Рішення № 133753452, 02.02.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/13481/25

Провадження № 2/643/992/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Пасічника О.М.

за участю секретаря судового засідання Онди В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

12.08.2025 КП «Харківські теплові мережі», юридична адреса: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, ЄДРПОУ 31557119 звернулося до Салтівського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 208339,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача посилається на те, що відповідачу на підставі договору дарування р.№ 2433 від 07.12.2011 належать нежитлові приміщення підвальної частини загальною площею 64,5 кв.м, які розташовані в житловому будинку АДРЕСА_1 з централізованою системою опалення, теплопостачання якого здійснює КП Харківські теплові мережі. Постачання теплової енергії у житловий фонд на потреби опалення здійснюється на підставі розпоряджень місцевих органів влади про початок та закінчення опалювального сезону, а на потреби гарячого водопостачання протягом року. Відповідач не сплачує рахунки, в наслідок чого виникла заборгованість за спожиту теплову енергію- по нежитловим приміщенням підвальної частини загальною площею 64,5 кв.м, які розташовані в житловому будинку АДРЕСА_1 за період з 01.10.2018 по 01.05.2025 в сумі 205 864,64 грн. Постачання теплової енергії відповідачу підтверджується актами про включення та відключення опалення, готовності до опалювального періоду, а також відомостями обліку споживання теплової енергії. Відповідач не уклавши договір на постачання теплової енергії безпідставно отримує теплову енергію за рахунок позивача, яку позивач подає у централізовану систему опалення житлового будинку, де розташовані нежитлові приміщення відповідача. На підставі частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022) та Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1182 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1023), на офіційному сайті КП «Харківські теплові мережі» www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет було розміщено 31.10.2021 індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Зазначений договір є публічним договором приєднання, який набрав чинності з 01 грудня 2021 року. Даний договір укладався сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України. Таким чином, з 01.12.2021 по нежитловим приміщенням підвальної частини загальною площею 64,5 кв.м, які розташовані в житловому будинку АДРЕСА_1 власником яких є Відповідач укладений індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Проведення нарахувань виконуються згідно з Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830. Відповідно до п.5 Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.10.2021 р. (надалі - Договір), виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Згідно з внесеними змінами, змінено концепцію застосування до споживачів комунальних послуг плати за абонентське обслуговування та змінено склад витрат, які включаються до плати за абонентське обслуговування.

Абонентська плата нараховується щомісячно, у фіксованому розмірі, з розрахунку на один особовий рахунок з моменту укладання індивідуальних договорів, якщо рішенням органів місцевого самоврядування не зазначене інше. Відповідачу направлялися рахунки-фактури за абонентську плату та послуги ВБС. За період з 01.12.2021 по 01.05.2025 абонентська плата за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії - по нежитловим приміщенням підвальної частини загальною 64,5 кв.м, які розташовані в житловому будинку АДРЕСА_1 складає 681,40 грн. За період з 01.07.2022 по 01.05.2025 Послуги ВБС за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії - по нежитловим приміщенням підвальної частини загальною площею 64,5 кв.м, які розташовані в житловому будинку АДРЕСА_1 складає 1793,84 грн.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 21.08.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та було задоволено клопотання про витребування доказів.

17.09.2025 до канцелярії суду від приватного нотаріуса надійшла копія договору дарування від 07.12.2011 року.

09.12.2025 до суду надійшла заява відповідача в якій зазначила, що справа не стосується виключної підсудності, оскільки не виникла з приводу нерухомого майна (предмет спору не стосується вирішення прав власності чи користування нерухомим майном, його витребування чи визнання договору щодо прав на нерухоме майно недійсним). Справа виникла з приводу спору зі сплати комунальних платежів, тобто з приводу договірних відносин щодо надання комунальних послуг та їх оплати. За ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання належить до Шевченківського району м. Харкова. (документ сформований в системі «Електронний суд» 08.12.2025).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. В позові просить розглянути справу без участі представника позивача, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судові засідання 17.09.2025, 22.10.2025, 25.11.2025, 13.01.2025 та 02.02.2026 не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлялись у встановленому законом порядку, про причини неявки в судове засідання не повідомила. Відзив на позов не подала.

Крім того, на 13.01.2026 було зроблено оголошення про виклик відповідачів на офіційному веб-сайті судової влади України.

Про дату, час та місце розгляду справи була повідомлений належним чином шляхом направлення судових повісток за адресою: реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , які були повернути органом поштового зв`язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», та шляхом направлення до електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Згідно з п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

З аналізу пунктів 99, 99-1, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, слідує, що у разі відсутності адресата поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику з відповідною відміткою.

До повноважень суду не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 194/1422/19, від 23.09.2021 у справі № 757/56776/20-ц.

У постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18 зазначено, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Статтею 223 ЦПК України визначені наслідки неявки учасників справи у судове засідання.

Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (ч. 4 ст. 223 ЦПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

При цьому, згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, суд розглядає справу за відсутності відповідачів та, зі згоди позивача, ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, докази, надані в обґрунтування позову, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що на підставі договору дарування р.№ 2433 від 07.12.2011 належать нежитлові приміщення підвальної частини загальною площею 64,5 кв.м, які розташовані в житловому будинку АДРЕСА_1 з централізованою системою опалення, теплопостачання якого здійснює КП Харківські теплові мережі.

Постачання теплової енергії у житловий фонд на потреби опалення здійснюється на підставі розпоряджень місцевих органів влади про початок та закінчення опалювального сезону, а на потреби гарячого водопостачання протягом року.

Відповідач не сплачує рахунки, в наслідок чого виникла заборгованість за спожиту теплову енергію- по нежитловим приміщенням підвальної частини загальною площею 64,5 кв.м, які розташовані в житловому будинку АДРЕСА_1 за період з 01.10.2018 по 01.05.2025 в сумі 205864,64 грн.

Постачання теплової енергії відповідачу підтверджується актами про включення та відключення опалення, готовності до опалювального періоду, а також відомостями обліку споживання теплової енергії.

На підставі частини 5 статті 13 Закону України 'Про житлово-комунальні послуги, Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022) та Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1023), на офіційному сайті КП «ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет розміщено 31.10.2021 індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Зазначений договір є публічним договором приєднання, який набрав чинності з 01.12.2021. Даний договір укладався сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Таким чином, з 01.12.2021 по нежитловим приміщенням підвальної частини загальною площею 64,5 кв.м, які розташовані в житловому будинку АДРЕСА_1 власником яких є Відповідач укладений індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Проведення нарахувань виконуються згідно з Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830

Відповідно до п. 5 Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.10.2021 (надалі - Договір), виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Згідно з п. 32 Договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Згідно п. 33 Договору, виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Відповідно до п. 34 Договору, споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

За правилами ст. ст. 319, 322 Цивільного кодексу України власність зобов`язує. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана здійснити на користь іншої певні дії ( виконати послугу, сплатити кошти і т. п.), а інша сторона ( кредитор) має право вимагати від боржника виконання його зобов`язання. Зобов`язання виникають із підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до Закону України Про теплопостачання теплова енергія є товарною продукцією, що призначена для купівлі-продажу. Згідно ст. ст. 525, 526, 611 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням пені.

На виконання вимог пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг» (далі - Закон) Урядом прийнято постанову від 01.09.2021 № 928 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 808» (далі - Постанова).

Законом внесено зміни до Законів України «Про житлово-комунальні послуги», «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», «Про метрологію та метрологічну діяльність».

Згідно з внесеними змінами, змінено концепцію застосування до споживачів комунальних послуг плати за абонентське обслуговування та змінено склад витрат, які включаються до плати за абонентське обслуговування.

Так, статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що плата за абонентське обслуговування - це платіж, який споживач оплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) для відшкодування витрат виконавця, пов`язаних з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами та стягненням плати за спожиті комунальні послуги.

Зокрема, абонентська плата включає такі витрати: з укладення договору про надання комунальної послуги; з здійснення розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами; з нарахування та стягнення плати за спожиті комунальні послуги; з обслуговування та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

Так, відповідно до п. 30 Договору, споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з плати за послугу, плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця.

Абонентська плата нараховується щомісячно, у фіксованому розмірі, з розрахунку на один особовий рахунок з моменту укладання індивідуальних договорів, якщо рішенням органів місцевого самоврядування не зазначене інше. Відповідачу направлялися рахунки-фактури за абонентську плату по послуги ВБС.

За період з 01.12.2021 по 01.05.2025 абонентська плата за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії - по нежитловим приміщенням підвальної частини загальною 64,5 кв.м, які розташовані в житловому будинку АДРЕСА_1 складає 681,40 грн.

За період з 01.07.2022 по 01.05.2025 Послуги ВБС за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії - по нежитловим приміщенням підвальної частини загальною площею 64,5 кв.м, які розташовані в житловому будинку АДРЕСА_1 складає 1793,84 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Не зважаючи на відсутність у матеріалах справи договору про надання послуг з теплопостачання між сторонами, відповідач зобов`язаний був оплачувати спожиті послуги, позаяк він фактично ними користувався.

Зазначена правова позиція знайшла своє підтвердження у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, в якій зроблено висновок, що «споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі».

Аналогічні висновки викладені і у Постанові Великої Палати Верховного суду у справі № 712/8916/17 (14-448цс19) від 07.07.2020:

«Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16)».

Згідно зі ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.6 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання», у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 30 ЦПК Виключна підсудність Позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Відповідно до п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема, щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно тощо.

У постанові від 07 липня 2020 року у справа № 910/10647/18 Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок про те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17).

Отже, позовна заява про стягнення заборгованості має подаватись за правилом виключної підсудності, за місцем знаходження майна, щодо якого заявлені вимоги про стягнення заборгованості з його утримання.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з викладеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги КП «Харківські теплові мережі» підлягають задоволенню в повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з чим з відповідача на користь КП «Харківські теплові мережі» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 264-265, 279 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», юридична адреса: м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, р/р НОМЕР_2 у ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119, вартість спожитої теплової енергії про надання послуги з постачання теплової енергії:- по нежитловим приміщенням підвальної частини загальною площею 64,5 кв.м, які розташовані в житловому будинку АДРЕСА_1 за період з 01.10.2018 по 01.05.2025 в сумі 205864,64 грн., за період з 01.12.2021 по 01.05.2025 абонентська плата за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії - по нежитловим приміщенням підвальної частини загальною 64,5 кв.м, які розташовані в житловому будинку АДРЕСА_1 складає 681,40 грн., За період з 01.07.2022 по 01.05.2025 Послуги ВБС за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії - по нежитловим приміщенням підвальної частини загальною площею 64,5 кв.м, які розташовані в житловому будинку АДРЕСА_1 складає 1793,84 грн., а всього 208339,88 (двісті вісім тисяч триста тридцять дев`ять) гривень 88 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», юридична адреса: м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, р/р НОМЕР_2 у ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119, судовий збір в розмірі 2 422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 02.02.2026.

Суддя О.М. Пасічник