Рішення № 133757469, 30.01.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/38877/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику осіб) адміністративну справу за позовом Державної установи «Одеська виправна колонія (№51)» до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору,-

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду 20 листопада 2025 року надійшов адміністративний позов Державної установи «Одеська виправна колонія (№51)» до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому позивач, з урахуванням заяви про виправлення технічної помилки в прохальній частині позовної заяви, просить суд:

- визнати протиправними та скасувати постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса), винесену 30.10.2025 року у виконавчому провадженні № 79475022 про стягнення з державної установи «Одеська виправна колонія (№51)» виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн. та відкриття виконавчого провадження, в частині стягнення з боржника виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у розмірі 32000, 00 грн.

Позивач зазначає, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року по справі №420/13966/25 судом визначено право позивача на грошові кошти, які установу зобов`язано нарахувати та виплати, тобто вказана вимога про стягнення з боржника грошових коштів на користь ОСОБА_1 є вимогою майнового характеру, і враховуючи те, що стягнення здійснюється на підставі затвердженої бюджетної програми, тому до питання щодо стягнення виконавчого збору у даній справі підлягає застосуванню п. 3 ч. 5 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ, а саме виконавчий збір не повинен стягуватись. Отже, відповідачем при винесенні оскарженої постанови про стягнення виконавчого збору помилково застосовано ч.3ст. 27 Закону № 1404-VІІІ, а не п.3 ч.5ст. 27 Закону №1404-VІІІ, що свідчить про її незаконність, а тому така підлягає скасуванню. Крім того, постановою про відкриття виконавчого провадження №79475022 від 30.10.2025 року постановлено стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 32 000,00 грн. Відповідно до п. 12 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 р. № 643, розмір основної винагороди приватного виконавця становить 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Відповідно до довідки-розрахунку додаткової винагороди згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 (зі змінами), загальна сума коштів для виплати складає: 30 616,986 грн. Без ПДФО, з ПДФО 36128,01 грн. та за рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року по справі №420/13966/25 підлягає стягненню з установи на користь ОСОБА_1 , при цьому 10 відсотків від цієї суми є 3 612,80 грн. і є основною винагородою приватного виконавця, а не 32 000, 00 грн. З урахуванням викладеного установа вважає постанови старшого державного виконавця протиправним, а позов такий, що підлягає задоволенню.

Відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, зокрема, що на виконання до відділу надійшов виконавчий лист Одеського окружного адміністративного суду № 420/13966/25 від 17.09.2025 року про зобов`язання Державну установу «Одеська виправна колонія (№51)» нарахувати та виплати ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 року, за період з 01.01.2016 року по 31.12.2026 року. У зв`язку з тим, що виконавчий документ відповідав вимогам, встановленим ст. 4 Закону, а також не було підстав для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання 30.10.2025 на підставі заяви стягувача у виконавчому провадженні ВП 79475022 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини 3 статті 27 Закону за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника юридичної особи, що станом на 30.10.2025 року складало 32000,00 грн.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.12.2025 було прийнято позов до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та відзив, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року по справі №420/13966/25, адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи «Одеська виправна колонія (№51)» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено:

- Визнано протиправною бездіяльність Комісії з реорганізації Державної установи «Південна виправна колонія (№51)» щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 рік.

- Зобов`язано Комісію з реорганізації Державної установи «Південна виправна колонія (№51)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 рік з урахуванням базового місяця січня 2008 року.

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2025 року по справі №420/13966/25 державною установою «Одеська виправна колонія (№51)» підготовлено довідку-розрахунок додаткової винагороди згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 (зі змінами), відповідно до якої загальна сума коштів для виплати з ПДФО складає: 36128,01 грн.

Разом з чим, частиною 1 статті 24 Закону України «Про Державну кримінальновиконавчу службу України» від 23.06.2005 року № 2713-ІV передбачено, що фінансування діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законом. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Частиною 1 статті 51 Бюджетного кодексу України визначено, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.

Постановою старшого державного виконавця відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) від 30.10.2025 року відкрито виконавче провадження №79475022 з виконання Виконавчого листа № 420/13966/25 виданого 17.09.2025 року Одеським окружним адміністративним судом.

Відповідно до п. 2 вказаної постанови визначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Відповідно до п. 3 стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 32 000 грн.

В межах виконавчого провадження №79475022 винесено також постанову від 30.10.2025 року про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 32 000,00 грн. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Вказані постанови державною установою «Одеська виправна колонія (№51)» (далі - установа) отримано поштовим шляхом 14.11.2025 року про, що свідчить вхідний номер та дата надходження.

Позивач вважаючи, що постанова державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 32 000,00 грн. та постанова про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення з боржника виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у розмірі 32 000, 00 грн. є протиправними та підлягають скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1ст. 18 Закону № 1404-VIII).

