Рішення № 133760846, 02.02.2026, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/180/26 Справа №447/3067/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

/заочне/

02.02.2026 року місто Миколаїв

Миколаївський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Джуса Р.В.,

за участю: секретаря судового засідання Малик О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції»,

до відповідача: ОСОБА_1 ,

про: стягнення заборгованості за кредитним договором,

за участю:

представник позивача: не з`явився;

відповідач: не з`явився;

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», звернулося до Миколаївського районного суду Львівської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 19.10.2023 №4068143 в сумі 40945,62 грн.

Ухвалою суду від 30.09.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні на 22.10.2025.

В судове засідання 22.10.2025 учасники справи не з`явились. Представник позивача подав до суду заяву у якій просив проводити розгляд справи без його участі. Відповідач причини неявки суду не повідомив, докази отримання ним судової повістки про виклик до суду, на адресу суду не повернулись, відтак розгляд справи було відкладено на 13.11.2025.

В судове засідання 13.11.2025 учасники справи не з`явилися, причин неявки не повідомили. Відповідач в судове засідання не з`явився, повістку про виклик до суду отримав 06.11.2025. Через канцелярію суду подав копію військового квитка та обліково-послужної картки, щодо проходження ним військової служби до 02.05.2024.

Враховуючи неявку учасників справи, подання відповідачем додаткових доказів, розгляд справи було відкладено на 01.12.2025.

14.11.2025 від відповідача через підсистему електронний суд надійшло клопотання в якому він просив залишити без розгляду надані відповідачем документи щодо проходження ним військової служби.

Надалі у зв`язку із неявкою відповідача в судові засідання, розгляд справи неодноразово відкладався, в останнє на 28.01.2026.

В судове засідання 28.01.2026 учасники справи в черговий раз не з`явились, відповідач причин неявки не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.

Суд звертає увагу на те, що судові повістки про виклик до суду направлялись відповідачу за зареєстрованою адресою його місця проживання, отримувались ним особисто, та відповідно він був обізнаний про розгляд вказаної справи. Суд також звертає увагу на те, що відповідач додатково повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення судових повісток про виклик до суду на його мобільний номер телефону зазначений в поданій ним заяві про долучення доказів, а також через відповідне оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу даної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Таким чином, судом, вжито всі передбачені законом заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи, та такий, вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Однак, відповідач в судові засідання неодноразово не з`являвся, причини неявки суду, не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Шульга проти України" та справі "Красношапка проти України" зазначено, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ та організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними.

Статтею 43 ЦПК України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до норм ч.ч.1,3,4 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Частиною 1 статті 280 ЦПК України визначено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи той факт, що відповідач будучи належним чином повідомленим про дачу, час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явився та не повідомив причин неявки, відзив на позов не подав, а позивач в прохальній частині позовної заяви не заперечив проти заочного розгляду справи, суд ухвалив провести заочний розгляд справи №447/3067/25 та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно ч.4,5 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведені вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 28.01.2026, є дата складення повного судового рішення 02.02.2026.

Правова позиція позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, у позовній заяві позивач посилається на те, що 19.10.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладено договір №4068143 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, відповідно до якого товариство надає позичальнику кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, що передбачені договором.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами кредитного договору, шляхом переказу коштів в сумі 5800,00грн на його платіжну картку № НОМЕР_1

За період із 19.10.2023 по 26.07.2024, ТОВ «Лінеура Україна» нарахувало відповідачу проценти за користування кредитом в сумі 27 257,67грн.

Всупереч умовам договору, відповідач не виконав свого зобов`язання, кредитні кошти та відсотки за їх використання не повернув.

26.07.2024 року між ТОВ "Лінеура Україна" та позивачем укладений договір факторингу №26/07/2024, відповідно до якого ТОВ " Лінеура Україна " відступило ТОВ " Українські фінансові операції" права грошової вимоги щодо відповідача за кредитним договором №4068143 від 19.10.2023 в сумі 33057,65 грн., яка складається з: 5799,98 грн. суми заборгованості за тілом кредиту; 27257,67 грн. - за процентами;

Крім того, оскільки станом на дату укладання договору факторингу № 26/07/2024 від 26.07.2024 року строк дії кредитного договору № 4068143 від 19.10.2023 не закінчився, позивачем здійснено нарахування процентів за вказаним кредитним договором за 68 календарних днів за ставкою 2 % у день на загальну суму 7 887,97 грн.

В порушення умов договору відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконав, в результаті чого утворилася заборгованість, загальний розмір якої позивачем визначено як 40 945,62 грн, з яких: 5 799,98 грн. - заборгованість за кредитом; 27 257,67 грн. - за відсотками, нарахованими первісним кредитором; 7887,97 грн. - за відсотками, нарахованими позивачем.

Тому позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати, які складаються із 2 422,20 грн. сплаченого судового збору та 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, позивач просить суд зобов`язати орган, що здійснюватиме примусове виконання рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми і стягнути отриману суму інфляційних витрат і 3% річних з відповідача на користь ТОВ «Українські фінансові операції».

Правова позиція відповідача.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, відзив на позовну заяву, не подав.

Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що 19.10.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладено договір №4068143 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписано останнім, як позичальником, електронним підписом одноразовим ідентифікатором M943, відповідно до п.1.2 якого товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти у розмірі 2 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт - повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до п.п. 1.3, 1.4, 1.5 договору строк кредитування 350 днів; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів. Детальні терміни ( дати ) повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит ( графік платежів ), що є додатком №1 до договору. Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: Стандартна процента ставка становить 2,00% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредиту 40 262,89% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору, за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом складає 16 000,00 грн.

Відповідно до п. 2.1 договору, товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

Згідно п. 2.2 договору, суму кредиту (його частину) Товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: 19.10.2023 або 20.10.2023. У випадку, якщо Товариство здійснює перерахування коштів не у день укладання Договору, а у наступні календарні дні, Графік платежів підлягає коригуванню шляхом зміщення дати повернення кредиту, враховуючи строк кредиту (кількість днів), заначений в п.1.3 Договору, відлік якого в даному випадку починається з моменту надання коштів.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Відповідно до п. 4.1 договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з графіком платежів.

Пунктами 9.7.1, 9.9 договору передбачено, що цей Договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного з боку Товариства електронним підписом, що створений шляхом накладення на Договір аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами електронного копіювання (за зразком, попередньо узгодженим Сторонами), в Особистий кабінет Клієнта для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Клієнта, що відтворений шляхом використання Клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично на стороні Товариства для кожного разу використання та направляється Клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства/зазначений в цьому Договорі. Підписуючи цей договір, клієнт підтверджує, що він ознайомлена з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна», які розміщені на веб-сайті, повністю розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватись.

Крім того, відповідно до п.5.1.3 договору товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди клієнта, але з обов`язковим повідомленням клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення.

В графі " Реквізити сторін " вказано ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), додаткові контактні дані клієнта: особистий кабінет з відповідним номером мобільного телефону та електронної пошти; реквізити платіжного засобу № НОМЕР_3 ; електронний підпис M943, та час його накладення: 19.10.2023 о 15:47:31

Аналогічна інформація стосовно розміру кредиту, строку його повернення, відсотків за користування кредитом доведена відповідачу у паспорті споживчого кредиту, який підписаний електронним підписом - одноразовим ідентифікатором М943.

Додатком №1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4068143, ТОВ «Лінеура Україна» та відповідач погодили графік платежів, їх кількість, розмір та періодичність, що підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, згідно з яким дата повернення кредиту - 03.10.2024 року; чиста сума кредиту за розрахунковий період - 46479,99 грн.; сума кредиту - 5800 грн.; розмір процентів - 40680 грн., реальна річна процента ставка - 39847,01%, загальна вартість кредиту - 46479,99 грн.

Окрім того, 20.10.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладено додатковий договір до договору №4068143 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19.10.2023, підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором M943.

За умовами додаткового договору сторони внесли зміни у п.1.2. Договору та виклали його у наступній редакції: «1.2. На умовах, встановлених Договором, Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 5 800,00 гривень.» Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів.

Відповідно до п. 1.7 додаткового договору, сторони визначили, що з врахуванням зміненої суми кредиту за Договором (п.п.1.2-1.3. Додаткового договору), орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення цього Додаткового договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредиту 38 865,71% річних; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 38 865,71% річних.

Згідно п. 1.8 Додаткового договору, сторони погодили, що з врахуванням зміненої суми кредиту за Договором (п.п.1.2-1.3. Додаткового договору) орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього Додаткового договору складає: за стандартною ставкою 46 248,00 грн.; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої ставки 46 248,00 грн.

Порядок та умови надання додаткової суми кредиту сторони визначили в Розділі 2 Додаткового договору. Зокрема сторони визначили, що товариство протягом двох робочих (банківських) днів з моменту укладення цієї Додаткової угоди надає кредит (додаткову суму) у безготівковій формі шляхом перерахування коштів додаткової суми кредиту за реквізитами платіжної картки НОМЕР_3 . Дати надання додаткової суми кредиту: 20.10.2023 або 21.10.2023. У випадку, якщо Товариство здійснює перерахування коштів не у день укладання Додаткової угоди, а в наступні календарні дні, Графік платежів підлягає відповідному коригуванню. Новий Графік платежів Товариство розміщує в Особистому кабінеті та/або направляє на електронну адресу Клієнта.

Також 20.10.2023 ТОВ «Лінеура Україна» та відповідач підписали Додаток № 1 до Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4068143 від 19.10.2023 в редакції Додаткової угоди №4068143-T1 від 20.10.2023, яким погодили графік платежів, їх кількість, розмір та періодичність, згідно з яким дата повернення кредиту - 02.10.2024 року; чиста сума кредиту за розрахунковий період - 46248,99 грн.; сума кредиту - 5800 грн.; розмір процентів - 40448 грн., реальна річна процента ставка - 38 865,71%, загальна вартість кредиту - 46 248,00 грн.

Відповідно до листа ТОВ " Пейтек " № 20240726-3298 від 26.07.2024 року між ним та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено Договір про організацію переказу грошових коштів №210222-1 від 21.02.2022. Відповідно до зазначеного Договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», а саме 19.10.2023 о 15:49:06 в сумі 2000.00 грн, на картку № НОМЕР_3 .

Відповідно до листа ТзОВ «Універсальні платіжні рішення» №349-2607 від 26.07.2024, на виконання умов договору на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019, 20.10.2023 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: № НОМЕР_3 кошти в сумі 3800,00 грн.

Відповідно до складеного ТОВ «Лінеура Україна» розрахунку заборгованості за договором № 4068143 від 19.10.2023 року, заборгованість ОСОБА_1 за договором станом на 24.07.2024 року складає 33057,65грн з яких : 5799,00 грн. -заборгованість за тілом кредиту; 27257.67грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом, нарахованими за період з 19.10.2023 року по 24.07.2024. За період з 19.10.2023 року по 24.07.2024 року ОСОБА_1 сплатив в рахунок погашення заборгованості на користь ТОВ «Лінеура Україна» - 5068,00 грн. (процентів) та 0,02 грн. - тіла кредиту.

Судом також встановлено, що 26.07.2024 року між ТОВ "Українські фінансові операції" (фактор ) та ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт) укладено договір факторингу № 26/07/2024 згідно з п.1.1 якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта ( ціна продажу ) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.2 зазначеного договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається після підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно Додатку № 2 та надходження ціни продажу у повному обсязі на рахунок клієнта, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

Відповідно до 3.3 договору ціна продажу за договором становить 1 671 256,73 грн.

