Рішення № 13376130, 20.12.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

20.12.2010Справа №2-17/5247-2010 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Укрейн»

До відповідача Гаспринської селищної ради

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ДП «Санаторій «Курпати» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця»

про визнання недійним рішення Гаспринської селищної ради 47-ї сесії 5-го скликання від 25.06.2010 року № 24 «Про надання дозволу ДП «Санаторій «Курпати» ЗАТ «Укрпрофздравниця» на складання технічної документації та складання документів, що посвідчують право користування (довгострокової оренди) на земельну ділянку

Суддя В.І. Гайворонський

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача - Пономарьова Ю.В., представник

Від відповідача - Дубицька А.Х., представник

Від третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ДП

«Санаторій «Курпати» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» - Руденко М.Ю., представник

Сутність спору: Позивач згідно з позовом та уточненням до нього просить визнати недійним рішення Гаспринської селищної ради 47-ї сесії 5-го скликання від 25.06.2010 року № 24 «Про надання дозволу ДП «Санаторій «Курпати» ЗАТ «Укрпрофздравниця» на складання технічної документації та складання документів, що посвідчують право користування (довгострокової оренди) на земельну ділянку», у зв’язку з тим, що спірне рішення суперечить законодавству щодо порядку надання земельних ділянок комунальної власності у користування, та порушує законні права та інтереси позивача.

Згідно ст.22 ГПК України уточнення позовних вимог є правом позивача.

Таким чином, позовні вимоги вважаються заявленими згідно уточнення, що також відповідає практики розгляду вказаних питань Севастопольським апеляційним господарським судом (Постанова від 06.04.04р. по справі №2-17/896-2002).

Відповідач у відзиві проти позову заперечує, та вказує, що винесення оскаржуваного рішення не є видведенням нової земельної ділянки, а є лише приведенням правовстановлюючих документів третьої особи у відповідність до вимог діючого законодавства.

Відповідач також заявив клопотання про припинення провадження у справі, у зв’язку з тим, що на цей спір поширюється юрисдикція адміністративних судів, і справу необхідно розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору ДП «Санаторій «Курпати» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» у відзиві вважає вимоги позивача необґрунтованими, та не підлягаючими задоволенню, та вказує, що спірне рішення не про відведення нової земельної ділянки, а стосується лише земельної ділянки, яка вже знаходиться в його користуванні. Для підтвердження вказаної обставини третьою особою заявлене клопотання про призначення землевпорядної експертизи.

Згідно статті 84 ГПК в описовій частині рішення вказуються заяви та клопотання сторін, в мотивувальній частині вказуються доводи, за якими господарський суд відхилив їх.

В засіданні суду, що відбулося 14.12.2010 року оголошено перерву до 20.12.2010 року.

По справі оголошену вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Гаспринської селищної ради 47-ї сесії 5-го скликання від 25.06.2010 року № 24 «Про надання дозволу ДП «Санаторій «Курпати» ЗАТ «Укрпрофздравниця» на складання технічної документації та складання документів, що посвідчують право користування (довгострокової оренди) на земельну ділянку» ДП «Санаторій «Курпати» ЗАТ «Укрпрофздравниця» надано дозвіл на складання документів, що посвідчують право користування (довгостроковї оренди) на частину земельної ділянки площею 0,7000 га в межах населеного пункту Гаспра по вул. Алупкінське шосе для оздоровчої діяльності у відповідності с Державним актом на право постійного користування серії КМ № 0009 ПС від 16.06.1994 року.

Рішенням Гаспринської селищної ради 50-ї сесії 5-го скликання від 08 жовтня 2010 року № 39 «Про внесення змін в рішення № 24 47-ї сесії Гаспринської сільради 5-го скликання від 25.06.2010 року» вирішено внести зміни до п. 1 рішення № 24 47-ї сесії Гаспринської селищної ради 5-го скликання від 25.06.2010 року «Про надання дозволу ДП «Санаторій «Курпати» ЗАТ «Укрпрофздравниця» на складання технічної документації та складання документів, що посвідчують право користування (довгострокової оренди) на земельну ділянку», виклавши його в наступній редакції: «1. Дозволити Дочірньому підприємству «Санаторій «Курпати» ЗАТ «Укрпрофздравниця» розробку технічної документації по землеустрою щодо складання документі, удостовірюячих право користування (довгостровокої оренди) земельної ділянки орієнтовною площею 0,7000 га в межах населеного пункту смт. Гаспра по вул. Алупкінське шосе для оздоровчої діяльності, із земель категорії «землі оздоровчого призначення» для видачі ДП «Санаторій «Курпати» ЗАТ «Укрпрофздравниця» правостуроновчих документів на частину території санаторія «Курпати», яка розташована в межах Гаспринської селищної ради».

