Рішення № 133757925, 27.01.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/12402/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Костенко Г.В.,

за участю: секретаря судового засідання Козак А.К.,

представника позивача Васюта А.І.,

представника відповідача Грай К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ГУ ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.08.2021 №0061961806.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2022 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 31.08.2021 №0061961806.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2023 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - задоволено. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2022 року скасовано, прийнято рішення про відмову у задоволенні вимог адміністративного позову КП "Полтававодоканал".

Постановою Верховного Суду від 07.07.2025 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2023 у справі №440/12402/21 - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.

Справа надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду 16.07.2025, що підтверджується даними на штампі реєстрації вхідної кореспонденції.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2025 справу передано для розгляду судді Костенко Г.В.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 адміністративну справу №440/12402/21 прийнято до провадження; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача заперечує проти позову та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (код ЄДРПОУ 03361661) зареєстроване юридичною особою та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №23478399.

27 липня 2021 року Головним управлінням ДПС у Полтавській області проведено камеральну перевірку з питання своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по податковим деклараціям з податку на додану вартість за червень - грудень 2020 року, січень - лютий 2021 року та по уточнюючим розрахункам податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень - жовтень, грудень 2020 року та січень 2021 року КП "Полтававодоканал".

За результатами камеральної перевірки ГУ ДПС у Полтавській області складений акт № 5667/16-31-18-06-11/03361661, за висновками якого встановлено порушення КП "Полтававодоканал" пункту 50.1 статті 50, пункту 57.1 статті 57 Розділу II, пункту 203.2 статті 203 Розділу V Податкового кодексу України від 02 грудня 2010року № 2755-VI:

- у зв`язку із несвоєчасною сплатою узгодженої суми грошового зобов`язання за податковими деклараціями з податку на додану вартість: за червень 2020 року в розмірі - 1950759,13 грн.; за липень 2020 року в розмірі - 2627652 грн.; за серпень 2020 року в розмірі - 3352445 грн.; за вересень 2020 року в розмірі - 2073265 грн.; за жовтень 2020 року в розмірі - 2013724 грн.; за листопад 2020 року в розмірі - 2581286 грн.; за грудень 2020 року в розмірі - 3320758 грн.; за січень 2021 року в розмірі 2406363 грн.; за лютий 2021 року в розмірі - 621833,80 грн.

- за поданими уточнюючими розрахунками податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виправлених помилок з податку на додану вартість: - за вересень 2020 року в розмірі 22768 грн. та штрафна санкція в розмірі 3% в сумі 683 грн.; - за жовтень 2020 року в розмірі 822 та штрафна санкція в розмірі 3% в сумі 25 грн.; - за жовтень 2020 року в розмірі 1057 грн. та штрафна санкція в розмірі 3% в сумі 32 грн.; - за грудень 2020 року в розмірі 751 грн. та штрафна санкція в розмірі 3 % в сумі 23 грн.; - за січень 2021 року в розмірі 166 грн. та штрафна санкція в розмірі 3% в сумі 5 грн.

31 серпня 2021 року ГУ ДПС у Полтавській області на підставі акту № 5667/16-31-18-06-11/03361661 від 27.07.2021 року складено податкове повідомлення-рішення № 0061961806, яким до КП "Полтававодоканал" застосовано штраф в розмірі 2097332,89 грн.

Позивач не погодився із податковим повідомленням - рішенням № 0061961806 від 31 серпня 2021 року та звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 ПК України).

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Позивач посилався на те, що спірна ситуація, пов`язана з несвоєчасною сплатою податкових зобов`язань, виникла внаслідок неузгодженості приписів діючого законодавства та протиправних дій центральних органів державної влади щодо компенсації різниці в тарифах. Вказано, що КП ПОР "Полтававодоканал" здійснював всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання субвенційних коштів, що свідчить про відсутність в діях позивача вини.

Стаття 124 ПК України визначає відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання.

