Рішення № 133771352, 30.01.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/8601/25

Провадження № 2/159/574/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

30 січня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Денисюк Т.В.

за участю секретаря судового засідання Пустової А.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в :

У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», фінансова компанія, товариство) через систему «Електронний суд» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 829307 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 14.06.2023 у сумі 79352 гривні, з яких 13000 гривень - основного боргу, 66352 гривень - заборгованість за відсотками.

В обґрунтування позовних вимог зазначає таке:

14.06.2023 ОСОБА_1 у спосіб, передбачений Законом України «Про електронну комерцію», уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» (далі ТОВ «Селфі Кредит») договір про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» № 829307 і отримав кошти в сумі 13000 гривень шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок за номером електронного платіжного засобу (банківської картки № НОМЕР_1 ) на строк 360 днів з періодичністю платежів зі сплати відсотків кожні 30 днів, стандартною процентною ставкою 2,2% в день, зниженою процентною ставкою 1,54% в день.

Відповідно до договору факторингу №01022024, укладеного 01.02.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», право вимоги (згідно з Реєстром боржників) за договором споживчого кредиту № 829307від 14.06.2023 перейшло до позивача.

ОСОБА_1 отримані в кредит кошти на час пред`явлення позову не повернув.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем узятих на себе зобов`язань позивач просить стягнути з ОСОБА_1 79352 гривні кредитної заборгованості, 2422,40 гривень судового збору та 8000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Ухвалою від 01.12.2025 на підставі пункту 1 частини шостої статті 19, частини першої статті 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві та заяві від 24.12.2025 клопотав про розгляд справи у його відсутності.

Належним чином повідомлений ОСОБА_1 двічі в судові засідання не з`явився (рекомендовані повідомлення № R067049518258, № R067071592313), причини неявки не повідомив, клопотання про відкладення судового розгляду не подав.

Окрім того, ухвала про відкриття провадження у справі скерована відповідачу на його електронну пошту, що відображено у системі документообігу суду від 02.12.2025.

Враховуючи згоду позивача, керуючись статтею 280 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось у зв`язку з неявкою всіх учасників справи (частина друга статті 247 ЦПК України).

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення 30.01.2026.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

14.06.2023 ОСОБА_1 уклав із ТОВ «Селфі Кредит» договір № 829307 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» (а.с.15-26), за умовами якого відповідачу надається кредит в сумі 13000 гривень (п.1.3 договору) шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок відповідача № НОМЕР_1 (п.2.1 договору), на строк 360 днів з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів (п.1.4 договору).

У договорі сторони погодили, що проценти за користування кредитом становлять 2,2 % в день (стандартна процентна ставка, фіксована), що застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору (п.1.5.1. договору). Знижена процентна ставка 1,54% в день, яка застосовується у тому випадку, якщо споживач до 14.07.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове повернення кредиту. У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною ставкою на звичайних (стандартних) умовах (п.1.5.2).

За п.1.5.3 договору протягом строку дії договору розмір процентів за користування кредитними коштами може бути змінений у бік зменшення для споживача у випадку та на умовах, визначених в п.п.1.5.2 договору, зокрема у випадку отримання споживачем знижки на стандартну процентну ставку.

У споживача відсутнє право продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту, встановлених цим договором, на підставі звернення до Товариства в паперовій формі, формі або електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора (п.1.4.1 договору).

Договір про споживчий кредит укладений відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», договір та додатки до нього підписані електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора А113, який надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить пункт 9.6 договору та підтверджується довідкою про ідентифікацію (а.с.28 зворот). Також за умовами договору відповідач зобов`язується повернути отриману суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом у порядку, строки та терміни передбачені у договорі (п.1.2 договору).

ОСОБА_1 підписав договір, вказав паспортні дані, мобільні телефони, електронну адресу, ідентифікаційний код (п.10 договору).

Детальні умови кредитування зазначені у Паспорті споживчого кредиту, який також підписаний відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора А113 (а.с.26 зворот-27).

Факт перерахування ТОВ «Селфі Кредит» кредитних коштів в сумі 13000 гривень на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 підтверджений листом ТОВ «Пейтек» № 20251020-726 від 20.10.2025 (а.с.29).

Згідно з розрахунком Товариства відповідач за період з 14.06.2023 до 01.02.2024 жодного платежу на погашення кредиту не вносив (а.с.59 зворот-33).

За цим розрахунком первісний кредитор нарахував відповідачу відсотки таким чином:

- у період з 14.06.2023 до 13.07.2023 нарахував відсотки за зниженою процентною ставкою 1,54% в день, що відповідає 202,20 грн;

- у зв`язку із несплатою відповідачем до 14.07.2023 та протягом наступних трьох календарних днів коштів в сумі першого платежу, первісний кредитор 18.07.2023 здійснив перерахунок відсотків за період з 14.06.2023 до 13.07.2023 за стандартною процентною ставкою 2,2% в день;

- в період з 15.07.2023 до 01.02.2024 нарахував відсотки за стандартною процентною ставкою 2,2% в день, що відповідає 286 грн.

Станом на дату звернення до суду за відповідачем ОСОБА_1 рахується заборгованість в сумі 79352 гривні, з яких 13000 гривень - основний борг, 66352 гривні - заборгованість за відсотками.

Між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 01.02.2024 укладений договір факторингу №01022024, відповідно до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги до боржників.

