Рішення № 133787543, 03.02.2026, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа №305/3477/25

Провадження по справі 2/305/967/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2026. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді Марусяк М.О.

секретаря судового засідання Веклюк А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рахів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представником якої є, адвокат Сопронюк Геннадій Михайлович до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

24.09.2025, ОСОБА_1 , представником якої є, адвокат Сопронюк Геннадій Михайлович звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

Позовні вимоги мотивує тим, що 24 грудня 2010 року вони з відповідачем, ОСОБА_2 , зареєстрували шлюб у Шевченківському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №558. У шлюбі в них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_1 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Радехівського районного управління юстиції Львівської області, про що 07 серпня 2010 року складено відповідний актовий запис №8 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_2 , виданим Виконавчим комітетом Бишівської сільської ради Радехівського району Львівської області, про що 06 грудня 2013 року складено відповідний актовий запис №13. Зазначає, що вони з відповідачем, прожили у шлюбі 15 років, вели спільне господарство та будували міцні сімейні відносини. Нажаль, все вище вказане більше стосується перших років спільного сімейного життя. Стверджує, що останні роки вони не можуть як сім`я проживати разом, виконувати сімейні обов`язки, спокійно вирішувати нескладні поточні проблеми, оскільки, постійно сперечаються та принижують один одного. Постійні сварки між нею та відповідачем можуть мати вплив на психіку їхніх дітей, формування їх поглядів на життя, в тому числі, на життя в шлюбі, особливо щодо відносин в родині між чоловіком та жінкою, які є основою будь-якої сім`ї. Зазначає, що вони неодноразово протягом останніх років намагалися говорити один з одним про їх особисті сімейні проблеми, спокійно вирішувати їх, однак, ніяких результатів це не дало, у сімейних стосунках нічого не змінюється довгий період, а відносини між ними лише погіршились. У зв`язку із тим, що спроби примиритись не принесли результатів, тому вона прийшла до висновку, що розлучення це єдиний вихід для них, як спосіб побудувати нове життя та зберегти нормальне бачення про сім`ю. Враховуючи інтереси дітей, її інтереси як особистості, вона хоче припинити з відповідачем шлюбні відносини. З підстав наведених вище, збереження сім`ї і подальше спільне проживання з відповідачем є неможливим та буде суперечити інтересам позивачки та інтересам їх дітей. Вважає, що надання строку на примирення не виправить стан їх шлюбних відносин, оскільки вказані вище обставини продовжуються протягом тривалого часу, а спроби примирення між нами в минулому не принесли жодних результатів. Тому, це лише погіршить стан її відносин з відповідачем та продовжить їх перебіг в часі. Крім того, зазначає, що їх спільні діти, які були народжені за час пребування у шлюбі, син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають у АДРЕСА_1 , будуть проживати з нею. Стверджує, що між нею та відповідачем на момент пред`явлення цього позову не досягнуто згоди з приводу матеріального утримання та виховання дітей. Звертає увагу суд на те, що відповідач не має іншої родини та інших неповнолітніх чи малолітніх дітей, не має на утриманні інших осіб, які потребують обов`язкового утримання з його боку. Таким чином, дітям, у всякому разі, повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, однак, вона одна не зможе забезпечити достатній рівень життя дітям, тому вважає, що батько, який є здоровим та працездатним, зможе сплачувати аліменти. Враховуючи вищевикладене та керуючись положенням ст.183 СК України, розмір аліментів на утримання двох дітей, визначається 1/3 частини від доходів платника аліментів. На підставі вищенаведеного, просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей з моменту звернення цим позовом до суду та до досягнення ними повноліття.

Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області, Марусяк М.О. від 02.10.2025, відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позовну заяву.

Позивачка та її представник ОСОБА_5 , у судове засідання жодного разу не з`явилися. Водночас, 03.11.2025 та 05.12.2025, представник позивачки надсилав на електронну адресу суду заяви в яких просив провести розгляд справи без їх участі. На задоволенні позовних вимог наполягають та просять такі задовольнити в повоному обсязі.

