Рішення № 133770408, 04.02.2026, Ананьївський районний суд Одеської області

Справа №491/907/25

Провадження № 2/491/228/26

РІШЕННЯ

іменем України

04 лютого 2026 року м. Ананьїв

Ананьївський районний суд Одеської області в складі головуючого судді Желяскова О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в м.Ананьїв Подільського району Одеської області цивільну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» (далі ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») звернулося до суду із зазначеною позовною заявою до відповідача, в якому просило стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором на загальну суму 44750,00 гривень, а також судові витрати. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 21 квітня 2021 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» (далі ТОВ «МІЛОАН») та ОСОБА_1 , було укладено договір про споживчий кредит № 4077560, за умовами якого відповідачеві було перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 10000,00 гривень строком на 30 днів з кінцевим терміном повернення до 21 травня 2021 року. Вказаний договір укладений в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та доступний, зокрема, через сайт кредитодавця та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. 10 серпня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір про відступлення прав вимоги № 06Т, за умовами якого первісний кредитодавець ТОВ «МІЛОАН» відступило за плату новому кредитодавцю ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» право вимоги до позичальника ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №4077560 від 21 квітня 2021 року. У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором станом на дату відступлення права вимоги, у нього утворилася заборгованість у розмірі 44750,00 гривень, з яких: 10000,00 гривень - тіло кредиту; 33750,00 гривень - проценти; 1000,00 гривень - комісія. Враховуючи викладене, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» просило суд стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість та понесені судові витрати.

Ухвалою судді Ананьївського районного суду Одеської області від 01 жовтня 2025 року відкрито провадження по справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження у відповідності до частини п`ятої статті 279 ЦПК України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та встановлено відповідачеві строк для подання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 178 ЦПК України (а.с.56).

Оскільки позовна заява подана через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд», позивач самостійно направив відповідачеві копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів рекомендованим листом з описом вкладення та надав суду докази їх надсилання (а.с.51).

Відповідачеві ОСОБА_1 , за зареєстрованим місцем його проживання, було надіслано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, про що містяться відомості в матеріалах справи (а.с.58). Поштовий конверт з вкладенням повернувся на адресу суду відповідно до трекінгу відправлень з відміткою «за відмовою адресата», що за правилами частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням. (а.с.59, 60).

Відповідно до положень пункту 5 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Аналогічні положення закріплені у пунктах 3 та 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України, якими врегульовано порядок надсилання та вручення учасникам справи судових повісток та повідомлень.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року в справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року в справі №800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 листопада 2019 року в справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року в справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року в справі № 24/260-23/52-б).

За наведених обставин відповідач вважається таким, що 11 жовтня 2025 року отримав копію ухвали суду про відкриття провадження у справі (а.с.59, 60).

В установлений судом строк відповідачем не було подано до суду відзив на позовну заяву, тому відповідно до вимог частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Крім того, відповідач із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не звертався та будь-яких інших заяв, клопотань не надавав. Отже, відповідач своїми процесуальними правами, передбаченими ЦПК України не скористався.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи в порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Розглянувши матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд дійшов наступного висновку.

21 квітня 2021 року ОСОБА_1 в особистому кабінеті на офіційному вебсайті ТОВ «МІЛОАН» подав анкету-заяву на кредит № 4077560 (а.с.16).

Між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4077560 від 21 квітня 2021 року, відповідно до умов якого відповідачеві були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 10000,00 гривень, строком на 30 днів, термін повернення кредиту 21 травня 2021 року, зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна (базова) процентна ставка 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (а.с.9-14).

Пунктом 1.5.1 договору визначено, що комісія за надання кредиту становить 1000,00 гривень, яка нараховується за ставкою 10,00% від суми кредиту одноразово.

Відповідно до пункту 2.2.2 договору нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюються з дати наступної за днем кредиту по дату завершення строку (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування.

ТОВ «МІЛОАН» повністю виконало свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором та надало йому кредит в сумі 10000,00 гривень, шляхом зарахування кредитних коштів на картковий рахунок відповідача, що підтверджується платіжним дорученням №44368597 від 21 квітня 2021 року (а.с.15).

10 серпня 2021 року між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ТОВ «МІЛОАН» укладено договір факторингу № 06Т, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) за плату належні йому права вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» приймає права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі прав вимог (а.с.18-25).

Відповідно до витягу від 19 серпня 2025 року з додатку до договору факторингу № 06Т від 10 серпня 2021 року, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 4077560 від 21 квітня 2021 року в розмірі 44750,00 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10000,00 гривень; заборгованість за відсотками - 33750,00 гривень; заборгованість за комісійними винагородами - 1000,00 гривень (а.с.26). Згідно платіжних інструкцій ( а.с.27-33) ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» сплатило ТОВ «МІЛОАН» кошти за перехід прав вимоги.

Позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу відповідача, зазначену в кредитному договорі № 4077560 від 21 квітня 2021 року направлено досудову вимогу від 25 липня 2025 року, в якій повідомлено відповідача про відступлення права вимоги від ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором № 4077560 від 21 квітня 2021 року в розмірі 44750,00 гривень (а.с.34).

