Ухвала суду № 133785755, 04.02.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/3388/23

Провадження № 1-кп/344/275/26

У Х В А Л А

04 лютого 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255-1, ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 08 грудня 2026 року продовжено щодо обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 05 лютого 2026 року включно.

Відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

У судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 на строк 60 днів, яке попередньо вручено обвинуваченому та захиснику. Підтримуючи подане клопотання, мотивував наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від суду з метою уникнути покарання, незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, вчинити інше або продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому ОСОБА_8 обвинувачується.

Захисник ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання прокурора, вказав, що на даний час винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих злочинів не доведена, оскільки нема вироку суду, яким би встановлювалася його винуватість, а клопотання прокурора є однотипними, прокурором не надано доказів існування вказаних у клопотанні ризиків. За таких обставин просив змінити застосований щодо ОСОБА_8 запобіжний захід на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав думку захисника, зазначив, що жодних злочинів не вчиняв, обвинувачується необґрунтовано, будь-яких доказів на існування вказаних ризиків прокурором теж не надано, а тому просив змінити запобіжний захід на домашній арешт, а в разі задоволення клопотання прокурора визначити розмір застави.

Захисники ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , обвинувачений ОСОБА_9 підтримали позицію захисника ОСОБА_5 і обвинуваченого ОСОБА_8 .

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав захисників та обвинувачених, поклався на розсуд суду.

Вислухавши сторін, вивчивши матеріали кримінального провадження з цього приводу, в тому числі дані, що характеризують ОСОБА_8 , його вік, стан здоров`я та майновий стан, наявність постійного місця проживання, міцність соціальних зв`язків, репутацію обвинуваченого ОСОБА_8 , який раніше неодноразово судимий, востаннє вироком Івано-Франківського міського суду від 22.06.2022 за ч.2 ст.185, ч.3 ст. 185, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці, суд враховує, що обвинуваченому ОСОБА_8 інкримінується вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255-1, ч. 3 ст. 307 КК України, що є особливо тяжкими злочинами, під час відбування покарання у виді позбавлення волі за попереднім вироком суду, що переконливо свідчить по наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України - вчинення іншого або продовження вчинення кримінальних правопорушень.

Серйозність пред`явленого обвинувачення, відповідно до п.81 рішення ЄСПЛ у справі від 26.07.2001 «Ілійков проти Болгарії» є тим фактором, який надає можливість продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки це є один із аспектів при оцінюванні загрози ухилення від слідства чи продовження заняття злочинною діяльністю.

У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Кримінальне провадження перебуває на стадії судового провадження, що обумовлює наявність певних особливостей. Зокрема, на стадії судового провадження такий стандарт доказування як «обґрунтована підозра» втрачає свою актуальність і при оцінці доказів повинен бути застосований критерій доведеності «поза розумним сумнівом», який випливає із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Однак цей критерій може бути застосований тільки під час ухвалення остаточного судового рішення, яким буде розглянуто справу по суті.

Намагання надати оцінку доказам, які були досліджені в результаті судового розгляду кримінального провадження до ухвалення остаточного судового рішення може бути сприйнято сторонами як ознака упередженості суду.

Інкриміновані обвинуваченому ОСОБА_8 кримінальні правопорушення можуть викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу.

Підставами вважати, що ОСОБА_8 , перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, є те, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна, і у разі визнання його винуватим, ризик втечі для нього може бути менш небезпечним, ніж призначене покарання і процедура його відбування.

При цьому суд враховує, що ризик в свою чергу не є визначеною подією, а по суті представляє ймовірність отримання несприятливих для судового провадження подій, визначених у ч.1 ст.177 КПК України.

У відповідності до ст.199 КПК України під час судового розгляду знайшли своє підтвердження доводи прокурора про те, що ризики згідно з ч.1 ст.177 КПК України з часу застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу не зменшилися та продовжують існувати до теперішнього часу, що в свою чергу виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою.

З огляду на викладене, суд вважає застосування більш м`якого запобіжного заходу недостатнім для забезпечення виконання ОСОБА_8 покладених на нього обов`язків. Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_8 є співмірним і доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження, а тому запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 у виді тримання під вартою слід продовжити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183, 331, 369-372, ч.2 ст.392 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_8 задовольнити. Застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою продовжити до 04 квітня 2026 року включно.

Копію ухвали для виконання направити начальнику ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)» та вручити обвинуваченому і прокурору негайно після її оголошення, інші сторони мають право отримати її копію в суді.

Ухвалу може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_10