Відповідач, ОСОБА_2 , у судове засідання, жодного разу, не з`явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що стверджується роздруківкою з трекінгу відправлень Укрпошти від 18.10.2025 та 17.11.2025, однак відзиву на день судового розгляду справи не надав. Заяв та клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надсилав.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не проводилось.

Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що відповідачем у встановлений законом строк відзив не подано, в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд, вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Заслухавши позивача, дослідивши надані позивачем письмові докази, суд, прийшов до наступного висновку.

Згідно частини 1 статті 21 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 24 грудня 2010 року у Шевченківському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, про що складено відповідний актовий запис за №558.

Від шлюбу народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком яких, згідно свідоцтв про народження: серії НОМЕР_1 від 11 листопада 2012 року, серії НОМЕР_2 від 06 грудня 2013 року, записано відповідача, ОСОБА_2 .

Наразі діти проживають з матір`ю у Львівській області та перебувають на утриманні матері, яка є позивачем у справі, що стверджується актом обстеження в.о. старости сіл Бишів, Забава, Ордів, Торки, Радехівської міської ради Львівської області за №47 від 16.09.2025.

Відповідно до ст.112 СК України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

В роз`ясненнях Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Поряд з цим у відповідності до ч.1 ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Із статті 56 СК України вбачається, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

З даної норми слідує, що кожен із подружжя має право на припинення шлюбних відносин і таке право не залежить від бажань іншого з подружжя.

Позивачка, ОСОБА_1 , на задоволенні позову наполягає. Відповідач, ОСОБА_2 , відзиву на позов не подавав. Таким чином, враховуючи, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не може бути збережений, оскільки зазначені обставини свідчать про те, що він фактично розпався, спільне життя подружжя і збереження сім`ї стало неможливим, його формальне існування обмежує особисту свободу позивачки, порушує її особисті інтереси, що має істотне значення.

Оскільки позивачка, ОСОБА_1 , як особа, яка змінила своє прізвище при реєстрації шлюбу, не повідомила суду, яке прізвище вона бажає залишити собі після розірвання шлюбу, тому суд позбавлений можливості вирішувати таке.

В силу вимог ст.115 Сімейного Кодексу України, рішення суду про розірвання шлюбу, після набранням ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення, для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Отже, копію рішення суду, після набрання ним законної сили, слід надіслати до Рахівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Рахівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, для виконання.

Вирішуючи позовну вимогу в частині стягнення аліментів на утримання дітей, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України, статті 180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Факт батьківства відповідача, ОСОБА_2 по відношенню до дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 від 11 листопада 2012 року, серії НОМЕР_2 від 06 грудня 2013 року.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч.3 ст.51 Конституції України).

Відповідно до частин 1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ЗУ «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року № 2402-ІІІ, такий визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет. Основні засади державної політики у цій сфері ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини, та з метою забезпечення прав дитини на такі умови життя, які будуть достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку дитини.

Згідно ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

З вище наведеної норми Закону, випливає, що виключно позивачці ОСОБА_1 , як одержувачу аліментів та особі на утриманні якої знаходяться діти, надається право вибору, у який спосіб з відповідача, як платника аліментів будуть стягуватися аліменти: у твердій грошовій сумі, чи у частці від його доходу (заробітку).

Більше того, у Сімейному кодексі України не зазначено в яких випадках суд повинен стягувати аліменти у твердій грошовій сумі, а коли у частці від доходу платника аліментів.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Про право суду при визначення розміру аліментів враховувати стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, інші обставини, що мають істотне значення йдеться і в абзаці 3 п.17 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів".

