Рішення № 13376503, 28.12.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" грудня 2010 р.

Справа № 6/116

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Кабакової В.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні справу 6/116

за позовом: відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком", м. Київ, вул. Солом'янська, 3

до відповідача: Кіровоградського обласного військового комісаріату, м. Кіровоград, вул. Орджонікідзе, 17/19

про стягнення 605,79 грн.

Представники сторін:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - Довгань Іван Любомирович, довіреність № 1633 від 21.12.2009.

Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком" подано позовну заяву про стягнення з Кіровоградського обласного військового комісаріату заборгованості за договором на технічне обслуговування обладнання зв'язку від 01.04.2003 № 851/8 в сумі 609,59 грн, в тому числі: 587,86 грн основного боргу, 12,21 грн пені, 5,05 грн збитків від інфляції, 4,47 грн 3% річних з покладенням на відповідача судових витрат по справі.

Представником позивача в судовому засіданні 26.11.2010 подано заяву про уточнення та зменшення позовних вимог, за змістом якої позивач, у зв'язку з помилковим нарахуванням пені уточнив суму нарахованої пені та зменшив її до 8,41 грн (а.с. 78). Дана заява відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України прийнята господарським судом.

В судове засідання 28.12.2010 представник позивача не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 20.12.2010 № 01683184 (а.с. 112).

Відповідач у поданому відзиві від 23.11.2010 вих. № 1568 зазначив, що Кіровоградський обласний військовий комісаріат є державною установою, яка повністю фінансується за рахунок коштів державного бюджету і у зв'язку з відсутністю фінансування не мав можливості своєчасно оплатити виставлені рахунки по договору тому просить суд відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені, 3 % річних та збитків від інфляції (а.с. 74 - 75).

Крім того, в судовому засіданні 14.12.2010 відповідачем надано платіжне доручення № 21 від 25.11.2010 як доказ погашення основної заборгованості.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком" (виконавець) та Кіровоградським обласним військовим комісаріатом (замовник) укладений договір № 851/8 від 01.04.2003 про технічне обслуговування обладнання зв'язку (далі - Договір, а.с. 18 - 20).

Згідно пунктів 1.1, 1.2 Договору замовник доручає, а виконавець приймає на технічне обслуговування обладнання, яке встановлене на орендованій площі в приміщені кімнати ЛАЦ-10. Встановлення замовником додаткового обладнання оформлюється додатковою угодою до даного договору і передається на технічне обслуговування на підставі акту прийому-передачі.

Розділом 2 даного договору передбачено, що передача обладнання, для технічного обслуговування оформлюється актом прийому-передачі. Повернення обладнання замовнику здійснюється виконавцем протягом 3-х робочий днів з дня припинення дії договору і проведення замовником 100 % оплати по всіх виставлених рахунках.

Відповідно до пункту 4.6 Договору виконавець повинен щомісячно до 3 числа складати акт виконаних робіт для проведення розрахунків.

Згідно пунктів 4.13, 4.14 Договору замовник повинен здійснювати оплату за технічне обслуговування до 10 числа місяця наступного за звітним, на підставі виставлених рахунків виконавця. Протягом 3-х банківських днів з моменту закінчення терміну дії договору провести остаточні розрахунки з виконавцем за фактично надані послуги з технічного обслуговування обладнання.

Пунктами 6.1, 6.2 Договору передбачено, що договір діє з моменту його підписання і до 31.12.2003. Строк дії договору автоматично продовжується на кожний наступний рік на тих же умовах, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про свої наміри розірвати дію даного договору не пізніше ніж за один місяць.

Між сторонами 01.03.2005 укладено додаткову угоду № 1 про зміну і доповнення договору № 851/8 від 01.04.2003. За умовами додаткової угоди, згідно наказу ВАТ "Укртелеком" від 10.01.2005 № 3 "Про затвердження тарифів на експлуатаційно-технічне обслуговування споруд і технічних засобів телекомунікацій", сторони дійшли згоди про те, що послуги зв'язку за договором № 851/8 від 01.04.2003 надаються за цінами вищезазначеного наказу. Додаткова угода набирає чинності з 01.03.2005 і діє протягом всього періоду чинності договору № 851/8 від 01.04.2003.

В додатку № 2А сторони визначили розрахунок вартості послуг за один місяць, який становить 83,98 грн.

Договір № 851/8 від 01.04.2003, додаткова угода № 1 від 01.03.2005 та додаток № 2А до нього підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов Договору за замовленням відповідача надані останньому передбачені договором послуги за період з березня по вересень 2010 року на загальну суму 587,86 грн, що підтверджується розрахунком позивача (а.с. 9), копіями рахунків за цей період із доказами направлення Кіровоградському обласному військовому комісаріату (а.с. 48 - 67).

Так, у відповідності до пунктів 4.6, 4.13 Договору позивачем рахунок № 523 від 15.03.2010 за березень 2010 року направлено 25.03.2010; рахунок № 775 від 19.04.2010 за квітень 2010 року направлено 26.04.2010; рахунок № 1016 від 17.05.2010 за травень 2010 року направлено 26.05.2010; рахунок № 1300 від 16.06.2010 за червень 2010 року направлено 24.06.2010; рахунок № 1520 від 13.07.2010 за липень 2010 року направлено 25.07.2010; рахунок № 1764 від 12.08.2010 за серпень 2010 року направлено 23.08.2010; рахунок № 2007 від 14.09.2010 за вересень 2010 року направлено 24.09.2010.

Разом із направленням рахунків позивачем також направлялись акти виконаних робіт.

Позивачем була направлена на адресу відповідача претензія від 26.08.2010 № 4074/06 про сплату заборгованості (а.с. 26, 27), у відповіді на яку відповідач вказав на відсутність коштів, так як Кіровоградський обласний військовий комісаріат є державною установою, яка повністю фінансується за рахунок коштів державного бюджету та є розпорядником коштів нижчого ступеня. Станом на 23.09.2010 кошти за відповідною статтею видатків (оплата послуг зв’язку) не надійшли (а.с. 28).

Наявність основної заборгованості та пені підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків (а.с. 79).

У зв'язку з непогашенням боргу, позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 605,79 грн, в тому числі: 587,86 грн основного боргу, 8,41 грн пені, 5,05 грн збитків від інфляції, 4,47 грн 3 % річних.

Розглядаючи позовні вимоги, господарський суд враховує положення статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, правовідносини за яким регулюються главою 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог статей 901, 903, 905 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (стаття 509 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказами у справі, відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (статті 11, 626 Цивільного кодексу України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (стаття 525 Цивільного кодексу України).

В судовому засіданні 14.12.2010 представником відповідача подано суду копію платіжного доручення № 21 від 25.11.2010, згідно якого відповідачем 02.12.2010 сплачено на користь позивача заборгованість за період з березня по жовтень 2010 року в сумі 671,84 грн, тобто в дану суму включена заборгованість в сумі 587,86 грн за період з березеня по вересень 2010 року. Дана інформація позивачем не спростована.

Відтак, станом на день прийняття рішення у даній справі відповідачем погашено суму основного боргу в сумі 587,86 грн на користь відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком".

За вказаних обставин провадження у справі в частині стягнення з Кіровоградського обласного військового комісаріату основного боргу згідно Договору підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача пені в сумі 8,41 грн, 5,05 грн збитків від інфляції, 4,47 грн 3 % річних, проти якої відповідач заперечив, посилаючись на відсутність своєчасного фінансування.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина 2 статті 175 Господарського кодексу України).

В силу статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (штраф і пеня). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610 – 612 ЦК України).

Господарський та Цивільний кодекси України не виділяють бюджетні установи в окрему категорію осіб і не встановлюють окремі підстави для звільнення їх від цивільної відповідальності.

Навпаки, згідно статті 629 Цивільного кодекс України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства

Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Господарським судом враховано, що сторонами у пункті 5.2 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати Замовнику нараховується пеня, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня за кожну добу затримки.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наданий позивачем розрахунок суми пені за період з 11.04.2010 по 31.08.2010 в сумі 8,41 грн (а.с. 10, 11, 78) відповідає зазначеним вище правовим нормам та умовам договору.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (Постанова ВСУ від 08.11.2010 № 4/719).

За розрахунком позивача за період з 11.04.2010 по 12.10.2010 збитки від інфляції складають 5,05 грн (а.с. 12, 78), розмір 3 % річних за аналогічний період складає 4,47 грн (а.с. 13, 78).

Враховуючи порядок проведення підрахунку збитків від інфляції, який врегульовано Листом Верховного суду України від 03.04.1997 № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" та повідомлені Державним комітетом статистики України засобами масової інформації середньомісячні індекси інфляції за вказаний період, розмір збитків від інфляції за розрахунком суду складає 16,72 грн, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у межах заявлених позовних вимог

Таким чином, з огляду на вищевикладене та те, що доводи відповідача не базуються на нормах законодавства, що регулює дані правовідносини, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у сумі 8,41 грн, збитків від інфляції в сумі 5,05 грн та 3 % річних у розмірі 4,47 грн підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 10.06.2010 у справі № 19/163.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Кіровоградського обласного військового комісаріату (25006, м. Кіровоград, вул. Орджонікідзе, 17/19, р/р 35119011000465 в УДК в Кіровоградській області, МФО 823016, ідентифікаційний код 07827576) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (03110, м. Київ, вул. Солом'янська 3, р/р 26006501022891 в Київській регіональній дирекції ВАТ "Райффайзен банк "Аваль", МФО 322904, ідентифікаційний код 16479714) - 8,41 грн пені, 5,05 грн збитків від інфляції, 4,47 грн 3 % річних, а також 102,00 грн державного мита та 236,00 грн витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення 587,86 грн основної заборгованості провадження припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя В.Г.Кабакова

Повне рішення складено 04.01.2011