В Рішенні Гаспринської селищної ради 50-ї сесії 5-го скликання від 08 жовтня 2010 року № 39 «Про внесення змін в рішення № 24 47-ї сесії Гаспринської сільради 5-го скликання від 25.06.2010 року» також вказано, що частина витребуваного ДП «Санаторій «Курпати» земельної ділянки знаходиться в оренді строком на 49 років у ТОВ «Пан Укрейн».

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню, при цьому виходить з наступних підстав:

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування зобов’язанні діяти тільки на підставі Конституції та законів України.

Однак підстав, передбачених законом для прийняття спірного рішення не існує.

Так, в Рішенні Гаспринської селищної ради 50-ї сесії 5-го скликання від 08 жовтня 2010 року № 39 «Про внесення змін в рішення № 24 47-ї сесії Гаспринської сільради 5-го скликання від 25.06.2010 року» також вказано, що частина витребуваного ДП «Санаторій «Курпати» земельної ділянки знаходиться в оренді строком на 49 років у ТОВ «Пан Укрейн».

Таким чином, частина витребуваної ДП «Санаторій «Курпати» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» земельної ділянки знаходиться в оренді у позивача.

Вказана обставина спростовує твердження відповідача та третьої особи щодо того, що спірне рішення стосується лише переоформлення правоустановчих документів по земельній ділянці, що знаходиться в користуванні третьої особи.

При викладених обставинах проведення землевпорядної експертизи втрачає сенс.

Так, під видом переоформлення земельної ділянки фактично мова йде про вирішення питання щодо надання нової земельної ділянки, при цьому тієї, що знаходяться в оренді у позивача, що безумовно впливає на права та інтереси позивача.

Окрім цього, із листа відповідача від 12.10.2010 року (вих. № 578/02-9) витікає, що відносно спірної земельної ділянки не вирішене питання щодо її використання згідно генерального плану забудови.

Згідно ч. 1 ст. 154 ЗК України юридичні особи, зацікавлені у вилученні земельних ділянок, зобов’язані погодити з користувачами розмір земельної ділянки та умови її вилучення, з врахуванням комплексного розвитку території.

Окрім цього, згідно ч. 2 ст. 123 ЗК України в даному випадку земельна ділянка повинна надаватись за проектом землеустрою щодо її відведення, про що в спірному рішенні не вказується.

Окрім цього, згідно ч. 2 ст. 123 ЗК України до клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою зацікавлена особа повинна надати письмову згоду землекористувача, засвідчену нотаріально. Відповідної заяви зацікавленими особами до матеріалів справи не надано.

Ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед Законом та судом.

Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

Про необхідність дотримання принципу диспозитивності сторін також указується в постанові Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132. (справа № Д12/12), а в постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя” вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

Таким чином, суд вправі розглядати справу по тим матеріалам, яки надані зацікавленими особами.

При цьому також необхідно відмітити, що при викладених обставинах спірне рішення дає підстави для зловживання щодо спірної земельної ділянки.

Більш того, таке зловживання вже здійснюється.

Так, із відповіді відповідача № (від 12.10.2010 року вих. № 578/02-9) витікає, що витребувана позивачем земельна ділянка має відношення до земельної ділянки, витребуваної третьою особою.

Із системного аналізу ст. 6, ст. 16 Закону України «Про оренду землі» та ст. 123 ЗК України витікає, що в даному випадку надання земельної ділянки повинно здійснюватись на конкурсних засадах.

Так, із вказаних норм не витікає, що підставою для надання земельної ділянки на конкурсних засадах повинно бути одночасне надання клопотань двома особами про надання земельної ділянки.

Більш того, одночасне надання заяв різними особами неможливе.

Однак, на період звернення позивача з відповідним клопотання земельна ділянка ще не була надана третій особі, оскільки відповідного рішення не існує, однак, позивачу вже відмовляється в наданні дозволу щодо проекту землеустрою, що порушує вимоги щодо конкурсних засад.

