Ухвала суду № 133745147, 02.02.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/6002/22

Провадження № 1-кп/638/1199/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ;

потерпілого ОСОБА_4 ;

захисника адвоката потерпілого ОСОБА_5 ;

обвинуваченого ОСОБА_6 ;

захисника адвоката ОСОБА_7 ;

обвинуваченого ОСОБА_8 ;

захисників адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ;

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021222010000284 від 29 грудня 2021 року, відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 353, ч. 3 ст. 369-2 КК України та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,

У С Т А Н О В И В:

На розгляді Шевченківського районного суду міста Харкова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42021222010000284 від 29 грудня 2021 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 353, ч. 3 ст. 369-2 КК України та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

16 січня 2026 року до Шевченківського районного суду міста Харкова надійшло клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу.

Мотиви клопотання зводяться до того, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 18 серпня 2022 року у кримінальному провадженні №42021222010000284 від 29 грудня 2021 року за ч. 1 ст. 353, ч. 3 ст. 369-2 КК України ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор». Визначено суму застави в розмірі 162 (ста шістдесяти двох) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 401 922 (чотириста одна тисяча дев`ятсот двадцять дві) грн. У разі внесення застави, покладено на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наступні обов`язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою; 2) не відлучатися з м. Харкова, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

18 серпня 2022 року було внесено заставу, визначену ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 18.08.2022 року відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В подальшому покладені обов`язки на ОСОБА_6 , визначені ухвалою суду неодноразово продовжувались, а відповідно внесена сума застави так і перебуває на депозитному рахунку ТУ ДСА України в Харківській області. З дня постановлення ухвали суду про застосування запобіжного заходу минуло більше трьох років. Упродовж усього цього часу обвинувачений ОСОБА_6 сумлінно та неухильно виконує всі покладені на нього процесуальні обов`язки, своєю поведінкою підтверджує відсутність намірів ухилятися від участі у кримінальному провадженні, не перешкоджає встановленню істини у справі, своєчасно з`являється за викликами суду та органів досудового розслідування.

Водночас після обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу з`явилися істотні обставини, які мають безпосереднє значення для вирішення питання про його зміну та які об`єктивно не могли бути враховані судом на момент постановлення відповідної ухвали. Так, ІНФОРМАЦІЯ_4 у ОСОБА_6 народилася донька ОСОБА_11 , яка на даний час є малолітньою дитиною та повністю перебуває на утриманні свого батька. Обвинувачений фактично є основною особою, яка забезпечує її матеріальні потреби, належний догляд та умови для нормального розвитку, що покладає на нього підвищений рівень сімейної та соціальної відповідальності. Крім того, мати обвинуваченого ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є особою з інвалідністю ІІ групи з 01.06.2003 року довічно, що підтверджується довідкою МСЕК №025725 та пенсійним посвідченням інваліда серії НОМЕР_1 . У зв`язку зі станом здоров`я вона потребує постійної матеріальної підтримки та допомоги у повсякденному житті, яку фактично отримує саме від свого сина ОСОБА_6 , перебуваючи на його утриманні.

Окрім наведеного тривале перебування ОСОБА_6 у статусі обвинуваченого та наявність застосованого до нього запобіжного заходу істотно ускладнюють можливості в роботі, що безпосередньо впливає на рівень його матеріального забезпечення та фінансову спроможність виконувати обов`язки щодо утримання малолітньої дитини та матері інваліда. У таких умовах подальше утримання застави суттєво погіршує матеріальне становище обвинуваченого та його сім`ї, не будучи при цьому необхідним для досягнення цілей кримінального провадження.

Крім того, захисник указує, що ухвалою Харківського апеляційного суду від 20 листопада 2025 року у справі № 638/6002/22 (провадження №11-кп/818/692/25) було скасовано вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2024 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_8 та призначено новий розгляд кримінального провадження у тому ж суді першої інстанції. Наведені висновки суду апеляційної інстанції свідчать про те, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 не лише перебуває на стадії нового розгляду, але й характеризується наявністю серйозних процесуальних недоліків, які вже були визнані судом істотними. За таких обставин ризики, передбачені статтею 177 КПК України, є мінімальними та не підтверджуються матеріалами провадження, а подальше застосування запобіжного заходу у вигляді застави втрачає своє процесуальне призначення.

