Рішення № 133757874, 03.02.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/2709/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13 жовтня 2018 року (день після звільнення зі служби у поліції) по 18 липня 2022 року (день до внесення зміни до статті 117 КЗпП України) та за період з 19 липня 2022 року по 19 січня 2023 року (6 місячний термін для обрахування середнього заробітку, встановлений Законом № 2352-ІХ);

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні 13 жовтня 2018 року по 18 липня 2022 року в сумі 230 169,28 грн. та за період з 19 липня 2022 року по 19 січня 2023 року в сумі 74 399,78 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказом начальника Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 12 жовтня 2018 року №507 о/c старшого лейтенанта ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням). У подальшому, 27 лютого 2025 року на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року у справі № 440/12332/24 Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області виплачено на картковий рахунок ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення в сумі 27 447,53 грн. та 2 585,89 грн. (загальна сума виплати складає 30 033,42 грн.). Відтак, виплата належних при звільненні грошових коштів позивачу була проведена 27.02.2025, тобто із значним запізненням після звільнення позивача, яке відбулося 12.10.2018, що є порушенням статті 233 КЗпП України та за яке передбачена статтями 116, 117 КЗпП України відповідальність.

2. Стислий зміст заперечень відповідача

У відзиві на позовну заяву відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити /а.с. 36-39/, посилаючись на те, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 у справі № 440/12332/24 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУНП в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, а саме: - визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період із 01.06.2016 по 31.10.2017; - зобов`язано Головне управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із 01.06.2016 по 31.10.2017; - визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 12.10.2018 з урахуванням приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, а саме - у фіксованій величині 4463,15 грн на місяць; - зобов`язано Головне управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 12.10.2018 у повному розмірі відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, у фіксованій величині 4463,15 грн на місяць із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, за вирахуванням фактично виплачених сум грошового забезпечення. Відтак судом у зазначеній справі не було визначено розмір відшкодування за час затримки, тому відсутні підстави для нарахування та виплати ОСОБА_1 коштів за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП. ГУНП в Полтавській області заперечує наявність у позивача права на виплату середнього заробітку відповідно до статті 117 КЗпП України. Однак, навіть якщо припустити, що позивач має таке право, виконані ним розрахунки містять помилки, які істотно впливають на результати цих розрахунків. Позивач в своїй позовній заяві зазначає, що його середньоденне грошове забезпечення становить 408,79 грн, що в даному випадку є невірним, так як розмір середньоденного грошового забезпечення ОСОБА_1 за календарний день на момент звільнення становить 345,48 грн (триста сорок п`ять гривень 48 копійок). Останнім днем служби в поліції ОСОБА_1 є 12.10.2018. І період необхідно обраховувати з 13.10.2018 по 18.07.2022, що становить 1375 днів. При цьому, до даного періоду необхідно застосовувати принцип співмірності з урахуванням, зокрема, висновків постанов Верховного Суду від 12.08.2020 у справі № 400/3365/19 та від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц.

3. Процесуальні дії по справі

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 позовну заяву залишено без руху.

13.03.2025 позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження, витребувано від відповідача докази у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 повторно витребувано від Головного управління Національної поліції в Полтавській області належним чином засвідчені копії наказів щодо проходження служби ОСОБА_1 , доказів повного розрахунку при звільненні із ОСОБА_1 , інформацію про дату такого розрахунку та пояснень щодо проведеної виплати в розмірі 27447,53 грн. та 2585,89 грн. на користь ОСОБА_1 , довідку про середній заробіток ОСОБА_1 за останні два місяці, що передували звільненню із зазначенням середньоденного та середньомісячного заробітку.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 клопотання Головного управління Національної поліції в Полтавській області про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено. Поновлено Головному управлінню Національної поліції в Полтавській області строк для подання відзиву на позовну заяву.

У додаткових поясненнях по суті справи, що надійшли до суду 04.11.2025, представник відповідача наполягав на необхідності врахування під час розгляду цієї справи також висновків постанови Верховного Суду від 08.10.2025 у справі №489/6074/23 /а.с. 55-56/.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.

Наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 07 листопада 2015 року №6 о/c прийнято ОСОБА_1 на службу до Національної поліції України на посаду старшого інспектора батальйону патрульної служби поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Полтавській області, присвоївши йому спеціальне звання "лейтенант поліції" /а.с. 48 зі звороту/.

Починаючи з 07 листопада 2015 року по 12 жовтня 2018 року ОСОБА_1 проходив внутрішню службу у Головному управлінні Національної поліції в Полтавській області на посаді інспектора взводу №1 роти №2 батальйону поліції особливого призначення ГУНП.

Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 12 жовтня 2018 року №507 о/c старшого лейтенанта ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) /а.с. 48/.

16.09.2024 в інтересах ОСОБА_1 подано на адресу Головного управління НГУ в Полтавській області адвокатський запит, у якому запитувались докази нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.

Відповідно до наданої ГУНП в Полтавській області довідки про розмір та склад грошового забезпечення та розмір нарахованої індексації ОСОБА_1 , що індексація ОСОБА_1 була виплачена за період з 01.11.2017 по 12.10.2018 (дата звільнення).

Не погоджуючись із правильністю розміру виплаченої індексації, ОСОБА_1 звернувся до суду із відповідним позовом.

Вказані обставини встановлені в рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 у справі №440/12332/24, а відтак, в силу приписів статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають доказуванню.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 у справі №440/12332/24, яке набрало законної сили 01.08.2025, позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Матвійчука Юліана 83, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 40108630) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період із 01.06.2016 по 31.10.2017. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із 01.06.2016 по 31.10.2017. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 12.10.2018 з урахуванням приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, а саме - у фіксованій величині 4463,15 грн на місяць. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 12.10.2018 у повному розмірі відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, у фіксованій величині 4463,15 грн на місяць із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, за вирахуванням фактично виплачених сум грошового забезпечення. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Згідно листа ГУНП в Полтавській області від 27.02.2025 №39691-2025 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 у справі №440/12332/24 ГУНП в Полтавській області ОСОБА_1 нарахована індексація за період із 01.06.2016 по 31.10.2017 та за період з 01.03.2018 по 12.10.2018 із урахуванням фактично виплачених раніше сум. Виплата проведена в сумі 2598,88 грн та у сумі 27497,53 грн відповідно на надані реквізити в АТ КБ "Приватбанку". Станом на 27.02.2025 платіжні документи знаходяться в ГУДКСУ м. Полтави /а.с. 16/.

Відповідно до платіжних інструкцій від 26.02.2025, виплата позивачу вищевказаних сум індексації фактично проведена 27.02.2025 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 /а.с. 47 зі звороту/.

Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період з 13 жовтня 2018 року (день після звільнення зі служби у поліції) по 18 липня 2022 року (день до внесення зміни до статті 117 КЗпП України) та за період з 19 липня 2022 року по 19 січня 2023 року (6 місячний термін для обрахування середнього заробітку, встановлений Законом № 2352-ІХ), позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII Про Національну поліцію (далі - Закон № 580-VIII).

За приписами частин першої та другої статті 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається Кабінетом Міністрів України залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Згідно з пунктом 15 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок № 260), у разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно.

Суд зазначає, що спеціальне законодавство, що регламентує порядок проходження служби поліцейськими та виплати грошового забезпечення, не містить норм щодо регулювання виплати звільненому поліцейському середнього заробітку у зв`язку із затримкою з вини роботодавця всіх належних йому виплат при звільненні.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 7 травня 2002 року №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб), при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Таким чином, за загальним правилом норми спеціального законодавства є пріоритетними, тоді як норми КЗпП України підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейських не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Водночас, такі питання врегульовані КЗпП України.

З огляду на неврегульованість спеціальним законодавством питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні зі служби поліцейських, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП України.

Вказаний вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена, зокрема, в постанові від 21.10.2021 у справі №640/14764/20.

Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України (у редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За приписами статті 116 КЗпП України (у редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України встановлено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Відповідно до статті 117 КЗпП України (в редакції, чинній на дату звільнення позивача) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин (далі - Закон №2352-IX), який набрав чинності з 19 липня 2022 року, статтю 117 КЗпП України викладено в такій редакції:

"У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті".

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Передбачене статтею 117 КЗпП України відшкодування за затримку розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, що нараховується в розмірі середнього заробітку і спрямоване на захист прав звільненого працівника щодо отримання ним у передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на які працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Цією нормою Кодексу на роботодавця покладено обов`язок виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку за відсутності спору про розмір належних звільненому працівникові сум або в разі вирішення цього спору повністю на користь працівника. Окремо обумовлено, що в разі вирішення спору на користь працівника частково розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Водночас невиконання роботодавцем в добровільному порядку обов`язку виплатити працівникові в зазначених випадках середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні зумовлює виникнення нового спору про стягнення відповідної суми відшкодування в судовому порядку.

Питання щодо застосування приписів статті 117 КЗпП України у редакції Закону №2352-IX було предметом дослідження Судовою палатою з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду у справі №440/6856/22 (постанова від 06 грудня 2024 року).

У вказаній постанові Верховний Суд зауважив, що з моменту набрання чинності Законом №2352-IX (19 липня 2022 року) положення статті 117 КЗпП України, у попередній редакції Закону №3248-IV, втратили чинність, у зв`язку з чим було змінено правове регулювання відносин, які підпадають під дію статті 117 КЗпП України. Так, до 19 липня 2022 року правове регулювання таких правовідносин здійснювалося відповідно до положень статті 117 КЗпП України у попередній редакції, тоді як після 19 липня 2022 року підлягає застосуванню стаття 117 КЗпП України, у редакції Закону №2352-IX.

Водночас, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли як під час дії статті 117 КЗпП України у попередній редакції, та були припинені на момент чинності дії статті 117 КЗпП України, у редакції Закону №2352-IX, то в такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року урегульовані згідно з положенням статті 117 КЗпП України (у попередній редакції, тобто без обмеження строком виплати у шість місяців); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 117 КЗпП України (у новій редакції Закону №2352-IX, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями).

Предметом спору у цій справі є середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача за період з 13.10.2018 по 18.07.2022 та з 19.07.2022 по 19.01.2023 ( шість місяців).

Отже, спірні правовідносини мали місце як під час дії статті 117 КЗпП України до внесення змін Законом №2352-IX, так і під час дії статті 117 КЗпП України після внесення до неї змін Законом №2352-IX, а тому застосуванню підлягають норми цієї статті у відповідних редакціях окремо до періоду з 13.10.2018 по 18.07.2022 та окремо до періоду з 19.07.2022 по 19.01.2023.

Судом встановлено, що днем звільнення позивача зі служби в Національній поліції України є 12.10.2018, що підтверджується витягом із наказу начальника ГУНП в Полтавській області від 12.10.2018 №507 о/с /а.с. 48/.

Водночас згідно листа ГУНП в Полтавській області від 27.02.2025 №39691-2025 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 у справі №440/12332/24 ГУНП в Полтавській області ОСОБА_1 нарахована індексація за період із 01.06.2016 по 31.10.2017 та за період з 01.03.2018 по 12.10.2018 із урахуванням фактично виплачених раніше сум. Виплата проведена в сумі 2598,88 грн та у сумі 27497,53 грн відповідно на надані реквізити в АТ КБ "Приватбанку". Станом на 27.02.2025 платіжні документи знаходяться в ГУДКСУ м. Полтави /а.с. 16/.

Відповідно до платіжних інструкцій від 26.02.2025, виплата позивачу вищевказаних сум індексації фактично проведена 27.02.2025 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 /а.с. 47 зі звороту/.

Зважаючи на те, що на дату звільнення ОСОБА_1 відповідачем не проведено остаточного розрахунку у повному обсязі, а такий розрахунок здійснено на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 у справі №440/12332/24, наявні підстави для застосування наслідків статті 117 КЗпП України у відповідних редакціях.

