Рішення № 133745406, 23.01.2026, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/576/25

провадження № 2/631/227/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

23 січня 2026 року селище Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області в складі :

головуючого - судді Пархоменко І. О.,

при секретарі судового засідання - Ляшенко І. М.,

за участі представника позивача - ОСОБА_3.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: СЛУЖБА У СПРАВАХ ДІТЕЙ НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_3 , яка діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 звернулася до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: СЛУЖБА У СПРАВАХ ДІТЕЙ НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог зазначила наступне.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданим 24 травня 2022 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області.

Шлюб з відповідачем по справі розірваний відповідно до рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 11 квітня 2013 року.

З моменту народження доньки відповідач по справі не опікується дитиною, не приймає участі у її вихованні та матеріальному забезпеченні, не цікавиться її життям, не вчиняє ніяких дій, які б свідчили про материнську турботу та бажання спілкуватися з донькою.

ОСОБА_4 проживає разом з позивачем у будинку його батька та знаходиться на його повному утриманні, що підтверджується актом депутата Нововодолазької селищної ради № 164 від 25 травня 2022 року, витягом з реєстру територіальної громади № 2024/012248133 від 10 жовтня 2024 року, та довідкою про зареєстрованих у житловому будинку осіб № 04.05-19/364 від 20 травня 2025 року, виданою Центром надання адміністративних послуг Нововодолазької селищної ради Харківської області.

НОВОВОДОЛАЗЬКИМ ЛІЦЕЄМ № 2 НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ надано характеристику ОСОБА_4 , в якій зазначено, що мати виконанню дитиною освітньої програми та досягненню дитиною передбачених нею результатів навчання не сприяє, до контролю за процесом навчання та розвитку дитини не долучається, результатами навчання та відвідуванням не цікавиться, з класним керівником не взаємодіє та не спілкується, батьківські збори не відвідує, участі в позашкільних заходах не бере. Батько учениці підтримує постійний зв?язок із класним керівником та адміністрацією закладу, бере активну участь у контролі за навчанням та вихованні дитини, відвідує батьківські збори.

КОМУНАЛЬНИМ НЕКОМЕРЦІЙНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ» СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ надана відповідь про те що ОСОБА_4 задекларована у лікаря загальної практики-сімейного лікаря підприємства. Починаючи з серпня 2024 року та по теперішній час про стан здоров?я дитини піклується батько ОСОБА_1 , який звертається до сімейного лікаря за медичною допомогою, а також за профілактичними щепленнями. ОСОБА_2 не зверталась до сімейного лікаря за медичною допомогою дитини та не супроводжувала її.

Материнство відповідача має формальний характер, дівчинка фактично позбавлена материнської уваги та турботи, нею повністю опікується батько дитини. Ним та членами його сім?ї не чиняться перешкоди матері дитини, відповідачу по справі, у спілкуванні з дитиною та її вихованні. Про існування будь-яких поважних причин, які б перешкоджали відповідачу належним чином виконувати свої обов?язки по вихованню дитини не відомо.

Просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини, ОСОБА_4 у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з моменту звернення до суду і до повноліття дитини та сплачений судовий збір.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 10 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд цивільної справи ухвалено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (а. с. 31-32).

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 22 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні (а. с. 74-75).

Протокольною ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 15 січня 2026 року постановлено здійснювати заочний розгляд справи (а. с. 107-111).

Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеному у позовній заяві, просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини, ОСОБА_4 у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з моменту звернення до суду і до повноліття дитини та сплачений судовий збір.

Відповідач ОСОБА_2 належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомила, відзив не надав, з клопотанням про відкладення судового засідання не зверталася.

Третя особа СЛУЖБА У СПРАВАХ ДІТЕЙ НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, не направила свого представника для участі у судовому засіданні. Через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Вислухавши представника позивача ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Відділом реєстрації актів цивільного стану Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області 26 серпня 2010 року складено відповідний актовий запис № 100. У свідоцтві про народження батьками записані: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а. с. 8).

Відповідно до рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 11 квітня 2013 року було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 23 вересня 2008 року (а. с. 9).

Згідно з актом депутата округу № 2 Нововодолазької селищної ради № 164 від 25 травня 2022 року за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані та фактично проживають ОСОБА_1 та його донька ОСОБА_4 , яку він виховує та утримує з 2013 року один без її матері (а. с. 10).

З довідки про зареєстрованих у житловому будинку осіб № 04.05-19/364 від 20 травня 2025 року вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 (а. с. 11).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 лютого 1988 року, свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25 січня 2007 року та витягу про реєстрацію у спадковому реєстрі № 8184821 від 25 січня 2007 року, технічного паспорту на індивідуальний житловий будинок, виготовленого станом на 15 листопада 2006 року, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 13890019 від 15 березня 2007 року та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_7 (а. с. 12-19).