З урахуванням тривалого строку перебування обвинуваченого під дією запобіжного заходу, його бездоганної процесуальної поведінки, наявності істотних нових сімейних та соціальних обставин, а також встановлених апеляційним судом істотних порушень законодавства, подальше обмеження прав ОСОБА_6 є непропорційним, необґрунтованим та таким, що не відповідає завданням кримінального провадження. У зв`язку з викладеним існують усі правові та фактичні підстави для зміни запобіжного заходу та повернення внесеної застави, що дозволить забезпечити належне утримання малолітньої дитини та матері-інваліда, без шкоди для інтересів правосуддя та з дотриманням принципів законності, справедливості й розумності.

Захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримала заявлене клопотання та вказувала на те, що обвинувачений більше 4 років не порушував покладені на нього обов`язки, також зазначила, що підставою для зміни запобіжного заходу обвинуваченого є те, що батько обвинуваченого хворіє та перебуває на його утриманні, а обвинувачений наразі знаходиться в декретній відпустці та йому необхідні кошти на життя. Крім того щодо доводів представника потерпілого стосовно можливості звернення застави на користь відшкодування збитків за цивільним позовом потерпілого зазначила, що у кримінальному провадженні накладений арешт на майно обвинуваченого в обсязі, достатньому для задоволення цивільного позову. Також вказала, що внесені заставодавцем кошти частково належать обвинуваченому.

Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав клопотання свого захисника про зміну запобіжного заходу та просив його задовольнити.

Заперечуючи проти задоволення клопотання прокурор ОСОБА_3 зазначила, що на її переконання саме застава весь забезпечувала належну процесуальну поведінку обвинуваченого, щодо посилання захисника на ухвалу апеляційного суду зазначила, що цим судом не прийнято нового рішення, натомість справу направлено на новий розгляд, тож передбачені ст. 177 КПК України ризики, що були підставою для застосування запобіжного заходу, продовжують існувати, і більш м`які запобіжні заходи запобігти цим ризикам не здатні.

Представник потерпілого у судовому засіданні підтримав позицію прокурора, також вважаючи, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого забезпечує застава і немає підстав для зміну цього запобіжного заходу, крім того наголосив, що потерпілим заявлений цивільний позов, і відповідно до закону застава може бути звернута на його виконання. Потерпілий підтримав думку свого представника.

ОСОБА_8 та його захисник адвокат ОСОБА_9 підтримали позицію сторони захисту ОСОБА_6 , окремо наголосивши на тому, що останній продовжував виконувати процесуальні обов`язки і не переховувався навіть після ухвалення щодо нього обвинувального вироку.

Крім того, 02 лютого 2026 року до Шевченківського районного суду міста Харкова надійшло клопотання захисника ОСОБА_9 про зміну ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді застави застосованої на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 18.08.2022 року, на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання та повернення застави.

В обґрунтування поданого клопотання захисник зазначив, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 18.08.2022 року відносно ОСОБА_8 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави. На виконання ухвали суду обвинуваченим було внесено грошові кошти на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області загальною сумою 402 254,60 грн., внаслідок чого останній був звільнений з-під варти. У подальшому, ухвалою слідчого судді від 12.10.2022 року строк дії покладених на обвинуваченого обов`язків продовжувався, що документально підтверджує факт його належної процесуальної поведінки. 20 листопада 2025 року колегія суддів Харківського апеляційного суду скасувала обвинувальний вирок суду першої інстанції та направила справу на новий розгляд.

Указує, що в ухвалі Харківського апеляційного суду від 20.11.2025 року констатовано факт істотного порушення вимог КПК України, а саме - порушення правил підслідності (ст.218 КПК України). Розслідування проводилося неуповноваженим органом (ХРУП №1) замість органу, юрисдикція якого поширюється на Шевченківський район м. Харкова. Вказана обставина ставить під обґрунтований сумнів допустимість доказів сторони обвинувачення та, як наслідок, обґрунтованість висунутого обвинувачення на даній стадії процесу. Подальше утримання грошових коштів у сумі понад 400 тис. грн як запобіжний захід за таких обставин є надмірним тягарем, що порушує принцип пропорційності.

