Рішення № 133776293, 03.02.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/19040/25

Провадження № 2/344/1537/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

03 лютого 2026 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Польської М.В.

за участю секретаря судового засідання Соляник Т.І.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, -

В С Т А Н О В И В:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернувся у жовтні 2025 року до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного №00-9785798 від 21.05.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 кредитного договору №00-9785798, відповідач отримала кредит у розмірі 5 000 грн., строком на 360 календарних днів, шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 , яка емінована АТ «УНВЕРСАЛ БАНК», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,47 % від суми кредиту за кожен день користування. Кредитний договір був укладений в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Первісного кредитора, підписаний Відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». 25.11.2024 року між первісним кредитором - ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено Договір факторингу №25112024-МК/Ейс, відповідно до умов якого ТОВ «МАКС КРЕДИТ» відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №00-9785798 від 21.05.2024 року на користь позивача. У зв`язку з порушеннями відповідачем своїх зобов`язань заборгованість за Договором №00-9785798 від 21.05.2024 року станом на 01.10.2025 року року, яку позивач просить стягнути з відповідача, становить 11 086 грн., яка складається 5 000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 500 грн. - заборгованості за комісією та 5 586 грн. заборгованості за відсотками.

Ухвалою суду від 27.10.2025 року відкрито провадження у справі та витребувано докази.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак в позовній заяві зазначив, що не заперечує проти розгляду справи за його відсутності та винесення заочного рішення судом.

Відповідач в судові засідання не з`являлась, про день та час слухання справи була повідомлена відповідно до вимог закону. Про судове засідання відповідач повідомленатакож шляхом розміщення оголошення на сайті «Судова влада». Причину неявки суду не повідомила, відзив на позов не подавала. З врахуванням вимог п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України за неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності учасника справи в заочному порядку за згодою позивача, та з врахуванням строків розгляду справи, в т.ч. в порядку спрощеного позовного провадження.

З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи всі докази в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення частково позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 21.05.2024 року ОСОБА_1 ознайомилась із основними умовами кредитування у ТОВ «МАКС КРЕДИТ», на підтвердження чого до позовної заяви долучено Паспорт споживчого кредиту, який відповідач підписав одноразовим ідентифікатором 69131.

Після ознайомлення із основними умовами кредитування ОСОБА_1 у електронній формі уклала із ТОВ «МАКС КРЕДИТ» договір кредитної лінії № 00-9785798 від 21.05.2024 року, який підписала за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 69131, який направлений на її мобільний телефон НОМЕР_2 , на що вказує довідка про ідентифікацію.

За умовами вказаного вище Договору кредитної лінії № 00-9785798 від 21.05.2024 року, кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (п. 1.1). Сума ліміту кредитної лінії 5 000 грн. (п. 1.2).

Строк дії кредитної лінії 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту кредитодавцю в останній день строку кредитування 16.05.2025 року (п. 1.3). Позичальник зобов`язаний оплатити проценти в періодичну дату оплати процентів, а саме на 05.06.2024 року, та на кожний 25 день після цієї дати за фактичне користування грошовими коштами протягом строку дії кредитної лінії (п. 1.4).

Стандартна процентна ставка складає 1,47 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, застосовується у межах строку дії крединої лінії, зазначеної в п. 1.3 цього договору (п. 1.5.1).

Кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 10 % від суми кредиту, що складає 500 грн, яку позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених п. 3.4 цього договору (п. 1.6).

Кредитодавець зобов`язаний надати кредит у дату надання/видачі кредиту 21.05.2024 року. Сума кредиту нараховується кредитодавцеві в розмірі 5 000 грн. на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу НОМЕР_1 (п. 2.8).

Строк дії договору становить 360 днів (п. 7.2).

На підтвердження факту перерахування ОСОБА_1 , 21.05.2024 суми кредиту у розмірі 5 000 грн. на рахунок НОМЕР_1 за договором № 00-9785798 від 21.05.2024 року позивач надав інформаційну довідку ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» з додатком.

Згідно розрахунку заборгованості, який проведений ТОВ «МАКС КРЕДИТ», станом на 25.11.2024 заборгованість ОСОБА_1 за договором № 00-9785798 від 21.05.2024 року становила 11 086 грн., з яких: 5 000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 500 грн. заборгованість за комісіями, та 5 586 грн. заборгованості за відсотками. Проценти нараховувалися за період з 21.05.2024 до 25.11.2024 року за ставкою 1,47%.

25.11.2024 року ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали договір факторингу №25112024-МК/Ейс, за умовами якого його сторони погодили, що фактор зобов`язується передати (сплатит) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. Перехід від клієнта до фактора відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі Реєстру боржників згідно з Додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно боргів та набуває відповідні права вимоги.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №25112024-МК/Ейс від 25.11.2024, ТОВ «ФК «ЕЙС» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 00-9785798 від 21.05.2024 року в сумі 11 086 грн., з яких: 5 000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 500 грн. заборгованості за нарахованими комісіями та 5 586 грн. заборгованості за відсотками (які нараховані за період з 21.05.2024 року до 25.11.2024 року).