Згідно з правилами ч. 1, 2ст. 24 Закону № 1404-VІІІ виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій. Частиною 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII визначено, що державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до вимог ч. 3ст. 26 Закону №1404-VIII у заяві про примусове виконання рішення стягувач, має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок/електронний гаманець боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банках, небанківських надавачах платіжних послуг для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

За приписами ч. 5ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Статтею 27 Закону № 1404-VІІІ надано визначення поняття "виконавчий збір" та унормовано питання щодо його розміру, порядку та підстав стягнення.

Так, згідно з ч. 1 цієї статті Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Згідно з ч. 4ст. 27 Закону № 1404-VІІІдержавний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Частиною 5ст. 27 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Згідно ч. 1ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган та державні підприємство, установа, організація.

Згідно з ч. 1ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Тобто Державною казначейською службою України здійснюється виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 «Про затвердження порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників». Фінансування програми здійснюється за рахунок бюджетних коштів, які передбачаються у Законі України «Про державний бюджет України».

У позивача як у державного органу відсутні відповідні призначення на виконання рішень суду, у зв`язку з чим, установа звернулася до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань з відповідним листом щодо розгляду можливості надання додаткового виділення бюджетних асигнувань та кошторисних призначень по КПКВ-3601020 «Виконання покарань установами і організаціями Державної кримінально-виконавчої служби України», КЕКВ-2800 «Інші поточні видатки» для виплати зазначеної суми ОСОБА_1 ..

Відповідно до додатку №3 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» саме Державна казначейська служба України має такі призначення, а саме за бюджетною програмою «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» (КПКВ 3504040).

Крім того, рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/13966/25 хоча не містить у резолютивній частині слово «стягнення», однак це не виключає «майновий» характер вимоги, яка може звучати по-різному, оскільки суд не обмежений при постановленні рішення відповідними способами захисту, які він вважає правильним та ефективним при викладенні його резолютивної частини.

Застосування законодавцем у ч. 3 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ словосполучення «рішення немайнового характеру» свідчать саме про те, що вимоги не стосуються ні коштів, ні майна стягувача, а тому, на думку установи, застосування даної ч. 3 до боржника - є неправильними і не відповідає чинному національному законодавству.

Відповідно до постанови ВП ВС від 25.08.2020 року у справі № 910/13737/19 визначено, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будьякий майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

У рішенні суду від 27 лютого 2023 року по справі №420/18931/22 судом визначено право позивача на грошові кошти, які установу зобов`язано нарахувати та виплати, тобто вказана вимога про стягнення з боржника грошових коштів на користь стягувача є вимогою майнового характеру, і враховуючи те, що стягнення здійснюється на підставі затвердженої бюджетної програми, тому до питання щодо стягнення виконавчого збору у даній справі підлягає застосуванню п. 3 ч. 5 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ, а саме виконавчий збір не повинен стягуватись.

Отже, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем при винесенні оскарженої постанови про стягнення виконавчого збору помилково застосовано ч.3 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ, а не п.3 ч.5 ст. 27 Закону №1404-VІІІ, що свідчить про її незаконність, а тому така підлягає скасуванню.

Крім того, постановою про відкриття виконавчого провадження №79475022 від 30.10.2025 року постановлено стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 32 000,00 грн.

Відповідно до п. 12 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 р. № 643, розмір основної винагороди приватного виконавця становить 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Відповідно до довідки-розрахунку додаткової винагороди згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 (зі змінами), загальна сума коштів для виплати з ПДФО складає: 36128,01 грн., та за рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року по справі №420/13966/25 підлягає стягненню з установи на користь ОСОБА_1 36128,01 грн., при цьому 10 відсотків від цієї суми є 3 612,8 грн. і є основною винагородою приватного виконавця, а не 32 000, 00 грн.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що постанови старшого державного виконавця в частині стягнення з боржника виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у розмірі 32000, 00 грн. є протиправними, а позов такий, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи усі наведені обставини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Державної установи «Одеська виправна колонія (№51)» підлягає задоволенню.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що, позивачем за подачу даного адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

З огляду на задоволення позовних вимог судові витрати позивача в розмірі 2422,40 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246, 249, 269, 271, 287 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Державної установи «Одеська виправна колонія (№51)» до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування постанов державного виконавця в частині стягнення виконавчого збору - задовольнити.

1. Визнати протиправними та скасувати постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса), винесену 30.10.2025 року у виконавчому провадженні № 79475022 про стягнення з державної установи «Одеська виправна колонія (№51)» виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн. та відкриття виконавчого провадження, в частині стягнення з боржника виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у розмірі 32000, 00 грн.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь Державної установи «Одеська виправна колонія (№51)» суму сплаченого судового збору в розмірі 2422 грн. 40 коп. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Ю. В. Харченко

Адміністративний позов Державної установи «Одеська виправна колонія (№51)» до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування постанов державного виконавця в частині стягнення виконавчого збору - задовольнити.