Зазначає, що з моменту обрання запобіжного заходу ОСОБА_8 минуло більше 3 років. Протягом усього цього часу ОСОБА_8 продемонстрував бездоганну процесуальну поведінку. Також слід наголосити на показовій поведінці обвинуваченого після ухвалення вироку судом першої інстанції (22.11.2024 р.), яким йому було призначено реальне покарання у виді позбавлення волі. Незважаючи на суворість призначеного покарання та тривалий апеляційний розгляд, який тривав рівно рік (до 20.11.2025 р.), ОСОБА_8 не вчинив жодної спроби переховуватися від суду чи залишити межі України. Цей факт є беззаперечним доказом відсутності ризику переховування, оскільки навіть за наявності обвинувального вироку (який наразі скасовано) він добросовісно виконував свої процесуальні обов`язки. Крім того, обвинувачений жодного разу не ухилявся від явки до слідчого, прокурора або суду. Має міцні соціальні зв`язки. Постійне місце проживання у м. Харкові, родину. Указує, що на утриманні обвинуваченого перебувають неповнолітні діти (син 2008 р.н. та донька 2010 р.н.), що є додатковим стримуючим фактором.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_9 підтримав своє клопотання та просив його задовольнити, окремо наголосивши на тому, що обвинувачений продовжував виконувати процесуальні обов`язки і не переховувався навіть після ухвалення щодо нього обвинувального вироку

Обвинувачений ОСОБА_8 у судовому засіданні підтримав клопотання свого захисника про зміну запобіжного заходу та просив його задовольнити.

Заперечуючи проти задоволення клопотання прокурор ОСОБА_3 зазначила, що на її переконання саме застава весь забезпечувала належну процесуальну поведінку обвинуваченого, що передбачені ст. 177 КПК України ризики, що були підставою для застосування запобіжного заходу, продовжують існувати, і більш м`які запобіжні заходи запобігти цим ризикам не здатні. Також зазначила, що факт перебування на утриманні обвинуваченого неповнолітніх дітей ураховувався судом при обранні запобіжного заходу, тож ця обставина не є новою. Зазначила, що повернення обвинуваченому застави може надати йому матеріальну можливість впливу на свідків.

Потерпілий та його представник потерпілого у судовому засіданні підтримали позицію прокурора.

ОСОБА_6 та його захисник адвокат ОСОБА_7 підтримали позицію сторони захисту ОСОБА_8 .

Заслухавши думку сторін та дослідивши подані клопотання, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотань з огляду на таке.

Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесені запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу (ч. 1, 2 ст. 331 КПК України).

Частиною першою статті 201 КПК України визначено, зокрема, що обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до суду клопотання про зміну запобіжного заходу.

Клопотання про зміну запобіжного заходу розглядається за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 201 КПК України).

Кримінальне процесуальне законодавство не визначає переліку підстав зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту, а стаття 201 КПК України вказує тільки на те, що до клопотання мають бути додані матеріали, якими обґрунтовуються доводи клопотання.

Згідно вимог ст. 182 КПК України та параграфу 1 глави 18 КПК України не передбачено строку дії застави як запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

З моменту внесення застави на обвинуваченого покладаються обов`язки, визначені ухвалою суду, строком на два місяці. Закінчення строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків не припиняє дію основного запобіжного заходу (яким в даному випадку є застава) і не є підставою або умовою повернення внесеної застави.

Таким чином, застава у відповідному розмірі продовжує забезпечувати виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків та є засобом запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Стосовно клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу, суд приходить до наступного.

Так, ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 18.08.2022 у кримінальному провадженні №42021222010000284 від 29 грудня 2021 року за ч. 1 ст. 353, ч. 3 ст. 369-2 КК України ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор». Визначено суму застави в розмірі 162 (ста шістдесяти двох) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 401 922 (чотириста одна тисяча дев`ятсот двадцять дві) грн. У разі внесення застави, покладено на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наступні обов`язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою; 2) не відлучатися з м. Харкова, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

18 та 19 серпня 2022 року ОСОБА_13 на відповідний депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області внесено кошти в сумі 4019922 грн. по справі 953/2937/22 (від ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Посилання сторони захисту, що подальше утримання застави суттєво погіршує матеріальне становище обвинуваченого та його сім`ї, не будучи при цьому необхідним для досягнення цілей кримінального провадження не знайшли свого підтвердження, оскільки заставодавцем є ОСОБА_13 , а будь-яких інших доказів на підтвердження вищевказаних доводів, стороною захисту не було надано.

