Постанова № 13378600, 16.12.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2010 р. справа № 2а-26442/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 09:30 год.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді <Довідник >

при секретаріМогілевському А.А

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Савченко С.В.

при секретарі Могілевському А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом державного підприємства «Добропіллявугілля»

до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

за участю:

від позивача Богданова К.Х. за дов.

від відповідача:Пруднік Н.О. за дов.

В С Т А Н О В И В:

ДП “Добропіллявугілля ” звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0003451540/0 від 18.08.2010 та № 0003461540/0 від 18.08.2010.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку з питань своєчасної сплати узгоджених податкових зобовязань з ПДВ за період з 19.04.2010 року по 16.06.2010 року, за наслідками якої складено акт № 967/15-1/05400661 від 17.08.2010. На підставі цього акту та у відповідності до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0003451540/0 від 18.08.2010 та № 0003461540/0 від 18.08.2010.

Позивач не погоджується з нарахуванням штрафних санкцій, визначених спірними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки позивач не здійснював грошовими коштами погашення податкового боргу, а подавав розрахунки частини чистого прибутку, що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності в 2009 році з визначенням відємного значення частини чистого прибутку, що підлягає сплаті (р. 09 розрахунку) та уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на прибуток у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок (р. 7 розрахунку). Законодавством не передбачено нарахування штрафних санкцій у разі подання до податкової інспекції вказаних розрахунків, в яких відображено відємне значення частини чистого прибутку, що підлягає сплаті та уточнюючих розрахунків у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок. Тільки у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених законодавством, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф, передбачений п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Разом з тим, позивач зазначає, що 30 вересня 2002 року господарським судом Донецької області була порушена справа про банкрутство № 15/301Б відкритого акціонерного товариства державної холдингової компанії «Добропіллявугілля». Тобто, усі зобовязання, які виникли до моменту порушення справи про банкрутство, у тому числі податкові зобовязання, є конкурсними вимогами. 28 січня 2010 року господарським судом Донецької області по справі про банкрутство було затверджено мирову угоду, відповідно до умов якої усі конкурсні вимоги погашаються відповідно до графіків, які затверджені п. 1.3 мирової угоди, у тому числі частини чистого прибутку, що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності та податку на прибуток.

Враховуючі умови мирової угоди щодо приєднання відкритого акціонерного товариства державної холдингової компанії «Добропіллявугілля» до складу Державного підприємства «Добропіллявугілля», до якого надходять усе майно, майнові права та обовязки боржника та виключення відкритого акціонерного товариства державної холдингової компанії «Добропіллявугілля» з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України у звязку з реорганізацією, з даним адміністративним позовом звернулось державне підприємство «Добропіллявугілля» як правонаступник усіх прав та обовязків відкритого акціонерного товариства державної холдингової компанії «Добропіллявугілля».

Просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0003451540/0 від 18.08.2010 та № 0003461540/0 від 18.08.2010.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову, у яких зазначив, що при перевірці позивача було правомірно застосовано штрафні санкції з огляду на вимоги Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Пункт 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлює обовязок платника податків сплатити узгоджену суму податкового зобовязання та терміни її погашення.

Представник відповідача вважає, що суми зменшення податкових зобовязань з податку на прибуток та з частини чистого прибутку (доходу), згідно уточнюючих розрахунків податкових зобовязань з податку на прибуток та з частини чистого прибутку у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок, вважаються погашенням податкового боргу з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобовязань, так і податкових зобовязань, розрахованих контролюючим органом. Відповідно до пункту 7.7 статті 7 цього Закону, якщо платник податків має податковий борг перед різними бюджетами або державними цільовими фондами, погашення такого боргу відбувається у порядку черговості його виникнення. Наполягає на тому, що штрафні санкції, які є предметом оскарження, були нараховані в автоматичному режимі та за рахунок надання уточнюючих розрахунків.

З приводу незгоди позивача з нарахуванням штрафних санкцій на податкові зобовязання, які були предметом мирової угоди представник відповідача зазначає, що оскільки 19 квітня 2010 року по ВАТ ДХК «Добропіллявугілля» проставлено стан «0» - основний платник, було правомірно розпочато невиїзну перевірку щодо застосування умовно нарахованих штрафних санкцій.

Також представник відповідача наполягав на залишенні без розгляду позову у звязку з пропущенням строку звернення до суду позивача на підставі частини 5 статті 99 КАС України, не зважаючи на наявність клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, встановив наступне.