У п.54 рішення від 07.12.2006 у справі «Хант проти України» (Hunt v. Ukraine) Європейський суд з прав людини зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Таким чином, матеріальне утримання дітей є обов`язком батьків, у контексті виконання якого може йтися лише про порядок надання такого утримання та про його розмір з урахуванням відповідних обставин, дії батьків дитини мають бути добросовісними, зокрема, не відповідають цьому принципу дії (бездіяльність), які позбавляють дитину належного грошового утримання, його збільшення за наявності для того умов.

Суд враховує те, що батьки мають рівні обов`язки щодо утримання дитини і відповідач має обов`язок брати участь в утриманні своєї дитини.

На підставі наведеного, суд вважає, що відповідач зобов`язаний надавати неповнолітнім дітям утримання, достатнє для задоволення їх розумних потреб, виходячи зі стану здоров`я дитини, її матеріального становища, а також зі свого стану здоров`я та матеріального становища.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачка надала достатньо доказів того, що неповнолітні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають з нею та знаходяться на її утриманні, відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дітей.

Поряд з цим, відповідачем жодних доказів на протилежне не представлено, відзив на позов не подано.

Враховуючи, що ОСОБА_2 , є здоровою, працездатною особою, відомості про те, що він має на утриманні інших осіб, у суду відсутні. Разом з тим, відповідачем не надано заперечень щодо неможливості сплати аліментів в частці від свого доходу, доказів щодо скрутного матеріального становища чи незадовільного стану здоров`я, які б унеможливлювали ним сплату аліментів на утримання неповнолітніх дітей у частці.

Суд наголошує, що обов`язок утримувати спільних дітей є рівною мірою обох батьків. При цьому суд враховує, що виховання дітей одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження на того з батьків, з ким проживають діти, у зв`язку з чим з`являється певний дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє з батьків для розвитку дітей таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного, в даному випадку на матір.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що стягнення аліментів в розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) платника аліментів, на кожну дитину, щомісячно, відповідатиме інтересам дітей та є гарантією, визначеною зазначеними вище Законами України, відповідно позов в цій частині також підлягає задоволенню.

Крім того, суд, бере до уваги усталену судову практику про стягнення аліментів на утримання двох дітей в розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) платника аліментів.

За таких обставин, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

В силу вимог ст.115 Сімейного Кодексу України, рішення суду про розірвання шлюбу, після набранням ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення, для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Отже, копію рішення суду, після набрання ним законної сили, слід надіслати до Рахівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Рахівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, для виконання.

Аліменти на утримання дітей згідно з ч.1 ст.191 СК України присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви, в даному випадку з 24.09.2025.

В силу п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України слід допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Суд роз`яснює, що у разі зміни матеріального чи сімейного стану платника аліментів одержувач аліментів, рівно як і платник аліментів вправі в порядку ст.192 СК України звернутися до суду з позовом відповідно про збільшення чи зменшення розміру аліментів.

Таким чином, особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

Крім того, приймаючи до уваги, що позивачка, ОСОБА_1 при пред`явленні позову, була звільнена від сплати судового збору, на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", на виконання вимог ст.141 ЦПК України, суд, вважає за необхідне стягнути з відповідача, ОСОБА_2 , в користь держави судовий збір в сумі 1211,20 гривень.

Питання про відшкодування інших судових витрат позивачкою не ставилося.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 263-265, 273, 354, 355, 430 п.15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Шлюб укладений 24 грудня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції за актовим записом №558 - розірвати.

Стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з позовом, тобто з 24.09.2025 і до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок, (отримувач коштів ГУК у м. Києві /м.Київ/ 22030106; код отримувача (код за ЄРДПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; класифікація доходів бюджету: 22030106, призначення платежу: Сплата судового збору за рішенням суду про стягнення судового збору на користь держави).

Інші судові витрати залишити за позивачкою.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відомості щодо учасників справи:

Позивачка, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Копію рішення суду, після набрання ним законної сили, надіслати до Рахівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Рахівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, для виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті, чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду або через Рахівський районний суд Закарпатської області.

Головуюча: М.О. Марусяк