Внесення застави за ухвалою суду було правом третьої особи, яке не обумовлювалось ні строком дії застави, ні обов`язком держави повернути її на першу вимогу заставодавця. Її внесення не було б можливим без взаємної згоди підозрюваного та заставодавця, який висловив своє добровільне волевиявлення на її внесення, надав свої власні кошти та зобов`язався нести матеріальну відповідальність за дії особи, за яку така застава вноситься, усвідомлюючи існування ризику її неповернення (у випадку її можливого звернення в дохід держави).

Посилання сторони захисту на сімейні обставини ОСОБА_6 як підставу для зміни запобіжного заходу, а саме народження доньки та догляду за батьком не можуть бути взяті судом до уваги з огляду на відсутність належного документального підтвердження матеріального становища обвинуваченого.

Посилання сторони захисту на сумлінне виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, на переконання суду, не є тією беззаперечною обставиною, яка може свідчити про необхідність зміни запобіжного заходу. Їх виконання є обов`язковим для особи, стосовно якої вони застосовані, а у разі невиконання таких обов`язків положеннями КПК України передбачено можливість звернення застави в дохід держави або зміну запобіжного заходу на більш суворий.

Що стосується доводів захисника про наявність на утриманні ОСОБА_6 його матері ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи з 01.06.2003 року довічно, то суд зазначає, що вказана обставина мала місце і на час визначення та внесення застави.

Отже, застосований до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді застави наразі є необхідною гарантією для забезпечення виконання ним своїх процесуальних обов`язків під ризиком втрати цих коштів.

Вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 суд виходить із того, що силу ч. 2 ст. 42 КПК України ОСОБА_6 перебуває у процесуальному статусі обвинуваченого, тому суд не надає оцінку наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ними кримінальних правопорушень, а питання вагомості доказів висунутого обвинувачення та його обґрунтованості суд вирішує у змагальному судовому процесі під час розгляду справи по суті.

Суд вважає, що застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання для запобігання вказаним ризикам буде недостатнім, оскільки виконання покладених на обвинуваченого обов`язків буде залежати виключно від волі самого обвинуваченого та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.

Відтак, суд вважає, що встановлені ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 18.08.2022 ризики, не втратили свою актуальність та продовжують існувати, а стороною захисту не надано доказів на їх спростування чи зменшення.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про відсутність нових обставин, які б давали підстави для зміни обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу, у зв`язку з чим вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу.

Стосовно клопотання захисника ОСОБА_9 про зміну ОСОБА_8 запобіжного заходу, суд вважає, що наведені захисником обставини, у сукупності із наданими доказами, не є достатніми для прийняття рішення про зміну застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу на особисте зобов`язання та повернення застави.

Так, доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_9 , не спростовують обґрунтованості необхідності та виправданості застосування до нього запобіжного заходу у вигляді застави, оскільки не містять відомостей про обставини, які не були враховані під час вирішення питання про обрання такого, а посилання сторони захисту на сумлінне виконання обвинуваченого покладених на нього процесуальних обов`язків, на переконання суду, не є тією беззаперечною обставиною, яка може свідчити про необхідність зміни запобіжного заходу.

Їх виконання є обов`язковим для особи, стосовно якої вони застосовані, а у разі невиконання таких обов`язків положеннями КПК України передбачено можливість звернення застави в дохід держави або зміну запобіжного заходу на більш суворий.

Той факт, що ОСОБА_8 демонструє бездоганну процесуальну поведінку, не вжив заходів із переховування від суду чи залишити межі України, жодного разу не ухилявся від явки до слідчого, прокурора або суду свідчить лише про те, що застосований до нього запобіжний захід та визначена сума застави є такими, що достатньою мірою гарантують виконання покладених на нього процесуальних обов`язків та забезпечують його належну поведінку у кримінальному провадженні.