Так, згідно з пунктом 124.1 вказаної статті у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов`язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до пункту 124.2 статті 124 ПК України діяння, передбачені пунктами 124.1, 124.1-1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 124.3 статті 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Підпунктом 109.1 статті 109 ПК України встановлено, що податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктами 109.2, 109.3 статті 109 ПК України встановлено, що порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. У випадках, визначених пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Стаття 112 ПК України визначає загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Зокрема, встановлено, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 112.1). Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності (пункт 112.2). У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків. Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи (пункт 112.7).

Також, пунктом 112.8 статті 112 ПК України визначено обставини, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а у статті 112-1 ПК України - обставини, що пом`якшують відповідальність особи.

У постановах від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а, від 03.08.2023 у справі № 520/22505/21, від 22.08.2023 у справі №520/18519/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 ПК України.

Так, позиція Верховного Суду, якщо її систематизувати, полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Водночас обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами 124.2 і 124.3 статті 124 ПК України є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у статті 16 ПК України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу. У противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру.

Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Обов`язок доведення вини покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.

Таким чином, для притягнення платника податків до відповідальності на підставі пункту 124.3 статті 124 ПК України за ознакою повторності умисного діяння обов`язково має бути встановлений факт притягнення такого платника до відповідальності на підставі пункту 124.2 статті 124 ПК України і таке притягнення відбулося протягом останніх 1095 днів. Для притягнення платника податків до відповідальності за вказаною нормою за ознакою тривалості порушення необхідним є встановлення факту умисності діяння і причинно-наслідкового зв`язку з таким наслідком як прострочення сплати грошових зобов`язань на строк більше 90 календарних днів.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно з пунктом 76.2 статті 76 ПК України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Пунктом 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

За змістом пункту 86.1 статті 86 ПК України матеріалами перевірки є: акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід`ємною частиною; заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду); пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до абзацу другого підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 86.7.4 пункту 86.7 статті 86 ПК України під час розгляду матеріалів перевірки комісія з питань розгляду заперечень: встановлює, чи вчинив платник податку, щодо якого було складено акт перевірки, порушення податкового, валютного та/або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; розглядає обставини вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до цього пункту письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, що стосуються події правопорушення, та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують зазначені обставини); досліджує питання наявності або відсутності обставин, що виключають вину у вчиненні правопорушення (крім правопорушень, відповідальність за які настає незалежно від наявності вини), пом`якшують або звільняють від відповідальності; досліджує питання щодо необхідності проведення перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; визначає розмір грошових зобов`язань та/або суму зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/або суму зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, а також необхідність надсилання (вручення) платнику податків відповідного податкового повідомлення-рішення у випадках, передбачених цим Кодексом. При розгляді матеріалів перевірки контролюючим органом досліджуються всі наявні фактичні дані, що стосуються предмета розгляду, у тому числі документи, надані платником податків або витребувані у нього, письмові та усні пояснення платника податку, інші фактичні дані, що наявні або доступні контролюючому органу. За результатами розгляду матеріалів перевірки комісія з розгляду заперечень приймає висновок, що є невід`ємною частиною матеріалів перевірки. У разі встановлення необхідності проведення позапланової документальної перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, висновок за результатами розгляду матеріалів перевірки приймається комісією з питань розгляду заперечень після проведення такої перевірки з урахуванням її результатів. У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, проведеної на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу у зв`язку з розглядом наданих у порядку, визначеному цим пунктом, заперечень до акта (довідки) перевірки, або розглядом скарги на прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу, який проводив таку перевірку, протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Розгляд таких заперечень окремо не здійснюється. Такі заперечення долучаються до матеріалів перевірки або матеріалів щодо розгляду скарги, а наведені в них факти та дані враховуються контролюючим органом при формуванні у передбаченому цим підпунктом порядку висновку за результатами розгляду матеріалів перевірки або під час розгляду скарги на прийняте податкове повідомлення-рішення у порядку, встановленому статтею 56 цього Кодексу.

