Рішення № 13376785, 27.12.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" грудня 2010 р.

Справа № 18/124

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Безчасній Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 18/124

за позовом: Закритого акціонерного товариства "Креатив", м. Кіровоград

до відповідача: Приватного підприємства "ВікАрт", м. Кіровоград

про стягнення 259 689,08 грн.

Представники сторін:

від позивача - Вовченко А.М., довіреність б/н від 01.11.2010р.;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Закрите акціонерне товариство "Креатив" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з приватного підприємства "ВікАрт" 251 052,45 грн. заборгованості, а саме: 155 052,48 грн. основного боргу та 95 999,97 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №91 від 02.10.2009р. щодо поставки товару та не повернення суми попередньої оплати.

Заявою від 23.11.2010 р. позивач збільшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача 155 052,48 грн. основного боргу та 104 636,60 грн. штрафу, а всього 259 689,08 грн.

Враховуючи положення статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог, господарський суд розглядає справу з урахуванням заяви позивача від 23.11.2010 р. (а.с. 43-44).

Відповідач позовні вимоги в сумі 155 052,48 грн. визнав в повному обсязі, проти позовних вимог в частині нарахування штрафних санкцій заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 58-59, 69-71).

Розгляд справи в судових засіданнях 25.11.2010р. та 14.12.2010р. відкладався; в судовому засіданні 22.12.2010р. оголошено перерву до 27.12.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні 27.12.2010р. позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення, підтримав в повному обсязі.

В судове засідання 27.12.2010р. представник відповідача не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання (а.с. 68).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи граничний строк вирішення спору, відсутність повідомлення відповідача про неможливість явки в судове засідання та фактичну участь представника відповідача в інших засіданнях суду, господарський суд розглядає справу за відсутності представника відповідача та за наявними у справі документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, врахувавши пояснення представників сторін, наведенні в обґрунтування позовних вимог та заперечень проти позову, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

За укладеним договором поставки № 91/с від 02.10.2009 р. між сторонами виникли зобов'язання, в силу яких відповідач, як Продавець, зобов'язався поставити та передати у власність позивача, як Покупця, а останній - прийняти і оплатити насіння сої урожаю 2009 року (Товар) (а.с. 9-11).

Згідно з пунктами 3.1.-3.4. Договору Товар поставляється партіями; на кожну партію Товару складається окрема специфікація/додаткова угода, яка підписується уповноваженими представниками сторін та в якій зазначається, зокрема: ціна Товару, його кількість, умови і строк поставки.

Сторонами в договорі узгоджено порядок розрахунків за Товар у вигляді 100% попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця. Строк і сума попередньої оплати за кожну партію Товару встановлюється у специфікації/додатковій угоді.

02.10.2009 р. між сторонами підписано додаткову угоду до Договору, в якій передбачено поставку 150 тонн насіння сої загальною вартістю 457 500,00 грн., зі строком поставки - до 12 жовтня 2009 р. та на умовах 100% попередньої оплати (а.с. 11).

Стаття 264 Господарського кодексу України встановлює, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Строк оплати товару покупцем може визначатись договором або актами цивільного законодавства (ст. 692 Цивільного кодексу України). При цьому, договором може бути передбачений обов'язок покупця оплатити товар як до його передачі, так і після передачі товару (ст. ст. 693, 694 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до узгоджених між сторонами умов оплати Товару за договором поставки і додаткової до нього угоди, позивачем в порядку попередньої оплати перераховано на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 457 500,00 грн. (а.с. 12-13, 65-66).

Поміж тим, відповідачем за накладними № 39 від 11.10.2009 р., № 15 від 13.04.2010 р., № 20 від 25.05.2010 р. з порушенням строків поставки поставлено позивачеві Товар у меншій ніж узгоджено кількості на загальну суму 271 447,52 грн. (а.с. 14-19).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

За приписами частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Поміж тим, відповідач Товар, в обумовленій договором кількості і оплаченій вартості, позивачеві не передав, суму попередньої оплати повернув позивачеві частково в розмірі 31 000,00 грн. (а.с. 38-41). Залишок боргу відповідача становить 155 052,48 грн., який ним не заперечується (а.с. 58-59).