На виконання вимог ухвали суду АТ «УНІЕРСАЛ БАНК», та надано інформацію, згідно якої, на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано картку № НОМЕР_3 . На вказаний картковий рахунок ОСОБА_1 за період з 21.05.2024 року по 26.05.2024 року було зарахування коштів у сумі 5 000 грн.

Таким чином позивачем доведено факт відступлення права грошової вимоги до відповідача. Первісний кредитор ТОВ «Макс Кредит» відступив право вимоги за вищевказаним кредитним договором на користь ТОВ «ФК «ЕЙС», а відтак позивач, як правонаступник кредитора, набув право вимоги за кредитним договором № 00-9785798 від 21.05.2024 року в сумі 11 086 грн. Позивач не здійснював нарахувань за кредитною заборгованістю.

В ході розгляду справи судом встановлено, що у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість по сплаті кредиту, оскільки відповідач не виконала взяті на себе відповідно до Договору № 00-9785798 від 21.05.2024 року зобов`язання, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення тіла кредиту в 11 086 грн., з яких: 5 000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 500 грн. заборгованості за нарахованими комісіями, та 5 586 грн. заборгованості за відсотками (які нараховані за період з 21.05.2024 до 25.11.2024 року) є обґрунтованими.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних

У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), вбачається, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону України «Про електронну комерцію», є оригіналом такого документа.

У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Нормою ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, між сторонами вказаних договорів (позики та кредитних договорів) було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів, які оформлені ними в електронній формі з використанням електронних підписів.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору. Договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено ЦК України.

Отже, укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов`язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення позики за електронним договором є обов`язковим.

При цьому, судом, згідно з ч.4 ст. 263 ЦПК України, враховані висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

Згідно з ч.1 ст. 1077, ч.1 ст. 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту (позики) відповідач суду не надала, не подав будь-яких доказів на спростування користування нею наданими їй кредитними коштами, а також не подала будь-яких доказів на спростування розрахунку заборгованості.

Оскільки судом встановлено, що відповідач уклала кредитний договір, та, взявши на себе зобов`язання з повернення кредитних коштів, сплати процентів за їхнє використання, належним чином їх не виконала, що призвело до виникнення заборгованості, право вимоги на які набув позивач за укладеним між ним та кредитодавцем відповідача договорами факторингу, суд вважає підставними вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором в загальному розмірі 11 086 грн.

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Судом також встановлено, що позивачем за звернення до суду з даною позовною заявою сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн., що стверджується квитанцією від 17.10.2025 року. Дані судові витрати підлягають присудженню з відповідача на користь позивача в зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, за змістом ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 року, Додаткову угоду № 25770807054 від 11.09.2025 до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, акт прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2025 року.

Як встановлено судом, 20.08.2025 року між ТОВ «ФК «ЕЙС» та адвокатським бюро «Соломко та партнери», в особі керуючого бюро - адвоката Соломки Олексія Володимировича, укладено договір надання правничої допомоги №20/08/25-01, за умовами якого Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п.3.3 вказаного договору, гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в протоколі погодження вартості послуг до договору.

Згідно з Додатковою угодою № 25770807054 до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу по захисту прав та інтересів Клієнта з питань, що відносяться до юрисдикції судів всіх інстанцій судів загальної юрисдикції, господарських судів та адміністративних судів по справах про стягнення заборгованості за за кредитним договором №00-9785798 року, за яким боржником є ОСОБА_1 .

Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг, адвокатським бюро на виконання договору про надання правничої допомоги надано послуги на загальну суму 7 000 грн., з них: 5 000 грн. - складання позовної заяви (2 години); 1 000 грн. - вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з боржника (2 години); 500 грн. - підготовка адвокатського запиту (1 година); 500 грн. - підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів - (1 година).

Разом з тим, суд вважає, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 7 000 грн. є завищеним, зважаючи на складність справи, час, витрачений на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову. Крім того, вартість вказаних послуг є необґрунтованою, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру та з конкретних обставин справи, пов`язаність витрат з розглядом справи. Оскільки вказаний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу є дещо завищеним, суд вважає за необхідне обмежити розмір заявлених позивачем до стягнення витрат до 3 000 грн.

На підставі ст. ст. 207, 509, 525, 526, 530, 610, 628, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055, 1077-1078 ЦК України та, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 89, 137, 141, 263-265, 268, 273, 280-289, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ: 42986956, місцезнаходження: 02090, місто Київ, вулиця Алматинська, будинок, 8, офіс, 310а), заборгованість договором кредитної лінії № 00-9785798 від 21.05.2024 року в розмірі 11 086 грн. (одинадцять тисяч вісімдесят шість гривень) з яких: 5 000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 500 грн. заборгованості за нарахованими комісіями, та 5 586 грн. заборгованості за відсотками (які нараховані за період з 21.05.2024 до 25.11.2024 року).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ: 42986956, місцезнаходження: 02090, місто Київ, вулиця Алматинська, будинок, 8, офіс, 310а), витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422, 40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено та підписано 04 лютого 2026 року.

Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА