Ухвала суду № 133760472, 02.02.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/8307/25

Провадження № 1-кс/461/146/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2026 року м. Львів

Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

представника власника майна ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 42025142400000076 від 07.08.2025 за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України та за фактом вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 42025142400000076 від 07.08.2025 за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України та за фактом вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Клопотання вмотивоване наступним. Під час досудового розслідування встановлено, що не пізніше початку серпня 2025 року у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким в умовах правового режиму воєнного стану обмежено виїзд за кордон, через державний кордон України поза встановленими пунктами пропуску, з метою особистого протиправного збагачення та з корисливих мотивів.

З метою реалізації свого злочинного умислу, але не пізніше 28.08.2025, ОСОБА_8 , діючи з метою особистого протиправного збагачення, переслідуючи корисливий мотив, реалізуючи злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення осіб призовного віку від 23 до 60 років, яким в умовах правового режиму воєнного стану обмежено виїзд за кордон, через державний кордон України поза встановленими пунктами пропуску, залучив до вказаної протиправної діяльності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

В свою чергу, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 з метою особистого протиправного збагачення та з корисливих мотивів, реалізуючи злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення осіб призовного віку від 23 до 60 років, яким в умовах правового режиму воєнного стану обмежено виїзд за кордон, через державний кордон України поза пунктами пропуску, виконуючи злочинні вказівки ОСОБА_8 , але не пізніше 28.08.2025, залучив до вказаної протиправної діяльності свою співмешканку ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 , у подальшому за вказівкою ОСОБА_7 та ОСОБА_6 та з відома решти учасників злочинної групи, відповідала за тимчасове поселення осіб, які бажали незаконно перетнути державний кордон України, на території м. Хуст Закарпатської області та в подальшому - у с. Велятино Хустського району Закарпатської області.

В подальшому ОСОБА_6 виконуючи вказівки ОСОБА_7 , діючи на виконання розробленого злочинного плану ОСОБА_8 та з відома решти учасників злочинної групи, за невстановленими досудовим розслідуванням обставинами, але не пізніше 28.08.2025, почав активний пошук осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким в умовах правового режиму воєнного стану обмежено виїзд за кордон, через державний кордон України з метою організації переправлення таких осіб через державний кордон України поза митним та прикордонним контролем минаючи встановлені пункти пропуску.

У зв`язку з цим ході телефонної розмови яка відбувалась 28.08.2025 між ОСОБА_12 та ОСОБА_6 , останній запропонував

ОСОБА_12 , незаконно перетнути державного кордону України поза митним та прикордонним контролем, минаючи встановлені пункти пропуску, за грошову винагороду в розмірі 7000 доларів США.

У свою чергу у ОСОБА_12 , наприкінці вересня місяця 2025 року, з метою працевлаштування за межами України на період військової агресії Російської Федерації проти України виник намір, попри встановлені режимом воєнного стану та оголошеною загальною мобілізацією заборони й обмеження, перетнути державний кордон та виїхати до країн Європейського Союзу, у зв`язку з чим останній прийняв пропозицію ОСОБА_6 .

В подальшому відповідно до попередніх домовленостей, 19.09.2025, ОСОБА_12 , виконуючи вказівки ОСОБА_6 та інших учасників злочинної групи спрямовані на організацію незаконного перетину державного кордону України поза митним та прикордонним контролем, минаючи встановлені пункти пропуску, прибув до м. Хуст Закарпатської області.

В свою чергу ОСОБА_5 , за невстановленими досудовим розслідуванням обставинами, але не пізніше 19.09.2025, виконуючи вказівки ОСОБА_6 та діючи в складі злочинної групи, з метою належного функціонування та роботи даної злочинної групи передала у користування останньому транспортний засіб FIAT FIORINO реєстраційний номер НОМЕР_1 , з метою перевезення осіб котрі бажають незаконно перетнути державний кордон України до місць їх тимчасового проживання на території Закарпатської області, а саме міста Хуста та с. Велятино.

Того самого дня о 15 годині 20 хвилин, ОСОБА_6 , використовуючи отриманий від ОСОБА_5 , транспортний засіб «FIAT FIORINO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під`їхав до зупинки громадського транспорту що перебуває біля магазину «Епіцентр», що за адресою: Закарпатська область, м. Хуст, вул. Львівська 241, та підібравши ОСОБА_12 , попрямував до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Рухаючись до вище вказаної адреси, ОСОБА_6 , використовуючи номер мобільного телефону НОМЕР_2 зателефонував до своєї співмешканки ОСОБА_5 та дав вказівки щоб остання підготувала для ОСОБА_12 , кімнату, окрім цього ОСОБА_6 , повідомив ОСОБА_5 , щоб та зателефонувала до ОСОБА_7 та повідомила, що до них їде чоловік якого необхідно «перекинути через кордон».

В подальшому ОСОБА_5 , виконуючи злочині вказівки ОСОБА_6 , використовуючи номер мобільного телефону НОМЕР_3 , зателефонувала до ОСОБА_7 (на номер мобільного телефону НОМЕР_4 ) та переказала вище зазначену інформацію, яку їй повідомив ОСОБА_6 .

В свою чергу ОСОБА_7 , виконуючи злочинні вказівки ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 з метою особистого протиправного збагачення та з корисливих мотивів, реалізовуючи спільний злочинний умисел спрямований на організацію незаконного переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким в умовах правового режиму воєнного стану обмежено виїзд за кордон, через державний кордон України поза пунктами пропуску, зв`язався з невстановленими досудовим розслідуванням особами та повідоми отриману інформацію про новоприбулу особу котра бажає незаконно перетнути державний кордон України.

Того самого дня, прибувши до будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_12 заселився, в попередньо підготовлену ОСОБА_5 , кімнату в даному будинку, очікуючи подальших вказівок від ОСОБА_6 , або інших учасників злочинної групи.

В подальшому, ОСОБА_6 , за допомогою мобільного зв`язку (зателефонував з номеру мобільного телефону НОМЕР_2 , на номер НОМЕР_4 ) повторно зв`язався з ОСОБА_7 та домовився про особисту зустріч з метою подальшої організації незаконного перетину державного кордону України ОСОБА_12 , поза митним та прикордонним контролем, минаючи встановлені пункти пропуску.

У зв`язку з цим 19.09.2025 за місцем проживання ОСОБА_6 , АДРЕСА_1 , відбулася зустріч між ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 та ОСОБА_6 , в ході якої ОСОБА_7 , повідомив решті, що у нього все готово до незаконного перетину державного кордону України ОСОБА_12 , поза митним та прикордонним контролем, минаючи встановлені пункти пропуску та повідомив що після отримання грошових коштів в розмірі 7000 доларів США готовий розпочинати дії, на що решта учасників злочинної групи та ОСОБА_12 погодились.

Окрім цього між ОСОБА_12 , та ОСОБА_6 , відбулася домовленість щодо передачі грошових коштів за організації перетину державного кордону України поза митним та прикордонним контролем, а саме: частину грошових коштів в розмірі 3000 доларів США, ОСОБА_12 особисто передасть ОСОБА_6 , або будь кому іншому за його вказівкою, в момент початку перетину державного кордону України, а решту грошових коштів в розмірі 4000 доларів США, повинна передати його довірена особа в момент перетину ОСОБА_12 , державного кордону України. Передача коштів за попередньою домовленістю повинна відбутися в м. Хуст Закарпатської області.

У зв`язку з цим ОСОБА_12 звернувся до свого знайомого з м. Львів, ОСОБА_13 з проханням допомоги в передачі грошових коштів за організацію незаконного перетину державного кордону України, на що, останній погодився та пообіцяв приїхати до м. Хуст Закарпатської області та допомогти з передачею грошових коштів.

В подальшому ОСОБА_13 , будучи обізнаним що його знайомий ОСОБА_14 шукає спосіб виїхати за межі України, повідомив останньому, що до нього звернувся його знайомий ОСОБА_12 з проханням передати грошові кошти за організацію перетину державного кордону України. Після чого ОСОБА_13 , запропонував йому поїхати разом з ним та у випадку якщо його товариша ОСОБА_12 переправлять через державний кордон України також спробувати перетнути державний кордон України поза митним та прикордонним контролем, на що ОСОБА_14 погодився.

В свою чергу 01.10.2025 ОСОБА_13 , спільно з ОСОБА_14 , прибувши до м. Хуст, Закарпатської області, отримавши від ОСОБА_12 , вище зазначені грошові кошти (котрі у випадку вдалого перетину державного кордону ОСОБА_12 , ОСОБА_13 повинен передати ОСОБА_6 , або особі на яку він вкаже). Надалі, того самого дня за погодженням ОСОБА_6 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 заселився в приміщенні будинку за адресою: АДРЕСА_1 , очікуючи подальших вказівок щодо передачі грошових коштів.

В подальшому під час перебування ОСОБА_13 в приміщенні будинку за адресою: АДРЕСА_1 , між ними на ОСОБА_6 відбулась розмова щодо організації незаконного переправлення ОСОБА_14 через державний кордон України, поза митним та прикордонним контролем, минаючи встановлені пункти пропуску за грошову винагороду розмірі 8000 доларів США. В ході даної розмови було, що у випадку вдалого перетину державного кордону України ОСОБА_12 , ОСОБА_13 передає решту грошових коштів в розмірі 4000 доларів США за ОСОБА_12 та одразу надає 8000 доларів США за подальше аналогічне переправлення ОСОБА_15 через державний кордон України.

08.10.2025 ОСОБА_6 , отримавши підтвердження від ОСОБА_8 , або від іншої невстановленої досудовим розслідуванням особи про безпосередній перетин державного кордону України поза митним та прикордонним контролем ОСОБА_12 в найближчий час, дав вказівку ОСОБА_5 , організувати безперешкодний проїзду ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , через блок пости які знаходяться на маршруті слідування з м. Хуст до с. Велятино Закарпатської області та подальше поселення зазначених осіб в с. Велятино Закарпатської області. Окрім цього ОСОБА_6 повідомив що її та вище зазначених осіб забере транспортний засіб марки «Шкода» синього кольору, з яким останній попередньо домився в ході телефонної розмови за номером телефону НОМЕР_5 з особою, ОСОБА_16 .

Того ж дня, ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , сівши до транспортного засобу Skoda Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_6 за кермом якого був ОСОБА_16 , почали рух в сторону с. Велятино Закарпатської області. Доїжджаючи до населеного пункту Велятино, зупинившись на блок пості при в`їзді в даний населений пункт, ОСОБА_5 , використовуючи особисті знайомства та авторитет забезпечила безперешкодний проїзд транспортного засобу та пасажирів, які знаходились в даному транспортному засобі.

Прибувши до с. Велятино Закарпатської області, ОСОБА_5 поселила ОСОБА_12 , в приміщені будинку за адресою: АДРЕСА_2 , де саме проживає та зареєстрована, а ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , посилила в приміщенні будинку за адресою АДРЕСА_2 , попередньо домовившись про це з ОСОБА_17 .

У свою чергу ОСОБА_8 , за невстановлених досудовим розслідуванням обставин (час, місце та спосіб), але не пізніше 09.10.2025, продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, спрямованого на організацію незаконного перетину державного кордону України особами призовного віку від 23 до 60 років, яким в умовах правового режиму воєнного стану обмежено виїзд за кордон, зокрема ОСОБА_14 та ОСОБА_12 , залучив до вказаної злочинної діяльності ОСОБА_10 , якій за невстановлених досудовим розслідуванням обставин (час, місце та спосіб), але не пізніше 09.10.2025, повідомив що є дві особи котрих необхідно переправити (спочатку одну особу, а за декілька днів наступну) через держаний кордон України поза встановленими пунктами пропуску, минаючи прикордонний та митний контроль та надав вказівку залучити до вказаної протиправної діяльності особу, з числа місцевих жителів, котра орієнтується в прикордонній місцевості та знає місця де можна незаконно перетнути державний кордон України поза встановленими пунктами пропуску.

Окрім цього згідно з домовленостей за кожну переправлену особу, ОСОБА_10 повинна була отримати від ОСОБА_8 , грошову винагороду в розмірі 100 доларів США, а в свою чергу особу котра буде безпосередньо буде здійснювати переправлення отримає грошову винагороду в розмірі 1000 доларів США.

В подальшому 09.10.2025, ОСОБА_10 діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_8 , та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, з метою особистого протиправного збагачення та з корисливих мотивів, реалізовуючи спільний злочинний умисел спрямований на незаконне переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким в умовах правового режиму воєнного стану обмежено виїзд за кордон, виконуючи вказівку ОСОБА_8 , використовуючи мобільний номер телефону НОМЕР_7 за допомогою месенджера WhatsApp зателефонувала на номер мобільного телефону НОМЕР_8 , який належить ОСОБА_9 .

