Ухвала суду № 133761176, 30.01.2026, Збаразький районний суд Тернопільської області

Справа № 598/1713/25

провадження № 2-а/598/8/2026

УХВАЛА

іменем України

"30" січня 2026 р. Збаразький районний суд

Тернопільської області в складі:

головуючого судді Олещука Б.Т.

з участю секретарів Кілик М.В., Козак Д.Р., позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Гудими Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Збаражі Тернопільської області за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гудима Лілія Романівна, до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

встановив :

До Збаразького районного суду звернувся ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гудима Лілія Романівна, із позовною заявою, зареєстрованою через канцелярію суду 21.08.2025 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

В якій просить:

1. Поновити пропущений строк звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, як такий, що пропущено з поважних причин.

2. Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4605695 від 28 квітня 2025 року.

3. Закрити провадження удані справі.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Тернопільській області в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 28 квітня 2025 року постановою ЕНА №4605695 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. Із зазначеною постановою позивач не згідний, вважає що вона винесена із порушенням чинного законодавства, не підтвердженою належними та допустимими доказами, а тому підлягає скасуванню.

Дана позовна заява зареєстрована в суді і справі присвоєно єдиний унікальний номер 598/1713/25.

Ухвалою Збаразького районного суду від 26 серпня 2025 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено справу розглядати з правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення(виклику) сторін (а.с.12).

04 вересня 2025 року представника відповідача Головного управління національної поліції в Тернопільській області на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому він зазначає, що працівником поліції при накладенні адміністративного стягнення враховано всі обставини справи про адміністративне правопорушення і прийнято законне і справедливе рішення. Звертає увагу, що позивачем було пропущено строк оскарження постанови. Просить відмовити повністю в задоволенні позову через його безпідставність. Також, відповідачем долучено до відзиву диск з відеоматеріалами (а.с.15-26).

29 жовтня 2025 року від представника позивача адвоката Гудими Л.Р. на адресу суду надійшло клопотання, в якому вона посилаючись на те, що відповідач не визнає позов, позивач бажає дати особисто пояснення у суді, необхідно заслухати свідків, а тому просить розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження та викликати і допитати свідків (а.с.29).

30 жовтня 2025 року ухвалою Збаразького районного суду постановлено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с.30-31).

13 листопада 2025 року від представника відповідача Головного управління національної поліції в Тернопільській області на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому просить відмовити повністю в задоволенні позову через його безпідставність та зазначає, що позивачем пропущений строк на оскарження адміністративної постанови. Також, відповідачем долучено до відзиву відеоматеріали (а.с.36-47).

18 листопада 2025 року проведено підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.49).

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Гудима Л.Р. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю і просили позов задовольнити, посилаючись на ті ж обставини.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області в судове засідання не з`явився, хоча про день, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, однак у відзиві на позов просить справу розглядати у відсутності представника Головного управління Національної поліції в Тернопільській області.

Суд, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши здобуті в судовому засіданні докази, допитавши свідків, приходить до наступного висновку.

Так, судом встановлено, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4605695 від 28 квітня 2025 року, позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень. Відповідно до мотивувальної частини вказаної постанови: 28 квітня 2025 року о 18 годині 11 хвилин, в с.Кобилля по вул.Зарічна Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом без мотошолома та транспортним засобом який не зареєстрований у встановленому законом порядку, чим порушив п.30.1 Правил дорожнього руху.

Допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_2 ствердив, що 28 квітня 2025 року приблизно 8 години ранку до нього зателефонував ОСОБА_1 і попросив його, щоб він приїхав бусом у с.Кобилля Тернопільського району і забрав його, бо у нього поламався скутер і він не може заїхати на роботу. Однак, скутера ОСОБА_1 він забрав у другій половині дня, бо раніше не міг приїхати.

Також допитаний у судовому засіданні інспектор поліції ОСОБА_3 пояснив, що під час патрулювання з інспектором поліції ОСОБА_4 28 квітня 2025 року приблизно 18 години між с.Кобилля та с.Іванчани Тернопільського району Тернопільської області ними було помічено позивача ОСОБА_1 , який стояв біля скутера на обочині дороги. Вони не бачили, щоб ОСОБА_1 керував даним скутером. ОСОБА_1 повідомив, що скутер є поломаним та пхає його на ремонт. В ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а тому йому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння. Також ОСОБА_1 повідомив, що вживав алкоголь після роботи. Після чого були складені відповідні протоколи.

Крім того, допитаний у судовому засіданні інспектор поліції ОСОБА_4 пояснив, що під час патрулювання з інспектором поліції ОСОБА_3 28 квітня 2025 року приблизно 18 години 00 хвилин між с.Кобилля та с.Іванчани Тернопільського району Тернопільської області на узбіччі дороги було виявлено скутер, який ремонтував ОСОБА_1 , оскільки він поламався. У ОСОБА_1 були наявні ознаки алкогольного сп`яніння, тому йому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння, тест показав позитивний результат. Доказів керування транспортним засобом ОСОБА_1 немає. ОСОБА_1 стверджував, що даним транспортним засобом після обіду він не керував, а лише його ремонтував, стверджував що даний скутер стоїть на обочині вже довший час. На ОСОБА_1 були складені протоколи про адміністративне правопорушення про те, що він керував транспортним засобом без реєстрації і шолома.