Позивач - державне підприємство „Добропіллявугілля” зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Добропільської міської ради Донецької області 11.03.2003, включено до ЄДРПОУ за № 32186934, здійснює свою діяльність у відповідності до Статуту (у новій редакції), затвердженим наказом Міністра вугільної промисловості України № 278 від 28.06.2008, знаходиться на податковому обліку у до Добропільській обєднаній державній податковій інспекції.

16 серпня 2010 року відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку з питань своєчасної сплати узгоджених податкових зобовязань з ПДВ за період з 19.04.2010 року по 16.06.2010 року, за наслідками якої складено акт № 967/15-1/05400661 від 17.08.2010.

18.08.2010 Добропільською обєднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003451540/0, яким позивачу на підставі вказаного акту перевірки та згідно з п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” нараховано штрафні санкції у розмірі 20% несвоєчасно сплачених сум узгоджених податкових зобовязань, що складає 1239,00 грн. та № 0003461540/0, яким позивачу на підставі вказаного акту перевірки та згідно з п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” нараховано штрафні санкції у розмірі 10% несвоєчасно сплачених сум узгоджених податкових зобовязань, що складає 390,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним адміністративним позовом.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень № 0003451540/0 від 18.08.2010 та № 0003461540/0 від 18.08.2010 виходячи з наступного.

Правовою підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем визначені норми підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, згідно з яким у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці, у відсотках виходячи із календарних днів затримки, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов`язань перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Згідно з п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами”, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Зазначеним підпунктом передбачено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.08.2002 позивачем було подано до відповідача податкову декларацію з податку на прибуток № 26003, у якій він визначив суму податку, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, податкове зобовязання за якою увійшло до реєстру вимог кредиторів (ухвала господарського суду Донецької області від 03.02.03 про затвердження реєстру вимог кредиторів по справі № 15/301Б).

16 червня 2010 року позивачем до відповідача було подано уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на прибуток у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок, в якому позивачем було зменшено суму, що підлягає сплаті до бюджету на 6195 грн.

Як встановлено судом, саме подання позивачем 16 червня 2010 року уточнюючого розрахунку було сприйнято відповідачем як сплата податкового зобовязання з податку на прибуток, у звязку з чим були нараховані штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобовязання з податку на прибуток.

11.08.2003 року позивачем було подано до відповідача податкову декларацію з податку на прибуток № 16584, у якій він визначив суму податку, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, податкове зобовязання за якою увійшло до поточних вимог кредиторів (ухвала господарського суду Донецької області від 28.01.10 про затвердження мирової угоди по справі № 15/301Б).

12 травня 2010 року позивачем до відповідача було подано розрахунок частини чистого прибутку, що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності в 2009 році з визначенням відємного значення частини чистого прибутку, що підлягає сплаті (р. 09 розрахунку) у розмірі 3900.00 грн.

Як встановлено судом, саме подання позивачем 16 червня 2010 року уточнюючого розрахунку та 12 травня 2010 року розрахунку чистого прибутку було сприйнято відповідачем як сплата податкового зобовязання з податку на прибуток, у звязку з чим були нараховані штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобовязання з податку на прибуток.

Отже, у судовому засіданні встановлено та підтверджується актом перевірки, що відповідачем здійснено врахування суми, що визначена в уточнюючому розрахунку та розрахунку частини чистого прибутку, на погашення податкового боргу попередніх періодів, тобто боргу, який виник внаслідок несплати зобовязань, визначених податковими деклараціями від 09.08.2002 № 26003 та від 11.08.2003 року № 16584.

Як передбачено п. 4.3 розділу 4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 № 276, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 р. за № 843/11123. при поданні уточнюючого розрахунку, що збільшує або зменшує податкові зобовязання минулих податкових періодів платника, нарахування в особовому рахунку платника проводиться датою його подання. Таким чином, ця норма визначає порядок нарахування податкового зобовязання, а не порядок його погашення.

Згідно з п. 11.4 розділу 11 Інструкції, під погашенням податкового боргу за певним видом платежу слід розуміти зменшення абсолютного значення відємного сальдо розрахунків платника з бюджетом та пені, підтверджене відповідним документом.

Таким чином, відповідачем не доведено, з яких підстав він виходив при визначенні того, що сума податкових зобовязань з податку на прибуток яка була зменшена уточнюючими розрахунками, зарахована саме на погашення зобовязань, податковими деклараціями від 09.08.2002 № 26003 та від 11.08.2003 року № 16584.

Відповідач в обґрунтування правомірності зарахування сплачених позивачем сум в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу посилається на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Суд знаходить необґрунтованим таке посилання відповідача, оскільки відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобовязаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обовязок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обовязок саме контролюючого органу (у даному випадку органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” або іншими законами з питань оподаткування.

Суд зазначає, що однією з умов застосування фінансових санкцій відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є порушення платником податків граничних строків проведення платежів, встановлених цим Законом. Оскільки строки сплати податку на прибуток встановлюються спеціальним законодавством, то у відповідача відсутні правові підстави розповсюджувати дію Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в частині застосування фінансових санкцій за порушення строків на дані правовідносини.

Суд вважає неправомірними дії відповідача по нарахуванню штрафних санкцій на суми податкових зобовязань, які є предметом мирової угоди, яка була затверджена у межах в процедури банкрутства з огляду на наступне.

30 вересня 2002 року господарським судом Донецької області була порушена справа про банкрутство № 15/301Б відкритого акціонерного товариства державної холдингової компанії «Добропіллявугілля».

Відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» зобовязання, які виникли до моменту порушення справи про банкрутство, у тому числі податкові зобовязання, є конкурсними вимогами. Зобовязання, які виникли після порушення справи про банкрутство є поточними вимогами кредиторів.

28 січня 2010 року господарським судом Донецької області по справі про банкрутство було затверджено мирову угоду, відповідно до умов якої усі вимоги (конкурсні та поточні) погашаються відповідно до графіків, які затверджені п. 1.3 мирової угоди, у тому числі частини чистого прибутку, що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності та податку на прибуток.

Як вбачається з ухвали господарського суду Донецької області від 28 січня 2010 року, ухвалою суду від 03.02.2003 року по справі № 15/301Б було затверджено реєстр вимог кредиторів, відповідно до якого сума конкурсних вимог кредитора 1 Добропільської ОДПІ складає 821 319,03 грн. Також станом на 27 липня 2009 року сума поточних вимог кредитора 1 Добропільської ОДПІ складає 3 543 290,98 грн.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач здійснив зарахування зменшення податкових зобовязань з податку на прибуток та з розрахунку чистого прибутку в рахунок податкових зобовязань, які були визначені як конкурсні (декларація з податку на прибуток від 09.08.2002 № 26003) та поточні (декларація з податку на прибуток від 11.08.2003 року № 16584) вимоги кредитора податкового органу та були предметом мирової угоди в рамках процедури банкрутства.

Суд зазначає, що графіки погашення податкового боргу на виконання п.1.3. мирової угоди по справі № 15/301Б були погоджені податковим органом, комітетом кредиторів та затверджені судом. Тобто, строки погашення зобовязань, які в рамках процедури банкрутства визначаються як конкурсні та поточні вимоги кредиторів, на цей час визначені умовами мирової угоди.

Судом встановлено, що на виконання додатку 1 та п. 1.3 мирової угоди, було складено 3 графіки погашення сум сплати розстроченого податкового боргу з податку на прибуток та частини чистого прибутку. Відповідно до вказаних графіків, першою датою погашення зазначених зобовязань визначено 15 вересня 2010 року. Окрім того, позивачем надані докази виконання умов мирової угоди станом на кожну визначену у графіку дату сплати податкових зобовязань (платіжні доручення, які долучені до матеріалів справи). Таким чином, станом на 12 травня 2010 року та 16 червня 2010 року строки сплати податкових зобовязань з податку на прибуток, які виникли у 2002 та 2003 років не настали.

З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідачем не доведено законну підставу здійснення нарахування штрафних санкцій позивачу податковим повідомленням-рішенням № 0003451540/0 від 18.08.2010 та № 0003461540/0 від 18.08.2010, у звязку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на пропуск строку звернення позивача до суду, та, як наслідок застосування частини 5 статті 99 КАС України в частині залишення без розгляду позовної заяви не приймаються судом до уваги, оскільки питання про поновлення строку звернення до суду вирішується судом на стадії відкриття провадження по справі у разі наявності клопотання позивача про поновлення зазначеного строку. При поданні позову позивачем було долучено до позовної заяви клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке було розглянуто та задоволено судом, про що винесено відповідну ухвалу від 16 грудня 2010 року.

Відповідно до ст. 94 КАС України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн., які документально підтверджені.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов ДП “Добропіллявугілля ” до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0003451540/0 від 18.08.2010 та № 0003461540/0 від 18.08.2010. задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Добропільської обєднаної державної податкової інспекції від 18.08.10 № 0003451540/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток у розмірі 1239,00 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Добропільської обєднаної державної податкової інспекції від 18.08.10 № 0003461540/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій з доходів від власної підприємницької діяльності у розмірі 390,00 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь державного підприємства “ Добропіллявугілля ” витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 16 грудня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 21 грудня 2010 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Савченко С. В.