Рішення № 133778304, 02.02.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/24806/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючої судді Балацької О.Р.,

з участю секретаря судового засідання Бугайчук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ :

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В Рівненський міський суд Рівненської області з позовною заявою до Управління патрульної поліції в Рівненській області звернувся представник ОСОБА_1 адвокат Дупак В.Г. про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5930924 від 14.10.2025 відносно громадянина ОСОБА_1 , згідно ч. 2 ст. 122 КУпАП із застосуванням адміністративного стягнення у вигляді штрафу. В позовній заяві просить поновити строк на подачу позовної заяви про скасування оскаржуваної постанови; визнати протиправною та скасувати цю постанову, справу про адміністративне правопорушення закрити.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що оскаржувана постанова серії ЕНА № 5930924 від 14.10.2025 винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без належного доведення події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. Позивач заперечує факт проїзду перехрестя на заборонений сигнал світлофора та стверджує, що рух здійснювався на миготливий зелений сигнал світлофора. Вказує, що у постанові відсутні посилання на будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували факт порушення Правил дорожнього руху, зокрема відеофіксацію самого моменту проїзду на заборонений сигнал. Наявний відеозапис, за твердженням позивача, фіксує лише процес складання постанови після зупинки транспортного засобу та не підтверджує факту правопорушення. Крім того, зазначає, що копію постанови йому не було вручено у день її винесення, він її не підписував, а про існування оскаржуваної постанови дізнався лише 10.11.2025 під час ознайомлення з матеріалами іншої справи в суді, у зв`язку з чим просить поновити строк звернення до суду як пропущений з поважних причин. Посилаючись на положення ст. 19 Конституції України, ст. ст. 245, 247, 251, 280, 283 КУпАП та ст. 77 КАС України, позивач вказує, що обов`язок доведення правомірності прийнятого рішення покладається на суб`єкта владних повноважень, однак відповідач не надав належних доказів вини позивача. У зв`язку з цим позивач просить визнати постанову протиправною та скасувати її, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Від представника відповідача начальника сектору правового забезпечення Департаменту патрульної поліції Національної поліції України майора поліції Івашинюти І.О. до суду надійшов відзив, якому він заперечив проти задоволення позовних вимог, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними і допустимими доказами. Представник відповідача зазначає, що 14.10.2025 року о 05 год. 50 хв. у м. Рівне по вул. Соборна, 332 позивач, керуючи транспортним засобом, проїхав перехрестя вулиць Соборна Петра Могили на заборонений сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 Правил дорожнього руху України. За вказане правопорушення уповноваженим поліцейським у межах наданих повноважень було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. На думку відповідача, оскаржувана постанова відповідає вимогам статей 283, 284 КУпАП, винесена з дотриманням встановленої законом процедури, а підстав для її скасування не існує. Посилання позивача на відсутність події та складу адміністративного правопорушення відповідач вважає голослівними, оскільки вони ґрунтуються виключно на словесному запереченні без надання будь-яких доказів. Відповідач також зазначає, що в матеріалах справи наявні відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів поліцейських та службового транспортного засобу, які, на його переконання, підтверджують факт керування позивачем транспортним засобом, факт вчинення правопорушення, а також дотримання поліцейськими процедури розгляду справи та роз`яснення позивачу його процесуальних прав. Посилаючись на норми КУпАП, Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про дорожній рух» та ст. 77 КАС України, відповідач вважає, що ним доведено правомірність винесеного рішення, тоді як позивач не довів обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги. У зв`язку з цим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та залишити оскаржувану постанову без змін.

ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 листопада 2025 року справу передано судді Балацькій О.Р.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 20 листопада 2025 року поновлено пропущений строк для звернення до суду із позовною заявою, зазначена позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та за наявними у справі матеріалами. (а.с. 28-29)

16.12.2025 до Рівненського міського суду Рівненської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позову, вказавши на правомірність винесеної постанови, дотримання поліцейськими вимог законодавства та відсутність підстав для її скасування. (а.с. 33-37)

Додаткових заяв та клопотань від учасників справи до суду не надходило.

З`ясувавши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

ІІІ. Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та докази.

Суд встановив, що 14 жовтня 2025 року інспектором патрульної поліції відносно Терещука Віталія Юрійовича була винесена постанова серії ЕНА № 5930924 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП за нібито проїзд перехрестя на заборонений сигнал світлофора.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що в ній зазначено лише опис правопорушення без посилання на конкретні докази, якими підтверджується факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення. У графі постанови «До постанови додаються» відсутні будь-які відомості про наявність фото-, відеофіксації чи інших доказів, що підтверджували б проїзд позивачем перехрестя саме на заборонений сигнал світлофора.

Також судом встановлено, що позивач фактично не був поінформований про винесення постанови серії ЕНА № 5930924 від 14.10.2025, оскільки копію постанови йому не було вручено у день її винесення, що підтверджується відсутністю відміток про її вручення у матеріалах справи. Про існування оскаржуваної постанови позивач дізнався лише 10.11.2025 під час ознайомлення з матеріалами іншої справи в суді, що підтверджується відповідними відомостями у матеріалах справи. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 20.11.2025 строк для звернення до суду із позовною заявою поновлено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 294 КАС України у зв`язку з пропуском строку з поважних причин.

Досліджені судом відеозаписи, надані відповідачем, не містять фіксації безпосереднього моменту вчинення адміністративного правопорушення, а відображають лише процес зупинки транспортного засобу та складення постанови після нібито виявленого порушення. Таким чином, зазначені відеоматеріали не підтверджують наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Крім того, судом встановлено, що позивач під час розгляду справи на місці події свою вину не визнавав, наполягав на тому, що рух через перехрестя здійснювався на миготливий зелений сигнал світлофора, а будь-яких інших доказів, які б спростовували ці пояснення, відповідачем суду не надано.

ІV. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Згідно з вимогами ст. 55 Конституції України, кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями пункту 8 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 23 Закону № 580-VIII визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Відповідно до ч. 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).

Відповідно до частини 2 статті 122 КУпАП адміністративна відповідальність настає, зокрема, за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, обов?язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, наявність яких доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Отже, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму дії або бездіяльності та має сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. На підставі ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як доказ відповідач посилається на відеозапис з нагрудної камери патрульного поліцейського. Разом з тим цей доказ не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність винесення оскаржуваної постанови.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Водночас матеріали вказаної адміністративної справи не містять належних доказів для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, тому постанову серії ЕНА № 5930924 від 14 жовтня 2025 року належить скасувати.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами обґрунтованість та правомірність притягнення позивача до відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, а тому постанову серії ЕНА № 5930924 від 14 жовтня 2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу слід скасувати, а провадження у справі закрити.

Статтею 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовна вимога про скасування постанови про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з відповідача, на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору в розмірі 605 грн. 60 коп.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 9, 19, 20, 77, 139, 241, 244, 245, 246, 295, 297 КАС України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5930924 від 14 жовтня 2025 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 122 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати на сплату судового збору в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляцiйного адміністративного суду через Рiвненський мiський суд Рівненської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач 1 Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: вул. Степана Бандери, буд. 14А, м. Рівне, Рівненська область, 33028, ЄДРПОУ 40108646.

Повне судове рішення складене 02.02.2026.

Суддя Ольга БАЛАЦЬКА