З огляду на зазначене та враховуючи викладені норми права, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 155 052,48 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Водночас порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським Кодексом, іншими законами або договором.

Так, частиною 1 статті 216 та частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

Відповідно до вимог статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Сторонами в пункті 5.2. договору встановлено відповідальність Продавця за порушення строків поставки у вигляді штрафу в розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно поставленої партії Товару за кожен день прострочення.

Порушення відповідачем строків поставки Товару, що підтверджено матеріалами справи, та ненадання відповідачем доказів на підтвердження відсутності його вини, є підставою для застосування передбаченої сторонами в пункті 5.2. договору відповідальності.

Однак, при нарахуванні штрафу за період з 12.10.2009 р. по 22.11.2010 р. в загальному розмірі 104 636,60 грн. (а.с. 47-48), позивачем не враховано граничний шестимісячний строк, встановлений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України для нарахування штрафних санкцій.

З огляду на відсутність в договорі іншого строку, з відповідача підлягають стягненню штрафні санкції (штраф) в межах шестимісячного строку нарахування, а саме за період з 12.10.2009 р. по 12.04.2010 р. в розмірі 67 126,46 грн. В задоволенні позовних вимог в іншій частині стягнення штрафу господарський суд відмовляє.

Заперечення відповідача щодо необхідності обмеження розміру штрафу подвійною обліковою ставкою НБУ, є безпідставним оскільки чинне законодавство, а саме Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", встановлює обмеження лише щодо розміру такої форми неустойки як пеня. Виходячи із визначень, наведених в статті 549 Цивільного кодексу України, пеня застосовується у грошових зобов'язаннях; застосування штрафу в залежність від виду зобов'язання не ставиться.

Відповідач в доповненні до відзиву просить зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій, мотивуючи клопотання скрутним фінансовим становищем боржника, відсутністю збитків в інших учасників господарських відносин, надмірно великим розміром штрафу (а.с. 69-71).

Стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшено за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За приписами пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Між тим, відповідачем не надано до суду доказів, які б свідчили про наявність виняткових обставин для зменшення розміру штрафних санкцій (штрафу і пені).

Згідно статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Як слідує з матеріалів справи, розмір штрафних санкцій, заявлених до стягнення з відповідача, не перевищує суму основного боргу. Господарським судом враховано: добросовісність позивача, що полягає у належному виконанні ним, як Покупцем, своїх зобов'язань за договором та здійснення в повному обсязі попередньої оплати; недотримання відповідачем узгодженого між сторонами строку поставки Товару та відсутність в матеріалах справи доказів, які б свідчили про вжиття відповідачем усіх залежних від нього заходів до виконання зобов'язання і недопущення його порушення; безпідставне та нічим не мотивоване неповернення грошових коштів позивача. Крім того, як вбачається зі звіту відповідача про фінансові результати за 1 півріччя 2010 р., останній мав дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (а.с. 73, на звороті).

За даних обставин, господарський суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "ВікАрт" (25006, м. Кіровоград, вул. Гоголя, 40, кв. 7, ідентифікаційний код 31637356, п/р 26005236680500 в АКИБ "Укрсиббанк" м. Харків, МФО 351005) на користь закритого акціонерного товариства "Креатив" (25014, м.Кіровоград, просп. Промисловий 19, ідентифікаційний код 31146251, п/р 2600900012437 в ПАТ "Укрексімбанк", МФО 323389) 222 178,94 грн. заборгованості, з якої: 155 052,48 грн. сума основного боргу та 67 126,46 грн. штрафу, а також 2 221,78 грн. державного мита та 201,91 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.В. Тимошевська

Повне рішення складено 31.12.2010 р.