Постанова № 13378561, 27.12.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2010 р. справа № 2а-28545/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10:00 год.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді <Довідник >

при секретаріМогілевському А.А

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Савченко С.В.

при секретарі Могілевському А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віан-Груп»

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

про визнання протиправними дій та зобовязати вчинити певні дії

за участю:

від позивача Папакіної К.М. за дов., Беро А.Л. за дов

від відповідача: Тимошенко С.Ю. за дов.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Віан-Груп» звернулось до суду з позовною заявою до державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання протиправними дій відповідача щодо невизнання податкової декларації з ПДВ за жовтень 2010 року як податкової звітності та зобовязання відповідача визнати податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2010 року податковою звітністю датою її прийняття.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 18 листопада 2010 року ним по електронній пошті було направлено декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року. 8 грудня 2010 року від відповідача ним отримано лист про невизнання податкової декларації з ПДВ за жовтень 2010 року як податкової звітності (лист відповідача від 30.11.10 № 53647/10/15-213). Підставою невизнання зазначено Закон України «Про порядок погашення зобовязань перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закон України «Про податок на додану вартість», Наказ ДПА України від 30.05.1997 року № 166 «Про порядок заповнення та подання декларацій з податку на додану вартість». Позивач також зазначає про те, що повідомлення про невизнання звітності направлено із порушенням строків, встановлених законом. Оскільки відповідачем при невизнанні податкової звітності не було зазначено конкретної норми Закону, яку порушив позивач та які недоліки, виявлені податковим органом потрібно усунути, такі дії відповідача є протиправними.

Позивач вважає дії відповідача щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року неправомірними, такими, що здійснені без передбачених на те законом підстав і не відповідають вимогам законодавства.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду усні пояснення, які полягають у тому, що податковим органом не було визнано як податкову звітність податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2010 року на підставі Закону України «Про порядок погашення зобовязань перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України «Про податок на додану вартість», Наказ ДПА України від 30.05.1997 року № 166 «Про порядок заповнення та подання декларацій з податку на додану вартість».

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши всі обставини справи та перевіривши їх наявними доказами в межах позовних вимог, суд встановив.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Віан-Груп” є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради 28.10.2009 року, ідентифікацій код юридичної особи 30076079, знадиться на податковому обліку в державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 09.11.2009 року, є платником цього податку, індивідуальний податковий номер 300760705620.

Судом встановлено, що позивачем електронною поштою надано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року (Далі спірна декларація). Факт отримання податкової декларації податковим органом підтверджується квитанцією про прийняття декларації з реєстраційним номером 9005154521.

Відповідач 30.11.2010 року направив на адресу позивача лист, відповідно до якого повідомив про невизнання податкової декларації з ПДВ позивача за жовтень 2010 року як податкової звітності на підставі Закону України «Про порядок погашення зобовязань перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України «Про податок на додану вартість», Наказ ДПА України від 30.05.1997 року № 166 «Про порядок заповнення та подання декларацій з податку на додану вартість».

Суд зазначає, що у даному листі податковим органом не зазначено, яке саме порушення стало підставою для невизнання декларації позивача як податкової звітності, яка саме норма Закону була порушена позивачем, і який саме недолік має бути усунений позивачем при повторному поданні декларації.

Проблемою даного спору є правомірність невизнання податковим органом податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року податковою звітністю.

Відповідно до ч. 4, 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Враховуючі, що субєктом владних повноважень податковим органом не надано доказів та письмових пояснень в підтвердження правомірності своїх дій, суд вирішує справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідно до п.п.4.1.2. п.4.1. ст.4 Закону України № 2181 “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, - прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Проте судом не встановлено порушення позивачем вищевказаних норм.

Відповідно до п. 5.1. Закону 2181 від 21.12.2000р. податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків: адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Відповідно до п. 3.4. порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 р. за N 250/2054 (далі порядок 166) платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п. 4.3. Порядку 166 податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

В спірній податковій декларації зазначено обов'язкові реквізити, її підписано повноважними посадовими особами, скріплено печаткою платника податків.

Проаналізувавши вищенаведені норми, суд зазначає, що податкова декларація може бути не визнана податковим органом як податкова декларація тільки у випадках, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. Суд зазначає, що вищезазначені норми Закону № 2181 містять вичерпний перелік випадків не визнання податковим органом податкової декларації як такої. Інших випадків не визнання податкової декларації не встановлено ні Законом № 218І, ні іншими нормативно-правовими актами.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи із комплексного аналізу вищевказаних норм, суд приходить до висновку, що невизнання відповідачем спірної декларації поданої, як податкової звітності, - є протиправними.

Що стосується позовних вимог в частині зобовязання відповідача визнати податкову декларацію як податкову звітність позивача з податку на додану вартість за звітний період жовтень 2010 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” завданнями органів державної податкової служби зокрема є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Законом України № 2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачена відповідальність за несвоєчасне подання податником податків податкової звітності у строки, визначені законодавством, зокрема п.п. 17.1.1. встановлено, що платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Таким чином, дії відповідача можуть призвести до таких негативних наслідків як, втрачання права на податковий кредит, необґрунтоване визначення податкових зобовязань у вигляді штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасне подання податкової звітності.

Відповідно до п.5.1. ст. 5 цього ж Закону, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Таким чином, для повного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобовязати відповідача визнати податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року податковою декларацією датою прийняття.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність своїх дій в порядку частини 2 статті 71 КАС України, та позовні вимоги підлягають задоволенню повністю. В порядку статті 94 КАС України судові витрати присуджуються позивачу з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 24, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Віан-Груп» до державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання протиправними дій відповідача щодо невизнання податкової декларації з ПДВ за жовтень 2010 року як податкової звітності та зобовязання відповідача визнати податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2010 року податковою звітністю датою її прийняття задовольнити.

Визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька по невизнанню податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року товариства з обмеженою відповідальністю «Віан-Груп» як податкової звітності.

Зобовязати державну податкову інспекцію у Ворошиловському районі м. Донецька визнати податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року товариства з обмеженою відповідальністю «Віан-Груп» як податкову звітність датою її прийняття.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Віан-Груп» судові витрати на суму 3,40 (три гривні сорок копійок).

Постанова ухвалена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 27 грудня 2010 року.

Повний текст постанови складений 31 грудня 2010 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Савченко С. В.