Постанова № 13374084, 08.09.2010, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-1016/10/0670

категорія 2.11.3

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2010 р.                                                                                 м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Капинос О.В. ,

при секретарі - Господарчук І.В.,

за участю представника позивача, представника відповідача ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Малого спільного підприємства "Науково-виробничий центр Інформ-Агро-Сервіс"

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,-

встановив:

Позивач звенувся з позовом до суду, в якому просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 21.12.2009 р. № 0000672201/1, прийняте Державною податковою інспекцією в м.Житомирі, про нарахування штрафних санкцій в сумі 32952,00 грн.. Зазначає, що при самостійному встановленні помилки по сплаті податку на прибуток іноземних юридичних осіб за минулий період, ним відповідно до пп. "б" п.17.2 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" самостійно нараховано та сплачено до бюджету податок з доходів іноземних юридичних осіб в сумі 20358,55 грн. та 1017,93 грн. штрафу у розмірі 5 відсотків від суми несвоєчасно сплаченого податку. При наданні за 1 квартал 2009 р. звіту про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів позивач відобразив в ньому суму податкового зобов"язання з цього податку, а саме суму 24895, 00 грн., яка відображена ним і в декларації з податку на прибуток підприємства в додаткових показниках (рядки 19, 19.2) за 1 квартал 2009 р.. Сума 1017,93 грн. сплачених самостійно штрафних санкцій у зазначеномук звіті не відображалась, оскільки відсутня відповідна графа, а тому позивач зазначив про це в пояснені до звіту. Фактично сума податку на прибуток з доходу іноземних юридичних осіб перерахована в бюджет до початку перевірки ДПІ, але відповідач не визнав цієї проплати, оскільки МСП "Науково-виробничий центр Інформ-Агро-Сервіс" не було подано уточнюючого розрахунку. Крім того, вважає, що ДПІ неправомірно визначено штрафні санкцій податковим зобов"язанням та застосовано таку форму рішення як податкове повідомленння-рішення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, з вищевикладених підстав. Просить позов задоволити.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав, викладених в письмовому відзиві на позовну заяву. Просить в позові відмовти.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією в м. Житомирі (далі -ДПІ) проведено виїзну планову перевірку Малого спільного підприємства "Науково-виробничий центр Інформ-Агро-Сервіс" (далі - підприємство) з питань дотримання вимог оподаткування у сфері зовнішньоекономічної діяльності за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2009 р., за результатами якої складено акт перевірки № 7865/23-1/13545356/0110 від 10.12.2009 р. (далі- акт перевірки).

На підставі акту перевірки ДПІ в м.Житомирі 21.12.2009 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0000672201/1, яким нараховано позивачу штрафні санкції в сумі 32952,00 грн. за порушення п.13.2 ст.13, п.16.3 ст.16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"від 28.12.1994 р. № 334/94 зі змініми і доповненнями (далі - Закон № 334).

Перевіркою встановлено, що згідно умов договору від 19.09.2007 р. № 1 між іноземною фірмовю (Позикодавець) та позивачем (Позичальник), останній отримав позику в розмірі 980000,00 євро. За користування позикою Позичальник сплачує Позикодавцю проценти в розмірі 8 % річних. Пороценти нараховуються позикодавцем за кожні півроку станом на 30.06 і 30.12 та сплачуються Позичальником на рахунок Позикодавця. У первіряємому періоді позивачем за користування позикою нараховано відсотки в сумі 55022,47 євро та сплачено їх в сумі 55111,40 євро, що еквівалентно 459211,15 грн..

Відповідно до пп. 13.2 ст.13 Закону № 334 резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Згідно п.13.1 ст.13 цього Закону до доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, відносяться проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Відповідно до п. 16.13 Закону № 334 відповідальність за утримання та перерахування до бюджету податку на доходи громадян, сум внесків на соціальні заходи, податків, зазначених у пункті 7.8, пункті 10.2 та статті 13 цього Закону, несуть платники податку, які провадять відповідні виплати. Перерахування податків, зазначених в пункті 7.8 та статті 13, здійснюється до/або разом із здійсненням таких виплат.

В порушення вищевказаних вимог Закону, позивачем не утримано та не перераховано до бюджету податок на прибуток іноземних юридичних осіб при здійсненні виплат нерезиденту, в результаті чого встановлено заниження подлатку на прибуток іноземних юридичних осіб в 1 кварталі 2008 р. на суму 4440,00 грн. та в 3 кварталі 2008 р. на суму 12035,00 грн.. За 1 квартал 2009 р. встановлено завищення податку на доходи нерезидента на суму 21430 грн..

