного примусу, погроз і фізичного примусу щодо останньої.

При цьому, на своє глибоке переконання, суд вважає, що обвинувачена безумовно усвідомлювала факт окупації та агресії з боку РФ та створення окупаційною владою незаконних органів, свідомо, умисно, добровільно за власним волевиявленням, виключно з меркантильних спонукань, будучи громадянкою України зайняла посаду, що пов`язана з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконно створеному органі влади - «военно гражданской администрация Энергодара», створеному на тимчасово окупованій території міста Енергодар Запорізької області, адже суду не надано жодного доказу, що ОСОБА_3 виконував покладені окупаційною владою обов`язки, перебуваючи на посаді незаконно утвореного органу окупаційної влади, під безпосереднім впливом або внаслідок фізичного примусу, внаслідок якого не міг керувати своїми вчинками (йдеться про катування - в розумінні ст. 127 КК, тобто спричинення сильного фізичного болю, побої, мучення тощо з певною метою); або психічного примусу, за сукупності таких умов: такі дії цієї особи були необхідними для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожувала їй чи охоронюваним законом правам її або інших осіб, або суспільним інтересам чи інтересам держави; саме цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами та при цьому не було спричинено більш значної шкоди, ніж відвернена шкода; або, хоча шкода була і більш значною, але внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, особа не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці. Шкала видів заподіяної шкоди відсутня та не доведена суду, але суд переконаний в тому, що шкода життю людини завжди є більш значною, ніж шкода, не пов`язана з посяганням на життя людини; при цьому життя однієї людини не може цінуватися вище, ніж життя іншої.

Докази того, що ОСОБА_3 примушували до зайняття посади в незаконно утвореному окупаційною владою органі, створеному на тимчасово окупованій території, за встановлених вище судом обставин, відсутні. Правові підстави вважати, що встановлені обставини вчинення ОСОБА_3 зазначених вище дій не є кримінальним правопорушенням, у суду відсутні. Лише самого факту добровільного зайняття громадянином України однієї із посад в незаконних органах, створених на тимчасово окупованій території, достатньо для кваліфікації відповідних дій за частиною 5 ст. 111-1 КК України. Адже суспільна небезпечність їх є очевидною: особа допомагає агресору створити вертикаль незаконних органів влади та приймає участь в реалізації та підтримки рішень та дій держави-агресора. Саме така вертикаль органів влади є основою функціонування державного механізму загалом.

При цьому мотив вчиненого жодним чином не впливає на кваліфікацію діяння, оскільки мета і мотив злочину - це факультативні ознаки суб`єктивної сторони злочину, які вимагають свого встановлення лише у тих випадках, коли про це прямо зазначено у законі (в диспозиції статті Особливої частини КК) або коли вони однозначно випливають із змісту злочину.

Також суд враховує і те, що обвинувачений ОСОБА_3 , маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду, не могла не розуміти незаконності вчинених нею дій та можливості завдати своїми умисними діями шкоди державі Україна, між тим, заходів, спрямованих на виїзд з тимчасово окупованої території України, обвинувачений не вживав, та фактично приймав участь в реалізації та підтримки рішень та дій держави-агресора. Отже, на глибоке переконання суду, сукупність зазначених обставин дає підстави стверджувати про добровільність дій обвинуваченого, його свідомий вибір та власне волевиявлення щодо зайняття посади у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, безпосередньої участі в реалізації рішень та дій держави-агресора та окупаційної адміністрації держави-агресора.

5.4 Щодо дотримання правил територіальної підсудності розгляду даного кримінального провадження

У матеріалах кримінального провадження міститься достатньо даних, які свідчать про те, що ОСОБА_3 зайняв посаду «заместителя председателя военно гражданской администрация Энергодара» незаконного органу влади «военно гражданской администрация Энергодара», з розташуванням у місті Енергодар Запорізької області, що і є місцем вчинення кримінального правопорушення.

Розпорядженням Верховного Суду № 49/0/9-22 від 14.09.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ судів Запорізької області» відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану: змінено територіальну підсудність судових справ, зокрема Енергодарського районного суду Запорізької області, Бердянського міськрайонного суду Запорізької області, Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, Гуляйпільського районного суду Запорізької області, Василівського районного суду Запорізької області, Михайлівського районного суду Запорізької області, Токмацького районного суду Запорізької області, Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області, Куйбишевського районного суду Запорізької області, Пологівського районного суду Запорізької області, Приазовського районного суду Запорізької області, Приморського районного суду Запорізької області, Чернігівського районного суду Запорізької області, Якимівського районного суду Запорізької області.