В ході розмови ОСОБА_10 запропонувала останній здійснити незаконне переправлення особи, через державний кордон України поза встановленими пунктами пропуску, минаючи прикордонний та митний контроль за грошову винагороду в розмірі 1000 доларів США, на що ОСОБА_9 погодилась.

Після чого ОСОБА_10 повідомила що особу котру необхідно буде переправити знайшов та «перевірив» ОСОБА_8 , окрім цього остання також повідомила що в встановлений час (який також має повідомити ОСОБА_8 ) дану особу мають привезти на транспортному засобі (автомобілі) білого кольору до цвинтару який знаходиться в насаленому пункту Ракош, Хустського району, Закарпатської області та щоб ОСОБА_9 була готова вирушити до даного місця за вказівкою.

Також ОСОБА_10 повідомила що грошову винагороду в розмірі 1000 доларів США за переправлення особи через державний кордон України поза встановленими пунктами попуску, ОСОБА_9 зможе забрати в ОСОБА_18 , за місцем її проживання: АДРЕСА_3 , безпосередньо після того як вище зазначена особа потрапить до Румунії та повідомить про це в ході телефонного дзвінка.

В свою чергу ОСОБА_9 діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, з метою особистого протиправного збагачення та з корисливих мотивів, реалізовуючи спільний злочинний умисел спрямований на незаконне переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким в умовах правового режиму воєнного стану обмежено виїзд за кордон, з метою незаконного переправлення через державний кордон України поза встановленими пунктами пропуску, минаючи прикордонний та митний контроль особи про яку останній повідомила ОСОБА_10 , використовуючи мобільний номер телефону НОМЕР_8 за допомогою месенджера WhatsApp зателефонувала на номер мобільного телефону НОМЕР_9 , який належить ОСОБА_11 та повідомила що ОСОБА_10 запропонувала їй здійснити незаконне переправлення особи через державний кордон України поза встановленими пунктами пропуску, минаючи прикордонний та митний контроль за грошову винагороду в сумі 1000 доларів США.

В подальшому в ході розмову ОСОБА_10 запропонувала ОСОБА_11 , спільно здійснити переправлення вище зазначеної особи через державний кордон України поза встановленими пунктами пропуску, минаючи прикордонний та митний контроль, поділивши обіцяну грошову винагороду в сумі 1000 доларів США навпіл, а саме по 500 доларів США кожному, на що ОСОБА_11 погодився, після чого ОСОБА_9 вирушила до останнього додому, а саме в с. Ракош, Закарпатської області, де спільно з останнім стала очікувати подальших вказівок від ОСОБА_10 .

В свою чергу ОСОБА_8 за невстановлених досудовим розслідуванням обставинах (час, місце та спосіб) повідомив ОСОБА_7 , що все готово до незаконного переправлення особи через державний кордон України поза встановленими пунктами пропуску та надав вказівку останньому щоб той згідно попередніх домовленостей їхав до ОСОБА_12 .

В подальшому ОСОБА_7 , виконуючи вказівки ОСОБА_8 , написав ОСОБА_12 в месенджері WhatsApp з номеру телефону НОМЕР_4 , щоб останній збирався та був готовий до виїзду.

В подальшому ОСОБА_7 під`їхав на транспортному засобі марки Skoda Octavia (білого кольору), реєстраційний номер НОМЕР_10 , до будинку за адресою тимчасового проживання ОСОБА_12 , а саме: АДРЕСА_2 , звідки забрав останнього. Після чого ОСОБА_12 разом з ОСОБА_7 попрямували до будинку за адресою: АДРЕСА_2 , де їх очікували ОСОБА_14 та ОСОБА_13 .

Прибувши за вказаною адресою, ОСОБА_12 передав ОСОБА_7 грошові кошти в розмірі 3000 доларів США як першу частину оплати за організацію його незаконного переправлення через державний кордон України поза митним та прикордонним контролем, в обхід установлених пунктів пропуску.

У подальшому, відповідно до досягнутої домовленості, у разі успішного незаконного перетину державного кордону ОСОБА_12 , ОСОБА_13 мав передати ОСОБА_7 решту грошових коштів за організацію цього переправлення в сумі 3000 доларів США, а також 8000 доларів США за подальшу організацію незаконного перетину державного кордону України ОСОБА_14 .

