Рішення № 13376986, 25.11.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.10                                                                                           Справа № 2/106

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представника позивача Партики Р.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Миколаївського міжрайонного прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії Миколаївське відділення №6533, м. Миколаїв до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофуд”, с. Розвадів про стягнення 3543078 грн. 05 коп. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки

В С Т А Н О В И В:

Миколаївський міжрайонний прокурор Львівської області в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії Миколаївське відділення №6533, м. Миколаїв звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофуд”, с. Розвадів про стягнення 3543078 грн. 05 коп. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 05.07.2010р. призначив розгляд справи на 18.08.2010р. Розгляд справи відкладався з підстав, зазначених в ухвалах суду.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 14.09.2010р. провадження у справі №2/106 було зупинено.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 28.10.2010р. провадження у справі №2/106 поновлено.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір невідновлюваної кредитної лінії, на виконання умов якого відповідачу надано кошти в сумі 3200000 грн. 00 коп. Відповідач зобов’язувався протягом дії договору сплачувати проценти за користування коштами та повернути суму кредиту у визначений в договорі строк, а в разі неналежного виконання обов’язків по договору –на вимогу позивача повернути суму кредиту достроково. У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань по кредитному договору, позивач звернувся з вимогою про дострокове повернення суми кредиту та нарахованих процентів. Однак, відповідач свої зобов’язання щодо сплати процентів та повернення суми кредиту не виконав, на дату подання позову до суду заборгованість становить 3200000 грн. 00 коп. по кредиту, 339487 грн. 94 коп. по сплаті процентів, 4298 грн. 11 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів. Також зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки, згідно умов якого відповідач передав в іпотеку позивачу для забезпечення вимог позивача по кредитному договору нерухоме майно. Відповідно до умов договору іпотеки, в разі невиконання або неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору, позивач має право задовольнити забезпечені договором іпотеки вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У зв’язку з цим просив стягнути заборгованість, звернувши стягнення на предмет іпотеки на суму 3543078 грн. 05 коп. Представник позивача просив також суд змінити умови договору невідновлюваної кредитної лінії щодо строку його виконання, а саме, визначити строк виконання договору невідновлюваної кредитної лінії моментом набрання рішенням суду про стягнення кредитної заборгованості законної сили.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 05.07.2010р. не виконав, причин неявки не повідомив, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представнику роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 25.11.2010р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 30.11.2010р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

29 квітня 2008р. між позивачем та відповідачем було укладено договір невідновлюваної кредитної лінії №2073-7/177.

За цим договором банк (позивач) зобов’язується надати на умовах цього договору, а позичальник (відповідач) зобов’язується отримувати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит в розмірі 3200000 грн. 00 коп. та сплатити відсотки за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 1.2. договору невідновлюваної кредитної лінії №2073-7/177 від 29.04.2008р. кредит надається у вигляді невідновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 29 квітня 2011р. Сторони погодили суму ліміту кредитування і визначили його в розмірі 3200000 грн. 00 коп.

Погашення кредиту відбувається за наступним графіком: до 31 березня 2011р. –1600000 грн. 00 коп., до 29 квітня 1600000 грн. 00 коп. (п. 1.3. договору).

На виконання умов вищевказаного договору, позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 3200000 грн. 00 коп., що підтверджується випискою з банківського рахунку.

Відповідно до п. 1.6.1.1. договору невідновлюваної кредитної лінії №2073-7/177 від 29.04.2008р., відсотки за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 16,4% річних, яка може бути змінена в порядку, визначеному цим договором.

31 жовтня 2008р. сторони уклали договір про внесення змін до договору невідновлюваної кредитної лінії №2073-7/177 від 29.04.2008р., якою встановили відсоткову ставку у розмірі 18,4% річних на період з 01.11.2008р. по 31.01.2009р. яка може бути переглянута в бік зменшення у випадку виконання позичальником п.п. 4.2.1., 4.3.7. договору.

Нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення позичальником кредиту (або його частини) відсотки повинні бути сплачені позичальником не пізніше останнього робочого дня звітного місяця, а в разі дострокового погашення кредиту –одночасно з погашенням кредиту (п. 1.6.1.3. договору).

Відповідно до п. 2.3.1. договору невідновлюваної кредитної лінії №2073-7/177 від 29.04.2008р., банк має право у випадку, якщо будуть мати місце буд-які або всі можливі випадки невиконання позичальником взятих на себе обов’язків та недотримання умов, передбачених цим договором та/або документами забезпечення, вимагати (незважаючи на те, що в цьому договорі є інші умови) негайного повернення суми кредиту та всієї суми нарахованих відсотків за користування кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають до сплати по цьому договору) в тому числі, але не виключно, якщо: позичальник не зможе вчасно сплатити суму кредиту, її частину або відсотки за користування кредитом або будь-які інші суми, які підлягають сплаті за цим договором.

У зв’язку з порушенням строків сплати відсотків за користування кредитом, позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. №407 від 13.05.2010р., в якій вимагав негайно сплатити суму заборгованості в розмірі 3543078 грн. 05 коп. Відповідачем вказана претензія залишена без розгляду та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами по договору невідновлюваної кредитної лінії №2073-7/177 від 29.04.2008р. не виконав, на дату судового розгляду заборгованість відповідача перед позивачем становить 3200000 грн. 00 коп. по кредиту, 339487 грн. 94 коп. по сплаті процентів.

