Рішення № 133760950, 03.02.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/2920/25

пр.№ 2/464/224/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2026 м. Львів

Сихівський районний суд м. Львова

у складі: головуючої судді Сабари Л.В.,

секретаря судового засідання Рейман В.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, поданим представником ОСОБА_2 , до відповідача Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» (далі АТ «СК «ББС ІНШУРАНС»), в якому просить стягнути 20 769,61 грн. матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також судові витрати у розмірі 18 211,20 грн., з яких: 10 000 грн. витрати на професійну правничу допомогу, 7 000 грн. витрати на проведення судової автотоварознавчої експертизи, 1 211,20 грн. судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 09.01.2025 на вул. Луганська, 18 у м. Львові відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «Hyundai», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , та транспортного засобу марки «Kia», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням позивача. Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 05.02.2025 у справі №464/486/25 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні згаданої дорожньо-транспортної пригоди. На момент пригоди, цивільно-правова відповідальність останнього була застрахована відповідно до полісу страхування цивільної відповідальності №ЕР-225526821, укладеного з АТ «СК «ББС ІНШУРАНС», у зв`язку із чим та через настання страхового випадку позивач звернувся до відповідача із повідомленням про ДТП та заявою про виплату страхового відшкодування, за результатами чого АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 34 539,42 грн. Разом з тим, не погоджуючись із таким розміром страхової виплати, оскільки характер пошкоджень автомобіля є значно більшим та виплачених страховим коштів виявилось недостатньо для відновлення пошкодженого транспортного засобу, позивач звернувся до експертної установи ТОВ «Експертиза» з метою визначення реального розміру матеріального збитку, завданого йому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Згідно з висновком №19 судової автотоварознавчої експертизи від 04.03.2025 вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових транспортного засобу марки «Kia», р.н. НОМЕР_2 , становить 55 309,03 грн. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між сплаченим страховим відшкодуванням та реальним розміром матеріального збитку, встановленим судовою експертизою, у розмірі 20 769,61 грн.

23.05.2025 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача ОСОБА_4 , відповідно до якого просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Заперечення обґрунтовує тим, що 15.01.2025 позивачем подано повідомлення про подію, що має ознаки страхового випадку, до АТ «СК «ББС ІНШУРАНС». 23.01.2025 представником страхової компанії оглянуто транспортний засіб позивача, про що складено акт огляду транспортного засобу від 23.01.2025. Таким чином, відповідачем належно виконано обов`язки щодо забезпечення в належний строк огляду пошкодженого транспортного засобу. На підставі згаданого акту, суб`єктом оціночної діяльності складено звіт від 31.01.2025 №183130, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу марки «Kia», р.н. НОМЕР_2 , складає 34 539,42 грн. без ПДВ, відтак АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» здійснила виплату страхового відшкодування позивачу у згаданому розмірі. Враховуючи наведене, договірне зобов`язання, яке виникло у відповідача за страховим полісом №ЕР-219862799, припинилось виконанням, проведеним належним чином. Оскільки звіт складений суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_5 , який має відповідні кваліфікаційні свідоцтва, підстави ставити його під сумнів, відтак припускати про необхідність здійснення доплати страхового відшкодування, відсутні. Звертає увагу на те, що страхове відшкодування виплачується з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу та зменшується на суму ПДВ. При цьому, зазначає, що для повного відшкодування шкоди, позивач має право звернутись саме до особи, винної за завдання шкоди, в порядку ст. 1194 ЦК України. Щодо поданого позивачем висновку експерта, представник відповідача звертає увагу на те, що експертне обстеження пошкодженого транспортного засобу проведене 11.02.2025, 04.03.2025, тоді як дорожньо-транспортна пригода мала місце 09.01.2025. При цьому, у ремонтній калькуляції експертом вказаного вартість запасних частин станом на 19.02.2025, що може свідчити про те, що ціни у висновку експерта є значно завищеними. Крім того, експертом враховано пошкодження автомобіля, які не були завданими під час пригоди, що мала місце 09.01.2025. Також, до висновку не надано обґрунтувань щодо необхідності заміни переднього правого кулака за 12 875,37 грн., чим також завищено вартість відновлювального ремонту. Зважаючи на наведене та те, що експертом порушено вимоги Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фондом Державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (далі Методика), такий доказ є неналежним та недопустимим. Представник відповідача наголошує на необґрунтованості витрат на проведення позивачем експертизи, оскільки АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» вчасно забезпечено здійснення огляду пошкодженого транспортного засобу, відтак такі витрати здійснені позивачем на власний розсуд, що виключає обов`язок відповідача їх відшкодовувати. Крім того, покликається на необґрунтованість та безпідставність витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку із чим просить зменшити їх розмір.