Отримавши грошові кошти в сумі 3000 доларів США, ОСОБА_7 повідомив про це ОСОБА_8 , після чого отримав від останнього вказівку везти ОСОБА_12 до цвинтаря що знаходиться в населеному пункті Ракош Закарпатської області.

Після чого ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_10 , що особу котру необхідно незаконно переправити через державний кордон України, поза встановленими пунктами пропуску виїхала до попередньо обумовленого місця, а саме цвинтаря що знаходиться в населеному пункті Ракош Закарпатської області.

Окрім цього, ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_10 що цього (09.10.2025) або наступного дня необхідно буде здійснити переправлення ще однієї особи через державний кордон України.

В свою чергу, ОСОБА_10 використовуючи мобільний номер телефону НОМЕР_7 за допомогою месенджера WhatsApp, знову зателефонувала ОСОБА_9 на номер мобільного телефону НОМЕР_8 та повідомила що особу котру необхідно буде переправити через державний кордон України повезли до обумовленого місця, а саме до цвинтару який знаходиться в насаленому пункту Ракош, Хустського району, Закарпатської області, про що ОСОБА_9 також повідомила ОСОБА_11 . Також ОСОБА_10 повідомила ОСОБА_9 що цього (09.10.2025) або наступного дня необхідно буде здійснити переправлення ще однієї особи через державний кордон України.

У зв`язку з цим ОСОБА_11 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, з метою особистого протиправного збагачення та з корисливих мотивів, реалізовуючи спільний злочинний умисел спрямований на незаконне переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким в умовах правового режиму воєнного стану обмежено виїзд за кордон, підготував мотоцикл червоного кольору яким спільно з ОСОБА_9 вирушив до цвинтару який знаходиться в насаленому пункту Ракош, Хустського району, Закарпатської області.

Прибувши до зазначеного вище місця, ОСОБА_11 з метою конспірації та приховання своєї злочинної діяльності разом з мотоциклом сховався в кущах, а ОСОБА_9 в свою чергу стала очікувати особу котру необхідно буде перевезти через державний кордон України.

В свою чергу ОСОБА_7 , використовуючи свій транспортний засіб Skoda Octavia (білого кольору), реєстраційний номер НОМЕР_10 привіз ОСОБА_12 до цвинтару який знаходиться в насаленому пункту Ракош, Хустського району, Закарпатської області та безпосередньо передав ОСОБА_9 .

Після цього ОСОБА_11 , покинувши свою схованку дав вказівку ОСОБА_12 сісти на його транспортний засіб, а саме мотоцикл червоного кольору, після чого вони попрямували в напрямку державного кордону з Румунією.

У подальшому, під час руху до державного кордону України ОСОБА_11 зупинився та надав ОСОБА_12 вказівку очікувати його повернення.

Після цього ОСОБА_11 повернувся за ОСОБА_9 та разом з нею попрямував до місця безпосереднього перетину державного кордону України, де залишив її з метою контролю за рухом нарядів працівників ДПСУ.

У подальшому ОСОБА_11 повернувся за ОСОБА_12 та минаючи встановлені фотопастки й датчики руху, перевіз останнього до місця безпосереднього перетину державного кордону України, де їх очікувала ОСОБА_9 .

Після цього ОСОБА_9 , привела ОСОБА_12 до струмка, який знаходився між 182 та 183 прикордонним знаком, де у загороджувальному паркані (що розділяє території України та Румунії) у прихованому вигляді знаходилась попередньо підготовлена пролаза у вигляді розрізу виток ягози спірального типу, через яку останній за вказівкою ОСОБА_9 проліз, тим самим незаконно перетнувши державний кордон України поза встановленими пунктами пропуску та потрапивши на територію Румунії.

У свою чергу ОСОБА_7 , виконуючи злочинні вказівки ОСОБА_8 та маючи при собі отримані грошові кошти в розмірі 2600 доларів США, передав їх ОСОБА_8 через визначену ним особу ОСОБА_19 , за що в якості винагороди отримав від нього 300 доларів США.

Після чого, ОСОБА_8 надав ОСОБА_7 вказівки отримати решту грошових коштів за організацію незаконного перетину державного кордону України ОСОБА_12 у розмірі 3000 доларів США та всю суму за ОСОБА_14 у розмірі 8000 доларів США.