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість відповідача за період з 21 квітня 2021 року по 20 липня 2021 року за кредитом складає 44750,00 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10000,00 гривень; заборгованість за відсотками - 33750,00 гривень; заборгованість за комісійними винагородами - 1000,00 гривень (а.с.17).

Згідно з частинами першою, третьою статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої, другої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частинами першою, другою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною третьою вказаної вище статті передбачено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 628, 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (частина перша статті 638 ЦК України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина друга статті 638 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно статті 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на вебсайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір між відповідачем ОСОБА_1 та первісним кредитором не було б укладено.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20-ц, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 та інших.

Відповідно до частини першої статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається із частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що 21 квітня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , було укладено договір про споживчий кредит № 4077560. За умовами договору ТОВ «МІЛОАН» зобов`язалося надати відповідачеві кредит у розмірі 10000,00 гривень на умовах строковості, зворотності і платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за його користування. Комісія за надання кредиту: 1000,00 гривень. Проценти за користування кредитом (1,25%): 3750,00 гривень. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Кредит надається строком на 30 днів з 21 квітня 2021 року. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 21 травня 2021 року.

Кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на картковий рахунок позичальника. Вказаний договір було підписано відповідачем шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, ідентифікатор введено 21 квітня 2021 року о 12:22 (а.с.9-12). Крім того, позивачем надано платіжне доручення № 4077560 від 21 квітня 2021 року, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» перерахувало відповідачеві ОСОБА_1 кошти згідно договору № 4077560 у розмірі 10000,00 гривень (а.с.15).

Підписавши кредитний договір, графік платежів, паспорт споживчого кредиту відповідач погодився з умовами договору та правилами надання споживчого кредиту від ТОВ «МІЛОАН».

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

При цьому, спірний договір про споживчий кредит та його умови в судовому порядку не оскаржувалися, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін та відповідно до статтей 628, 629 ЦК України є обов`язковими для виконання.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором у погоджені сторонами строки не виконав, суму кредиту та проценти за користування ним не сплатив.

Згідно зі статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину.

Як вбачається із матеріалів справи, 10 серпня 2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено договір відступлення прав вимоги № 06Т, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» права вимоги, а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» їх прийняло та передало грошові кошти в розпорядження ТОВ «МІЛОАН» за плату на умовах, визначених цим договором (а.с.18-22).

Відповідно до витягу від 19 серпня 2025 року з додатку до договору факторингу № 06Т від 10 серпня 2021 року, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 4077560 від 21 квітня 2021 року в розмірі 44750,00 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10000,00 гривень; заборгованість за відсотками - 33750,00 гривень; заборгованість за комісійними винагородами - 1000,00 гривень (а.с.26).

Таким чином, матеріали справи в їх сукупності підтверджують факт укладення між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 кредитного договору, а також переходу права вимоги за кредитним договором № 4077560 від 21 квітня 2021 року від ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» є обґрунтованими та підлягають задоволенню тому з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором про споживчий кредит № 4077560 від 21 квітня 2021 року в розмірі 44750,00 гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 10000,00 гривень; заборгованості за відсотками - 33750,00 гривень; заборгованості за комісійними винагородами - 1000,00 гривень.

В позовній заяві міститься вимога позивача про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогута судового збору .

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 гривень представник позивача надав суду: договір про надання правової допомоги № 01-05/05 від 05 травня 2025 року, укладений між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та адвокатом Кубрак О.О. (а.с.44-46); додаткову угоду № 347 до договору № 01-05/05 про надання правової допомоги від 05 травня 2025 року (а.с.47); акт про підтвердження факту надання правничої допомоги від 31 липня 2025 року (а.с.49).

Згідно детального опису робіт (наданих послуг), витрати складаються з: правового аналізу обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) 1 години - 1000,00 гривень, складання позовної заяви 2 години - 3000,00 гривень, формування додатків до позовної заяви 0,5 години - 500,00 гривень та подання позовної заяви 0,5 години - 500,00 гривень (а.с.48).

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідач у справі не надав суду заперечення щодо витрат позивача на правничу допомогу в розмірі 5000,00 гривень, тому вказані витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог позивача, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 2422,40 гривень, сплаченого позивачем при звернені з наявним позовом до суду (а.с.1).

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 264, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС», місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, ідентифікаційний номер в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42649746, заборгованість за договором про споживчий кредит № 4077560 від 21 квітня 2021 року в розмірі 44750 (сорок чотири тисячі сімсот п`ятдесят) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС», місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, ідентифікаційний номер в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42649746, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до підпункту 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.

Відомості про сторін та інших учасників справи на виконання пункту 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України:

Позивач:ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС», місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, ідентифікаційний номер в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42649746Відповідач:ОСОБА_1 ; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1

Копію рішення суду вручити/надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу.

У відповідності до положень частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є 04 лютого 2026 року, тобто дата складення повного судового рішення.

Суддя О.О. Желясков

Рішення суду набрало законної сили «_____» ___20____ року.

Оригінал рішення суду знаходиться в матеріалах цивільної справи № 491/907/25 Ананьївського районного суду Одеської області.