Рішення № 133769572, 22.01.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/31967/25

Провадження 2/127/7128/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2026 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

з участю секретаря судових засідань Сєдінкіної Ю.В.

розглянувши у спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №127/31967/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

позов зареєстрований судом 09.10.2025 року і мотивований тим, що 24.07.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит № 101690257, який за угодою сторін підписаний електронним підписом позичальника, шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Кредитні кошти в розмірі 8 000 грн. були перераховані відповідачу на картковий рахунок на підставі платіжного доручення.

Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки, виконати інші обов`язки, передбачені кредитним договором, однак, умови кредитного договору не виконав.

12.11.2021 року на підставі договору відступлення права вимоги №13Т ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги за кредитним договором № 101690257 від 24.07.2021 року.

Згідно договору відступлення права вимоги сума боргу відповідача перед новим кредитором становить 37 200 грн.

Вказана сума складається із: заборгованості за тілом кредиту 8 000 грн., заборгованості за відсотками 27 600 грн. заборгованості за комісійними винагородами 1 600 грн.

Заборгованість відповідач ОСОБА_1 не погасив, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

На підставі ст.ст. 526, 530, 625, 1048, 1049, 1054 ЦК України ТОВ «Діджи Фінанс» просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 101690257 від 24.07.2021 року в загальному розмірі 37 200 грн. та судові витрати: судовий збір 2 422, 40 грн.

Представник позивача Романенко М.Е. в судове засідання не з`явився, звернувся із заявою про розгляд справи у його відсутності. Проти ухвалення судом заочного рішення не заперечив.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся завчасно за адресою зареєстрованого місця проживання, відзиву на позов, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у його відсутності не надавав. Про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З урахуванням вимог статей 223, 280 ЦПК України суд провів заочний розгляд справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явились в судове засідання.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 24.07.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит № 101690257, який за угодою сторін підписаний електронним підписом позичальника, шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Кредитні кошти в розмірі 8 000 грн. згідно договору № 101690257 були перераховані відповідачу ОСОБА_1 на картковий рахунок (банк отримувач 479751) № 4797 51хх хххх 386Х на підставі платіжного доручення № 30265630 від 24.07.2021 року.

Графік платежів погоджений сторонами: кредит 8 000 грн., відсотки 3 600 грн., комісія 1 600 грн., реальна річна процентна ставка 44 164.00, загальна вартість кредиту, погоджена сторонами у графіку 13 200 грн.

Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки, виконати інші обов`язки, передбачені кредитним договором, однак, умови кредитного договору не виконав.

12.11.2021 року на підставі договору відступлення права вимоги №13Т ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором № 101690257 від 24.07.2021 року, що підтверджено витягом з додатку до договору факторингу №13Т від 12.11.2021 року.

Отже, позивач - ТОВ «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ 42649746) набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 101690257.

Згідно договору відступлення права вимоги сума боргу відповідача перед новим кредитором становить 37 200 грн.

Вказана сума складається з: заборгованості за тілом кредиту 8 000 грн., заборгованості за відсотками 27 600 грн. заборгованості за комісійними винагородами 1 600 грн.

Розрахунок заборгованості за кредитним договором здійснений ТОВ «Мілоан».

Заборгованість відповідач не погасив, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

За таких обставин суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.

Загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦКУкраїни).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту прав визначені ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 ст. 80 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що позивач довів сукупністю доказів наявність зобов`язальних правовідносини, що виникли між сторонами, які регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору (ст. 638 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

Таким чином, в судовому засіданні було встановлено, що позивач надав належні і допустимі докази укладення 24.07.2021 року між ТОВ «Міолан» та ОСОБА_1 кредитного договору № 101690257 та отримання позичальником кредитних коштів в сумі 8 000, 00 грн.

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості, який не був оспорений відповідачем, станом на дату укладення договору факторингу № 13Т від 12.11.2021 року, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 101690257 від 24.07.2021 року становить 37 200 грн.

Вказана сума складається з: заборгованості за тілом кредиту 8 000 грн., заборгованості за відсотками 27 600 грн. заборгованості за комісійними винагородами 1 600 грн.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідач не погасив, тому загальна сума боргу 37 200 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

При зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 2 422,40 грн. згідно платіжної інструкції від 19.09.2025 року.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір сумі 2 422,40 грн.

Керуючись ст.ст. 203, 204, 207, 514, 526, 625, 629, 638, 1050, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 141, 223, 247, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ 42649746, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1) заборгованість за кредитним договором № 101690257 від 24.07.2021 року в загальному розмірі 37 200 (тридцять сім тисяч двісті) грн. 00 коп., а також судові витрати: судовий збір в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог 354, 355 ЦПК України, розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складене 22 січня 2026 року.

Суддя: