Рішення № 133785808, 03.02.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/4393/25

Провадження № 2/346/306/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді Третьякової І.В.,

за участю:

секретаря судових засідань Гжибовського А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Коломия, Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дітей, -

у с т а н о в и в:

28.08.2025р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 згідно рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області у справі № 346/5137/20 на її користь на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі по 2000,00 грн. щомісячно на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття на 1/3 частку всіх видів заробітку платника аліментів до досягнення цими дітьми повноліття.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що з відповідачем вона перебувала в зареєстрованому шлюбі в якому у них народилося донька ОСОБА_5 та син ОСОБА_6 . Після припинення шлюбних відносин, діти залишилися проживати з матір`ю, а з батька на їхнє утримання рішенням суду були стягнуті аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 2000,00 грн. Вказаних коштів не вистачає для забезпечення потреб дітей і позивачу складно самій нести витрати по утриманню доньки та сина, оскільки вона на теперішній час не працює так як перебуває у відпустці по догляду за ще однією дитиною, народженою в шлюбі з ОСОБА_7 . В той же час в зв`язку зі збройною агресією рф проти України, ОСОБА_2 доєднався до лав Збройних Сил України та будучи військовослужбовцем став отримувати стабільний дохід, який дає йому можливість сплачувати аліменти в більшому розмірі, аніж було визначено рішенням суду. Таким чином, вказуючи на зміну матеріального становища відповідача та збільшення його доходів, ОСОБА_1 просила змінити розмір стягуваних аліментів з твердої грошової суми на частку від всіх видів його заробітку.

Ухвало суду від 11.09.2025р. у справі відкрито спрощене позовне провадження, призначено перше судове засідання з викликом сторін. Роз`яснено відповідачу його право подати відзив разом з доказами, що обґрунтовують доводи заперечень.

Відзив на позовну заяву до суду не надходив.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, 20.10.2025р. подала до суду письмову заяву в якій просила розглянути справу за її відсутності. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання неодноразово не з`являвся, причини неявки суду не повідомляв, клопотань про відкладення розгляду справи або розгляд справи за його відсутності до суду не подавав. Про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та у встановленому законом порядку шляхом направлення судових повісток за зареєстрованою адресою його місця проживання. Однак, поштові відправлення були повернуті до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч.7, 8 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно ч.4, 10 ст. 130 ЦПК України, у разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення. Якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.

Абзацом 2 ч.1 ст. 131 ЦПК України визначено, що у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (частина третя статті 131 ЦПК України).

Таким чином, аналіз вищевказаних процесуальних норм свідчить про те, що ОСОБА_2 належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи по якій він є стороною, з огляду на володіння судом інформації про зареєстровану адресу його проживання та відсутності від нього повідомлень про зміну даної адреси.

Виходячи з наведеного, відповідно до ст. 223, 280 ЦПК України, суд розглядає справу у відсутності відповідача і ухвалює заочне рішення проти чого представник позивача в своєму клопотанні не заперечувала.

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає повному задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_8 являються батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження дітей серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 .

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24.12.2020 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання їхніх малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі по 2 000 (дві тисячі) гривень щомісячно на кожну дитину до досягнення цими дітьми повноліття.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , ОСОБА_8 03.06.2023р. зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 та змінила своє прізвище на « ОСОБА_9 », актовий запис № 302.

Витягами з реєстру Коршівської територіальної громади та довідкою Коршівської сільської ради від 03.07.2025р. підтверджується, що ОСОБА_1 разом з чоловіком ОСОБА_7 , а також трьома дітьми: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстровані та проживають в АДРЕСА_1 .

Постановою старшого державного виконавця Коломийського відділу ДВС у Коломийському районі Івано-Франківської області від 05.08.2025р. підтверджується відкриття виконавчого провадження №78779496 щодо примусового стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь позивача.

Предметом спору в даній справі є зміна розміру аліментів на утримання малолітніх дітей в сторону збільшення.

У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами першою та другою статті 27 Конвенції про права дитини встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).

Відповідно до частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 (провадження № 61-7397св21) зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частинами 1, 5 ст. 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Виходячи з наведених норм закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я, а також здоров`я дітей.

Положення ст.. 12, 81 ЦПК України покладають на сторони обов`язок довести обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст.. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З представлених в даній справі сторонами доказів, судом було встановлено, що на момент ухвалення рішення про стягнення аліментів, ОСОБА_2 офіційно працевлаштованим не був, періодично їздив на заробітки за кордон та погоджувався на стягнення з нього аліментів в заявленому позивачем розмірі про що зазначено в рішенні Коломийського міськрайонного суду від 24.12.2020р. На теперішній час відповідач проходить військову службу та отримує стабільний щомісячний дохід, а тому, в зв`язку з покращенням матеріального стану ОСОБА_2 , суд вважає за можливе змінити спосіб стягнення аліментів з твердої грошової суми на 1/3 частку всіх видів заробітку платника аліментів.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ч.6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Виходячи з положень вищевказаної норми, з відповідача на користь держави підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 1331,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 180, 181, 182, 184, 192 СК України, ст.ст. 12, 81, 89, 137, 141, 263-265, 279, 280-284, 354-355 ЦПК України, суд ,-

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 ), на користь ОСОБА_11 , ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , жительки АДРЕСА_1 ), на утримання їхніх малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 2 000 (двох тисяч) гривень щомісячно на кожну дитину на 1/3 частку всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття.

Виконавчий лист №346/5137/20., виданий на підставі рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24 грудня 2020р. щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_8 , на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень щомісячно на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття - відкликати.

Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок на користь держави, на рахунок: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/ м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації: 22030106.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана сторонами протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду або через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне судове рішення складено 03 лютого 2026 року.

Суддя: Третьякова І. В.