В силу вимог частин 2, 3 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у редакції, чинній на час звільнення позивача) днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Отже, 12.10.2018 є днем закінчення проходження позивачем служби в поліції та відповідно звільнення зі служби в поліції, відтак до цієї дати обов`язок роботодавця щодо повного розрахунку не виник.

Період затримки розрахунку при звільненні з 13.10.2018 по 18.07.2022 та з 19.07.2022 по 26.02.2025.

Суд враховує, що спеціальний нормативно-правовий акт, який би регулював питання розрахунку середньої заробітної плати поліцейських, відсутній.

Водночас, абзацами першим, другим пункту 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.

За змістом пункту 4 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються, зокрема, одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати, грошова винагорода за сумлінну працю та зразкове виконання службових обов`язків.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

На підставі пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за №669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - Порядок № 260).

Згідно з пунктом 9 розділу І Порядку № 260 при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

На підставі пункту 15 розділу І Порядку № 260 (…) у разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно.

Аналіз Порядку № 100 та Порядку № 260 свідчить, що нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні поліцейським проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням.

Середньоденне грошове забезпечення поліцейського обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період.

Нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні поліцейським здійснюється з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за останні 2 календарні місяці роботи перед звільненням. При цьому, до розрахунку не включається винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду, а також інші виплати, передбачені пунктом 4 Порядку № 100.

Згідно довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Полтавській області від 26.05.2025 №92962-2025 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 останньому у серпні та вересні 2018 року було виплачено грошове забезпечення у загальному розмірі 21421,00 грн (по 10710,50 грн за кожен місяць).

При цьому, позивач у позовній заяві визначив суми середнього заробітку, які підлягають виплаті йому відповідачем за вищевказані періоди у розмірі 230 169,28 грн (за період з 13.10.2018 по 18.07.2022 з урахуванням застосування пропорції) та 74399,78 грн (за період з 19.07.2022 по 19.01.2023), взявши для розрахунку вказаних сум середнього заробітку довідку Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Полтавській області від 27.10.2023 №1511/115/29/09/01-2023, згідно з якою останньому у серпні та вересні 2018 року було виплачено грошове забезпечення у загальному розмірі 24936,64 грн (11268,32 грн + 13668,32 грн).

Вирішуючи питання щодо довідки, яку слід застосувати при розрахунку середньоденного грошового забезпечення ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

Так, як вже зазначалося вище, пунктом 4 розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 визначено, які виплати не повинні враховуватись при обчисленні середньої заробітної плати, серед яких і є одноразові виплати.

У спірному випадку довідка Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Полтавській області від 27.10.2023 №1511/115/29/09/01-2023 веключає одну одноразову виплату позивачу у вересні 2018 року, а саме, 2400,00 грн матеріальної допомоги на оздоровлення, решта ж визначених складових сум грошового забезпечення за серпень та вересень 2018 року є постійними виплатами, в тому числі постійною виплатою є й індексація, а тому суд вважає помилковим неврахування сум виплаченої позивачу індексації у серпні та вересні 2018 року у довідці Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Полтавській області від 26.05.2025 №92962-2025.

З огляду на викладене, а також частково враховуючи дані довідки від 27.10.2023 №1511/115/29/09/01-2023, суд доходить висновку, що на дату звільнення зі служби в поліції розмір середньоденного грошового забезпечення ОСОБА_1 складав 369,45 грн (11268,32 грн + 11268,32 грн) : 61 день), а не 408,79 грн, як помилково зазначає позивач у позовній заяві.

Відтак, оскільки середньоденний розмір грошового забезпечення позивача становить 369,45 грн, середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні позивача з 13.10.2018 по 18.07.2022 (за 1375 дні) становить 507993,75 грн та з 19.07.2022 до 19.01.2023 (тобто не більше ніж за шість місяців, за 184 дні) становить 67978,80 грн.