26.05.2025 через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, подана представником позивача ОСОБА_6 , в якій зазначає, що позивачем не заперечується факт належного виконання відповідачем обов`язку огляду пошкодженого транспортного засобу у визначений законодавством строк, проте позивач не погоджується саме із розміром страхового відшкодування, визначеного АТ «СК «ББС ІНШУРАНС». Покликаючись на п. 34.4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», представник позивача зазначає, що саме наявність обставин того, що характер пошкоджень автомобіля були значно більшими та виплачених страховим коштів виявилось недостатньо для відновлення пошкодженого транспортного засобу, зумовили звернення позивача до експерта для проведення судової автотоварознавчої експертизи, про результати якої повідомлено відповідача. Щодо наданого висновку експерта, представник позивача зазначає, що такий складено особою, яка має кваліфікацію судового експерта за відповідною спеціальністю, останній був попередженим про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України, всі пошкодження автомобіля виявлені експертом особисто та зафіксовані у акті огляду КТЗ, а також з прив`язкою до фотографій, долучених до висновку. Між тим, звертає увагу на те, що звіт, наданий відповідачем, складено оцінювачем ОСОБА_7 без його особистого огляду пошкодженого автомобіля, оскільки такий огляд здійснювався аварійним комісаром, що суперечить положенням Методики, а також, на думку позивача, останній не має відповідної кваліфікації, відтак такий звіт є недостовірним та недопустимим доказом. Покликаючись на постанову Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц, заперечує щодо доводів відповідача про можливість звернення до завдавача шкоди для повного її відшкодування, оскільки у випадку незгоди потерпілого із розміром страхового відшкодування, саме страховик є особою, до якої має право позиватись потерпілий в межах страхової суми, визначеної договором страхування. Наголошує, що судові витрати позивача є обґрунтованими та підставними, оскільки відповідач відмовився в позасудовому порядку врегулювати спір, що зумовило звернення позивача до відповідних фахівців. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2025 матеріали справи передано на розгляд судді Сабарі Л.В.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 02.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, як це передбачено ч. 13 ст. 7 ЦПК України. На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, таким чином з`ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Згідно з положеннями ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із пошкодженням або знищенням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частиною 1 ст. 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і далі у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Так, відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Такий розрахунок здійснюється згідно з Методикою, відповідно до п. п. 1.6, 8.1 та 8.3 якої відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу (КТЗ) чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За змістом ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При дослідженні доказів, судом встановлено наступне.

09.01.2025 о 10.55 год. на вул. Луганська, 18 у м. Львові відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «Hyundai», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , та транспортного засобу марки «Kia», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням позивача.

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 05.02.2025 у справі №464/486/25, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, в силу положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України, винуватість ОСОБА_3 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої транспортним засобам завдано механічних пошкоджень з матеріальними збитками, є встановленою та доказуванню не підлягає.

У зв`язку із тим, що на момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «Hyundai», р.н. НОМЕР_1 , була застрахована у АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» (поліс №ЕР-225526821 від 18.12.2024), ОСОБА_1 , як власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіля, звернувся до вказаної страхової компанії із повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку, та заявою про виплату страхового відшкодування від 15.01.2025.

На підставі звіту №183130 про оцінку колісного транспортного засобу від 31.01.2025, страхового акту №136213/1 від 04.02.2025, наказ №136213/1/1 від 04.02.2025, АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» здійснило 10.02.2025 виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі 34 539,42 грн., що підтверджується, зокрема, випискою АТ «Ощадбанк» про зарахування коштів.

Згідно з наведеним звітом, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, завданого власникові Kia Rio, р.н. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження на дату оцінки КТЗ складає 34 539,42 грн. без ПДВ на запасні частини.

Разом з тим, як вбачається із висновку експерта №19 за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи, складеного 04.03.2025 судовим експертом Галамай Б.І. на замовлення позивача, вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових автомобіля Kia Rio, р.н. НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження в ДТП 09.01.2025 без врахування ПДВ становить 55 309,09 грн.

Надаючи оцінку запереченням відповідача, викладеним у відзиві на позовну заяву, суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Так, підпунктом 33.1.4 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено обов`язок водія транспортного засобу, причетного до ДТП з використанням забезпеченого транспортного засобу невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання страхового випадку.

Як зазначив Верховний Суд постанові від 18.07.2018 у справі № 759/19724/15-ц, такий обов`язок установлений законодавством для надання страховику можливості розпочати розслідування, перевірити обставини ДТП власними силами, визначити розмір шкоди і запобігти необґрунтованим виплатам.

Відповідно до п. 34.1 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків (п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Пунктом 34.4 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти.

Відповідно до п. 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

З матеріалів справи вбачається, що позивач із заявою про настання страхового випадку до відповідача звернувся 15.01.2025, тоді як страховиком проведено огляд пошкодженого транспортного засобу 23.01.2025, що підтверджується копією відповідного протоколу огляду.

Таким чином, суд погоджується із доводами відповідача про те, що страховиком в повному обсязі виконано обов`язок щодо огляду пошкодженого транспортного засобу у встановлені законодавством строки.