У відповідності до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.1 ст.8 Закону України «Про національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв, 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

Згідно з ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У відповідності зі статтею 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Пунктом 30.1 Правил дорожнього руху визначено, власники механічних транспортних засобів і причепів до них повинні зареєструвати (перереєструвати) їх в уповноваженому органі МВС або провести відомчу реєстрацію в разі, якщо законом установлена обов`язковість проведення такої реєстрації, незалежно від їхнього технічного стану протягом 10 діб з моменту придбання (отримання), митного оформлення або переобладнання чи ремонту, якщо необхідно внести зміни до реєстраційних документів.

Згідно ч.6 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною другою статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Частина 2 статті 77 КАС України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Верховний Суд у постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням Правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Суд звертає увагу на те, що у матеріалах справи міститься копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4605695 від 28.04.2025, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.6 ст.126 КУпАП. Однак, надані відповідачем докази не містять підтвердження того, що позивач ОСОБА_1 , о 18 годині 11 хвилин 28 квітня 2025 року в с.Кобилля Тернопільського району Тернопільської області, керував скутером марки «SKYMOTO».

Так, з наданих відповідачем і оглянутих судом відеоматеріалів з місця події не вбачається, що ОСОБА_1 о 18 годині 11 хвилин 28 квітня 2025 року в с.Кобилля Тернопільського району Тернопільської області, керував скутером марки «SKYMOTO». Крім того, допитані у судовому засіданні працівники поліції кожен окремо ствердили, що в них відсутні будь-які відомості, що ОСОБА_1 дійсно керував даним скутером, після того як ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп`яніння він був відсторонений від керування і не керував скутером.

Разом з тим, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №314399 від 28 квітня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП вбачається, що ОСОБА_1 о 17 годині 50 хвилин 28 квітня 2025 року в с.Кобилля Тернопільського району Тернопільської області, керував скутером марки «SKYMOTO». Згідно тесту на алкоголь огляд ОСОБА_1 проводився о 17 годині 54 хвилин 28 квітня 2025 року, після чого він був відсторонений від керування і не керував скутером. А у вину ОСОБА_1 ставиться те, що о 18 годині 11 хвилин 28 квітня 2025 року в с.Кобилля Тернопільського району Тернопільської області він керував скутером марки «SKYMOTO».

Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги частину другу статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача), суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставини, на підставі яких винесено постанову.

Разом з тим, у позовній заяві ОСОБА_1 просить поновити йому пропущений строк щодо оскарження даної постанови, оскільки йому лише в судовому засіданні 21.08.2025 по справі №598/961/25, в ході пояснень інспектора поліції Шелігою М.А. стало відомо, що в працівників поліції відсутні будь-які докази, щодо вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП, і вважає що працівники поліції ввели його в оману, а тому це є поважною причиною для поновлення йому пропущеного строку для звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з п.3 ч.1 ст.288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.286 КАС України визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Відповідно до ст.289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Тобто, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі № 640/12324/19 вказано на те, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише пропущені з поважних причин процесуальні строки.

Із оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4605695 від 28 квітня 2025 року вбачається, що примірник постанови ОСОБА_1 отримав 28.04.2025, в чому особисто підписався.

Твердження позивача ОСОБА_1 про те, що йому не було відомо про відсутність доказів щодо вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП, суд оцінює критично, оскільки він знав про наявність постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4605695 від 28 квітня 2025 року, відповідно до якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень, копію даної постанови він отримав 28.04.2025, про що свідчить його особистий підпис у п.9 постанови. Таким чином, строк на оскарження постанови завершився 08.05.2025. Будь-яких доказів щодо поважності причин пропуску цього строку, які об`єктивно та істотно перешкоджали зверненню до суду та не залежали від волевиявлення позивача, матеріали справи не містять, а тому суд приходить до висновку про відсутність поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.4 ст.123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи все вищевказане, суд приходить до висновку, що позивачем пропущено встановлений законом строк звернення до суду з даним позовом, позивачем не доведено, що причини для поновлення строку звернення до суду з даним позовом є поважними, а тому дану позовну заяву необхідно залишити без розгляду.

На підставі наведеного, керуючись, ст.ст.7, 9, 121, 251, 280, 283, 284, 287-289, 293 КУпАП, ст.ст.2, 5, 9, 19, 72-77, 90, 118-123, 240, 248, 256, 286 КАС України, суд,-

постановив :

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гудима Лілія Романівна, до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення залишити без розгляду.

Дана ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного судучерез Збаразький районний суд Тернопільської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Якщо ухвала суду не була вручена у день складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Дана ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частини даної ухвали суду складені, підписані і проголошені суддею 30 січня 2026 року.

Повний текст даної ухвали суду складено 03 лютого 2026 року.

Суддя Богдан Олещук