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу №01022024 від 01.02.2024 до нього під порядковим номером 4093 включений боржник ОСОБА_1 за Кредитним договором №829307 від 14.06.2023 із загальною сумою заборгованості 79352 гривні, з яких: заборгованість за тілом кредиту 13000 гривень, заборгованість за відсотками 66352 гривні (а.с.39).

Після відступлення права вимоги новим кредитором проценти за користування кредитом не нараховувалися.

14.11.2025 позивач надіслав на адресу відповідача досудову вимогу про необхідність погашення кредитної заборгованості у вищевказаній сумі із зазначенням банківських реквізитів для такої сплати (а.с.40 зворот).

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Позов підлягає до задоволення з таких мотивів.

Згідно зі ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України та статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони (ст.207 ЦК України).

В силу статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Договір укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закону).

Відповідно до статті 3 Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

У постанові від 07.04.2021 у справі №623/2936/19 Верховний Суд сформував висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора.

Суд встановив, що кредитний договір, про який йдеться у справі, за формою відповідає вимогам законодавства, договір підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, який є аналогом власноручного підпису. ОСОБА_1 при укладенні договору проходив ідентифікацію за ідентифікаційним кодом, паспортними даними, номером мобільного телефону.

Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідач, підписавши вказаний договір, не лише погодив умови договору, але й скористався кредитом, який перерахований на вказаний ним картковий рахунок.

Предметом даного позову є стягнення фактором заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія, як заінтересована особа, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належні оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр боржників, докази оплати за договором.

Позивачем на підтвердження права вимоги до відповідача надані копія договору факторингу №01022024 від 01.02.2024, докази оплати за договором, акт прийому-передачі реєстру боржників, витяг з реєстру, тому суд вважає, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підтвердило факт переходу до нього права вимоги за кредитним договором №829307 від 14.06.2023, укладеним між ОСОБА_1 і ТОВ «Селфі Кредит».

Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості первісному кредитору, тому, враховуючи доведеність позивачем переходу до нього права вимоги, позовні вимоги в частині заборгованості за тілом кредиту в сумі 13000 грн є підставними.

Окрім тіла кредиту позивачем до стягнення заявлені проценти в розмірі 66352 грн розраховані з дати видачі кредиту 14.06.2023 і до 01.02.2024, хоча у договорі про надання споживчого кредиту № 829307 від 14.06.2023 сторонами погоджений строк кредиту 360 днів, до 08.06.2024.

Суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог.

В силу частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина перша четверта статті 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

При вирішенні вимог щодо стягнення процентів має значення строк виконання відповідного зобов`язання і природа нарахованих процентів.

У постановах від 05.03.2023 у справі № 910/4518/16, від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів за користування коштами може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).

Заявлені позивачем до стягнення проценти на суму 66352 грн нараховані в межах обумовленого сторонами кредитного договору строку кредитування (з 14.06.2023 до 01.02.2024) із застосуванням погодженої стандартної процентної ставки, а тому також підлягають стягненню з відповідача.

Розмір відсотків, нарахованих за ставкою 2,2% у період з 14.06.2023 до 01.02.2024 відповідає приписам статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ, який набрав чинності 24.12.2023, та в якому згідно в п.17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 3498-IX визначено, що максимальний розмір денної ставки не може перевищувати 120 днів 2,5%, наступні 120 днів - 1,5%.

Відповідно до вимог частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК).

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідач доказів належного виконання кредитних зобов`язань чи контррозрахунок заборгованості не надав, тому позов належить задовольнити в повному обсязі.

Щодо судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає сплаті судовий збір в розмірі 2422,40 грн, сплачений за ставкою 0,8 за подання позову за допомогою системи «Електронний суд».

До судових витрат також відносяться витрати на правничу допомогу (ст.133 ЦПК України).

Позивачем заявлено до стягнення 8000 грн витрат на правничу допомогу. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані суду: договір про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025 з адвокатським об`єднанням «Апологет», де вартість послуги за одну кредитну справу складає 8000 грн, акт наданих послуг №1022 від 10.11.2025 у справі щодо ОСОБА_1 з погодженим переліком послуг.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 137 ЦПК України зазначені витрати на професійну правничу допомогу несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами (ст.133, ст. 141 ЦПК України)

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 227/2301/21 містяться правові висновки, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом конкретної справи.

Обсяг і розмір витрат на правничу допомогу входить в предмет доказування.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Однак для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18)

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

-чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

- поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

- дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Крім того, відповідно до статті 137 ЦПК України суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони за критерієм співмірності із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі визначених у ст.137, 141 ЦПК України критеріїв.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10.01.2020, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2010, №37246/04).

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи характер спірних правовідносин, малозначність справи, розмір заявленої кредитної заборгованості, обсяг правничої допомоги, яка реально та фактично була необхідною для захисту інтересів позивача, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача 5 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 12, 13, 19, 76-81, 133, 137, 141, 247, 265, 268, 274, 280 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 3, 6, 207, 256, 257, 267, 263, 512-514, 516, 530, 536, 626-628, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1, 1077 Цивільного кодексу України, Законом України «Про споживче кредитування», суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит №829307 від 14.06.2023 в розмірі 79352 (сімдесят дев`ять тисяч триста п`ятдесят дві) гривні, з них: 13000 гривень тіло кредиту, 66352 гривень проценти.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок сплаченого судового зборута 5000 (п`ять тисяч) гривень витрат на правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, адреса: м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, будинок №1, корпус №28.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складене 30.01.2026.

ГоловуючийТ. В. ДЕНИСЮК