У межах поданого клопотання, суд приходить до переконання, що вид запобіжного заходу, який необхідно застосовувати до підозрюваного (обвинуваченого), не може оцінюватися виключно на підставі явки до суду, його слід визначати з урахуванням низки відповідних обставин, які можуть підтверджувати відсутність існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України, або свідчити про такий їх незначний ступінь, який може служити підставою для зміни запобіжного заходу.

Метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до обвинуваченого має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність, що передбачає недопущення ув`язнення особи до засудження її компетентним судом (пп. «а» п.1ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Отже, встановлені під час розгляду клопотання обставини у своїй сукупності свідчать, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжує існувати на доволі високому рівні, а зважаючи на стадію та тривалість кримінального провадження відсутні підстави стверджувати про його істотне зменшення, як підстави для зміни запобіжного заходу на особисте зобов`язання.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створюватимуть загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Застосований до ОСОБА_8 запобіжний захід у виді застави наразі є необхідною гарантією для забезпечення виконання ним своїх процесуальних обов`язків під ризиком втрати цих коштів.

Отже, відсутні підстави для зміни застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави.

Стороною захисту у клопотанні про зміну запобіжного заходу та під час його обґрунтування у суді не наведено жодних доводів та доказів того, що станом на день подання даного клопотання до суду відсутні ризики, встановлені ст. 177 КПК України, що стали підставою для застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави, відповідно до ухвали слідчого судді.

Вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 суд виходить із того, що силу ч. 2 ст. 42 КПК України ОСОБА_8 перебуває у процесуальному статусі обвинуваченого, тому суд не надає оцінку наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ними кримінальних правопорушень, а питання вагомості доказів висунутого обвинувачення та його обґрунтованості суд вирішує у змагальному судовому процесі під час розгляду справи по суті.

Ураховуючи викладене вище, особу обвинуваченого, стадію судового провадження, відсутність спростування наявності раніше підтверджених ризиків, суд приходить до висновку про недоцільність зміни раніше обраного запобіжного заходу у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання в частині зміни запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов`язання.

Крім того, в ході підготовчого судового засідання сторони не заперечували проти призначення справи до судового розгляду.

Клопотання захисника ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 суд вважав передчасним та за відсутності заперечень від учасників справи ухвалив повернутись до його розгляду на стадії судового розгляду при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження згідно із ст. 349 КПК України.

Вивчивши обвинувальний акт, заслухавши думку учасників судового провадження, суд вважає, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду, виходячи з наступного.

Угод про визнання винуватості чи про примирення в порядку ст. 468-475 КПК України до суду не надходило. Підстав, передбачених ст. 284 КПК України, для закриття провадження не вбачається. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства. При його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. Підстав для направлення обвинувального акта для визначення підсудності не встановлено. Кримінальне провадження підсудне Шевченківському районному суду міста Харкова. Проти відкритого судового розгляду учасники підготовчого провадження не заперечили.

Судом з`ясовано питання про склад осіб, які братимуть участь в судовому розгляді, визначено, що проведення судового розгляду буде здійснюватися суддею одноособово.

В матеріалах справи знаходиться цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 про стягнення суми матеріальної шкоди, завданої йому вказаним кримінальними правопорушеннями у розмірі 402 254,60 гривень та суми оплати правової допомоги адвокату 30 000,00 гривень.

Форма та зміст поданого цивільного позову відповідають вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства, тож суд приймає його до розгляду.

Таким чином, судом вчинено всі необхідні дії з підготовки кримінального провадження до судового розгляду, а тому наявні достатні підстави для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду.

Керуючись статтями 194, 201, 371, 372, 375, 376 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу, застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_6 на більш м`який запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання залишити без задоволення.

Клопотання захисника ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу на особисте зобов`язання та повернення застави- залишити без задоволення.

Призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні № 42021222010000284 від 29 грудня 2021 року, відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 353, ч. 3 ст. 369-2 КК України та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, в судове засідання, на 10:00 год. 20 лютого 2026 року в приміщенні Шевченківського районного суду м. Харкова.

У судове засідання викликати учасників судового провадження прокурора, потерпілого, представника потерпілого, захисників, обвинувачених.

Копію ухвали про призначення судового розгляду надіслати учасникам процесу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1