Разом з тим, твердження представника відповідача про те, що у потерпілого право на самостійне обрання експерта для визначення розміру завданої шкоди виникає виключно у разі невиконання вищевказаного обов`язку страховиком, є безпідставним, оскільки вищенаведеними положеннями встановлено відповідальність страховика за несвоєчасне скерування представника для огляду пошкодженого транспортного засобу, проте не містять заборони щодо звернення потерпілого для проведення огляду транспортного засобу іншим експертом, обраним самостійно, уже після огляду такого представником страховика, особливо, у випадку незгоди або наявності будь-яких сумнівів.

В частині доводів з приводу неналежності та недопустимості висновку експерта, наданого позивачем, як доказу у справі, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 102 ЦПК України висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта, відповідно до ч. 2 вказаної статті, може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Згідно з приписами ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Судом встановлено, що висновок експерта №19 за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи, складений 04.03.2025 судовим експертом Галамай Б.І. на замовлення позивача, такий відповідає наведеним вимогам закону, а також вимогам, встановленим ч. ч. 6-7 ст. 102 ЦПК України, висновок складено особою, яка має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача, такий містить посилання на довідково-нормативну літературу, калькуляцію вартості відновлювального ремонту, акт огляду транспортного засобу, фототаблицю його пошкоджень. Аргументи представника відповідача щодо неточностей та невідповідностей даного висновку повністю спростовані представником позивача у відповіді на відзив.

Крім того, у випадку незгоди з визначеною сумою матеріальних збитків, відповідач не був позбавлений можливості подати до суду клопотання про проведення у справі відповідної експертизи.

При цьому, пунктом 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Так, в матеріалах справи відсутні докази того, що страховик (відповідач) і потерпілий (позивач) дійшли згоди про розмір страхового відшкодування, визначений страховиком. Виплата нарахованої страховиком суми страхового відшкодування не може свідчити про те, що страховик і потерпілий досягли згоди про розмір вказаної суми.

Таким чином, зважаючи на те, що позивач в силу ст. ст. 12, 81 ЦПК України не позбавлений права доведення реального розміру матеріального збитку, завданого йому внаслідок ДТП, поданий ним висновок складено з дотриманням вимог чинного законодавства, а відповідачами такий не жодними доказами спростовано, суд приймає його як належний та допустимий доказ розміру завданої матеріальної шкоди у справі.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23.09.2020 у справі №199/1100/19.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2022 року у справі №201/16373/16-ц зазначено, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених ст. 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Відтак Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у п. 80 цієї постанови - винною особою. Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03.10.2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) та ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 20.02.2020 року у справі № 753/15214/16-ц (провадження № 14-25цс20).

З огляду на наведене, суд відхиляє доводи відзиву на позовну заяву про можливість звернення потерпілого до завдавача шкоди для повного відшкодування збитків, оскільки покладення обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Враховуючи наведене, у спорах щодо відшкодування завжаних збитків у межах страхової суми належним відповідачем є страховик.

Беручи до уваги вищевикладене у сукупності та те, що виплачений страховою компанією розмір страхового відшкодування не відповідає реальному розміру матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу в ДТП, що мала місце 09.01.2025, суд приходить до висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог, відтак недоплачена сума страхового відшкодування у розмірі 20 769,61 (55 309,03 - 34 539,42) підлягає стягненню з АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» на користь ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

За змістом ч. 1, п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, з метою визначення розміру матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, понесено витрати на залучення експерта та проведення експертизи у розмірі у розмірі 7 000 грн., що підтверджується випискою АТ «Ощадбанк» про переказ коштів.

Враховуючи наведені положення, беручи до уваги висновок суду про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним витрати на залучення експерта та проведення експертизи у розмірі 7 000 грн.

Крім того, встановлено, що стороною позивача заявлено розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

На підтвердження розміру витрат, понесених на професійну правничу допомогу, адвокатом Приступою Л.Л. надано наступні докази: договір про надання правничої допомоги №01-03/25 від 11.03.2025, акт прийому-передачі наданих послуг від 15.04.2025, платіжну інструкцію про переказ коштів на оплату послуг адвоката від 15.04.2025, детальний опис розміру правничої (правової) допомоги, ордер на надання правової допомоги серії ВС №1363614 від 23.04.2025.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, враховуючи складність справи, зважаючи на час, витрачений адвокатом на надання правничої допомоги, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, ціну позову, значення справи для сторони, висновок суду про задоволення позову в повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Також, з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1 211.20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

позов задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 20 769 (двадцять тисяч сімсот шістдесят дев`ять) гривень 61 (шістдесят одна) копійка.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані із залученням експерта та проведення експертизи, у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень та судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок, а всього 18 211 (вісімнадцять тисяч двісті одинадцять гривень) 20 (двадцять) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03 лютого 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач: Акціонерне товариство «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС», місцезнаходження: м. Київ, вул. Білоруська, 3, код ЄДРПОУ 20344871.

Головуюча Сабара Л.В.