Судом також встановлено, що ТОВ "Українські фінансові операції " виконало свої зобов`язання за договором факторингу, що підтверджується копіями платіжних інструкцій від 02.08.2024 року.

26.07.2024 року між ТОВ "Українські фінансові операції " та ТОВ «Лінеура Україна» підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 26/07/2024 від 26.07.2024 року, згідно з яким клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників кількістю 6262 і став кредитором по відношенню до них стосовно заборгованостей.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 26/07/2024 від 26.07.2024 року позивач набув право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №4068143 на загальну суму заборгованості 33057,65 грн., яка складається з: 5799,98 грн. суми заборгованості за тілом кредиту; 27257,67 грн. - за процентами.

Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором повідомлено відповідача шляхом направлення 29.07.2024 року відповідного SMS-повідомлення на номер мобільного телефону НОМЕР_4 .

Згідно розрахунку заборгованості ТзОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» за Договором № 4068143 про надання споживчого кредиту від 19.10.2023 року, позивачем здійснено нараховування відсотків після відступлення йому права вимоги за договором, а саме за 68 календарних днів (27.07.2024 - 02.10.2024) в сумі 7 887,97 грн.

Оцінка суду.

Судом встановлено, що між сторонами виникли цивільно-правові зобов`язання на підставі договору кредиту, які регулюються ЦК України.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Так, відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як визначено ч.1 ст.626, ч.1 ст.628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно зі ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Окрім того, спірні правовідносини регулюються нормами Законів України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та «Про електронну комерцію».

Зокрема, норми Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», визначають правові та організаційні засади електронної ідентифікації та надання електронних довірчих послуг, права та обов`язки суб`єктів відносин у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.

Так, згідно ч.2 ст.16 ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», до складу електронних довірчих послуг входять: створення, перевірка та підтвердження удосконаленого електронного підпису чи печатки; формування, перевірка та підтвердження чинності сертифіката електронного підпису чи печатки; формування, перевірка та підтвердження чинності сертифіката автентифікації веб-сайту; формування, перевірка та підтвердження електронної позначки часу; реєстрована електронна доставка; зберігання удосконалених електронних підписів, печаток, електронних позначок часу та сертифікатів, пов`язаних з цими послугами. Кожна послуга, що входить до складу електронних довірчих послуг, може надаватися окремо або в сукупності.

Положеннями ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Також, відповідно до ч.ч.12-13 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно положень ст.ст.3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено зміст кредитного договору. Так, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

Відповідно до статті 1056-1 розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із положеннями ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України від 07 грудня 2000 року «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

З частини першої статті 1077 ЦК України та частини п`ятої статті 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вбачається, що суб`єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (частина друга статті 1079 Цивільного кодексу України), фактора, яким може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина третя статті 1079 Цивільного кодексу України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.

У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.

Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 (провадження №12-97гс18).

Відповідно до пункту 11статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг вважається фінансовою послугою.

Статтею 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності. Фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог ЦК України та цього Закону. Фінансова установа, що надає послуги з факторингу, може надавати послуги з пов`язаного з цим ведення обліку грошових вимог, надання поруки за виконання боржником свого обов`язку за грошовими вимогами постачальників товарів (послуг) та пред`явлення до сплати грошових вимог від імені постачальників товарів (послуг) або від свого імені, а також інші послуги, спрямовані на одержання коштів від боржника.

Відповідно до положень ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч.1,2 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Згідно із положеннями ч.1 ст.81, ч.1 ст.82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як встановлено судом, між первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено електронний договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4068143 а також додатковий договір до нього, за умовами яких сторони погодили надання відповідачу кредиту на загальну суму 5800,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, на строк 350 днів із 19.10.2023 до 03.10.2024, зі сплатою відсотків 2% в день в межах строку кредитування.