У зв`язку з цим того самого дня (09.10.2025) ОСОБА_7 , продовжуючи виконувати злочинні вказівки ОСОБА_8 , повернувшись до села Велятино Закарпатської області, у приміщенні будинку №84 по вул. Лісна зустрівся з ОСОБА_13 та о 13:20 отримав решту грошових коштів у сумі 4000 доларів США за організацію незаконного перетину державного кордону України ОСОБА_12 та 8000 доларів США за організацію незаконного перетину державного кордону України ОСОБА_14 , поза митним та прикордонним контролем, минаючи встановлені пункти пропуску.

Отримавши зазначені кошти, ОСОБА_7 у ході телефонної розмови повідомив про це ОСОБА_8 , на що отримав вказівку передати ці грошові кошти ОСОБА_19 , яка чекатиме його за адресою: АДРЕСА_4 .

Прибувши за зазначеною адресою, ОСОБА_7 , виконуючи вказівку ОСОБА_8 , передав грошові кошти ОСОБА_19 . У свою чергу ОСОБА_19 під час телефонної розмови повідомила ОСОБА_8 про факт отримання коштів від ОСОБА_7 та отримала вказівку очікувати його на тому самому місці для подальшої передачи грошових коштів. Проте у зв`язку з обставинами, які не залежали від ОСОБА_8 , а саме викриттям злочинної діяльності вказаної групи осіб працівниками правоохоронних органів, зазначені кошти останній не отримав.

В подальшому 08.01.2026 ОСОБА_10 та ОСОБА_11 повідомлено про підозру за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України та затримано в порядку ст. 615 КПК України.

Окрім цього 08.01.2026 за результатами проведеного обшуку в приміщенні будинку за адресою: АДРЕСА_5 , де проживає ОСОБА_10 , було виявлено та вилучено:

- мобільний телефон марки Xiaomi Hyper OS, (IMEI: НОМЕР_11 , IMEI2: НОМЕР_12 ), із сім-картою мобільного оператора НОМЕР_13 , який належить ОСОБА_10 .

Окрім цього того самого дня за результатами проведення обшуку в приміщенні будинку за адресою: АДРЕСА_6 , де проживає ОСОБА_20 , було виявлено та вилучено:

- мобільний телефон марки IPhone 16 Pro (IMEI: НОМЕР_14 , IMEI2: НОМЕР_15 ) з сім картою мобільного оператора НОМЕР_16 , який належний ОСОБА_20 .

Окрім цього того самого дня за результатами проведення обшуку в приміщенні будинку за адресою: АДРЕСА_7 , де проживає ОСОБА_11 , було виявлено та вилучено:

- мобільний телефон марки Samsung Galaxy S7 Neo (IMEI1: НОМЕР_17 , IMEI2: НОМЕР_18 ) із сім картою мобільного оператора НОМЕР_19 , який належить ОСОБА_11 .

Слідчий зазначає, що всі перелічені речі, які були вилучені в ході обшуків та оглядів також мають доказове значення, оскільки містять інформацію щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.

Відтак з метою виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, слідчий просить накласти арешт на дане майно з метою збереження речових доказів.

Слідчий у судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Представник власника майна, адвокат ОСОБА_3 , у судовому засіданні у режимі відеоконференції клопотання заперечив. Просив відмовити у накладенні арешту на вилучене під час обшуку майно, де проживає ОСОБА_20 . Зазначив, що тимчасово вилучене майно не відповідає критеріям, визначеним у статті 98 КПК України та немає ознак речових доказів. Слідчим не доведено, що арешт майна необхідний для забезпечення кримінального провадження.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши надані матеріали та дослідивши докази по цих матеріалах, слідчий суддя встановив наступне.

Відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42025142400000076 від 07.08.2025 за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України та за фактом вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 08.01.2026 за результатами проведеного обшуку в приміщенні будинку за адресою: АДРЕСА_5 , де проживає ОСОБА_10 , було виявлено та вилучено:

- мобільний телефон марки Xiaomi Hyper OS, (IMEI: НОМЕР_11 , IMEI2: НОМЕР_12 ), із сім-картою мобільного оператора НОМЕР_13 , який належить ОСОБА_10 .

Окрім цього, 08.01.2026 за результатами проведення обшуку в приміщенні будинку за адресою: АДРЕСА_6 , де проживає ОСОБА_20 , було виявлено та вилучено:

- мобільний телефон марки IPhone 16 Pro (IMEI: НОМЕР_14 , IMEI2: НОМЕР_15 ) з сім картою мобільного оператора НОМЕР_16 , який належний ОСОБА_20 .