При цьому, суд бере до уваги, що Верховний Суд, надаючи оцінку застосуванню положень статті 117 КЗпП, неодноразово наголошував на обов`язку визначення розміру середнього заробітку за час затримки органом, який виносить рішення по суті спору, зокрема у постановах від 30.04.2020 у справі №140/2006/19, від 26.11.2020 у справі №520/1365/2020, від 29.11.2021 у справі №120/313/20-а та інш.

Також суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця. Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (див. пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц):

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30.11.2020 у справі №480/3105/19.

У постанові Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30.11.2020 у справі №480/3105/19 зазначено, що у разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

Тобто залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.

Такі висновки знайшли відображення і у подальшій практиці Верховного Суду, зокрема, застосовані у постанові Верховного Суду від 08.05.2025 у справі № 380/10158/24.

Поряд з цим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 у справі №489/6074/23 (провадження №14-85цс25) відступила від висновку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, наведеного у постанові від 06.12.2024 у справі №440/6856/22, про те, що з прийняттям Закону №2352-IX законодавець, обмеживши строк нарахування шістьма місяцями, фактично на нормативному рівні усунув обставини, які призводили до порушення критеріїв співмірності, а отже, застосовувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019, до правовідносин, що регулюються новою редакцією статті 117 КЗпП України, неможливо.

Переглядаючи справу №489/6074/23, Велика Палата Верховного Суду, зокрема, нагадала, що в постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц (провадження №14-323цс19) розтлумачила зміст статті 117 КЗпП України та сформулювала висновок, що відшкодування, передбачене цією нормою права, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаційний характер, а її заходи спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого (пункти 81, 82 постанови).

Ключовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №489/6074/23 полягає в тому, що виплата середнього заробітку за статтею 117 КЗпП України за своєю суттю є не штрафом чи каральною санкцією, а спеціальним видом компенсації очікуваних майнових втрат працівника. Саме така компенсаційна природа дозволяє застосувати загальні принципів права, зокрема пропорційності, та обґрунтовує можливість судового контролю за співмірністю розміру компенсації. Законодавчі положення, внесені Законом №2352-IX, не змінили правової природи цього заходу відповідальності з компенсаційного на каральний.

Застосовуючи означені підходи до обставин цієї справи, суд враховує, що загальний розмір належних позивачу при звільненні виплат складав - 63935,33 грн (33838,92 грн (виплачені відповідачем у жовтні 2018 року (а.с. 46)) + 30096,41 грн (виплачені за рішенням суду у справі №440/12332/24 (а.с. 47, зворот).

Отже, оскільки загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат у жовтні 2018 року склав 63935,33 грн, частка суми доплати одноразової грошової допомоги при звільненні, виплаченої за рішенням суду (30096,41 грн), становить 47,07 %.

Відтак, враховуючи те, що позивача звільнено зі служби в поліції 12.10.2018, судове рішення у справі №440/12332/24, на виконання якого нараховано індексацію, за затримку виплату якої позивач просить стягнути середній заробіток, набрало законної сили 01.08.2025, а виплата індексації грошового забезпечення позивача на виконання судового рішення у справі №440/12332/24 здійснена 27.02.2025, при цьому частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні із загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат, складає 47,07 % суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за періоди з 13.10.2018 по 18.07.2022 та з 19.07.2022 по 19.01.2023 підлягають зменшенню та визначенню в розмірах, прямо пропорційних розміру невиплачених звільненому працівникові сум, а саме у розмірах 239112,66 грн (507993,75 грн х 47,07%) та 31997,62 грн ( 67978,80 грн х 47,07%), а разом 271110,28 грн.

Зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовано спірні правовідносини, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність ГУНП в Полтавській області щодо не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнути з ГУНП в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 271110,28 грн.

Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2436,55 грн.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП в Полтавській області судові витрати пропорційно задоволеній частині позовних вимог у сумі 2168,88 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Ю. Матвійчука, буд. 83, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 40108630) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 271110,28 грн двісті сімдесят одна тисяча сто десять гривень двадцять вісім копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 2168,88 грн (дві тисячі сто шістдесят вісім гривень вісімдесят вісім копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.В. Довгопол