Пунктом 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, податковий борг Позивача виник через невідповідність фактичної вартості послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися Національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Статтею 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" передбачено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється із загального фонду державного бюджету в обсязі, що відповідає обсягу надходжень від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму цього розстроченого (відстроченого) боргу), та спеціального фонду державного бюджету за рахунок джерел, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 цього Закону, що сплачуються підприємствами електроенергетичної, нафтогазової, вугільної галузей, підприємствами, що надають послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, підприємствами централізованого водопостачання та водовідведення, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на суму заборгованості, що не була відшкодована станом на 1 січня 2017 року, з урахуванням проведених у минулих роках розрахунків.

Порядок погашення заборгованості перед бюджетом для підприємств здійснюється з урахуванням положень Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 № 332 (далі - Порядок № 332).

Пунктом 1 Порядку № 332 визначено механізм надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Таким чином, законодавством України передбачено умови й порядок погашення податкового боргу з податку на додану вартість надавача послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Згідно даного Порядку субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (далі - різниця між фактичною вартістю та тарифом), за рахунок джерел, зазначених у статті 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", та джерел наповнення спеціального фонду державного бюджету, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", згідно з розподілом, наведеним у додатку 1.

Пунктом 2 Порядку № 332 встановлено, що перерахування субвенції здійснюється на суму різниці між фактичною вартістю та тарифом, що утворилася до 1 січня 2016 р. і не погашена на дату укладення договору про організацію взаєморозрахунків.

Згідно п. 3 Порядку № 332 підставою для проведення розрахунків з погашення різниці між фактичною вартістю та тарифом є Договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляли, транспортували та постачали теплову енергію, надавали послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, централізованого водопостачання і водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (без урахування пені, штрафних і фінансових санкцій) на дату укладення такого договору.

Примірний договір про організацію взаєморозрахунків наведений у додатку 2.

Порядком № 332 (пункт 6) визначено перелік документів, які учасники розрахунків подають до місцевого фінансового органу, серед яких є видана територіальним органом ДФС довідка про розмір податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на додану вартість та податку на прибуток і частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань, що вилучається до державного бюджету відповідно до закону (з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму такого реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) боргу).

Таким чином, на законодавчому рівні визначено порядок погашення у 2017 році заборгованості перед бюджетом для підприємств, до яких належить і позивач, за рахунок субвенції з державного бюджету. При тому, проведення взаєморозрахунків з погашення заборгованості можливо лише на підставі договору та шляхом послідовного виконання зобов`язань учасниками розрахунків.

Отже, погашення податкового боргу позивача мало відбутися на підставі договору про організацію взаєморозрахунків відповідно до механізму погашення податкової заборгованості за рахунок субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах, як передбачено Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 332.

На виконання вимог постанови КМУ від 18.05.2017 року №332, якою затверджено Порядок та умови надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, відповідно до частини другої статті 97 Бюджетного кодексу України та статті 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", для проведення розрахунків субвенцією довідки Позивачу були надані довідки ДФС від 25.06.2017 р. про те, що, станом на 22.06.2017 р., напередодні укладення договору № 4-ДФС, підприємство мало податковий борг в розмірі 11 770 315,80 грн. та від 17.11.2017 р. про те, що, станом на 22.07.2017 р., напередодні укладення договору № 6-ДФС, підприємство мало податковий борг в розмірі 9 447 989,66 грн.

Між Головним управлінням Державної казначейської служби у Полтавській області (сторона перша), Управлінням житлово-комунального господарства Полтавської облдержадміністрації (сторона друга), Департаментом фінансів Полтавської облдержадміністрації (сторона третя), департаментом будівництва, містобудування і архітектури та житлово-комунального господарства Полтавської обласної державної адміністрації (сторона четверта) та комунальним підприємством Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (сторона остання) були укладені договори про організацію взаєморозрахунків № 4-ДФС від 01.08.2017 р. на суму 8 882 540,85 грн. та № 6-ДФС від 12.12.2017 р. на суму 1 080 486,64 грн., відповідно до яких Казначейство мало перерахувати з єдиного казначейського рахунку державного бюджету на підставі рішення Мінфіну на користь Управління житлово-комунального господарства Полтавської облдержадміністрації а потім у визначеному договорі ланцюжковому порядку кошти, в загальному розмірі 9 963 027,49 грн, які мали надійти на казначейський рахунок Позивача, який, в свою чергу, мав перерахувати ці кошти до загального фонду бюджету для погашення податкового боргу з ПДВ в розмірі - 9 963 027,49 грн (з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму такого боргу).