Відповідно до п. 17.2 ст.17 Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"від 21.12.2000 р. № 2181-III (далі-Закон № 2181) платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються.

Це правило не застосовується, якщо:

а) платник податків не подає податкову декларацію за період, протягом якого відбулася недоплата податкового зобов'язання;

б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.

Так, підприємством при виплаті доходів нерезиденту в 2008 р. не було подано до ДПІ за 1 квартал 2008 р., 2 півріччя 2008 р., 3 квартал 2008 р. та за 2008 р. звіти про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету пордатку на доходи нерезидентів, та в деклараціях за 1 квартал 2008 р., піврічччя 2008 р., 3 квартал 2008 р. та за 2008 р. з податку на прибуток підприємства в графі 19.2 не вказані суми податків, які утримуються при виплаті доходів нерезидетнтів, чим порушено вимоги Наказу ДПА України від 29.03.2003 р. № 143 "Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємств та порядку її складання (зі змінами і доповненнями) та Наказу ДПА України від 16.01.1998 р. № 28 "Про затвердження Порядку звітів про утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів".

Відповідно до п.1.3 Порядку надання звітів про утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів, затвердженого наказом ДПА України від 16.01.1998 р. № 28, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.1998 р. № 56/2496, особи, що виплачують доходи нерезидентам, протягом терміну, передбаченого законодавством для квартального звітного періоду, подають до державного податкового органу за своїм місцем знаходження звіти про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на прибуток нерезидентів за попередній квартал.

Оскільки даний звіт не має статусу податкової декларації, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку згідно п.1.11 ст.1 Закону № 2181, то у випадку несвоєчасної сплати податку на доходи нерезидентів мова не іде про порушення відповідних норм цього Закону в частині граничних строків сплати узгодженої суми податковго зобов"язання.

Разом з тим, позивачем подано до ДПІ в м.Житомирі звіт від 27.04.2009 р. за 1 квартал 2009 р. про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів та за 1 квартал 2009 р. декларацію з податку на прибуток підприємства від 28.04.2009 р. , в якій в рядку 19.2 зазначено, що податок утримується при виплаті доходів з нерезидентів. Однак, коригувань декларації податку на прибуток за 1 квартал 2009 р. не проводилось, штрафна санкція по рядку 22 декларації не нараховувалась та уточнений розрахунок за 2008 р. позивачем не подавався.

У відповідності до п. 17.1.9 ст.17 Закону № 2181 у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Таким чином, у разі здійснення платником податків грошових виплат нерезиденту без сплати відповідного податку, відповідальність за перерахування якого та обов"язковість сплати, передбачені, зокрема, п.16.13 Законук № 334, орган державної податкової служби мав право застосувати штрафні санкції відповідно до п.17.1.9 ст.17 Закону № 2181.

Згідно п. 17.3 ст.17 цього Закону сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Згідно п 2.6 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого Наказом ДПА України № с253 № 253 зі змінами і доповненнями, податкове повідомлення-рішення (далі - податкове повідомлення) - це рішення керівника податкового органу (його заступника) щодо виявленого перевищення (заниження) бюджетного відшкодування або відмови у наданні бюджетного відшкодування, а також обов'язку платника податків, зокрема, сплатити суми застосованих штрафних (фінансових) санкцій (у тому числі пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності) за порушення податкового законодавства та інших нормативно-правових актів, що приймаються за результатами перевірок платника податків (у т. ч. камеральних).

Відповідно до п. 2.7 вказаного Порядку рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій - це рішення керівника податкового органу (його заступника) щодо виявленого порушення (крім порушення правил оподаткування), яке приймається відповідно до законодавчих актів, якими надано право податковим органам застосовувати штрафні (фінансові) санкції.

Таким чином, оскільки під час перевірки виявлено порушення, які стосуються оподаткування, суд вважає, що відповідачем правомірно прийняте рішення саме у формі податкового повідомлення-рішення, а не у формі рішення про застосування штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про правомірність прийнято рішення та відсутності підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст.86,158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

В позові Малого спільного підприємства "Науково-виробничий центр Інформ-Агро-Сервіс" про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Житомирі № 0000672201/1 від 21.12.2009 р. відмовити.

          Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

          Уразі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:                                                                                О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 13 вересня 2010 р.