Визнання акту органу місцевого самоврядування недійсним передбачене ст. 20 Господарського кодексу України.

Клопотання відповідача про припинення провадження по справі суд відхиляє:

Так, згідно Рекомендацій Президії Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2010 року «Про застосування законодавства при вирішенні земельних спорів (питання щодо підвідомчості)» з метою забезпечення однакової і правильної судової практики застосування законодавства при розгляді земельних спорів (питання щодо підвідомчості) президія Севастопольського апеляційного господарського суду вважає за необхідне надати такі рекомендації:

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України щодо визначення підсудності справі з питань земельних відносин» від 18 лютого 2010 року № 1914-VI було доповнено статтею 12 Господарського процесуального кодексу України пунктом 6, згідно з яким господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб’єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 квітня 2010 року № 10-рп/2010 положення пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб’єктом владних повноважень, пов’язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Тобто, на законодавчому рівні та відповідно до рішення Конституційного Суду України проведено розмежування земельних спорів, які належать до компетенції господарських та адміністративних судів. При цьому запропоноване розмежування зроблено з урахуванням правової позиції, до якій наявність в спорі суб’єкта владних повноважень не є вирішальним критерієм віднесення земельного спору до компетенції господарського чи адміністративного суду.

У даному разі, проводячи розмежування земельних спорів, законодавець та Конституційний Суд України виходили з того, чи бере участь у спорі фізична або юридична особа чи суб’єкт господарської діяльності.

Отже, компетенцію господарських судів, враховуючи положення статті 1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої до господарського суду мають право звертатися підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, було поширено на земельні спори, в яких беруть участь суб’єкти господарської діяльності.

Компетенцію адміністративних судів – на земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб’єктом владних повноважень, пов’язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Тобто, вирішуючи питання щодо того чи має земельний спір розглядатися у порядку господарського судочинства, господарським судам слід виходити саме з того, що дія пункту 6 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України поширюється на земельні спори з органом місцевого самоврядування як суб’єктом владних повноважень, в яких беруть участь суб’єкти господарської діяльності.

Окрім цього, практика розгляду аналогічних питань Севастопольським апеляційним господарським судом та Вищім господарським судом України також вказує на те, що аналогічні спори розглядаються господарськими судами.

Таким чином, позовні вимоги є законними, обґрунтованими, та підлягають задоволенню.

Якщо виникнуть будь-які обставини, які суттєво впливають на прийняте рішення, зацікавлена особа вправі звернутися із заявою про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами.

Судові витрати згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України підлягають відшкодуванню позивачу відповідачем.

Відповідно до п. «б» ч. 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру ставка державного мита встановлюється в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (17Х5=85 грн.).

Відповідно до статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» неоподатковуваний мінімум встановлений у розмірі 17 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 року № 825 у господарських справах встановлений розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за ставкою 236,00 грн.

Судові витрати позивача підтверджуються квитанцією № 1 від 27 жовтня 2010 року на суму 85,00 грн. (з державного мита), та квитанцією № 2 від 27 жовтня 2010 року на суму 236,00 грн. (на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійним рішення Гаспринської селищної ради 47-ї сесії 5-го скликання від 25.06.2010 року № 24 «Про надання дозволу ДП «Санаторій «Курпати» ЗАТ «Укрпрофздравниця» на складання технічної документації та складання документів, що посвідчують право користування (довгострокової оренди) на земельну ділянку.

Стягнути з Гаспринської селищної ради (98600, м. Ялта, смт. Гаспра, вул. Н. Тамари буд. 6/24, ідентифікаційний код: 26330829) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Укрейн» (01054, м. Київ, вул. О. Гончара 73, р/р 26008000533001 в Київській філії Укрінбанку, МФО 300250, ідентифікаційний код: 21466335) судові витрати з державного мита на суму 85,00 грн.

Видати наказ.

Стягнути з Гаспринської селищної ради (98600, м. Ялта, смт. Гаспра, вул. Н. Тамари буд. 6/24, ідентифікаційний код: 26330829) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Укрейн» (01054, м. Київ, вул. О. Гончара 73, р/р 26008000533001 в Київській філії Укрінбанку, МФО 300250, ідентифікаційний код: 21466335) судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Видати наказ.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.