Розрахунки згідно вказаних договорів не відбулися, оскільки Міністерством Фінансів України не виділено кошти на ці взаєморозрахунки, а Позивач у відповідності до умов вищезазначених договорів про організацію взаєморозрахунків був позбавлений можливості вчиняти дії з погашення заборгованості.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Зокрема, відповідно до обставин, які були встановлені рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.17 у справі №816/1031/17, залишеного без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018 р., бездіяльність ДФС України щодо не зарахування на рахунок КП ПОР "Полтававодоканал" у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника коштів у розмірі 3526877,96 грн. з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам шляхом збільшення суми з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України, призвела до порушення права позивача на автоматичне збільшення реєстраційної суми у системі електронного адміністрування податку на додану вартість на суму 3526877,96 грн.

Аналіз викладеного обумовлює висновок про те, що обставина протиправної бездіяльності ДФС України обумовила відсутність на рахунку КП ПОР "Полтававодоканал" у системі електронного адміністрування з податку на додану вартість 3526877,96 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 по справі № 440/4713/18, залишеного без змін Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2019 р., та Постановою Верховного суду від 12.08.2020 р. за позовом Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" до Міністерства фінансів України, третя особа - Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, залишеного без змін Постановою другого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2019 р., позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України при виконанні Державного бюджету України на 2017 рік в частині незабезпечення сплати (перерахування) на користь Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування та залишилася непогашеною станом на 01.01.2016 на загальну суму 9 963 027,49 грн.

Зобов`язано Міністерство фінансів України прийняти рішення про перерахування субвенції відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.05. 2018 №332 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2017 році субвенції на загальну суму 9 963 027,49 грн. з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" та Договорів про організацію взаєморозрахунків №4-ДФС від 01.08. 2017 та №6-ДФС від 12.12.2017. При розгляді даної справи суд першої інстанції, з яким погодилися і суди апеляційної та касаційної інстанції, дійшов висновку про те, що в зв`язку із укладенням вищевказаних договорів про організацію взаєморозрахунків, сторони у такий спосіб змінили порядок та строки погашення податкової заборгованості позивача перед державним бюджетом з ПДВ на загальну суму 9 963 027,49 грн, за рахунок перерахування на користь позивача з державного бюджету цільових субвенцій з різниці в тарифах, на суму 9 963 027,49 грн, які мали б спрямуватись позивачем до державного бюджету для погашення вищевказаного податкового зобов`язання. Таким чином, у зв`язку з прийняттям судом рішення по справі № 440/4713/18, яке набрало законної сили, граничний строк сплати позивачем узгодженого грошового зобов`язання перенесений, разом з тим відповідач визначив кількість днів

затримки сплати позивачем боргу без урахування термінів його погашення, встановлених рішенням суду у справі №440/4713/18.

Аналіз викладеного обумовлює висновок про те, що обставина протиправної бездіяльності Міністерства фінансів України щодо неперерахування субвенції відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 травня 2018 року №332 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2017 році субвенції на загальну суму 9 963 027,49 грн., обумовила у подальшому відсутність на рахунку КП Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" у системі електронного адміністрування з податку на додану вартість 9963027,49 грн.

Відтак, вищевказаними судовими рішеннями встановлено факти бездіяльності Державної фіскальної служби України та Міністерства фінансів України, що призвели до негативного впливу на господарську діяльність КП Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" та спричинили порушення позивачем граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з ПДВ у перевіряємому періоді внаслідок зарахування поточних платежів в рахунок погашення заборгованості за минулі періоди, що також підтверджується платіжними дорученнями про сплату ПДВ за перевіряємий період.

Підприємство своєчасно сплатило ПДВ за вказані у ППР періоди, однак оплата ПДВ за поточні періоди, в силу вимог п. 87.9 ст. 87 ПКУ, зараховується податківцями як оплата за минулі періоди. Вказане призвело до того, що податковий борг з ПДВ за 2017 р., який повинен був погаситися саме за рахунок вказаної субвенції, вже давно погашений підприємством за рахунок власних коштів. Однак першопричиною утворення такого податкового боргу є саме неперерахування підприємству вищевказаних субвенцій на загальну суму 9 963 027,49 грн.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

У межах спірних відносин суд зазначає, що неналежне виконання вимог податкового законодавства відбулось з вини контролюючого органу та Міністерства фінансів України, що виключає протиправність діянь платника податку, та як наслідок, притягнення його до відповідальності. Відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 3.05.18 у справі №818/1070/17, від 2.07.19 у справі №826/10414/16.

Постанова Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 № 332 є спеціальною (містить спеціальну процедуру погашення заборгованості), яка підлягає застосуванню для вирішення подібних правовідносин на противагу статті 126 Податкового кодексу України.

Отже, як вбачається із наведеного, на законодавчому рівні визначено порядок погашення у 2017 році заборгованості перед бюджетом для підприємств, до яких належить Позивач, за рахунок субвенції з державного бюджету. При цьому, порядок проведення взаєморозрахунків з погашення заборгованості можливий лише на підставі договору та шляхом послідовного виконання зобов`язань учасниками розрахунків.

Субвенційні кошти в силу Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" та Бюджетного кодексу України є бюджетними, а Податковий кодекс України не передбачає можливості застосування контролюючими органами штрафних санкцій на бюджетні кошти, а тому відсутні підстави для застосування до позивача вимог ст. 57 та ст.126 Податкового кодексу України. Податковий борг, з якого нараховувались штрафні санкції, виник у Позивача через невідповідність фактичної вартості послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися Національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Підприємство сплачувало ПДВ за вказані періоди, однак відповідачем такі проплати зараховувались на погашення заборгованості минулих періодів. В той час, Відповідно до п. 38.1. ст. 38 ПКУ виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк, а відповідно до ч. 6 ст. 41 Закону України "Про платіжні послуги" ініціювання платіжної операції є завершеним з моменту прийняття платіжної інструкції до виконання надавачем платіжних послуг платника. У цій справі підприємство самостійно визначило податкові зобов`язання з ПДВ та надало до банку відповідні платіжні документи, однак відповідач спрямував ці проплати на погашення заборгованості минулих періодів. В даній справі підприємству інкримінується порушення п. 124.1 ст. 124 ПКУ, якою встановлено відповідальність саме за порушення правил сплати грошового зобов`язання, на виконання яких підприємством було самостійно визначено розмір таких зобов`язань та вчинено необхідні дії для їх сплати шляхом подання до банківської установи платіжних інструкцій, що підтверджується доданою до позовної заяви інформацією про нараховані та сплачені суми ПДВ за період з червня 2020 р. по лютий 2021 р.

У постановах від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а, від 03.08.2023 у справі №520/22505/21, від 22.08.2023 у справі №520/18519/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 ПК України.

Так, позиція Верховного Суду полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Водночас обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами 124.2 і 124.3 статті 124 ПК України є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у статті 16 ПК України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу. У противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру.

Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Обов`язок підприємства щодо сплати податку на додану вартість до бюджету згідно вимог законодавства не пов`язаний з отриманням підприємством бюджетних субвенцій.

Відсутність субвенції не можуть бути єдиною і беззаперечною обставиною для звільнення платника податків від відповідальності, а мають оцінюватися у сукупності з іншими обставинами, які підтверджують або спростовують позицію контролюючого органу про фактичну можливість позивача виконати свій податковий обов`язок вчасно.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що має встановлюватися (доводитися) вплив обставин непереборної сили, засвідчених відповідними сертифікатами ТПП України, на неможливість платника податку належним чином виконувати свої зобов`язання і на зміну його економічного стану цими форс-мажорними обставинами (постанови від 19.08.2022 справа № 818/2429/18, від 17.06.2020 у справі № 812/677/17, від 03.09.2019 у справі № 805/1087/16). Ці фактори мають перебувати у причинно-наслідковому зв`язку.