З характеристики ОСОБА_4 , наданої НОВОВОДОЛАЗЬКИМ ЛІЦЕЄМ № 2 НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ № 01-24/126 від 19 травня 2025 року, вбачається що мати ОСОБА_4 виконанню дитиною освітньої програми та досягненню дитиною передбачених нею результатів навчання не сприяє, до контролю за процесом навчання та розвитку дитини не долучається, результатами навчання та відвідуванням не цікавиться, з класним керівником не взаємодіє та не спілкується, батьківські збори не відвідує, участі в позашкільних заходах не бере. Батько учениці підтримує постійний зв?язок із класним керівником та адміністрацією закладу, бере активну участь у контролі за навчанням та вихованні дитини, відвідує батьківські збори (а. с. 20-21, 23).

За листом КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ» СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ № 47/25 від 14 травня 2025 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задекларована у лікаря загальної практики-сімейного лікаря підприємства. Починаючи з серпня 2024 року та по теперішній час про стан здоров?я дитини піклується батько ОСОБА_1 , який звертається до сімейного лікаря за медичною допомогою, а також за профілактичними щепленнями. ОСОБА_2 не зверталась до сімейного лікаря за медичною допомогою дитини та не супроводжувала її (а. с. 22, 24).

Частиною 1 ст. 129 Конституції України встановлені основні засади судочинства, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Вказане кореспондується зі ст. 2 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За приписами ч. 3 ст. 51 Конституції України - сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Положеннями ч. 3 ст. 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

За ч. 1 ст. 18 зазначеної Конвенції ООН держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини ( ч. 8 ст. 7 Сімейного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

На необхідності дотримання вказаного принципу неодноразово наголошено у практиці Європейського суду з прав людини, а саме, рішення від 06 липня 2010 року у справі "Neulinger and Shuruk v. Switzerland", п. 135; рішення від 11 жовтня 2017 року у справі "M.S. v. Ukraine", п. 77).

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі "Mamchurv.Ukraine", п.100).

Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства").

Згідно з ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом ( ч. 1 ст. 152 Сімейного кодексу України).

Частинами 2 та 4 ст. 155 Сімейного кодексу України передбачено, що батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Випадки, коли мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, встановлені ст. 164 Сімейного кодексу України, зокрема, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Верховний суд у постанові від 06 жовтня 2021 року у справі № 461/5125/20

(провадження № 61-11799св21) зазначив, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (ст. 165 Сімейного кодексу України).

З позовом про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів до ОСОБА_2 , матері неповнолітньої ОСОБА_4 , звернувся ОСОБА_1 , батько дитини.

Отже, з позовом до відповідача звернулась особа, визначена законом.

При вирішенні спору, слід взяти до уваги, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, що тягне за собою правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Пленум Верховного Суду України в п.15, 16 постанови від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавленні батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

При вирішенні спору судом встановлено, що доказів навмисного не виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків матеріали справи не містять. Будь-яких підтверджень винної поведінки ОСОБА_2 ані позивачем, ані його представником не наведено.

Слід зазначити, що за положеннями ч. 5 ст. 19 Сімейного кодексу України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

У свою чергу, за приписами ч. 6 ст. 19 Сімейного кодексу України суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

30 вересня 2025 року рішенням виконавчого комітету НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ № 783 затверджено висновок НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно неповнолітньої ОСОБА_4 .

СЛУЖБОЮ У СПРАВАХ ДІТЕЙ НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ розглянуто та вивчено документи, ухвалу Нововодолазького районного суду Харківської області від 06 серпня 2025 року, встановлено, що громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали в шлюбі, за час спільного проживання народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, сімейне життя у громадян не склалося через відсутність взаєморозуміння між батьками. Шлюб між подружжям був розірваний відповідно до рішення Нововодолазького районного суду від 11 квітня 2013 року, не проживають спільно однією сім`єю з 2013 року.

З позовної заяви з`ясовано, що з моменту народження доньки ОСОБА_8 , матір не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, не забезпечує необхідного харчування та медичного догляду. Не бачиться з дитиною, не здійснювала підготовку до дорослого життя та не проявляє інтересу до її внутрішнього світу. Не бере участі у її вихованні та матеріальному забезпеченні, не вчиняє ніяких дій, які б свідчили про материнську турботу та бажання спілкуватися з донькою.

Під час обстеження умов проживання працівниками Служби у справах дітей Нововодолазької селищної ради разом з фахівцем із соціальної роботи Комунальної установи «Центр надання соціальних послуг» Нововодолазької селищної ради обстежено умови проживання батька за адресою: АДРЕСА_1 , умови проживання добрі, дитина забезпечена усім необхідним для проживання, навчання та розвитку.

Також, відповідно до інформації Комунальної установи «Центр надання соціальних послуг» Нововодолазької селищної ради дитина спокійна, врівноважена. Дівчина має середню успішність та забезпечена шкільним приладдям. ОСОБА_1 здатний забезпечувати потреби доньки. Відповідно до інформації Нововодолазького ліцею № 2 Нововодолазької селищної ради ОСОБА_2 участі в освітньому процесі доньки не брала. Контактів із педагогічним колективом не підтримувала, на запрошення до співпраці не реагувала. До участі у загальношкільних заходах та батьківських зборах майже не долучалася. Батько завжди цікавиться навчанням доньки, реагує на повідомлення класного керівника. Регулярно бере участь у батьківських зборах.

Відповідно до інформації Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Старовірівської сільської ради ОСОБА_4 перебуває під спостереженням спеціалістів поліклініки. За інформацією сімейного лікаря дитина соматично здорова, на диспансерному обліку не перебуває. Прийоми лікаря неповнолітня ОСОБА_8 відвідує у супроводі батька. Станом здоров`я доньки та її фізичним розвитком опікується батько.

ОСОБА_2 , мати дитини, не зверталася до сімейного лікаря за медичною допомогою дитини та не супроводжувала її.

Питання про доцільність позбавлення батьківських прав розглядалося на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини Нововодолазької селищної ради 23 вересня 2025 року. На засідання Комісії мати не з`явилася.

Ураховуючи наведене, вважають, що доцільно позбавити громадянку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських щодо неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 65-66).

Підсумовуючи викладене, суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно неповнолітньої ОСОБА_4 , оскільки він є недостатньо обґрунтованим, ухваленим без належного з`ясування всіх обставин та урахування причин, з яких відповідач належним чином не виконує свої батьківські обов`язки, встановлення наявності вини у діях матері та визначення можливостей змінити поведінку відповідача у кращу сторону.

Одночасно, вирішуючи питання щодо можливості позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, слід урахувати наступне.

При вирішенні спорів про позбавлення батьківських прав судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19), від 22 листопада 2023 року у справі № 1915/2789/12 (провадження № 61-14726св23), від 07 лютого 2024 року у справі № 455/307/22 (провадження № 61-16965св23)

Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16 (провадження № 61-29266св18) зазначив, що судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не достатньою мірою не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Приписами ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Оскільки позивач не довів навмисного ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків та її винної поведінки, суд не вбачає підстав, передбачених ч. 1 ст. 164 СК України для застосування до ОСОБА_2 такого крайнього заходу як позбавлення її батьківських прав.

Самі по собі встановлені факти, що матір не мешкає разом з дитиною, не контролює за процесом її навчання та не супроводжує до медичного закладу, не свідчить безумовно про те, що вона свідомо та умисно нехтує батьківськими обов`язками, а тому не може бути підставою для позбавлення батьківських прав.

Щодо вимог про стягнення аліментів суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України визначений обов`язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як закріплено ч. 3 ст. 181 СК України, кошти на утримання дітей (аліменти) можуть присуджуватися за рішенням суду у частці від доходу їх батька, матері і (або) у твердій грошовій сумі.

За ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

За п. 3, 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За приписами ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Положеннями статті 27 Конвенції «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року закріплено що, держави - учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Оскільки відповідач не скористалася процесуальним правом на подання доказів у підтвердження свого стану здоров`я, матеріального становища, наявності інших обставин, які треба врахувати при визначенні розміру аліментів, суд вирішує спір за матеріалами наявними у справі й доходить висновку, що позов про стягнення аліментів підлягає задоволенню і вважає встановлення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, є справедливим та обґрунтованим, таким що відповідає засадам розумності та виваженості, є достатнім для забезпечення гармонійного розвитку та потреб дитини та не призведе до надмірного матеріального тягаря для відповідача.

Також, потрібно врахувати, що відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Таким чином, аліменти потрібно стягнути з дня пред`явлення позову, тобто з 03 червня 2025 року.

Згідно зі ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

Частиною 6 ст. 141 ЦПК України встановлено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір на користь держави в сумі 1331,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ч. 3 статті 9 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, ст. 55 Конституції України, ст. 19, 150, 152, 164 Сімейного кодексу України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: СЛУЖБА У СПРАВАХ ДІТЕЙ НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити частково.

Стягнути зОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ня, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03 червня 2025 року до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять однієї) гривні 20 копійок на користь держави.

В частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць рішення суду підлягає негайному виконанню.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення буде складено 02 лютого 2026 року.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання чи перебування: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання чи перебування: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Третя особа: СЛУЖБА У СПРАВАХ ДІТЕЙ НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ, місцезнаходження: місцезнаходження: Харківська область, Харківський район, селище Нова Водолага, вул. Донця Григорія, 14, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42126819.

Суддя І. О. Пархоменко