Рішення № 13376808, 27.12.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.10 Справа № 17/352

За позовом Державного підприємства «Ровенькиантрацит», м. Ровеньки Луганської області

до Відкритого акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів», м. Стаханов Луганської області

про стягнення 18402 грн. 30 коп.

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача: Ілліна О.В., довіреність № 1-3/3д265 від 10.12.2009;

від відповідача: Малофєєв О.О., довіреність № 01/49 від 06.01.2010.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за поставлене вугілля та вартість провізної плати у сумі 18402,30 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, зданим у судовому засіданні 27.12.2010, проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі, з огляду на те, що згідно пункту 3.3 договору №53/39-73ГП від 31.07.2009 позивач зобов‘язаний був надати відповідачу податкову накладну на відвантажене вугілля.

Однак, така податкова накладна позивачем відповідачу надане не була. Таким чином, на думку позивача, згідно умов договору, до моменту надання податкової накладної, оплата за поставлене вугілля не проводиться.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

Між Державним підприємством «Ровенькиантрацит»(позивач у справі), як Постачальником, та Відкритим акціонерним товариством "Стахановський завод феросплавів" (відповідач у справі), як Покупцем, був укладений договір поставки № 53/39-73гп від 31.07.2009 (далі –Договір).

Пунктами 1.1-1.2 Договору встановлено, що Постачальник зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором передати (поставити) у власність Покупцю вугільну продукцію (далі –вугілля). Покупець на умовах, передбачених цим Договором, зобов'язується сплатити його вартість та прийнять вказане вугілля.

Пунктом 2.1 Договору, передбачено, що найменування, якісні характеристики, загальна кількість вугілля, яке підлягає постачанню, його асортимент, дольове співвідношення за марками, фракціями, ціна вказуються сторонами у специфікації а/або у додаткових угодах до цього договору.

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що під датою постачання (а також датою виконання Постачальником оговорених цим договором зобов‘язань по поставці, на приведених у п. 3.2 цього Договору базисних умовах постачання) вказується дата, що вказана на відтиску штампу залізничної станції відправлення, на залізничній податковій, що засвідчує про видачу вантажу.

Сторони оговорюють, що право власності на вугілля, а також ризик переходять до Покупця з дати постачання вугілля.

Як встановлено у пункті 3.3 Договору, Постачальник надає Покупцю:

- разом з відвантаженим вугіллям, через Перевізника –залізничну податкову;

- оригінал посвідчення про якість (сертифікат якості);

- рахунок-фактуру;

- податкову накладну.

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що Покупець проводить 100% передплату на розрахунковий рахунок Постачальника за вугілля, яке підлягає постачанню та залізничний тариф. Сплата здійснюється на протязі 5-ти банківських днів, згідно рахунку Постачальника, який наданий Покупцю факсимільним зв‘язком.

Як встановлено у пункті 6.4 Договору, Постачальник має право змінювати ціну на товар у період строку дії договору. Зміна ціни за договором узгоджується з Покупцем. Ціна не підлягає збільшенню на період дії специфікації.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачеві вугільну продукцію кількістю 826,0 тонн на загальну суму 544217,99 грн.

Однак, відповідачем в порушення умов Договору поставлена вугільна продукція в повному обсязі оплачена не була.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 18402,30 грн., з яких 11659,10 грн. –оплата за поставлене вугілля та 6743,20 грн. –вартість провізної плати до станції призначення, які позивач просить стягнути в судовому порядку.

Відповідач позов не визнає з підстав, викладених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач поставив відповідачу продукцію кількістю 826 тон на загальну суму 544217,99 грн., що підтверджується квитанціями про приймання вантажу, посвідченнями якості та податковими накладними, засвідчені копії яких надані позивачем до матеріалів справи (а.с.17-53).

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що Покупець проводить 100% передплату на розрахунковий рахунок Постачальника за вугілля, яке підлягає постачанню та залізничний тариф. Сплата здійснюється на протязі 5-ти банківських днів, згідно рахунку Постачальника, який наданий Покупцю факсимільним зв‘язком.

Як встановлено у пункті 6.4 Договору, Постачальник має право змінювати ціну на товар у період строку дії договору. Зміна ціни за договором узгоджується з Покупцем. Ціна не підлягає збільшенню на період дії специфікації.

В матеріалах справи містяться рахунки на сплату вугілля, з доказами надсилання їх відповідачу (17.09.2009, 02.10.2009 та 08.10.2009).

Крім того, Позивач звертався до відповідача з вимогою № 56-юр від 30.06.2010, докази надсилання якої 01.07.2010 також містяться в матеріалах справи (а.с.54-55).

Відповідач відповіді на вимогу про сплату не надав, боргу на час розгляду справи не сплатив. Факт наявності боргу в сумі 18402,30 грн. підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.

Посилання відповідача на те, що у разі неподання податкової накладної він звільняється від сплати поставленого позивачем вугілля, не відповідають умовам договору, оскільки строк оплати не встановлений в залежність від надання податкових накладних відповідачу, а обраховується як 100 % передплата після 5-ти банківських днів, згідно рахунку Постачальника, який наданий Покупцю факсимільним зв‘язком.

Залізничний тариф також підтверджується відповідними доказами, що містяться в матеріалах справи (а.с.19,21, 25,28, 31,34,37, 40,43).

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення боргу в сумі 18402,30 грн. є обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню повністю, з віднесенням судових витрат на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів», м. Стаханов Луганської області, ідентифікаційний код 00186513, на користь Державного підприємства «Ровенькиантрацит», м. Ровеньки Луганської області, вул. Комуністична, буд. 6, ідентифікаційний код 32320704, заборгованість у сумі 18402,30 грн., витрати по оплаті держмита у сумі 184,02 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн., видати наказ.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 04.01.2011.

Суддя О.С. Фонова