При цьому, ТОВ «Лінеура Україна» належним чином виконало свої договірні зобов`язання, та 19.10.2023 на виконання умов договору перерахувало відповідачу кредитні кошти в розмірі 2000,00грн, а 20.10.2023, на виконання додаткового договору, перерахувало кредитні кошти в сумі 3800,00грн. Всього було перераховано 5800,00грн, що відповідачем не спростовано.

Разом з тим, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення коштів та сплати обумовлених договором відсотків за користування ними належним чином не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 4068143 від 19.10.2023 року наданого ТОВ «Лінеура Україна», за період з 19.10.2023 року по 24.07.2024 року ОСОБА_1 сплатив в рахунок погашення заборгованості на користь ТОВ «Лінеура Україна» - 5068,00 грн. (процентів) та 0,02 грн. - тіла кредиту. Станом на 24.07.2024 заборгованість ОСОБА_1 за договором складала 33057,65грн з яких : 5799,98 грн. -заборгованість за тілом кредиту; 27257,67грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Також судом встановлено, що у зобов`язанні за кредитним договором № 4068143 від 19.10.2023 року укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем відбулась заміна кредитора внаслідок належного відступлення права вимоги від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «Українські фінансові операції», а тому ТОВ «Українські фінансові операції», має право на звернення до суду з цим позовом.

При цьому суд вважає, що представлений стороною позивача договір факторингу та реєстр права вимоги є належними та допустимими доказами, які у встановленому законом порядку підтверджують перехід до позивача пред`явлення права вимоги до ОСОБА_1 за договором №4068143 від 19.10.2023.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 26/07/2024 від 26.07.2024 року позивач набув право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №4068143 на загальну суму заборгованості 33057,65 грн., яка складається з: 5799,98 грн. суми заборгованості за тілом кредиту; 27257,67 грн. - за процентами;.

Таким чином, суд дійшов висновку, що сума тіла кредиту в розмірі 5799,98грн. підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача, оскільки доказів погашення вказаної заборгованості по сумі кредиту Відповідачем Суду не надано.

Щодо стягнення суми відсотків за користування кредитом, суд зауважує наступне.

Відповідно до складеного ТОВ «Лінеура Україна» розрахунку заборгованості за договором № 4068143 від 19.10.2023 року, за період з 19.10.2023 року по 24.07.2024 року відповідачу було нараховано відсотки в розмірі 32 325,67грн. Відповідачем сплачено проценти в розмірі 5068,00грн. Залишок заборгованості за процентами - 27257,67грн.

Після відступлення права вимоги заборгованості за договором, новий кредитор ТзОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» здійснило нараховування відсотків, а саме за 68 календарних днів (27.07.2024 - 02.10.2024) в сумі 7 887,97 грн, тобто в межах строку дії договору.

Суд приймаючи до уваги в якості доказу надану відповідачем копію військового квитка, з якого вбачається, що ОСОБА_1 28.10.2021 був призваний на строкову військову службу до В/Ч НОМЕР_5 ; 02.05.2024 звільнений в запас на підставі Указу Президента України №149 від 07.03.2024, та положення ч.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до яких військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них) тощо, приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_1 на час існування кредитних правовідносин 19.10.2023 був військовослужбовцем строкової служби під час особливого періоду (введеного Указом Президента України від 17.03.2014, який продовжував діяти до звільнення 02.05.2024 з військової служби) на нього поширюється дія ч.15 ст.14 вищевказаного закону, а отже нарахування процентів за користування кредитними коштами за період із 19.10.2023 року по 02.05.2024) є необґрунтованим.

Також суд звертає увагу на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5 %, з 23.04.2024 не більше 1,5 %, а з 21.08.2024 не більше 1 %.

В той же час, як вбачається із долучених позивачем розрахунків заборгованості, відповідачу були нараховані проценти за користування кредитними коштами в період із 19.10.2023 року по 24.07.2024 року та із 27.07.2024 по 02.10.2024) в розмірі 2%.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що до стягнення із відповідача підлягають відсотки за користування кредитними в сумі 12 063,96грн., які розраховані наступним чином:

-03.05.2024 року по 20.08.2024 року, 5799,98грн. х 1,5% (процентна ставка) х 110днів = 9569,97 грн.