6 травня 2008р. між позивачем (іпотекодержатель) та відповідачем (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки.

За договором іпотеки від 06.05.2008р. іпотекодавець (відповідач) з метою належного виконання зобов’язання (повернення суми кредиту, сплати процентів та штрафних санкцій у строки, встановлені умовами договору), що випливають з кредитного договору (договір невідновлюваної кредитної лінії №2073-7/177 від 29.04.2008р. з усіма змінами) передає в іпотеку, а іпотекодержатель (позивач) цим приймає в іпотеку в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, предмет іпотеки, що належить іпотекодавцю на праві власності.

Відповідно до п. 1.2. договору іпотеки від 06.05.2008р., предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: нежитлова будівля, консервний цех позначений у поповерховому плані під літерою-А, загальною площею 3413,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Тернопільська область, місто Бережани, вулиця Лепких (Червоноармійська), 42Г.

Пунктом 6.1. договору іпотеки від 06.05.2008р. передбачено, що іпотекодержатель (позивач) набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку платежу зобов’язання (або відповідна його частина) не буде виконано, а також у будь-який час незалежно від настання строку платежу у випадку невиконання іпотекодавцем будь-якого з своїх обов’язків, передбачених цим договором та/або кредитним договором, а рівно у випадках, якщо будь-яка з гарантій або завірень, наданих іпотекодавцем у відповідності з цим договором, виявиться (стане) недійсною.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 6.1.1. договору невідновлюваної кредитної лінії №2073-7/177 від 29.04.2008р., за порушення взятих на себе зобов’язань по поверненню суми кредиту та своєчасній сплаті відсотків за користування кредитом позичальник зобов’язується сплатити на користь банку пеню в розмірі 0,05% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

З врахуванням цих положень, позивачем нараховано 4298 грн. 11 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів.

Частиною 1 ст. 231 ГК України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Судом перевірено правильність нарахування позивачем пені та встановлено, що заявлена сума пені не перевищує розміру пені, нарахованої у відповідності до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Згідно ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 2 ст. 575 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Частиною 2 цієї статті встановлено, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Абз. 1 ст. 7 Закону України “Про іпотеку” встановлено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов’язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов’язання.

Якщо вимога за основним зобов’язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов’язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов’язання (абз. 2 ст. 7 Закону України “Про іпотеку”).

Згідно абз. 1 ст. 33 Закону України “Про іпотеку”, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Стосовно позовної вимоги про зміну умов договору невідновлюваної кредитної лінії №2073-7/177 від 29.04.2008р., шляхом визначення строку виконання договору невідновлюваної кредитної лінії моментом набрання рішенням суду про стягнення кредитної заборгованості законної сили, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Однак, позивачем не обгрунтовано, в чому саме полягає істотне порушення умов договору відповідачем.

Також необхідно зазначити, що відповідно до п. 2.3.1. договору невідновлюваної кредитної лінії №2073-7/177 від 29.04.2008р., позивач вправі, в разі порушення відповідачем умов договору, вимагати дострокового повернення кредитних коштів та плати за їх використання.

У зв’язку з порушенням відповідачем умов договору, позивач скористався наданим йому правом та звернувся в суд з позовною заявою про стягнення кредитних коштів достроково, а також плати за їх користування.

Таким чином, вимога про зміну умов договору шляхом визначення строку його виконання набранням рішенням законної сили є безпідставною та до задоволення не підлягає.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми боргу обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, складає 3200000 грн. 00 коп. по кредиту, 339487 грн. 94 коп. заборгованості по сплаті процентів, 4298 грн. 11 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 572, 575, 589, 599, 610, 612, 625, 626, 1048, 1052, 1054 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 7, 33 Закону України “Про іпотеку”, ст.ст. 19, 20 Закону України “Про заставу” та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофуд”, с. Розвадів, вул. Сагайдачного, 72, Миколаївський район, Львівська область (ідентифікаційний код 30061167) на користь Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”, м. Київ, вул. Госпітальна, 12г (ідентифікаційний код 00032129) в особі філії Миколаївське відділення №6533, м. Миколаїв, вул. Шептицького, 4, Львівська область (ідентифікаційний код 02762659) заборгованість по договору невідновлюваної кредитної лінії №2073-7/177 від 29.04.2008р. на суму 3543078 грн. 05 коп., в тому числі 3200000 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 339487 грн. 94 коп. заборгованості по сплаті процентів, 4298 грн. 11 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів шляхом звернення стягнення на заставлене майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю “Агрофуд” а саме: нежитлова будівля, консервний цех позначений у поповерховому плані під літерою-А, загальною площею 3413,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Тернопільська область, місто Бережани, вулиця Лепких (Червоноармійська), 42Г згідно договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського районної нотаріального округу Алєксєєвою Г.М. 6 травня 2008р. за реєстраційним №2270.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофуд”, с. Розвадів, вул. Сагайдачного, 72, Миколаївський район, Львівська область (ідентифікаційний код 30061167) в користь державного бюджету 25500 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.          Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя