Рішення № 133768387, 03.02.2026, Воловецький районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 936/2/26

Провадження № 2/936/57/2026

03.02.2026 селище Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області у складі

головуючого судді Павлюк С.С.,

за участю секретаря судового засідання Щербей А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Воловець у спрощеному провадженні з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджі Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 18000 грн,-

В С Т А Н О В И В:

02.01.2026 до Воловецького районного суду Закарпатської області надійшла на розгляд позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджі Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 18000 грн.

Позов мотивовано тим, що 08.12.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «Віва капітал" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1334169938971. 22.07.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Віва капітал" та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір факторингу №22072024, у відповідності до умов якого «Фінансова компанія «Віва капітал" передає (відступає) ТОВ «Діджи Фінанс» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Діджи Фінанс» приймає належні «Фінансова компанія «Віва капітал" Права Вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1334169938971. Відповідно до Договору факторингу №22072024, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 18000 грн, з яких: 4 500 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 13500 грн - сума заборгованості за відсотками. На підставі наведеного, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1334169938971 в розмірі 18000 грн, а також понесені судові витрати.

Не погоджуючись із позовними вимогами, відповідачем ОСОБА_1 було подано відзив на позов, зміст якого зводиться до наступного. Відповідач вказує, що як вбачається з Кредитного договору такий укладений на умовах споживчого кредиту. Заявлена до стягнення сума заборгованості за тілом кредиту (сумою кредиту) становить 4500,00 грн, а сума процентів (відсотків) - 13500,00 грн, яка у три рази перевищує розмір основного боргу. Такий розмір процентів є неспівмірним тілу кредиту - 4500 грн, суперечить принципам розумності та дообросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації за користування коштами. Це фактично покладає на нього непропорційно великий тягар, який значно перевищує суму отриманих коштів. Нараховані первісним кредитором та заявлені до стягнення позивачем (з урахуванням правонаступництва на підставі договору факторингу) суми по процентам за користування кредитом не відповідає вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів. Також відповідач зазначає, що є військовослужбовець, був призваний по мобілізації та на теперішній час перебуває на військовій службі в Державній прикордонній службі України у військовій частині НОМЕР_1 (код згідно з ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України, що підтверджується військовим квитком від 29.05.2024 серія НОМЕР_3 та довідкою від 03.11.2025 за №08/3412. На військовослужбовців, які проходять військову службу в особливий період, поширюються пільги, передбачені ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто військовослужбовці звільняються від нарахування і сплати процентів за споживчим кредитом та штрафних санкцій. Таким чином, на відповідача, як на військовослужбовця, який мобілізований та проходить військову службу в особливий період, поширюються пільги, передбачені ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», я звільнений від сплати процентів за споживчим кредитом, а кредитні установи, у випадку їх нарахування, зобов`язані їх списати. Виходячи із змісту вказаної норми, не має підстав для стягнення з мене процентів за користування кредитними коштами. Тому, просить суд відмовити у задоволенні позову в цій частині. Крім цього, відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні вимоги щодо відшкодування витрат на правову допомогу, вважає такі завищеними, документально не підтвердженими та не відповідають принципу справедливості.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якому останній зазначає, що сукупність наданих доказів чітко визначає дату початку поширення вказаних пільг на відповідача як військовослужбовця - 29.05.2024, отже позивач не вбачає правових підстав для зменшення розміру процентів за кредитним договором, оскільки розмір нарахованої первісним кредитором заборгованості за процентами становить 13 500,00 грн, які були нараховані виключно за період з 08.12.2023 по 05.04.2024, тобто до моменту набуття відповідачем статусу військовослужбовця, а подальші нарахування процентів не здійснювалися. Отже, відповідачем не надано жодних доказів того, що в період виконання умов Кредитного договору та нарахування процентів він мав статус військовослужбовця Збройних Сил України, у зв`язку з чим на нього поширювалися пільги, передбачені частиною п`ятнадцятою статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відтак, відсутні правові підстави для зменшення розміру нарахованих процентів. З огляду на викладене, позивач наголошує, що відповідачем належним чином не виконано умови Кредитного договору, отримані в кредит грошові кошти не повернуто, а також не сплачено проценти, передбачені умовами договору, у зв`язку з чим наявні правові підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Ухвалою суду від 06.01.2026 цивільну справу прийнято до свого провадження та ухвалено здійснювати розгляд справи в у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, та призначено судовий розгляд справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, при цьому подав заяву, згідно якої просить проводити розгляд даної справи без його участі за наявними у справі матеріалами, зазначивши, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити у повному обсязі.

Відповідач також у судове засідання не з`явився, згідно поданого відзиву просить відмовити у задоволенні позову.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, відповідач висловив свою правову позицію у відзиві на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.12.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «Віва капітал" та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №1334169938971, відповідно до якого останньому було надано кредит у розмірі 4500 грн строком на 120 календарних днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Пунктом 1.3.1. Кредитного договору, визначено, що позичальник зобов`язаний оплатити проценти в рекомендовану дату оплати, зазначену у Графіку платежів (додаток 1), протягом дії кредитної лінії.

Відповідно до п. 1.4. Кредитного договору, тип процентної ставки фіксована. Дисконтна процентна ставка становить 1,5% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, застосовується в межах строку надання Кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, але не більше перших 20 днів користування кредитом, тобто з 1 по 20 день включно (п. 1.4.1. Кредитного договору).

Базова процентна ставка складає 2,5% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку надання Кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, після 20 дня користування кредитом, починаючи з 21 дня користування кредитом, по день повернення Кредиту (п. 1.4.2. Кредитного договору).

Позичальник розуміє та надає згоду Товариству, що використання Базової процентної ставки є наперед обумовленим та не є односторонньою зміною умов Договору і застосовується відповідно до п.1.4.2. Договору (п. 1.4.3. Кредитного договору).

Позичальник проінформований, розуміє та погоджується що застосування Базової ставки не є зміною процентної ставки у бік погіршення для Споживача, оскільки надання Кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах Базової процентної ставки, а застосування Дисконтної процентної ставки є проявом лояльності Кредитодавця до Споживача та правом Кредитодавця, передбаченим умовами відповідної акційної пропозиції, яку Кредитодавець має право застосовувати для стандартних умов (п. 1.4.4. Кредитного договору).

Відповідно до п. 3.1. Кредитного договору, розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється за період з дати перерахування коштів Кредиту з поточного рахунку Кредитодавця на платіжну картку Позичальника до Дня повернення Кредиту протягом дії кредитної лінії. У випадку невиконання зобов`язання по поверненню Заборгованості у вказаний в п.1.3. Договору строк, проценти нараховуються і за період прострочення, з моменту виникнення такої прострочки.

22.07.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Віва капітал" та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір факторингу №22072024, у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Віва капітал" передає (відступає) ТОВ «Діджи Фінанс» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Діджи Фінанс» приймає належні ТОВ «Фінансова компанія «Віва капітал" Права Вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №1334169938971.

Отже, ТОВ «Діджи Фінанс», набувши статусу нового кредитора, отримало право пред`явлення вимоги до ОСОБА_1 щодо погашення наявної в нього заборгованості за Договором кредиту №1334169938971, що повністю узгоджується з положеннями ст. 514 ЦК України.

Так, представник позивача вказує, що відповідно до Договору факторингу №22072024, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 18000 грн, з яких: 4 500 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 13500 грн - сума заборгованості за відсотками.

15.08.2025 позивачем було направлено відповідачу досудову вимогу №3342718972-АВ про погашення заборгованості у сумі 18000 грн із зазначенням реквізитів, на які слід здійснити перерахування коштів, однак, ОСОБА_1 заборгованості не погасив, внаслідок чого ТОВ «Діджи Фінанс» звернулось до суду з цим позовом.

Частиною 2 ст.11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.(стаття 628 ЦК України).

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України«Про електроннукомерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У пункті 5 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа. Також, відповідно до ч.1, 2 ст.6 Закону України«Про електроннідокументи таелектронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Договір, укладений у електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді. Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19; від 23.03.2020 у справі №404/502/18; від 07.10.2020 за №127/33824/19.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Фінансова компанія «Віва капітал" виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного кредитного договору.

Суд зауважує, що факт отримання відповідачем кредиту в розмірі 4500,00 грн не заперечується.

Враховуючи те, що судом встановлено факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем коштів за цим договором та факт його неповернення відповідно до умов вказаних у договорах та у строки, визначені сторонами, відповідач був повідомлений про умови, порядок та строки кредитування, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4500 грн підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення процентів за кредитним договором, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовець, був призваний по мобілізації та на теперішній час перебуває на військовій службі в Державній прикордонній службі України у військовій частині НОМЕР_1 (код згідно з ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України, що підтверджується військовим квитком від 29.05.2024 серія НОМЕР_3 та довідкою від 03.11.2025 за №08/3412.

Відповідно до ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до чинної ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема, іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Дана пільга поширюється та діє для військовослужбовців з початку (18.03.2014) і до закінчення особливого періоду, для резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду. Банки під час дії особливого періоду не мають право нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати. Для реалізації вказаного права на пільгу, необхідно письмово повідомити банк про проходження військової служби та надати підтверджуючі документи (копію військового квитка з відповідною службовою відміткою, копію довідки про призов військовозобов`язаного на військову службу, копію витягу з наказу або довідки про зарахування до списків військової частини).

Національний Банк України у своєму листі від 02.09.2014 за №18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 за №322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг з наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Як вбачається з наданих відповідачем документів, а саме: копії військового квитка, копії довідки, виданої військовою частиною ОСОБА_1 є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 (код згідно з ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) по теперішній час.

Враховуючи викладене, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення із ОСОБА_1 відсотків за кредитним договором у загальній сумі 13500 грн слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті позивачем ТОВ «Діджи Фінанс» судового збору за пред`явлення позовної заяви до суду у розмірі 2422 грн 40 грн і підтверджуються платіжною інструкцією №17121395 від 17.12.2025, на підставі ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 605 грн 60 коп пропорційно до задоволених позовних вимог.

Що стосується вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, то суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 1-3 статті 134 ЦПК Україниразом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19) витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (§ 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§ 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до правових висновків висловлених Верховним Судом у справі №922/1964/21 від 16.11.2022 учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

При цьому, суд приходить до висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду викладеної у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, правовим позиціям Верховного Суду викладеним у постановах від 26.06.2019 у справі №813/481/18, від 01.10.2019 у справі №815/1479/18, від 29.10.2020 у справі №686/5064/20, від 22.01.2021 у справі №925/1137/19, від 02.12.2020 у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19).

Судом встановлено, що 01.01.2025 між ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та адвокатом Білецький Б.М. укладено Договір про надання правової допомоги №42649746.

Із детального опису робіт виконаних адвокатом Білецьким Б.М. від 17.11.2025 вбачається вартість наданих послуг адвокатом:

- правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» - 1,5 год, вартість 1500 грн/год, загальна 2250 гривень;

- складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи 3 год, вартість 1000 грн/год, загальна 3000 гривень;

- формування додатків до позовної заяви (письмові докази) 1 год, вартість 750 грн/год, загальна 750 гривень,

Загальна вартість наданих послуг складає 6 000 гривень.

У свою чергу, суд бере до уваги те, що дана справа не є складною, є типовою для представника позивача та не потребує значного проміжку часу для підготовки та подання позову, розмір витрат на плату адвоката повинен бути співмірним із ціною позову, а тому суд приходить до висновку, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 гривень є завищеною, яку слід зменшити до 2 000 гривень.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 625, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 223, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за Кредитним договором №1334169938971 від 08.12.2023 у розмірі 4500 гривень, судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 2000 гривень, а всього 7105 ( сім тисяч сто п?ять) гривні 60 копійок.

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання.

Повне найменування сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», місце знаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. № 8,код ЄДРПОУ 42649746;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Суддя Павлюк С.С.