Окрім цього, 08.01.2026 за результатами проведення обшуку в приміщенні будинку за адресою: АДРЕСА_7 , де проживає ОСОБА_11 , було виявлено та вилучено:

- мобільний телефон марки Samsung Galaxy S7 Neo (IMEI1: НОМЕР_17 , IMEI2: НОМЕР_18 ) із сім картою мобільного оператора НОМЕР_19 , який належить ОСОБА_11

09.01.2026 вищевказані речі та предмети, вилучені в ході обшуку, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні відповідно до постанови слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_4 .

Згідно положень ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі "Лемуан проти Франції", від 22 вересня 1994 року та "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (Рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. Рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном (ч. 7 ст. 236 КПК України).

Згідно з ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження.

Матеріали клопотання про арешт майна свідчать про відповідність вилученого під час обшуку майна ознакам речових доказів, оскільки вони можуть містити інформацію щодо обставин вчинення злочину, яке має значення для цього кримінального провадження, і ці обставини стануть предметом перевірки під час досудового розслідування, а також необхідні для проведення експертиз.

На переконання слідчого судді, вимоги клопотання на цьому етапі досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

Слідчим доведено, що вищевказані вилучені мобільні телефони мають доказове значення, оскільки містять інформацію щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.

Вилучене майно повинне бути досліджене під час досудового розслідування і може бути доказом по справі, зокрема для встановлення всіх фактичних обставин кримінального правопорушення, а також необхідністю отримання висновків відповідних спеціалістів на підтвердження або спростування факту, які слугуватимуть встановленню об`єктивної істини у кримінальному провадженні. Вилучене майно необхідне для проведення експертизи на предмет виявлення у ньому інформації, що може мати значення для досудового розслідування.

Клопотання слідчого про арешт майна, відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

Слідчий довів, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні прокурора.

Завдання, для виконання якого слідчий звертається із клопотанням може бути виконане. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Метою накладення арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів.

Підставами накладення арешту є необхідність проведення експертиз, тому необхідно забезпечити зберігання даних речових доказів шляхом накладання арешту.

Оцінюючи надані стороною обвинувачення докази слідчий суддя вважає їх належними та допустимими, їх сукупність та взаємозв`язок між ними достатній для прийняття процесуального рішення про арешт майна.

Незастосування арешту майна може привести до настання наслідків, що перешкоджатимуть збереженню речових доказів.

Слідчим доведено, що вилучені мобільні телефони можуть бути використані як доказ факту і обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, а також можуть містити інформацію про обставини вчинення кримінального правопорушення та причетних осіб. Мобільні телефони необхідний органу досудового розслідування для його огляду та збереження як речового доказу з метою використання під час доказування у кримінальному провадженні, а також проведення відповідних судових експертиз.

Тому доводи адвоката про відсутність достатніх правових підстав для накладення арешту на вилучене під час обшуку майно суд вважає необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами. Твердження адвоката про те, що вилучені мобільний телефон не відповідають критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, та не мають ознак речових доказів, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, а також правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наявність об`єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи, а також з метою збереження речових доказів, вважаю, що клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 167, 170, 172, 173 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого про арешт майна - задоволити.

Накласти арешт, шляхом тимчасового, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення права відчужувати, користуватись та розпоряджатись майном, яке вилучено:

в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_5 , де проживає ОСОБА_10 , зокрема на:

- мобільний телефон марки Xiaomi Hyper OS, (IMEI: НОМЕР_11 , IMEI2: НОМЕР_12 ), із сім-картою мобільного оператора НОМЕР_13 , який належить ОСОБА_10

- в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_6 , де проживає ОСОБА_20 , зокрема на:

- мобільний телефон марки IPhone 16 Pro (IMEI: НОМЕР_14 , IMEI2: НОМЕР_15 ) з сім картою мобільного оператора НОМЕР_16 , який належний ОСОБА_20

- в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_7 , де проживає ОСОБА_11 , зокрема на:

- мобільний телефон марки Samsung Galaxy S7 Neo (IMEI1: НОМЕР_17 , IMEI2: НОМЕР_18 ) із сім картою мобільного оператора НОМЕР_19 , який належить ОСОБА_11 .

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_4 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особами, які не викликались до суду протягом п`яти днів з дня її отримання.

Слідчий суддя ОСОБА_1