Отже, станом на сьогоднішній день територіальна підсудність Енергодарського районного суду Запорізької області визначена за Дніпровським районним судом м. Запоріжжя.

6. Обґрунтування щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.

Окремо судом встановлено, що дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, право на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.

Про час та дату всіх судових засідань обвинувачений повідомлявся у передбачений законом спосіб через опублікування виклику у газеті «Голос України», оголошення про його виклик також публікувались на офіційному веб-сайті судової влади України, повістки про його виклик вручалась захиснику.

7. Обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, які пом`якшують покарання, судом не встановлено. В якості обставини, яка обтяжує покарання, суд враховує скоєння кримінальних правопорушень з використанням умов воєнного стану.

8. Мотиви призначення покарання.

При призначенні ОСОБА_3 покарання суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Зокрема, суд враховує, що обвинувачений скоїв кримінальне правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, мешкає на тимчасово окупованій території України, відомостей щодо наявності у обвинуваченого неповнолітніх дітей на утриманні матеріали провадження не містять.

На підставі викладеного, беручи до уваги обставини скоєння ОСОБА_3 злочину, тяжкість кримінального правопорушення та наявність обставини, що обтяжує його покарання, враховуючи дані біографії обвинуваченої, суд приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, вважаючи, що це буде необхідним і достатнім для виконання його мети: виховання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових злочинів як ним самим, так і іншими особами. Підстав для застосування ст. 69 КК України судом не вбачається.

При вирішенні питання про призначення додаткового покарання обвинуваченій ОСОБА_3 у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, суд враховує, що ОСОБА_3 скоїв злочин, об`єктом якого є основи національної безпеки України і, на думку суду, остання своїми діями фактично допомагав державі-агресору в здійсненні забезпечення діяльності органів окупаційної влади і фактично вчинила злочин проти незалежності, суверенітету та територіальної цілісності нашої держави. Крім того, обвинувачений за віком є особою, яка може претендувати на зайняття посад в органах державної влади. За таких обставин, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання в межах санкції ч.5 ст.111-1 КК України, у виді позбавлення волі з забороною займати будь які посади в органах державної влади та місцевого самоврядування з конфіскацією усього особистого майна, так як вказане покарання буде необхідне і достатнє для виправлення і попередження вчинення нових злочинів.

9. Мотиви ухвалення рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24.03.2025 стосовно ОСОБА_3 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, однак на момент винесення вироку ОСОБА_3 затриманий не був, до суду не доставлений, рішення щодо застосування обраного запобіжного заходу судом не приймалось, розгляд справи здійснювався за відсутності обвинуваченого, суд доходить висновку про необхідність застосування до ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили запобіжного заходу у виді тримання під вартою

Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20.03.2025, яке належить ОСОБА_3 з огляду на призначення їй додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, слід залишити чинним до фактичного виконання вироку суду в частині конфіскації всього належного ОСОБА_3 майна.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 374, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, та призначити йому покарання - за ч. 5 ст. 111-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років, з позбавленням права займати будь-які посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 15 (п`ятнадцять) років, із конфіскацією всього належного їй майна

Строк відбування покарання рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_3 .

Запобіжний захід у разі затримання ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили застосувати - тримання під вартою.

Арешт на майно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

- земельну ділянку, із кадастровим номером 2322482400:01:012:0018, площею 0,2397 га;

- земельну ділянку, із кадастровим номером 2322482400:01:010:0031, площею 0,25 га;

- земельну ділянку, із кадастровим номером 2322482400:01:010:0029, площею 0,25 га;

- транспортний засіб - автомобіль марки «MERCEDES-BENZ» модель «ML 350» д.н.з. НОМЕР_3 , номер кузова VIN НОМЕР_4 ,

накладений на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20.03.2025, залишити без змін до фактичного виконання вироку суду в частині конфіскацій майна обвинуваченого.

Вирок набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення надіслати захиснику у порядку аб. 6 ч.3 ст. 323 КПК України та вручити прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: ОСОБА_1