-21.08.2024 року по 02.10.2024 року, 5799,98грн. х 1,0% (процентна ставка) х 43днів = 2493,99 грн.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають до задоволення частково в сумі 17 863,94грн з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5799,98 гривень; заборгованість за відсотками за користування кредитом - 12063,96 гривень.

Щодо вимог позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку ч. 10, 11 ст.265 ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості та стягнення отриманих сум інфляційних втрат і 3% річних, а також роз`яснення даному органу чи особі, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Дані норми процесуального права дають суду певний розсуд у вирішенні питання щодо задоволення або ж відмови в задоволенні відповідного клопотання позивача про продовження нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, оскільки визначають не обов`язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування, а можливість.

Питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 року в справі № 910/14524/22.

15.03.2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (набрав чинності з 17.03.2022 року), яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено новими пунктом 18 відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також, розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 6-1, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".

Кредитні відносини між сторонами у справі виникли 19.10.2023 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку ч. 10, 11 ст.265 ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних, а також роз`яснення даному органу чи особі, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні трати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився,- є безпідставними та необґрунтованими.

Судові витрати.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2422,40 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 1056,85грн.

Окрім цього, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 гривень.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, за змістом ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

Як встановлено судом, 01.08.2024 року між ТОВ «Українські фінансові операції» та адвокатом Дідухом Є.О. укладено договір про надання юридичної допомоги №01/08/2024-А, згідно з умовами якого останнього уповноважено на складання проектів процесуальних документів, листів, адвокатських запитів, претензій, заперечень, позовних заяв, пояснень, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, представництво інтересів замовника у органах державної влади та місцевого самоврядування (на підставі окремої довіреності) (п. 1.1. договору), із визначенням вартості послуг виконавця у актах наданих послуг по домовленості (п. 3.1. договору).

25.09.2025 року позивачем та адвокатом Дідухом Є.О. складено заявку № 4068143 до вказаного договору про надання правової (правничої) допомоги, відповідно до якої адвокат зобов`язується надати послуги професійної правничої допомоги у рамках цивільного судочинства в суді першої інстанції по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4068143 від 19.10.2023 року, укладеним між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , вартість яких визначена у розмірі 10 000 грн.

Відповідно до акту № 4068143 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно з договором № 1001/08/2024-А від 01.08.2024 року витрати товариства на правничу допомогу адвоката в справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4068143 від 19.10.2023 року, укладеним між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , становлять 10 000 грн., про що також вказано в рахунку на оплату №4068143 -2025 від 10 вересня 2025 р.. Правова допомога полягала в наданні адвокатом консультації та роз`яснень з правових питань, дослідженні наданих позивачем документів, аналізі фактичних обставин справи, чинного законодавства та судової практики, самостійному отриманні необхідних письмових доказів, складенні та оформленні позовної заяви та додатків до неї, а також інших процесуальних документів, представництві інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства тощо.

Разом з тим, суд вважає, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 10 000 грн. є завищеним, зважаючи на складність справи, час, витрачений на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг. Крім того, вартість вказаних послуг є необґрунтованою, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру та з конкретних обставин справи, пов`язаність витрат з розглядом справи. Оскільки вказаний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу є дещо завищеним, суд вважає за необхідне обмежити розмір заявлених позивачем до стягнення витрат до 3 000 грн.

Керуючись статями 10-13,49,76-81,141,247,258,259,263-265,268,280,282,289,354,355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», заборгованість за кредитним договором від 19.10.2023 №4068143 в сумі 17 863,94грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» - 1056,85грн судового збору та 3000,00грн витрат на правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», код ЄДРПОУ 40966896, місцезнаходження: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Повне рішення складено 02.02.2026.

Суддя Роман ДЖУС