Рішення № 133740868, 22.01.2026, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/5927/25

Провадження № 2/946/1259/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 січня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючої - судді: Бальжик О.І.

за участю секретаря: Дойчевої М.Ф.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Ізмаїлі позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айконс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айконс» (надалі - ТОВ «ФК «Айконс») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальній сумі 6 940 гривень 00 копійок, витрат зі сплати судового збору в сумі 2 422 гривні 40 копійок та витрат на правничу допомогу в сумі 10 500 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.02.2020 року між відповідачкою та первісним кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Європейська кредитна група» укладений кредитний договір № 2983121103/494657 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідачки. 21.02.2020 року на картковий рахунок ОСОБА_1 перераховано кредитні кошти в сумі 2 000 гривень за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_3. 20.08.2021 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ТОВ «ФК Сіті фінанс груп» укладено договір факторингу №1-20/08/2021, відповідно до умов якого ТОВ «Кредитна установ «Європейська кредитна група» відступило ТОВ «ФК Сіті фінанс груп» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за кредитним договором № 2983121103/494657 від 20.08.2021 року укладеним з ОСОБА_1 25.08.2021 року ТОВ «ФК Сіті фінанс груп», як новий кредитор, відповідно до умов договору про відступлення права вимоги №1-25/08/2021, відступив право вимоги за кредитним договором № 2983121103/494657 від 21.02.2020 року ТОВ «ФК Айконс», у зв`язку з чим останній набув права грошової вимоги до відповідачки. Відтак, позивач умови договору виконав у повному обсязі, проте відповідачка платежі належним чином не здійснювала, у зв`язку з чим, станом на 28.03.2025 року за нею виникла заборгованість у вищезазначеній сумі, яка до теперішнього часу не погашена.

Ухвалою судді від 13.10.2025 року справу призначено к розгляду у спрощеному позовному провадженні відповідно до ст.274 ЦПК України.

Про проведення розгляду справи у спрощеному позовному провадженні відповідачка повідомлена належним чином.

Сторони, будучи своєчасно та належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися. Представник позивача звернувся із заявою про підтримання позову та розгляд справи у його відсутність; проти заочного розгляду справи не заперечував. Відповідачка причини неявки не повідомила, із заявою про відкладення розгляду справи або розгляд справи у її відсутність не зверталася.

Ухвалою суду від 22.01.2026 року вирішено розглядати справу на підставі наявних у ній даних і доказів (в заочному порядку).

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд, на підставі фактів, встановлених у судовому засіданні, дійшов такого висновку.

За змістом частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

У судовому засіданні встановлено, що 21.02.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» укладено електронний Договір №2983121103/494657 про надання споживчого кредиту на суму 2 000 гривень.

Кредитний договір було підписано ОСОБА_1 21.02.2020 року за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «R82896» зі свого мобільного телефону « НОМЕР_1 », що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 року № 1734-VIII, кредитний договір укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 року № 851-IV, а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року № 675-VIII.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з частиною 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У статті 3 Закону № 675-VIII зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ч.12 ст. 11 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа. У п. 6 ст. 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону № 675-VIII).

Підписуючи договір відповідачка підтвердила, що вона ознайомилася з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Відповідно до кредитного договору, Товариство зобов`язується надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 2 000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до пункту 1.2 договору кредит надається строком на 30 днів, тобто до 21.03.2020 року. Строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов`язань за цим Договором.

Пунктом 1.3 встановлено, що за користування кредитом клієнт сплачує Товариству 693,5% річних від суми кредиту в розрахунку 1,9% на добу. Тип процентної ставки - фіксована.

Як вбачається з пункту 1.6 невід`ємною частиною цього договору є Публічна пропозиція (оферта) Товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, https://www.eurogroshi.com.ua/.

Як вбачається з ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до ст.ст.1080, 1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Згідно зі ст. 514, ч.1 ст.516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

20.08.2021 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ТОВ «ФК Сіті фінанс груп» укладено договір факторингу №1-20/08/2021, відповідно до умов якого ТОВ «Кредитна установ «Європейська кредитна група» відступило до ТОВ «ФК Сіті фінанс груп» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за кредитним договором № 2983121103/494657 від 20.08.2021 року укладеним з ОСОБА_1

25.08.2021 року ТОВ «ФК Сіті фінанс груп», як новий кредитор, відповідно до умов договору про відступлення права вимоги №1-25/08/2021, відступив право вимоги за кредитним договором № 2983121103/494657 від 20.08.2021 року, укладеним з ОСОБА_1 до ТОВ «ФК Айконс», у зв`язку з чим останній набув права грошової вимоги до відповідачки.

Всупереч умовам договору відповідачка не здійснювала своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту, процентам та іншим платежам, чим суттєво порушила взятті на себе договірні зобов`язання.

Згідно розрахунку заборгованості за договором № 2983121103/494657 від 21.02.2020 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК Айконс» станом 28.03.2025 року складає 6 940 гривень 00 копійок, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 2 000 гривень 00 копійок; заборгованість за нарахованими відсотками - 4 940 гривень 00 копійок.

Зобов`язання, згідно із ст.526 ЦК України має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлено договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідачка не надала своєчасно кредитодавцю грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов договорів, а також ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України, відповідачка зобов`язання за вказаним договором не виконала.

Відповідно до вимог ст.ст.12, 13, 77, 78, 79, 80, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

ОСОБА_1 не надала суду жодного належного та допустимого доказу у відповідності до ст.ст.77, 78 ЦПК України, що підтверджують обставини на яких можуть ґрунтуватися заперечення проти позову.

З огляду на встановлені під час розгляду справи фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

При вирішенні питання що відшкодування позивачеві витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги суд керується наступним.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05.07.2012 року (надалі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Положеннями ч. 4 ст. 137 ЦПК України перебачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат, пов`язаних з наданням позивачеві правової допомоги, суду надані: копія договору про надання правової допомоги № 16/06-2025 від 16.06.2025 року, укладений між ТОВ «ФК Айконс» та адвокатом Пархомчук С.В., платіжну інструкцію кредитового переказу коштів № 12002 від 08.10.2025 року, з яких вбачається, що вартість послуг адвоката склала 10 500 гривень 00 копійок.

Разом з тим, керуючись принципом співмірності та розумності, суд вважає заявлену представником позивача суму відшкодування витрат на правничу допомогу завищеною, а тому зменшує її до 3 000 гривень 00 копійок.

За правилами статті 141 ЦПК України судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2 422 гривень 40 копійок, сплаченого позивачем згідно платіжної інструкції № 11808 від 01.07.2025 року, підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 11-13,76-81,141, 258, 259, 263-265, 268, 279, 280-284 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айконс» (адреса: 01042, місто Київ, вулиця Саперне Поле, будинок 12, ЄДРПОУ: 44334170) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айконс» заборгованість за кредитним договором №2983121103/494657 від 21.02.2020 року у розмірі 6 940 (шість тисяч дев`ятсот сорок) гривень 00 копійок, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок; заборгованість за нарахованими відсотками - 4 940 (чотири тисячі дев`ятсот сорок) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айконс» понесені та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Копії рішення надіслати для відома сторонам.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О.І.Бальжик