Лише існування факту невиконання державою своїх фінансових зобов`язань перед позивачем у певних договірних правовідносинах не є підставою для невиконання ним своїх податкових зобов`язань та звільнення від відповідальності за це. На цей висновок впливає оцінка і фінансової спроможності позивача, і його поведінки щодо вчинення дій задля виконання покладеного на нього податкового обов`язку або використання права на отримання розстрочення та/або відстрочення сплати податків в порядку, передбаченому статтею 100 ПК України, на фоні відсутності відшкодування субвенції та/або збитковості господарської діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 05.10.2023 у справі № 520/14773/21.

Пасивна поведінка позивача не свідчить про те, що він зі свого боку вчинив всі необхідні, можливі та залежні від нього дії для недопущення порушення строків погашення грошових зобов`язань на строк більше 30 календарних днів, що за встановленої у цій справі сукупності обставин є підставою для застосування штрафних санкцій на підставі пункту 124.1 статті 124 ПК України.

Жодних належних обґрунтувань та пояснень, яким чином сума отриманої субвенції мала піти на погашення узгодженої суми грошового зобов`язання з ПДВ КП "Полтававодоканал" не наведено.

Таким чином, своєчасність надходження коштів від третіх осіб, у тому числі субвенцій від Мінфіну, не може ставитись у залежність від належного виконання обов`язку платника щодо своєчасної сплати податкових зобов`язань.

Відтак, позивач безпідставно намагається перекласти свою відповідальність за невиконання податкових обов`язків на інші органи.

У межах даної справи податковий орган вважає, що сама по собі встановлена та підтверджена судовим рішення у справі № 440/4713/18 обставина протиправної бездіяльності Міністерства фінансів України щодо неперерахування субвенції відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 травня 2018 року №332 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2017 році субвенції на загальну суму 9963027,49 грн, що, на думку позивача, і обумовила у подальшому відсутність на рахунку КП Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" у системі електронного адміністрування з податку на додану вартість 9963027,49 грн, не є достатньою та вичерпною ознакою вчинення всіх залежних від платника заходів.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що позивачем не надано ані під час оскарження

податкових повідомлень-рішень, ані до суду під час розгляду справи належних та допустимих доказів в підтвердження неможливості здійснення своєчасної сплати узгоджених податкових зобов`язань, у тому числі сплати штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань, які погашаються контролюючим органом в порядку черговості вже понад чотири роки та в результаті чого виникла поточна заборгованість, яка призвела до прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Позивачем не надано належних та допустимих доказів, що у вказаний період в нього не було коштів для погашення (навіть частково) донарахованих контролюючим органом штрафних санкцій, окрім як сплата поточних податкових зобов`язань, тобто доказів того, що ним не здійснювалося придбання будь- яких інших активів в той час, коли в нього була заборгованість зі сплати узгоджених податкових зобов`язань.

Також позивачем не надано доказів повідомлення відповідача про неможливість виконання податкових зобов`язань та про необхідність узгодження умов розстрочення чи відстрочення сплати таких зобов`язань, тобто вжиття позивачем необхідних заходів за участі відповідача. Також в межах розгляду цієї справи позивачем не надано доказів наявності непереборних обставин щодо несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов`язань.

Надаючи оцінку даному обґрунтуванню, суд враховує додаткові пояснення представника відповідача, відповідно до яких ГУ ДПС у Полтавській області, звертає увагу, що відсутність субвенції не може бути єдиною і беззаперечною обставиною для звільнення платника податків від відповідальності, а має оцінюватися у сукупності з іншими обставинами, які підтверджують або спростовують позицію контролюючого органу про фактичну можливість платника виконати свій податковий обов`язок вчасно.

Так, лише існування факту невиконання державою своїх фінансових зобов`язань перед позивачем у певних договірних правовідносинах не є підставою для невиконання ним своїх податкових зобов`язань та звільнення від відповідальності за це. На цей висновок впливає оцінка і фінансової спроможності позивача, і його поведінки щодо вчинення дій задля виконання покладеного на нього податкового обов`язку або використання права на отримання розстрочення та/або відстрочення сплати податків в порядку, передбаченому статтею 100 ПК України, на фоні відсутності відшкодування субвенції та/або збитковості господарської діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 05.10.2023 у справі № 520/14773/21.

Пасивна поведінка позивача не свідчить про те, що він зі свого боку вчинив всі необхідні, можливі та залежні від нього дії для недопущення порушення своїх податкових обов`язків.

Таким чином, своєчасність надходження коштів від третіх осіб, у тому числі субвенцій від Мінфіну, не може ставитись у залежність від незабезпечення умов для безперешкодного виконання своїх обов`язків.

Крім того, Верховним Судом у постанові від 27.06.2024 у справі № 200/5428/23 зазначено, що у випадку встановлення контролюючим органом під час проведення камеральної перевірки на підставі сукупності відповідних даних податкових декларацій та електронних систем і реєстрів обставин, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог податкового законодавства, контролюючий орган не позбавлений можливості констатувати в діяннях платника податків винного діяння в умисній формі. При цьому, такі обставини з відповідним обґрунтуванням висновків про умисність діяння в обов`язковому порядку мають бути зазначені в акті камеральної перевірки.

Таким чином, при вирішенні спорів такої категорії судам необхідно встановлювати, чи вжив позивач всі достатні, необхідні та залежні від нього заходи з метою дотримання правил та норм, визначених у положеннях чинного законодавства, чи діяв він добросовісно, затримуючи сплати узгоджених податкових зобов`язань (наявність/відсутність непереборних обставин щодо несвоєчасної сплати), чи вчиняв всі необхідні активні дії, зокрема, щодо повідомлення відповідача про неможливість сплати податкових зобов`язань через відсутність коштів на рахунках чи неможливістю їх використання та щодо відшукування необхідних коштів.

З`ясування вищезазначених обставин має суттєве значення для повного та всебічного розгляду справи та прийняття обґрунтованого та законного рішення. В той час, як недослідження вказаних питань під час судового розгляду справи, призводить до формального підходу до вирішення справи та невмотивованих, необґрунтованих висновків щодо відсутності чи наявності умислу в діях платників податків, без достатніх на те підстав.

В межах даної справи суд вважає, що сама по собі встановлена та підтверджена судовим рішення у справі № 440/4713/18 обставина протиправної бездіяльності Міністерства фінансів України щодо неперерахування субвенції відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 травня 2018 року №332 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2017 році субвенції на загальну суму 9963027,49 грн, що, на думку позивача, і обумовила у подальшому відсутність на рахунку КП Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" у системі електронного адміністрування з податку на додану вартість 9963027,49 грн, не є достатньою та вичерпною ознакою вчинення всіх залежних від платника заходів.

Також позивачем не було надано доказів повідомлення відповідача про неможливість виконання податкових зобов`язань та про необхідність узгодження умов розстрочення чи відстрочення сплати таких зобов`язань, тобто вжиття позивачем необхідних заходів за участі відповідача. Також в межах розгляду цієї справи позивачем не було надано доказів наявності непереборних обставин щодо несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов`язань.

При цьому Верховний Суд у постанові від 27.06.2024 у справі № 200/5428/23 звертав увагу на той факт, що у разі відсутності кваліфікуючої ознаки у вигляді умислу, діяння позивача утворює склад правопорушення, за яке відповідальність має наступати на підставі пункту 124.1 статті 124 Податкового кодексу України у вигляді штрафу в розмірі 10 відсотків.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що при вчиненні оспорюваних дій, відповідачем були дотримані усі критерії, передбачені частиною другою статті 2 КАС України, відтак суд не знаходить протиправності вказаних дій, а тому відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні позову Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (код ЄДРПОУ 03361661, вул. Пилипа Орлика, 40-а, м.Полтава, 36020) до Головного управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ ВП 44057192, вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 03 лютого 2026 року.

Головуючий суддя Г.В. Костенко